Рішення № 44874746, 10.06.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2015Справа №910/7500/15-г за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», м.Київ, ЄДРПОУ 20474912

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія", м.Київ, ЄДРПОУ 22947512

за участю третьої особи 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Оксанича Станіслава Дмитровича, м.Миколаїв

за участю третьої особи 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Синчука Анатолія Андрійовича, м.Миколаїв

про стягнення 7 765,84 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Цілик А.В. - по дов.

від третьої особи 1: не з'явився

від третьої особи 2: не з'явився

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування», м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія», м.Київ про стягнення страхового відшкодування в сумі 7 765,84 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на виплату Оксанич Станіславу Дмитровичу страхового відшкодування на підставі договору №3659085 від 27.06.2013р. страхування наземного транспорту, внаслідок чого до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» перейшло право вимоги до відповідача.

У судове засідання 10.06.2015р. позивач не з'явився, представника не направив, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористався.

Проте, наведений учасник судового процесу був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, з огляду на таке.

За приписами п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (п.4 ч.2 ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони про час і місце наступного судового засідання.

Отже, враховуючи, що присутність представника позивача у минулому судовому засіданні підтверджується протоколом від 20.05.2015р. судового засідання, суд дійшов висновку, що Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» було обізнане про час та місце наступного слухання справи.

Відповідач у відзиві №35-ю від 23.01.2015р. проти задоволення позовних вимог надав заперечення з огляду на те, що у відповідності до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» європротокол складається лише у випадку згоди водіїв транспортних засобів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Одночасно, за твердженнями вказаного учасника судового процесу, у даному випадку страховик зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану особою, винною у дорожньо-транспортній пригоді. З огляду на відсутність у матеріалах справи доказів вини Синчука А.А., за твердженнями відповідача, підстав для задоволення позовних не має.

Ухвалою від 30.03.2015р. господарського суду міста Києва залучено до участі у справі в якості третьої особи 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Оксанича Станіслава Дмитровича, а також Синчука Анатолія Андрійовича в якості третьої особи 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Треті особи у судове засідання 10.06.2015р. не з'явились, представників не направили, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористались, пояснень по суті спору не представили. При цьому, за висновками суду, вказані учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду спору.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово (ч.1 ст.29 Цивільного кодексу України).

У відповідності до наявних в матеріалах справи документів, а саме довідок відділу адресно-довідкової роботи управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області, місцем проживання третьої особи 1 є: 54009, м.Миколаїв, прос.Леніна, 195, кв.64; третьої особи 2: м.Миколаїв, вул.Залізничне селище, 41А.

На вказані адреси судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано, в тому числі, ухвалу від 20.05.2015р. з метою повідомлення третіх осіб про час та місце розгляду справи.

Наразі, конверти з судовою кореспонденцією було повернуто на адресу господарського суду з відміткою «За закінченням встановленого терміну зберігання».

У відповідності до п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

До того ж, з метою належного повідомлення означених учасників судового процесу щодо часу та місця розгляду спору судом було складено відповідні телефонограми.

За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресами третіх осіб, які наявні в матеріалах справи, з огляду на позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення третіх осіб про дату, час і місце розгляду справи.

Наразі, суд зазначає, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті господарського суду м.Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у учасників судового спору можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.

Наразі, з огляду на неявку позивача та третіх осіб 1, 2 у судове засідання 10.06.2015р. господарський суд зазначає наступне. Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Аналогічні вимоги ст.27 Господарського процесуального кодексу України покаладено також і на третіх осіб.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

У ст.69 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Наразі, судом прийнято до уваги, що ухвалою від 20.05.2015р. явка сторін та третіх осіб у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

При цьому, як зазначено вище, господарський суд має право відкласти розгляд справи лише у межах строків, передбачених ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Суд наголошує, що строк вирішення спору фактично сплив, а отже у суду відсутня можливість відкладення розгляду спору на іншу дату.

