Рішення № 44875033, 28.05.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Симона Петлюри, 16 тел. 235-24-26РІШЕННЯ

Іменем України

"28" травня 2015 р. Справа № 911/174/15

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛОЦЕРКІВВОДА"доКомунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа"простягнення 2357941,32 грн.за участю представників:

позивача:Горобченко В.В. - дов. від 05.01.2015р. № 14, Антонова Г.В. - дов. від 16.02.2015р., Декало Л.І. - дов. від 05.01.2015р. № 19відповідача:Мельнікова І.Г. - дов. від 05.02.2015р., Миколенко М.В. - дов. від 02.03.2015р. № 20суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛОЦЕРКІВВОДА" (далі - позивач) до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" (далі - відповідач) про стягнення 2357941,32 грн., з яких 2280886,91 грн. основний борг, 11761,24 грн. інфляційні втрати, 6028,37 грн. 3% річних та 59264,80 грн. пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення від 01.07.2013 № 2999 щодо здійснення повного розрахунку за надані послуги водопостачання та водовідведення.

Позивач, в процесі розгляду справи неодноразово змінював розмір позовних вимог подаючи до суду відповідні заяви в яких він зменшував розмір основної суми боргу за відповідний період, в зв'язку із здійсненими відповідачем проплатами за надані послуги згідно договору та проведеним сторонами у справі заліком зустрічних однорідних вимог, в той же час, в зв'язку із виникненням заборгованості за інший період позивач збільшував розмір своїх вимоги з врахуванням суми боргу за нові періоди. Згідно останньої заяви від 26.05.2015 № 1-03/09-1722 позивач враховуючи здійснені відповідачем проплати за надані послуги згідно договору та суму на яку сторони у справі провели залік зустрічних однорідних вимог, збільшив розмір позовних вимог відповідно до приписів ст. 22 ГПК України та просить суд стягнути з відповідача 5579196,15 грн. основного боргу, 11761,24 грн. інфляційних втрат, 12915,34 грн. 3% річних та 120543,26 грн. пені.

За таких обставин, в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача, в редакції заяви про збільшення розміру позовних вимог від 26.05.2015 № 1-03/09-1722, про стягнення з відповідача 5579196,15 грн. основного боргу, 11761,24 грн. інфляційних втрат, 12915,34 грн. 3% річних та 120543,26 грн. пені.

Присутні в судовому засіданні представники позивача повністю підтримали позовні вимоги в редакції зазначеної заяви про збільшення розміру позовних вимог та просять суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Присутні в судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечують в частині оплати послуг з водовідведення за обсяг води, який входить до складу виробленої ним товарної продукції - теплової енергії, пари, гарячої води та кондиційованого повітря, позаяк, враховуючи специфіку господарської діяльності відповідача вказаний об'єм води потрапляє до централізованих мереж водовідведення від споживачів продукції відповідача, що виключає можливість потрапляння до централізованих мереж водовідведення зазначеного об'єму води від відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі укладено договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення від 01.07.2013 № 2999 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач - виконавець зобов'язався надати відповідачу - споживачу послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (далі - послуги) у необхідних обсягах, встановлених нормативних розрахунком та відповідної якості, а споживач зобов'язався своєчасно і в повному обсязі оплачувати отримані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору всі об'єкти споживача на які здійснюються надання послуг зазначаються в нормативному розрахунку, який подається споживачем в порядку установленому цим договором.

Згідно п. 2.1 договору вартість наданих послуг визначається за встановленими тарифами.

У разі зміни тарифів, нормативів (норм) споживання, що діяли на час укладення договору, оплата послуг здійснюється за новими тарифами, нормативами (нормами) споживання з часу їх введення (п. 2.4 договору).

В спірному періоді діяли тарифи, які затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг "Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення ТОВ "Білоцерківвода" від 18 липня 2014 року № 1089, відповідно до якої ТОВ "Білоцерківвода" установлені тарифи: на централізоване водопостачання - 3,62 грн за 1 куб. м (без ПДВ); на централізоване водовідведення - 7,21 грн за 1 куб. м (без ПДВ).

