Рішення № 44874752, 10.06.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2015Справа №910/11496/15

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», м.Київ, ЄДРПОУ 20782312

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна», м.Київ, ЄДРПОУ 30636550

про стягнення 18 466,20 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Мирончук Ю.І. - по дов.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна», м.Київ про стягнення страхового відшкодування в сумі 18 466,20 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на виплату Гордєєву Андрію Сергійовичу страхового відшкодування на підставі договору №061091 від 20.05.2013р. добровільного страхування наземних транспортних засобів, внаслідок чого до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» перейшло право вимоги до відповідача.

Відповідач відзиву на позов не надав, правової позиції по суті спору не висловив, у судове засідання 10.06.2015р. не з'явився, представника не направив, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористався.

Проте, за висновками суду, Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна» було належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 02140, м.Київ, Дарницький район, вул.Ревуцького, буд.42-Г.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано, в тому числі, ухвалу від 27.05.2015р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Про отримання відповідачем наведеної судової кореспонденції свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення №0103034419039.

За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна», яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Наразі, суд зазначає, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті господарського суду м.Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у відповідача можливості дізнатись про слухання справи за його участю.

З приводу неявки відповідача в судове засідання 10.06.2015р. господарський суд зазначає наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Наразі, господарським судом прийнято до уваги, що з 12.05.2015р. (дата отримання ухвали про порушення провадження відповідно до поштового повідомлення №0103034081038) у відповідача було більш ніж достатньо часу для висловлення своєї правової позиції по суті спору.

Судом також враховано, що ухвалою від 27.05.2015р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, позивачем та відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи не заявлялись.

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач не з'явився в судове засідання 10.06.2015р., справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені до матеріалів справи документи, господарський суд встановив:

Згідно із ст.16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Як свідчать матеріали справи, 20.05.2013р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (страховик) та Гордєєвим Андрієм Сергійовичем (страхувальник) було укладено договір №061091 добровільного страхування наземних транспортних засобів, предметом якого відповідно до п.п.5.3.1 є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом з наступними характеристиками:

марка/модель: Geely CK,

реєстраційний номер: АХ 2351 СР,

номер шасі: L6T7524S0CN016120,

рік випуску: 2012р.

За змістом п.6 договору №061091 від 20.05.2013р. страховим випадком є, зокрема, дорожньо-транспортна пригода.

У вказаному пункті також встановлено, що у разі настання означеного вище страхового випадку франшиза складає 0,5% від страхової суми.

Договір діє з 25.05.2013р. по 24.05.2014р. (п.9 договору №061091 від 20.05.2013р.).

За умовами вказаного договору страхування вигодонабувачем є Публічне акціонерне товариство «Кредобанк».

Територією страхування за договором №061091 від 20.05.2013р. є Україна.

Виходячи зі змісту довідки №9311396 про дорожньо-транспортну пригоду 01.12.2013р. о 16 годині в Орджонікідзевському районі м.Харкова по вул.Пр.Косіора, 99 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів 1. Geely CK, державний номер АХ 2351 СР, що належав Гордєєву Андрію Сергійовичу, який і керував транспортним засобом, та 2.ЗАЗ 698, державний номер АХ 3156 СР, що належав Гайденко І.М., керування яким здійснював Васильєв Юрій Іванович.

Частиною 2 ст.1192 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 990 вказаного нормативно-правового акту встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до ст.25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

За умовами договору №061091 від 20.05.2013р. сторонами було визначено варіант виплати страхового відшкодування «Майстерня».

Пунктом 2.1.27 договору №061091 від 20.05.2013р. передбачено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми (ліміту відповідальності) при настанні страхового випадку.

Як свідчать матеріали справи, 02.12.2013р. Гордєєв Андрій Сергійович звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» з заявою про настання страхового випадку. У наведеній заяві страхувальник просив перерахувати страхове відшкодування на рахунок Публічного акціонерного товариства «Завод ім.Фрунзе» (станція технічного обслуговування).