Розгляд справи №910/7500/15-г здійснюється з 26.03.2015р., а отже подальше відкладення може призвести до порушення приписів господарського процесуального законодавства України та вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо розумних строків судового розгляду спору.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, незважаючи на те, що позивач та треті особи в процесі розгляду справи 10.06.2015р. так і не скористались всіма правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з огляду на приписи ст.69 вказаного нормативно-правового акту, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа підлягає розгляду за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши представлені сторонами документи, господарський суд встановив:

Згідно із ст.16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Як свідчать матеріали справи, 27.06.2013р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» (страховик) та Оксанич Станіславом Дмитровичем (страхувальник) було укладено договір №3659085 страхування наземного транспорту, предметом якого відповідно до п.п.1, 5 є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом з наступними характеристиками:

марка/модель: Hyundai Santa Fe,

реєстраційний номер: ВЕ 9678 АХ,

рік випуску: 2011р.

За умовами п.16.2.2 договору №3659085 від 27.06.2013р. страховим ризиком є, в тому числі, збитки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, тобто, будь-які пошкодження або знищення транспортного засобу, його окремих складових частин, додаткового обладнання.

Вказаним правочином встановлено нульовий розмір франшизи у разі настання означеного вище страхового випадку.

Вигодонабувачем є Оксанич Станіслав Дмитрович (п.4 договору №3659085 від 27.06.2013р.).

У п.9 договору №3659085 від 27.06.2013р. зазначено, що територією дії останнього є Україна, країни СНД, Грузія та Європа.

Строк дії правочину визначено з 28.06.2013р. по 27.06.2014р. (п.10 договору №3659085 від 27.06.2013р.).

Зі приписами ст.33.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

Постановою №1306 від 10.10.2001р. Кабінету Міністрів України «Про Правила дорожнього руху» передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів, зазначених у чинному договорі страхування цивільно-правової відповідальності, за умови експлуатації таких транспортних засобів особами, відповідальність яких застрахована, відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за умови досягнення згоди водіїв таких транспортних засобів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та у разі складення такими водіями спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро зразка, водії таких транспортних засобів після складення ними зазначеного повідомлення звільняються від обов'язків, передбачених підпунктами "д" - "є" пункту 2.10 цих Правил.

Моторним (транспортним) страховим бюро України було встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до вказаної вище Інструкції у європротоколі зазначаються фактична дата, час та місце настання дорожньо-транспорної пригоди, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.

Як встановлено судом, Оксанич Станіславом Дмитровичем та Синчуком Анатолієм Андрійовичем було складено повідомлення б/н від 25.05.2014р. про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол).

Наразі, ухвалою від 20.05.2015р. судом було зобов'язано третіх осіб надати письмові заперечення (у разі наявності) щодо вчинення спірної дорожньо-транспортної пригоди саме в дату, яка зазначена в повідомленні про дорожньо-транспортну подію (європротоколі). Проте, протягом судового розгляду справи, третіми особи таких заперечень не представлено.

Виходячи зі змісту вказаного повідомлення, 25.05.2014р. у м.Миколаїв сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів 1. Hyundai Santa Fe, державний номер ВЕ 9678 АХ (Б), керування яким здійснював Оксанич Станіслав Дмитрович, та 2. Ford Scorpio, державний номер ВЕ 5937 АН (А), яким керував Синчук Анатолій Андрійович.

З відомостей, які містяться в повідомленні б/н від 25.05.2014р. про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол), вбачається, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілю Hyundai Santa Fe, державний номер ВЕ 9678 АХ було заподіяно пошкодження передніх та задніх дверей праворуч, а також деформоване заднє праве крило.

Наразі, суд вказує, що європротокол є заповненим обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди у частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А та транспортний засіб Б, не містить виправлень, у відповідних пунктах зазначено дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема дорожньо-транспортної пригоди, а також відсутні будь-які відмітки про наявність з боку сторін зауважень стосовно відомостей, які зазначені у даному європротоколі. Одночасно, належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів відсутності підстав для оформлення дорожньо-транспортної пригоди шляхом складання европротоколу матеріали справи не містять, зокрема, суду не надано відомостей перебування водіїв транспортних засобів у стані алкогольного, наркотичного сп'яніння чи під дією лікарняних препаратів, які б знижували їх пильність, реакцію, тощо.

При цьому, наявність недоліків у європротоколі, а саме відсутні відмітки у графі «свідки», не нівелюють доказової сили означеного документу. Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 23.04.2015р. Вищого господарського суду України по справі №910/19243/14.

До того ж, господарський суд зауважує, що сам лише факт складання та підписання обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколу), вказує на наявність у водіїв транспортних засобів згоди щодо обставин її скоєння.