У відповідності до п. 2.3 договору розрахунок вартості послуг виконується на підставі нормативного розрахунку, поданого споживачем. Розрахунок вартості, після його підписання сторонами є невід'ємним додатком до цього договору (додаток № 2). Розмір плати за надані послуги згідно з нормативами (нормами) споживання на момент укладення договору становить 2928289,88 грн. (в тому числі 20% ПДВ) на рік, у тому числі за: централізоване постачання холодної води (у тому числі холодної води для приготування гарячої) 1605228,144 гривень (в тому числі 20% ПДВ) за 456780 куб. м; централізоване водовідведення (у тому числі стічні води, що утворюються внаслідок випадання атмосферних опадів, та здійснення паливно-мийних робіт, у разі їх наявності) 1323061,734 грн. (в тому числі 20% ПДВ) за 271304 куб. м).

Згідно п. 3.1 договору кількість холодної води, що постачається виконавцем на об'єкти споживача, визначається показниками приладів обліку, встановлених на межі балансової належності мереж споживача та виконавця опломбованих і зареєстрованих виконавцем.

Відповідно до п. 3.2 договору зняття показників приладів обліку здійснюється представником виконавця в присутності споживача самим споживачем щомісячно з 20 по 26 число поточного місяця.

Згідно п. 3.7 договору кількість стічних вод, що надходить до каналізаційних мереж, визначається за обсягом води, використаної споживачем з комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, або згідно показників приладів обліку стічних вод, опломбованих і зареєстрованих виконавцем.

У разі, коли питна вода входить до складу продукції споживача або з урахуванням особливостей його діяльності не потрапляє до централізованих мереж водовідведення з інших причин, а прилади обліку кількості стічних вод на випусках каналізаційних мереж споживача відсутні, кількість стічних вод, що надходить до каналізаційних мереж, визначається як різниця обсягу води, отриманої споживачем з усіх видів джерел та обсягу води, яка не потрапила до мереж каналізації та/або увійшла до складу продукції. Споживач надає виконавцеві довідку з розрахунком відсоткового співвідношення отриманої води та скинутих стоків з урахуванням використання води на виготовлення продукції та повинен встановити прилад (прилади) обліку питної води використаної в технологічному процесі (п. 3.8 договору).

У відповідності до п. 4.1 договору у разі застосування щомісячної системи оплати послуг - рахунок за надані послуги виписується виконавцем, як правило один раз на місяць і в ньому зазначається період надання послуг, що відповідає місяцю, на який припадає дата останнього зняття показників приладів обліку. Розрахунковим періодом, за який виписується рахунок, є періодом між попереднім та останнім зняттям показників приладів обліку. У разі застосування авансової системи оплати спожитих послуг - рахунок на авансовий платіж виписується виконавцем до 10-го числа розрахункового місяця. Сума авансового платежу не може перевищувати 50 % вартості послуг отриманих у попередньому місяці. Виконавець виписує споживачу рахунок на оплату спожитих послуг із врахуванням сум сплаченого авансового платежу у даному розрахунковому періоді до 25-го числа поточного місяця.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що термін оплати рахунків за надані послуги (рахунків на авансових платіж) - не пізніше 20(го) числа місяця, що настає за розрахунковим.

Згідно п. 4.4 договору у разі наявності заборгованості споживача за надані послуги, виконавець зараховує отримані кошти в її погашення у порядку календарної черговості виникнення заборгованості, навіть якщо в платіжному документі споживача буде зазначено будь-який інший період, за який проводиться оплата.

Пунктами 5.5.1, 5.5.16 договору споживач зобов'язався оплачувати послуги, згідно отриманих від виконавця рахунків та здійснювати інші платежі у строки і на умовах, передбачених цим договором. Щомісячно, не пізніше 27 числа поточного місяця, надавати виконавцю звіт з розрахунком обсягів води, які в процесі господарської діяльності споживача не потрапили до централізованої мережі водовідведення.

