Рішення № 44874701, 26.05.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2015Справа №910/6030/13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення 2 010 106 306,73 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Бережко С.І. (дов. № 14-96 від 18.04.2014 року)від відповідача Мицько Р.М.(дов. № 71/10 від 29.10.2014 року)

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 26 травня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення 2 010 106 306,73 грн., з яких сума основного боргу 1 748 068 780,60 грн., інфляційні втрати в розмірі 124 091 624,51 грн., 3% річних у розмірі 137 945 901,62 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2013 року порушено провадження у справі №910/6030/13, призначено розгляд справи на 29.04.2013 року.

25.04.2013 року представником відповідача подано до відділу діловодства суду клопотання про зупинення провадження у справі.

За розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 29.04.2013 року з метою дотримання процесуальних строків, керуючись пунктом 2.6. рішення зборів суддів господарського суду міста Києва від 03.02.2011 року (протокол №1 від 03.02.2011 року) та статті 4-6 Господарського процесуального кодексу України, справу № 910/6030/13 передано для розгляду судді Головіній К.І. у зв'язку з перебуванням судді Шаптала Є.Ю. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2013 року справу прийнято до провадження судді Головіної К.І., розгляд справи призначено на 24.05.2013 року.

За розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва Бойко Р.В. від 17.05.2013 року справу передано для розгляду судді Шаптала Є.Ю., у зв'язку з виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2013 року справу прийнято до провадження судді Шаптала Є.Ю..

У судовому засіданні 24.05.2013 року по справі оголошено перерву до 14.06.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2013 року зупинено провадження у справі №910/6030/13 до завершення реорганізації Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 09.10.2013 року ухвалу Господарського суду міста Києва 14.06.2013 року залишено без змін.

15.10.2013 року розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва, у зв'язку з обранням судді Шаптали Є.Ю. на посаду судді Київського апеляційного господарського суду відповідно до Постанови Верховної Ради України №593-VII від 19.09.2013 року, призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/6030/13 .

В результаті повторного автоматичного розподілу справу № 910/6030/13 передано судді Стасюку С.В.

З інформації, що міститься на офіційній вебсторінці Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" у всесвітній мережі Інтернет суду стало відомо, що наказом № 650 від 18.09.2014 року Міністерства енергетики та вугільної промисловості України визнано таким, що втратив чинність наказ Мінерговугілля України від 26.07.2012 року № 545 "Про припинення Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" шляхом її реорганізації (перетворення)", на підставі якого безпосередньо провадження у справі зупинено до закінчення реорганізації відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2015 року, суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/6030/13 до свого провадження, поновив провадження у справі № 910/6030/13, розгляд справи було призначено на 16.04.2015 року.

16.04.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання 16.04.2015 року не з'явився, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У судовому засіданні 16.04.2015 року представник позивача не заперечив проти поданого клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд, розглянувши подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про його задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2015 року розгляд справи було відкладено на 14.05.2015 року, у зв'язку з неявкою відповідача, поданим клопотанням про відкладення розгляду справи та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

14.05.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, письмовий відзив на позов та клопотання про колегіальний розгляд справи. У поданому відзиві представник відповідача надав власний контр розрахунок штрафних санкцій, заявив про застосування строку позовної давності до вимог позивача про стягнення 3 % річних нарахованих за період з 26.02.2010 року по 27.03.2010 року, надав докази часткової оплати заборгованості в розмірі 45 789 957,50 грн. А саме на доказ часткової оплати заборгованості відповідач надав платіжне доручення № 13 від 14.10.2014 року на суму 2 000 000,00 грн., № 14 від 14.10.2014 року на суму 10 473 219,97 грн., № 15 від 14.10.2014 року на суму 12 457 792,64 грн., № 16 від 17.10.2014 року на суму 207 828,16 грн., № 17 від 17.10.2014 року на суму 35 200,12 грн., № 18 від 28.10.2014 року на суму 315 061,16 грн., № 19 від 28.10.2014 року на суму 504 055,98 грн., № 20 від 28.10.2014 року на суму 1 736 874,23 грн., № 24 від 21.11.2014 року на суму 61 621,92 грн., № 25 від 21.11.2014 року на суму 375 518,52 грн., № 26 на суму 157 614,79 грн., № 28 від 18.12.2014 року на суму 1 131 726,96 грн., № 29 від 18.12.2014 року на суму 1 978 344,40 грн., № 30 від 18.12.2014 року на суму 2 484 139,86 грн., № 31 від 18.12.2014 року на суму 978 279,93 грн., № 32 від 18.12.2014 року на суму 1 272 129,94 грн., № 33 від 18.12.2014 року на суму 10 060,37 грн., № 34 від 18.12.2014 року на суму 5 955 937,62 грн., № 35 від 18.12.2014 року на суму 406 425,94 грн., № 37 від 18.12.2014 року на суму 209 952,36 грн., № 38 від 18.12.2014 року на суму 690 047,64 грн., № 93 від 29.12.2014 року на суму 286 562,44 грн., № 148 від 30.12.2014 року на суму 1 766 778,55 грн., № 151 від 30.12.2014 року на суму 293 784,00 грн. Заперечував проти стягнення 3 % річних та збитків від інфляції.