Отже, враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги приписи чинного законодавства, суд приймає до уваги повідомлення б/н від 25.05.2014р. як належний доказ вчинення 25.05.2014р. дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу, який прийнятий на страхування Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування». Одночасно, обґрунтованість застосування повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколу) як належного доказу настання дорожньо-транспортної пригоди наведено у Постанові №4 від 01.03.2013р. Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки».

Частиною 2 ст.1192 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 990 вказаного Кодексу встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Згідно зі ст.25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справи України, розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням Моторного (транспортного) страхового бюро України.

На підставі Розпорядження №698 від 17.11.2011р. Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України "Про затвердження максимальних розмірів страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державтоінспекції МВС України", Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України затверджено максимальні розміри страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України: на період з дня набрання чинності цим розпорядженням до 31 грудня 2012 року в розмірі 10000 грн. потерпілому; з 1 січня 2013 року - 25000 грн. потерпілому.

За умовами п.20.10 договору №3659085 від 27.06.2013р. при пошкодженні транспортного засобу внаслідок настання страхового випадку розмір збитків визначається шляхом складання кошторису вартості відновлення транспортного засобу, в який включається вартість запасних частин, деталей, обладнання та матеріалів, що підлягають заміні, без урахування експлуатаційного зносу, а також вартість ремонтних робіт. Кошторис збитків складається страховиком, виходячи з рахунків станції технічного обслуговування.

У п.14.1 договору №3659085 від 27.06.2013р. сторони погодили, що розмір збитків визначається на базі станції технічного обслуговування за вибором страховика.

Як свідчать матеріали справи, страхувальник звернувся до страховика з повідомленням про настання страхового випадку. При цьому, господарським судом прийнято до уваги пояснення представника позивача стосовно помилкового зазначення у повідомленні про настання події, що має ознаки страхового випадку, дати дорожньо-транспортної пригоди 25.06.2015р.

Наразі, про помилкове зазначення у вказаному документі дати також свідчить те, що акт огляду транспортного засобу за наслідками дорожньо-транспортної пригоди було складено саме 25.05.2014р., який фактично раніше за настання страхового випадку не могло бути складено на замовлення страховика.

У повідомленні Оксанич Станіслав Дмитрович просив виплатити страхове відшкодування на рахунок станції технічного обслуговування.

Як вказувалось, 25.05.2015р. на підставі договору б/н від 01.01.2014р. про надання послуг, на замовлення Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» Фізичною особою-підприємцем Табула Д.В. було проведено огляд колісного транспортного засобу Hyundai Santa Fe, державний номер ВЕ 9678 АХ, в результаті якого встановлено, що під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 25.05.2014р., наведеному автомобілю було завдано такі пошкодження: двері передні праві, двері задні праві, поріг правий, крило заднє, диск колеса заднього правого. За наслідками огляду було складено акт б/н від 25.05.2014р. огляду транспортного засобу (дефектна відомість).

Згідно рахунку №БАН-000342 від 27.06.2014р., складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Богдан Авто Миколаїв», вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Hyundai Santa Fe, державний номер ВЕ 9678 АХ складала 8 765,84 грн.

01.07.2014р. представниками Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» було здійснено розрахунок суми страхового відшкодування та складено страховий акт №1.002.14.03721/VESKO19315, у відповідності до змісту якого страховиком прийнято рішення про виплату Оксаничу Станіславу Дмитровичу страхового відшкодування в сумі 8 765,84 грн.

Наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №118958 від 10.07.2014р. підтверджується, що позивачем було виплачено третій особі 1 страхове відшкодування в сумі 8765,84 грн. шляхом перерахування грошових коштів на рахунок станції технічного обслуговування - Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан Авто Миколаїв». Вказане платіжне доручення скріплене печаткою банку про проведення фінансової операції.

Господарським судом прийнято до уваги, що протягом розгляду справи Оксанич Станіславом Дмитровичем обставини щодо отримання страхового відшкодування за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 25.05.2014р., від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» не заперечувались.

За таких обставин, господарським судом встановлено, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» було належним чином виконано свій обов'язок з виплати страхового відшкодування за договором №3659085 від 27.06.2013р. страхування наземного транспорту.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами 1, 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.п.1, 3 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

За цими нормами страхувальник, який отримав майнову шкоду в деліктному правовідношенні, набуває право вимоги відшкодування до заподіювача, але у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги.

