Рішення № 44874869, 09.06.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2015Справа №910/7584/15-г

За позовомПублічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Київ» Тимчасова адміністрація До Товариства з обмеженою відповідальністю «СІГ-СЕРВІС» Простягнення 143 893, 60 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Поліщук Ю.В. - за дов.;

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на свою користь основну заборгованість по орендній платі в розмірі 110 821, 04 грн., збитків від інфляції в розмір 17 313, 27 грн., пені в розмірі 14 356, 10 грн., 3% річних в розмірі 1 403, 19 грн., а всього 143 893, 60 грн. відповідно договору оренди № б/н від 06.01.2012р.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, представників не направляв, про поважні причини неявки суд не повідомив, пояснень, витребуваних ухвалою суду від 27.03.2015 р. про порушення провадження у справі та ухвалою суду від 28.04.2015р. про відкладення розгляду справи не подав. Водночас, ухвали суду від 27.03.2015р. та від 28.04.2015р. направлені на адресу відповідача, яка зазначена в ЄДРПОУ: 04214, м. Київ, вул. Північна, 25. Дані ухвали суду від 27.03.2015р. та від 28.04.2015р. були повернуті суду поштою з зазначенням: „ немає такого номеру будинку " .

Тому повернення ухвал господарського суду від 27.03.2015р., 28.04.2015р. з зазначенням: „ немає такого номеру будинку " з урахуванням конкретних обставин даної справи є належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасника судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій, тому спір розглядається за наявними у справі доказами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06 січня 2012р. між Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний банк «Київ» (надалі - Орендодавець/Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СІГ-СЕРВІС» був укладений договір оренди нежитлового приміщення №б/н, зі строком дії з 06.01.2012р. по 31.12.2014р.

Згідно з п. 1.1. Договору, Банк зобов'язувався передати Відповідачу у тимчасове користування нежитлове приміщення, розташоване на першому та другому поверхах будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, Оболонський проспект, 18, загальною площею 227, 9 кв. м. (надалі - Орендоване приміщення), а Відповідач зобов'язався оплачувати Банку орендну плату за користування ним.

Відповідно до Акту прийому-передачі орендованого майна від 06.01.2012р., Банк свої зобов'язання, передбачені умовами Договору виконав та передав Відповідачу обумовлене Орендоване приміщення.

Згідно з п. 3.3 Договору, Відповідач зобов'язався сплачувати орендну плату один раз на місяць, починаючи з моменту фактичної передачі йому Орендованого приміщення по акту прийому-передачі, не пізніше 20 числа кожного розрахункового місяця.

У відповідності до п. 3.1. Договору, щомісячна плата за користування Орендованим приміщенням становить 105, 00 грн. за 1 кв. м. Загальна орендна плата за місяць за користування Орендованим приміщенням становить 23 929, 50 грн. (в т.ч. ПДВ).

Однак, Відповідач не сплатив орендну плату за користування Орендованим приміщенням за період з серпня 2014 р. по листопад 2014р. в загальному розмірі 110 821, 04 грн.

На виконання вимог п. 3.3. Договору, Відповідачу надавалися акти наданих послуг щодо орендних платежів за серпень-листопад 2014р., підтвердженням чого є копії двосторонніх актів від 31.08.2014р., 30.09.2014р, 31.10.2014р., 28.11.2014р. та копія конверту з копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Проте, Відповідач свої зобов'язання щодо належного виконання обов'язків по сплаті орендних платежів не виконав, свою заборгованість за Договором в розмірі 110 821, 04 грн. на користь Банка не сплатив.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Договір №б/н від 06.01.2012р., укладений між Банком та Відповідачем за своєю правовою природою є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі приміщення в оренду, користування ним відповідачем, а також існування у відповідача заборгованості по сплаті орендних платежів за період з серпня 2014 р. по листопад 2014р.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 3.3 Договору, Відповідач зобов'язався сплачувати орендну плату один раз на місяць, починаючи з моменту фактичної передачі йому Орендованого приміщення по акту прийому-передачі, не пізніше 20 числа кожного розрахункового місяця.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 3.3. Договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 20 числа кожного розрахункового місяця.

Проте, матеріали справи свідчать, що відповідач свого обов'язку зі сплати орендних платежів належним чином не виконав у зв'язку із чим заборгованість відповідача по орендній платі за період з серпня 2014 р. по листопад 2014р. склала 110 821, 04 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент винесення рішення у справі настав.

Згідно ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт наявності боргу у Відповідача за договором оренди нежитлового приміщення від 06.01.2012р. №б/н у сумі 110 821, 04грн. за період з серпня 2014 р. по листопад 2014р. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 6.2. Договору, стягнення заборгованості по орендній платі проводиться у встановленому законом порядку з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період порушення строків оплати, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Отже, порушення відповідачем строків оплати, передбачених п. 3.3. Договору, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Тому, Позивачем також правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до договору.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Таким чином, за прострочення терміну платежу з відповідача належить стягнути пеню у сумі 14 356, 10 грн., відповідно до розрахунку Позивача з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також правомірно нарахував відповідачу борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню 1 403, 19 грн. 3% річних та 17 313, 27 грн. індексу інфляції, відповідно до ст. 625 ЦК України, з яким суд також погоджується та вважає обґрунтованим.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки в силу вимог п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються, зокрема, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку, то на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, покладаються на відповідача, які стягуються в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІГ-СЕРВІС» (04214, м. Київ, вул. Північна, 25; Код: 33995551) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Київ» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 16-22; Код: 14371869) заборгованість по орендній платі в розмірі 110 821 (сто десять тисяч вісімсот двадцять одна) грн. 04 коп., пеню в розмірі 14 356 (чотирнадцять тисяч триста п'ятдесят шість) грн. 10 коп., 3% річних в розмірі 1 403 (одна тисяча чотириста три) грн. 19 коп., інфляційні втрати в розмірі 17 313 (сімнадцять тисяч триста тринадцять) грн. 27 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІГ-СЕРВІС» (04214, м. Київ, вул. Північна, 25; Код: 33995551) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 2 877 (дві тисячі вісімсот сімдесят сім) грн. 87 коп.

Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 12.06.2015р.

Суддя І.І.Борисенко