Рішення № 44875020, 09.06.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. С. Петлюри 16тел. 235-24-26______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"09" червня 2015 р. Справа № 911/1509/15

за позовом приватного підприємства «Готама КО», м. Київ

до відповідача фізичної особи - підприємця Євтушенко Ірини Станіславівни, м. Васильків

про стягнення 7652,51 грн.

Суддя О.В. Конюх;

представники сторін:

від позивача: Одуд Н.А., уповноважена, довіреність від 05.05.2015р. №67;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - приватне підприємство «Готама КО», м. Київ звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 03.04.2015р. №55 до відповідача - фізичної особи - підприємця Євтушенко Ірини Станіславівни, м. Васильків Київської області, в якому просив суд стягнути з відповідача 7652,51 грн. заборгованості за поставлений за договором № 1-478 від 14.10.2014р. товар, в тому числі: 6411,18 грн. основного боргу; 98,40 грн. 3% річних, 1142,92 грн. пені, та покласти на відповідача судовий збір.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.04.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/1509/15 та призначено справу до розгляду на 05.05.2015р. Ухвалами від 05.05.2015р. та від 26.05.2015р. розгляд справи відкладався.

Відповідач в судові засідання 05.05.2015р., 26.05.2015р. та 09.06.2015р. не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи не подав, про причини нез'явлення суд належним чином не повідомив. Як вбачається із залучених до матеріалів справи рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, відповідач був належним чином завчасно повідомлений судом про дату, час та місце проведення судових засідань.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до права суду, передбаченого ст. 75 ГПК України, справа розглянута за наявними матеріалами, яких достатньо для розгляду спору.

Розглянувши позов приватного підприємства «Готама КО», м. Київ (далі по тексту - ПП «Готама») до відповідача - фізичної особи - підприємця Євтушенко Ірини Станіславівни, м. Васильків Київської області (далі по тексту ФОП Євтушенко І.С.), всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до частини першої ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ЦК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).

14.10.2014р. між ФОП Євтушенко І.С. (покупець) та ПП «Готама» (постачальник) було укладено Договір № 1-478 (далі - Договір), згідно якого постачальник зобов'язався передати товар в замовленому покупцем асортименті, а покупець оплатити його та прийняти. Відповідно до умов Договору:

- Відпуск товару проводиться з умовою сплати протягом 21 календарних днів з моменту отримання товару покупцем (пункт 3.1 Договору);

- В разі прострочення термінів оплати покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день простроченої оплати (пункти 4.1 Договору);

- Кожна сторона має право виставити іншій стороні претензію до поставленої (поверненої) продукції у встановлені законом терміни (пункт 5.1 Договору).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 13611,22 грн., що підтверджується залученою до матеріалів справи копією підписаної обома сторонами та скріпленої печатками обох сторін видаткової накладної від 16.10.2014р. № GKV-7678, оригінал якої був наданий позивачем для огляду в судовому засіданні.

Згідно до частини 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Пунктом 4.1 Договору сторонами передбачено оплату товару протягом 21 календарного дня з моменту поставки. За таких обставин, строк оплати поставленого за накладною від 16.10.2014р. товару становив по 07.11.2014р. включно.

Відповідач оплатив позивачу грошові кошти за поставлений товар частково в сумі 7200,00 грн., що вбачається з поданої позивачем довідки ПАТ «Банк «Національні інвестиції» від 07.05.2015р. № 1678/14, а саме сплатив: 17.11.2014р. суму 1000,00 грн.; 24.11.2014р. суму 1000,00 грн., 04.12.2014р. суму 1000,00 грн.; 08.12.2014р. суму 1200,00 грн.; 19.12.2014р. суму 1000,00 грн., 22.12.2014р. суму 1000,00 грн., та 09.01.2015р. сплатив суму 1000,00 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з частиною 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Суд ухвалами від 09.04.2015р. та від 05.05.2015р. витребовував у відповідача документи, що підтверджують сплату відповідачем грошових коштів згідно договору. Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не подав, доказів оплати коштів за отриманий від позивача товар в більшому розмірі, ніж доводить суду позивач, не представив, відповідно доводи позивача не спростував.