Таким чином, на підставі наведених норм цивільного законодавства та встановлених судом обставин, господарський суд дійшов висновку, що у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» виникло право вимагати суму страхового відшкодування в особи, винної у настанні дорожньо-транспортної пригоди.

Наразі, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наявність вини водія автомобіля Ford Scorpio, державний номер ВЕ 5937 АН в спричиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 25.05.2014р., з огляду на наступне:

Як встановлено судом, у розглядуваному спорі сторонами було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро України зразка.

Суд зазначає, що при оформленні дорожньо-транспортної пригоди у такий спосіб (складання її учасниками європротоколу без виклику відповідного підрозділу Міністерства внутрішніх справ України) не виноситься постанова про адміністративне правопорушення та не направляються матеріали дорожньо-транспортної пригоди до суду для притягнення відповідальної за вчинення такої пригоди особи до відповідальності.

Тобто, унеможливлюється існування відповідних судових рішень (про притягнення особи до адміністративної чи кримінальної відповідальності), які б встановлювали вину учасника дорожньо-транспортної пригоди. Проте, цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду настає у разі наявності вини особи в цьому, незалежно від того, чи є у діях цієї особи склад адміністративного проступку чи злочину.

Зі змісту наявного в матеріалах справи повідомлення вбачається, що дорожньо-транспортна пригода, яка відбулась 25.05.2014р., сталась внаслідок зіткнення автомобілів Hyundai Santa Fe, державний номер ВЕ 9678 АХ та Ford Scorpio, державний номер ВЕ 5937 АН.

Фактично з наведеної у повідомленні схеми дорожньо-транспортної пригоди слідує, що водій автомобіля Ford Scorpio, державний номер ВЕ 5937 АН, здійснюючи маневрування, а саме поворот на перехресті з правового ряду наліво, здійснив зіткнення з автомобілем Ford Scorpio, державний номер ВЕ 5937 АН, який рухався по лівій смузі та здійснював випередження.

За поясненнями Оксанича Станіслава Дмитровича, які наведені у повідомленні про настання події, що має ознаки страхового випадку, водій транспортного засобу Ford Scorpio, державний номер ВЕ 5937 АН при перевлаштуванні до лівого ряду здійснив зіткнення з автомобілем Hyundai Santa Fe, державний номер ВЕ 9678 АХ.

З пояснень Синчука Анатолія Андрійовича, що наведені у повідомленні про обставини події за участю транспортного засобу, забезпеченого полісом обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника наземного транспортного засобу, зареєстрованого відповідачем за вхідним №1304-14 від 11.07.2014р., слідує, що вказана вище дорожньо-транспортна пригода сталась в результаті намагання водія здійснити поворот наліво, в той час як транспортний засіб Hyundai Santa Fe, державний номер ВЕ 9678 АХ здійснював обгін. При цьому, господарським судом прийнято до уваги, що у наведеному повідомленні Синчуком Анатолієм Андрійовичем зазначено, що потерпілим є саме Оксанич Станіслав Дмитрович.

Наразі, господарський суд зауважує, що відповідно до п.13.1 Правил дорожнього руху, які затверджено Постановою №306 від 10.10.2001р. Кабінету Міністрів України, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Безпечним інтервалом у розумінні п.1.10 Правил дорожнього руху є відстань між боковими частинами транспортних засобів, що рухаються, або між ними та іншими об'єктами, за якої гарантована безпека дорожнього руху.

Одночасно, наведеним пунктом Правил визначено, що маневрування (маневр) - це початок руху, перестроювання транспортного засобу в русі з однієї смуги на іншу, поворот праворуч чи ліворуч, розворот, з'їзд з проїзної частини, рух заднім ходом.

У відповідності до п.10.4 Правил дорожнього руху, які затверджено Постановою №306 від 10.10.2001р. Кабінету Міністрів України, перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом, водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в'їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою. Водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині - і попутним транспортним засобам. Водій, що виконує поворот ліворуч, повинен дати дорогу попутним транспортним засобам, які рухаються попереду нього і виконують розворот.

Тобто, з наведеного вбачається, що ще до початку здійснення повороту наліво водій транспортного засобу Ford Scorpio, державний номер ВЕ 5937 АН повинен був зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині та пропустити автомобіль Hyundai Santa Fe, державний номер ВЕ 9678 АХ, що рухався у попутному напрямку, зберігаючи при цьому безпечний інтервал, чого, як вбачається, зі схеми дорожньо-транспортної пригоди Синчуком Анатолієм Андрійовичем здійснено не було, що і призвело до зіткнення транспортних засобів.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, судом ухвалами від 30.03.2015р., від 22.04.2015р. та від 20.05.2015р. третіх осіб було зобов'язано надати письмові пояснення стосовно дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 25.05.2014р.