Даний договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2013. Договір вважається переукладеним на наступний календарний рік на тих же умовах, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії (п.п. 12.1, 12.2 договору).

Закон України "Про теплопостачання" визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

У розумінні Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу (ст. 1 вказаного Закону).

Одним з видів теплопостачання, є централізоване постачання гарячої води - постачання теплової енергії в гарячій воді, що за своєю сутністю є поняттям неподільним, оскільки постачання такої теплової енергії неможливо без відповідного носія - води. Отже, відповідач не має можливості здійснювати свою основну діяльність - гаряче водопостачання, за відсутності відповідних обсягів питної води, що постачається позивачем, та відповідно без виготовлення гарячої води.

Стаття 1 Закону України "Про питну воду і питне водопостачання" визначає, що процес виробництва води (холодної та/або гарячої) законодавчо передбачений виключно для води питної (холодно та/або гарячої) і розуміється як забір води з джерел питного водопостачання та доведення її якості до вимог на питну воду.

Відповідно до п. 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 р. № 190, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 2008 р. за № 936/15627 (далі - Правила) суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Згідно п. 5.30 Правил у разі коли питна вода входить до складу продукції споживачів і згодом не потрапляє до централізованих мереж водовідведення, оплата за скидання стоків визначається за різницею обсягу води, одержаної підприємством з усіх видів джерел, і обсягу води, що увійшла до складу продукції.

Договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги" (п. 2.1 Правил).

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавцем послуги є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Згідно ч. 1, 4, 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація). Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.

Враховуючи вищевказані умови договору, приписи Правил та положення Законів відповідач зобов'язаний в повному обсязі сплачувати власні послуги з водовідведення.

За твердженнями позивача він на виконання умов договору надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення за період з жовтня 2014 по квітень 2015 на суму 10337380,40 грн., зокрема, в жовтні 2014 на суму 392041,36, в листопаді 2014 на суму 1888845,55 грн., в грудні 2014 на суму 1867336,25 грн., в січні 2015 на суму 2298710,09 грн., в лютому 2015 на суму 1549360,74 грн., в березні 2015 на суму 1502036,80 грн., в квітні 2015 на суму 839049,61 грн., за які відповідач не розрахувався в повному обсязі, в зв'язку з чим за ним рахується борг в розмірі 5579196,15 грн. - різниця між перерахованими грошовими коштами, суми на яку сторони у справі провели залік зустрічних однорідних вимог та загальною вартістю наданих послуг у спірному періоді.

Відповідач проти позову заперечує в частині оплати послуг з водовідведення за обсяг води, який входить до складу виробленої ним товарної продукції - теплової енергії, пари, гарячої води та кондиційованого повітря, позаяк, враховуючи специфіку господарської діяльності відповідача вказаний об'єм води потрапляє до централізованих мереж водовідведення від споживачів продукції відповідача, що виключає можливість потрапляння до централізованих мереж водовідведення зазначеного об'єму води від відповідача.

У заявлену до стягнення суму боргу 5579196,15 грн. входить сума за надані послуги з водовідведення в розмірі 4023084,83 грн. за об'єм води 464989 куб. м., зокрема: жовтень 2014 - 1606 куб. м на суму 13895,11 грн., листопад 2014 - 94617 куб. м на суму 818626,28 грн., грудень 2014 - 86532 куб. м на суму 748674,87 грн., січень 2015 - 112048 куб. м на суму 969439,30 грн.,лютий 2015 - 68360 куб. м на суму 591450,72 грн., березень 2015 - 68999 куб. м на суму 596979,35 грн., квітень 2015 - 32827 куб. м на суму 284019,20 грн.

Зазначений об'єм води в розмірі 464989 куб. м входить до складу виробленої відповідачем у жовтні 2014 - квітні 2015 товарної продукції - (теплової енергії, пари, гарячої води, кондиційованого повітря), яку він відпустив своїм споживачам, що виключає можливість потрапляння до централізованих мереж водовідведення зазначеного об'єму води від відповідача.