За таких обставин, сума основного боргу відповідача перед позивачем, строк оплати якої настав, складає 13611,22 грн. (поставка) - 7200,00 грн. (оплата) = 6411,22 грн. Суд, приймаючи рішення, не вправі виходити за межі позовних вимог, за таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню повністю в заявленій сумі 6411,18 грн.

У зв'язку із простроченням основного грошового зобов'язання позивач також просить суд стягнути з відповідача 1142,92 грн. пені, та 98,40 грн. 3% річних, розраховані за прострочення оплати з 07.11.2014р. по 03.04.2015р. Щодо зазначених вимог суд зазначає наступне.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 ЦК України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до частини 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Оскільки інший період нарахування пені в Договорі сторонами не встановлено, нарахування пені має розпочатися наступного дня після спливу передбаченого договором терміну оплати (з 08.11.2014р.) та припинитися або в день виконання грошового зобов'язання, або через шість місяців у відповідне число останнього місяця строку після кінцевого строку оплати.

Пунктом 4.1 Договору сторони передбачили сплату пені за прострочення оплати товару в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати.

Згідно з ч. 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також положеннями частини 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64).

Оскільки 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, то обмеження нарахування процентів річних та інфляційних терміном 6 місяців відповідно до ст. 232 ГК України не застосовується.

Відповідно до пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. За таких обставин, виходячи з наступного розрахунку:

Дата оплатиФактично сплачено, грн. Основний борг, грн.Період прострочення3% річних, грн.Пеня, грн. 13611,2208.11.14 - 16.11.1410.0788,3817.11.141000,0012611,2217.11.14 - 23.11.147.2667.7224.11.141000,0011611,2224.11.14 - 03.12.149.5489.0704.12.141000,0010611,2204.12.14 - 07.12.143.4932.5608.12.141200,009411,2208.12.14 - 18.12.148.5179.4219.12.141000,008411,2219.12.14 - 21.12.142.0719.3622.12.141000,007411,2222.12.14 - 08.01.1510.96102.3409.01.151000,006411,2209.01.15 - 03.04.1544.79642,53всього7200,006411,22 96,691121,38судом встановлено, що за заявлений позивачем період належна до стягнення з відповідача пеня становить 1121,38 грн., 3% річних становлять 96,69 грн., за таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та процентів річних підлягають задоволенню частково.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню. Суд приймає рішення про стягнення з відповідача - фізичної особи - підприємця Євтушенко Ірини Станіславівни на користь позивача - приватного підприємства «Готама КО» заборгованості в розмірі 7629,25 грн., яка складається з 6411,18 грн. основного боргу, 1121,38 грн. пені, 96,69 грн. процентів річних. Оскільки спір виник в результаті неправильних дій відповідача, який неналежним чином виконав своє господарське зобов'язання, що призвело до необхідності позивачу звертатися до суду за захистом свого порушеного права, суд у відповідності до частини другої ст. 49 ГПК України покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 2, 12, 22, 32-34, 43, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов приватного підприємства «Готама КО» задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Євтушенко Ірини Станіславівни (08606, Київська обл., м. Васильків, Військове містечко 11, будинок 18, кв. 84, ідентифікаційний номер 2834409646)

на користь приватного підприємства «Готама КО» (03057, м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, буд.1, ідентифікаційний код 36107568)

6411,18 грн. (шість тисяч чотириста одинадцять гривень вісімнадцять копійок) основного боргу,

1121,38 грн. (одну тисячу сто двадцять одну гривню тридцять вісім копійок) пені;

96,69 грн. (дев'яносто шість гривень шістдесят дев'ять копійок) процентів річних;

1827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень нуль копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Повний текст рішення підписано 15.06.2015р.

Суддя О.В. Конюх