У судовому засіданні 14.05.2015 року представник позивача не заперечив проти поданого клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача у судовому засіданні подав клопотання про продовження строків розгляду спору.

Розглянувши подане відповідачем 14.05.2015 року клопотання про продовження строків розгляду спору, суд приходить до висновку про його задоволення.

Відповідно до статей 69, 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 14.05.2015 року винесено ухвалу про продовження строку вирішення спору та відкладення розгляду справи на 26.05.2015 року.

Суд, розгулявши подане відповідачем клопотання про призначення колегіального розгляду справи, відмовляє у його задоволенні в зв'язку з його необґрунтованістю.

Представник позивача в судовому засіданні 26.05.2015 року надав заперечення н відзив, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.

В судовому засіданні 26.05.2015 року представник відповідача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких заперечував проти заявлених позовних вимог.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

31.12.2009 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (постачальник) та Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (покупець) було укладено Договір №06/09-2127 поставки природного газу теплопостачальним підприємствам (надалі по тексту - Договір), за умовами якого постачальник передає покупцеві у 2010 році імпортований природний газ, за наявності його обсягів, для потреб підприємств теплоенергетики, теплових електричних станцій і централей та котелень промислових підприємств, зокрема блочних (модульних) котелень (в обсягах, що використовуються на виробництво теплової енергії для бюджетних установ та організацій та інших споживачів), надалі споживачі, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Згідно з пунктом 2.1. Договору постачальник передає покупцеві у 2010 році природний газ в обсязі до 1 859,5 млн. (один мільярд вісімсот п'ятдесят дев'ять мільйонів п'ятсот тисяч) куб.м., у тому числі по кварталах.

Пунктом 4.1. Договору сторони погодили, що ціна за 1000 куб. м. газу становить 2 014,25 грн., без урахування збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, крім того, ПДВ - 20% - 402,85 грн., ціна газу разом з ПДВ - 2 417,10 грн.

Відповідно до пункту 5.1. Договору розрахунки за газ та послуги з його транспортування покупець здійснює грошовими коштами в національній валюті України шляхом перерахування на рахунок постачальника протягом місяця, в якому здійснюється постачання газу. Остаточний розрахунок проводиться покупцем на підставі акту приймання-передачі газу не пізніше 25 (двадцять п'ятого) числа місяця, наступного за місяцем поставки.

На виконання умов Договору, позивач, протягом січня 2010 року - грудня 2010 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 5 897 698 105,79 грн., що підтверджується актами прийому-передачі газу за вказаний період, а саме:

- № 01/10-НГУ-ІМП/ТКЕ-Б від 31.01.2010 року на суму 1 160 852 844,58 грн.;

- № 02/10-НГУ-ІМП/ТКЕ-Б-1 від 28.02.2010 року на суму 3 076 200,00 грн.;

- № 02/10-НГУ-ІМП/ТКЕ-Б від 28.02.2010 року на суму 986 811 084,44 грн.;

- № 03/10-НГУ-ІМП/ТКЕ-Б від 31.03.2010 року на суму 837 833 325,10 грн.;

- № 04/10-НГУ-ІМП/ТКЕ-Б від 30.04.2010 року на суму 225 079 736,27 грн.;

- № 05/10-НГУ-ІМП/ТКЕ-Б від 31.05.2010 року на суму 33 469 004,67 грн.;

- № 06/10-НГУ-ІМП/ТКЕ-Б від 30.06.2010 року на суму 25 357 931,44 грн.;

- № 07/10-НГУ-ІМП/ТКЕ-Б від 31.07.2010 року на суму 19 030 228,96 грн.;