06.12.2013р. на замовлення позивача було проведено огляд транспортного засобу Geely CK, державний номер АХ 2351 СР, під час якого встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 01.12.2013р., означеному автомобілю було завдано наступні пошкодження: двері передні ліві, двері задні ліві, крило заднє ліве, арка колеса зовнішнього, бампер задній, ліхтар задній лівий, тощо.

У відповідності до рахунку-фактури №ЗиФ-0219567 від 13.12.2013р., який було складено Публічним акціонерним товариством «Завод ім.Фрунзе» (станція технічного обслуговування), вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Geely CK, державний номер АХ 2351 СР становила 24 609,11 грн.

19.12.2013р. на замовлення Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» було складено звіт №826/12/13 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, відповідно до якого розмір збитків, завданих власнику транспортного засобу Geely CK, державний номер АХ 2351 СР внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 01.12.2013р., складає 17 236,16 грн.

З наявного в матеріалах справи листа №49-12793/13 від 30.12.2013р. Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» та письмових пояснень №04-4717/15 від 14.05.2015р., наданих вказаною особою на виконання вимог суду, вбачається, що вигодонабувач проти виплати страхового відшкодування Гордєєву Андрію Сергійовичу шляхом перерахування грошових коштів на рахунок станції технічного обслуговування не заперечував.

16.01.2014р. представниками позивача було проведено розрахунок суми страхового відшкодування та складено страховий акт №UA2013120100012/L01/03, у відповідності до якого страховиком прийнято рішення про виплату на підставі договору №061091 від 20.05.2013р. страхувальнику страхового відшкодування в сумі 18 466,20 грн.

З наявного в матеріалах справи платіжного доручення №19515 від 17.01.2014р. вбачається, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» було виплачено страхувальнику страхове відшкодування в сумі 18466,20 грн. шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Публічного акціонерного товариства «Завод ім.Фрунзе». Вказане платіжне доручення скріплене печаткою банку про проведення фінансової операції.

За таких обставин, господарським судом встановлено, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» було належним чином виконано свій обов'язок з виплати страхового відшкодування за договором №061091 від 20.05.2013р. добровільного страхування наземних транспортних засобів.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами 1, 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.п.1, 3 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

За цими нормами страхувальник, який отримав майнову шкоду в деліктному правовідношенні, набуває право вимоги відшкодування до заподіювача, але у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги.

Таким чином, на підставі наведених норм цивільного законодавства та встановлених судом обставин, господарський суд дійшов висновку, що у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» виникло право вимагати суму страхового відшкодування в особи, винної у настанні дорожньо-транспортної пригоди.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи постанови від 27.12.2013р. Орджонікідзевського районного суду м.Харкова, винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 01.12.2013р. о 16 годині в Орджонікідзевському районі м.Харкова по вул.Пр.Косіора, 99 за участю транспортних засобів 1. Geely CK, державний номер АХ 2351 СР та 2.ЗАЗ 698, державний номер АХ 3156 СР, визнано Васильєва Юрія Івановича.

Доказів оскарження та скасування у передбаченому чинним законодавством України порядку наведеного судового акту матеріали справи не містять.

Статтею ст.11 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик подає інформацію про укладені та достроково припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних у порядку, встановленому у положенні про централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яке затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Відповідно до п.1.3 Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого Розпорядженням №566 від 09.07.2010р. Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, база даних Моторного транспортного страхового бюро України - це єдина централізована база даних Моторного транспортного страхового бюро України щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно з п.5.3 Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого Розпорядженням №566 від 09.07.2010р. Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, інформація, отримана з бази даних Моторного транспортного страхового бюро України, використовується з метою отримання відомостей про наявність чи відсутність договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди та отримання відомостей про страховика, який застрахував цивільно-правову відповідальність власника наземного транспортного засобу на дату ДТП або на дату укладення договору обов'язкового страхування.

