Рішення № 44874872, 09.06.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2015Справа №910/9874/15

За позовом Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта»

до Публічного акціонерного товариства «Златобанк»

про зобов'язання вчинити дії

Суддя: Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача - не прибув

від відповідача - не прибув.

в с т а н о в и в:

16.04.2015 позивач звернувся до господарського суду міста Києва із позовною заявою, у якій просив зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Златобанк» виконати пункт 1.2 договору банківського рахунку № 3595/322 від 12.08.2012, виконати платіжні доручення на переказ грошових коштів № 27 від 23.12.2014, № 28 від 23.12.2014, № 29 від 23.12.2014, № 30 від 23.12.2014, № 10 від 23.12.2014.

15.05.2015 представник відповідача у судовому засіданні надав письмовий відзив на позовну заяву, у якому проти позовних вимог заперечував.

09.06.2015 до канцелярії суду надійшло доповнення до відзиву відповідача на позовну заяву, у якому він просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача в судове засідання 09.06.2015 не з'явився, причин неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом надіслання за належною юридичною адресою ухвали суду.

Представник відповідача в судове засідання 09.06.2015 не прибув, причин неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах розпискою уповноваженого представника.

З урахуванням фактичних обставин справи суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

23.08.2012 між позивачем та відповідачем було укладено договір банківського рахунку №3595-ЮР/322-199 на розрахунково-касове обслуговування (далі за текстом - договір), згідно п. 1.1 якого банк відкриває позивачу поточний рахунок у національній та іноземній валюті та здійснює його розрахунково-касове обслуговування.

Відповідач зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнту, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (п.1.2 договору).

Пунктом 2.3. договору передбачено, що операції за розрахунковими документами у гривні, які надійшли від клієнта протягом операційного часу, здійснюються банком в день надходження документів. Операції за розрахунковими документами у гривні, які надійшли після операційного часу, відповідач виконує не пізніше наступного робочого дня.

Договір є укладеним на невизначений строк і набуває чинності з дня його підписання сторонами (п. 8.1 договору).

Позивачем були надані відповідачу платіжні доручення на перерахування коштів на поточний рахунок в АТ «Ощадбанк» №26007301896: № 27 від 23.12.2014 на суму 15000000,00 грн., № 28 від 23.12.2014 на суму 15000000 грн., № 29 від 23.12.2014 на суму 10000000,00 грн., № 30 від 23.12.2014 на суму 16721037,12 грн., № 10 від 23.12.2014 на суму 5000 дол. США (далі - платіжні доручення). Вказані платіжні доручення прийнято відповідачем 24.12.2014.

Позивачем відповідачу було направлено лист № 222-3032 від 25.12.2014 щодо надання пояснень з приводу неотримання станом на 25.12.2014 підтвердження про виконання платіжних доручень.

Крім того, позивачем відповідачу була направлена претензія від 08.01.2015 № 222-038, у якій позивач просив відповідача протягом семи днів з дня отримання претензії виконати платіжні доручення на перерахування коштів.

У відповіді від 02.02.2015 № 552 відповідач повідомив позивача про відхилення претензії повністю з огляду на її безпідставність.

Крім того, відповідач листом від 18.05.2015 поінформував позивача щодо запровадження з 14.02.2015 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «Златобанк», у зв'язку з чим вимога про виконання платіжних доручень та перерахування коштів, заявлена 02.03.2015, тобто під час дії у Публічному акціонерному товаристві «Златобанк» тимчасової адміністрації, на даний час залишається без задоволення.

Позивач, посилаючись на невиконання відповідачем вимог щодо перерахування коштів згідно платіжних доручень, просив зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Златобанк» виконати пункт 1.2 договору банківського рахунку № 3595/322 від 12.08.2012, виконати платіжні доручення на переказ грошових коштів № 27 від 23.12.2014, № 28 від 23.12.2014, № 29 від 23.12.2014, № 30 від 23.12.2014, № 10 від 23.12.2014.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У відповідності до п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Відповідно до ст.ст. 21 та 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ініціювання переказу проводиться, зокрема, шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа. За приписами п. 22.7 ст. 22 вказаного Закону, у разі відмови з будь-яких причин у прийнятті розрахункового документа банк має повернути його ініціатору не пізніше наступного операційного дня банку із зазначенням причини повернення.

Відповідно до ст. 30 України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», переказ вважається завершеним, зокрема, з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Так, за приписами частини 3 статті 1068 Цивільного кодексу України , банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно умов договору банк був зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, в день його надходження (пункт 8.1 ст. 8 Закону України України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).

Відповідно до ст. 1073 Цивільного кодексу України, у разі, зокрема, порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка, банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму (ст. 1074 Цивільного кодексу України).

Cудом встановлено, що Постановою Правління Національного банку України від 13.02.2015 року № 105 віднесено Публічне акціонерне товариство «Златобанк» до категорії неплатоспроможних.

Згідно зі статтею 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 13.02.2015 року № 30, яким вирішено запровадити тимчасову адміністрацію та призначити уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в Публічному акціонерному товаристві «Златобанк» Славінського В.І. на 3 три місяці з 14.02.2015 до 13.05.2015 включно.

Постановою Правління Національного банку України від 12.05.2015 №310 було відкликано банківську ліцензію АТ «Златобанк» та рішенням від 13.05.2015 №99 розпочато процедуру ліквідації з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб, відповідно до Плану врегулювання, з 18:00 год. 13.05.2015, призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ «Златобанк» Славінського В.І. строком на 1 рік з 13.05.2015 по 12.05.2016.

Положеннями статті 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Статтею 1 вказаного Закону унормовано, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Статтею 17 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачена заборона на здійснення банківської діяльності без банківської ліцензії.

Наслідки запровадження тимчасової адміністрації передбачені статтею 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (із змінами та доповненнями). Зокрема, відповідно до частини 5 цієї статті під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом; нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.

Так, частиною 5 статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку.

З дня призначення уповноваженої особи Фонду: припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється; банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку; відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю; укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону; втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.

Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури (частини 2 та 3 статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Положеннями статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено повноваження уповноваженої особи Фонду, зокрема, відповідно до пункту 4 частини 1 вказаної статті, уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює такі повноваження складає реєстр акцептованих вимог кредиторів та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

Уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи: визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду (частина 1 та 2 статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Частиною 4 вказаною вище статті передбачено, що будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.

У відповідності до пункту 1 частини 6 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється, зокрема, на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Так, згідно статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під поняттям вкладник розуміється фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката. Вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.

Згідно із до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитором банку є юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Таким чином, з системного аналізу вищевикладеного, враховуючи прийняте рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Златобанк», задоволення вимог кредиторів банку, зокрема Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта», здійснюється виключно у межах процедури ліквідації банку та у порядку передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.03.2015 у справі № 910/9232/14.

Відповідно до положень ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п. 1 і п. 2 частини першої статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, позовні вимоги Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» задоволенню не підлягають.

Витрати з судового збору покладаються на позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

2. Судові витрати покласти на позивача.

В судовому засіданні 09.06.2015 на підставі положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повне рішення складене та підписане 15.06.2015.

Суддя В.О. Демидов