Таким чином, зазначений обсяг водовідведення не є власним обсягом водовідведення відповідача, а відтак в силу перелічених вище нормативних актів та положень договору, у відповідача відсутній обов'язок щодо сплати послуги з водовідведення в розмірі 4023084,83 грн. за об'єм води 464989 куб. м.

Доказів того, що вказаний об'єм води потрапив до мереж водовідведення саме від відповідача та є його власним обсягом водовідведення позивач суду не надав.

З огляду на зазначене, вимога в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості зі сплати послуги з водовідведення в розмірі 4023084,83 грн. за об'єм води 464989 куб. м є безпідставною, недоведеною та такою, що не підлягає задоволенню.

Посилання позивача на висновок експертного дослідження за яким у відповідача існує обов'язок здійснити розрахунок за спірний об'єм водовідведення, як на доказ який підтверджує його вимоги у вказаній частині позову не приймаються судом до уваги, позаяк, експертне дослідження здійснено за відсутністю документів, з яких би вбачалось що спірний обсяг води є власним обсягом водовідведення відповідача.

Що стосується решти позовних вимог в частині стягнення заборгованості за надані послуги за договором у спірному періоді в розмірі 1556111,32 грн., то суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за надані послуги водопостачання та водовідведення у спірному періоді, в зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 1556111,32 грн. Доказів сплати вказаного боргу відповідач суду не надав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 1556111,32 грн. заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення у спірному періоді.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за надані послуги за договором, позивач просить суд на підставі ст. 625 ЦК України стягнути з відповідача інфляційні втрати з простроченої суми за період прострочення з 20.11.2014 по 15.01.2015 в сумі 11761,24 грн., 3% річних з прострочених сум за загальний період прострочення з 20.11.2014 по 06.02.2015 в сумі 12915,34 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який зроблений судом з врахуванням визначеної судом суми простроченого платежу за жовтень 2014 та періоду нарахування інфляційних втрат заявленого позивачем, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 11344,39 грн. В решті вимог щодо стягнення суми інфляційних втрат в розмірі 416,85 грн. суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який зроблений судом з врахуванням визначених судом сум прострочених платежів за жовтень 2014, листопад 2014, грудень 2014 та періоду нарахування 3% річних заявленого позивачем, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 7630,79 грн. В решті вимог щодо заявленої до стягнення суми 3% річних в розмірі 5284,55 грн. суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.

Також, позивач просить суд на підставі п. 6.1 договору стягнути з відповідача за порушення строків оплати спожитих послуг, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення оплати, що за розрахунком позивача за загальний період прострочення з 20.11.2014 по 06.02.2015 складає 120543,26 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який зроблений судом з врахуванням визначених судом сум прострочених платежів за жовтень 2014, листопад 2014, грудень 2014 та періоду нарахування пені заявленого позивачем, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 71220,63 грн. В решті вимог щодо заявленої до стягнення суми пені в розмірі 5284,55 грн. суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем в сумі 1556111,32 грн. на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1556111,32 грн. основного боргу, 11344,39 грн. інфляційних втрат, 7630,79 грн. 3% річних та 71220,63 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованою, а відтак підлягає задоволенню. В решті позову суд відмовляє.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Мережна, 3, ідентифікаційний код 04654336) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛОЦЕРКІВВОДА" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Гординського, 24, ідентифікаційний код 38010130) 1556111 (один мільйон п'ятсот п'ятдесят шість тисяч сто одинадцять) грн. 32 коп. основного боргу, 11344 (одинадцять тисяч триста сорок чотири) грн. 39 коп. інфляційних втрат, 7630 (сім тисяч шістсот тридцять) грн. 79 коп. 3% річних, 71220 (сімдесят одну тисячу двісті двадцять) грн. 63 коп. пені, 21017 (двадцять одну тисячу сімнадцять) грн. 36 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Ю.В. Подоляк

Дата підписання рішення 12.06.2015р.