Отже, з наведеного вище вбачається, що відомості бази даних Моторного транспортного страхового бюро України є публічними та можуть бути використані судом з метою визначення наявності полісу обов'язкового страхування у особи, яку визнано винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, в межах провадження по справі №910/11496/15. Аналогічну позицію наведено у постанові від 05.08.2013р. Вищого господарського суду України по справі №5011-4/5903-2012-10/519-2012.

Наразі, відповідно до довідки №7/2-28/14122 від 15.05.2015р. Моторного транспортного страхового бюро України цивільно-правову відповідальність власника/водія транспортного засобу ЗАЗ 698, державний номер АХ 3156 СР застраховано Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Україна» за полісом АС3917298.

Одночасно, в матеріалах справи наявна копія полісу АС3917298, з якої вбачається страхування відповідачем цивільно-правової відповідальності власника/водія транспортного засобу ЗАЗ 698, державний номер АХ 3156 СР на момент дорожньо-транспортної пригоди. Вказаним полісом встановлено франшизу в розмірі 500 грн.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи документи в їх сукупності є належними доказами страхування цивільно-правової відповідальності власника/водія транспортного засобу ЗАЗ 698, державний номер АХ 3156 СР на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди 01.12.2013р. саме відповідачем.

Таким чином, за висновками суду, звернення Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» є обґрунтованим.

Як свідчать матеріали справи, 25.12.2014р. позивач звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» з заявою №159-12/14 від 22.12.2014р. про виплату страхового відшкодування. Факт отримання відповідачем наведеної претензії підтверджується поштовим повідомленням №0311318790880.

Проте, за твердженнями представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», вимогу позивача задоволено не було, страхове відшкодування в сумі 18 466,20 грн. не виплачено.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, судом ухвалами від 07.05.2015р. та від 27.05.2015р. було зобов'язано відповідача надати докази (у разі наявності) щодо виплати заявнику страхового відшкодування в сумі 18 466,20 грн. за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 01.12.2013р.

Однак, як зазначалось, відповідачем вимог суду виконано не було, свою правову позицію по суті спору не висловлено.

При цьому, судом враховано, що з 12.05.2015р. (дата отримання відповідачем ухвали про порушення провадження) було більш ніж достатньо часу для надання витребуваних судом доказів та висловлення своєї правової позиції по суті спору.

При цьому, суд зазначає, що відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

У відповідності до ст.11 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Як вказувалось вище, полісом АС3917298, яким застраховано цивільно-правову відповідальність власника/водія транспортного засобу ЗАЗ 698, державний номер АХ 3156 СР, та належним чином засвідчена копія якого наявна у матеріалах справи, встановлено франшизу в розмірі 500 грн.

Проте, всупереч вимога ст.11 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» означену суму франшизи заявником при визначенні суми страхового відшкодування, яке підлягає стягненню з відповідача, враховано не було.

Отже, з огляду на наведене, з відповідача підлягає стягненню страхове відшкодування в сумі 17 966,20 грн.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене вище, з огляду на те, що позов доведений заявником та обґрунтований наявними в матеріалах справи документами, враховуючи помилки заявника при визначенні суми страхового відшкодування, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» про стягнення страхового відшкодування в сумі 18 466,20 грн. підлягають задоволенню частково на визначену вище суму.

Судовий збір згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Частково задовольнити позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», м.Київ до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна», м.Київ про стягнення страхового відшкодування в сумі 18 466,20 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» (02140, м.Київ, Дарницький район, вул.Ревуцького, буд.42-Г, ЄДРПОУ 30636550) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, м.Київ, Шевченківський район, вул.Артема, буд.40, ЄДРПОУ 20782312) страхове відшкодування в сумі 17 966,20 грн. та судовий збір в розмірі 1777,53 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 10.06.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 12.06.2015р.

Суддя М.О. Любченко