Проте, всупереч приписів ст.124 Конституції України, ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст.4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, третіми особами 1 та 2 вимоги ухвал виконано не було, належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів невірного зазначення будь-яких відомостей про дорожньо-транспортну пригоду 25.05.2014р., які містяться в повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду, складеному її учасниками, відповідачем та третіми особами до матеріалів справи не представлено, жодних заперечень з приводу порушенням водієм транспортного засобу Ford Scorpio, державний номер ВЕ 5937 АН п.13.4 Правил дорожнього руху не надано.

Таким чином, наявність вини водія автомобіля Ford Scorpio, державний номер ВЕ 5937 АН у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди 25.05.2014р. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду. Будь-яких доказів, що свідчили б про відсутність в діях водія транспортного засобу Ford Scorpio, державний номер ВЕ 5937 АН Синчука Анатолія Андійовича вини, ані відповідачем, ані третьою особою 2 до матеріалів справи не представлено.

Наведеними вище висновками суду спростовуються твердження відповідача про відсутність вини водія транспортного засобу Ford Scorpio, державний номер ВЕ 5937 АН у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 25.05.2014р.

Статтею ст.11 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик подає інформацію про укладені та достроково припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних у порядку, встановленому у положенні про централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яке затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Відповідно до п.1.3 Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого Розпорядженням №566 від 09.07.2010р. Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, база даних Моторного транспортного страхового бюро України - це єдина централізована база даних Моторного транспортного страхового бюро України щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно з п.5.3 Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого Розпорядженням №566 від 09.07.2010р. Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, інформація, отримана з бази даних Моторного транспортного страхового бюро України, використовується з метою отримання відомостей про наявність чи відсутність договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди та отримання відомостей про страховика, який застрахував цивільно-правову відповідальність власника наземного транспортного засобу на дату ДТП або на дату укладення договору обов'язкового страхування.

Отже, з наведеного вище вбачається, що відомості бази даних Моторного транспортного страхового бюро України є публічними та можуть бути використані судом з метою визначення наявності полісу обов'язкового страхування у особи, яку визнано винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, в межах провадження по справі №910/7500/15-г. Аналогічну позицію наведено у постанові від 05.08.2013р. Вищого господарського суду України по справі №5011-4/5903-2012-10/519-2012.

Наразі, відповідно до довідки №7/2-28/9966 від 03.04.2015р. Моторного транспортного страхового бюро України цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу Ford Scorpio, державний номер ВЕ 5937 АН застраховано Приватним акціонерним товариством «Українська транспортна страхова компанія» за полісом АС4420111. Наведеним полісом встановлено франшизу в розмірі 1000 грн.

На виконання вимог суду відповідачем було представлено до матеріалів справи копію наведеного вище полісу АС4420111. Термін дії означеного полісу визначено з 11.07.2013р. по 10.07.2014р.

Отже, враховуючі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку, що на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 25.05.2014р., цивільно-правову відповідальність власника/водія транспортного засобу Ford Scorpio, державний номер ВЕ 5937 АН було застраховано саме Приватним акціонерним товариством «Українська транспортна страхова компанія».

Таким чином, за висновками суду, звернення Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» з розглядуваним позовом саме до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» є обґрунтованим.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене вище, з огляду на те, що позов повністю доведений заявником та обґрунтований наявними в матеріалах справи документами, з огляду на те, що відповідачем та третьою особою 2 так і не було спростовано вини Синчука Анатолія Андрійовича у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 25.05.2014р., господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування в сумі 7 765,84 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», м.Київ до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія», м.Київ про стягнення страхового відшкодування в сумі 7 765,84 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (01033, м.Київ, вул.Саксаганського, буд.77, ЄДРПОУ 22945712) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м.Київ, вул.Іллінська, буд.8, ЄДРПОУ 20474912) страхове відшкодування в сумі 7 765,84 грн. та судовий збір в розмірі 1827 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 10.06.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 12.06.2015р.

Суддя М.О. Любченко