- № 08/10-НГУ-ІМП/ТКЕ-Б від 31.08.2010 року на суму 24 595 303,63 грн.;

- № 09/10-НГУ-ІМП/ТКЕ-Б від 30.09.2010 року на суму 91 616 539,97 грн.;

- № 10/10-НГУ-ІМП/ТКЕ-Б від 31.10.2010 року на суму 546 187 911,18 грн.;

- № 11/10-НГУ-ІМП/ТКЕ-Б від 30.11.2010 року на суму 718 898 658,23 грн.;

- № 12/10-НГУ-ІМП/ТКЕ-Б від 31.12.2010 року на суму 1 224 889 337,32 грн.;

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення умов Договору, свої зобов'язання щодо оплати вартості природного газу не виконав, внаслідок чого, у відповідача утворилась заборгованість перед Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у розмірі 1 748 068 780,60 грн.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 748 068 780,60 грн. основного боргу, інфляційні втрати в розмірі 124 091 624,51 грн., 3% річних у розмірі 137 945 901,62 грн.

У поданому відзиві представник відповідача надав власний контр розрахунок штрафних санкцій, заявив про застосування строку позовної давності до вимог позивача про стягнення 3 % річних нарахованих за період з 26.02.2010 року по 27.03.2010 року. Заперечував проти стягнення 3 % річних та збитків від інфляції.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Судом встановлено, що позивач взяті на себе зобов'язання щодо поставки природного газу виконав належним чином, зауважень щодо поставки продукції від відповідача не надходило, що підтверджується актами прийому-передачі газу, які підписані уповноваженими особами та скріплені печатками сторін (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

Спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати за поставлений позивачем природний газ згідно Договору, внаслідок чого у Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" виникла заборгованість перед Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у розмірі 1 748 068 780,60 грн.

Відповідачем надано докази часткової оплати заборгованості на суму 45 789 957,50 грн. А саме на доказ часткової оплати заборгованості відповідач надав платіжне доручення № 13 від 14.10.2014 року на суму 2 000 000,00 грн., № 14 від 14.10.2014 року на суму 10 473 219,97 грн., № 15 від 14.10.2014 року на суму 12 457 792,64 грн., № 16 від 17.10.2014 року на суму 207 828,16 грн., № 17 від 17.10.2014 року на суму 35 200,12 грн., № 18 від 28.10.2014 року на суму 315 061,16 грн., № 19 від 28.10.2014 року на суму 504 055,98 грн., № 20 від 28.10.2014 року на суму 1 736 874,23 грн., № 24 від 21.11.2014 року на суму 61 621,92 грн., № 25 від 21.11.2014 року на суму 375 518,52 грн., № 26 на суму 157 614,79 грн., № 28 від 18.12.2014 року на суму 1 131 726,96 грн., № 29 від 18.12.2014 року на суму 1 978 344,40 грн., № 30 від 18.12.2014 року на суму 2 484 139,86 грн., № 31 від 18.12.2014 року на суму 978 279,93 грн., № 32 від 18.12.2014 року на суму 1 272 129,94 грн., № 33 від 18.12.2014 року на суму 10 060,37 грн., № 34 від 18.12.2014 року на суму 5 955 937,62 грн., № 35 від 18.12.2014 року на суму 406 425,94 грн., № 37 від 18.12.2014 року на суму 209 952,36 грн., № 38 від 18.12.2014 року на суму 690 047,64 грн., № 93 від 29.12.2014 року на суму 286 562,44 грн., № 148 від 30.12.2014 року на суму 1 766 778,55 грн., № 151 від 30.12.2014 року на суму 293 784,00 грн.

Відповідно до пункту 1-1 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення з відповідача 45 789 957,50 грн. підлягає припиненню.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 1 702 278 823,10 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, в порядку статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростований, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 1 702 278 823,10 грн. заборгованості за Договором підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов Договору, у визначені строки оплату за поставлений позивачем природний газ не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті коштів за Договором, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 124 091 624,51 грн., 3% річних у розмірі 137 945 901,62 грн.

Стосовно заперечень відповідача про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних суд зазначає наступне.

Заперечення відповідача ґрунтуються на відсутності суми заборгованості у зв'язку із її списанням на підставі Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» від 12.05.2011 року.

Так, згідно статті 1 Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» дія цього Закону поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" та її дочірні підприємства ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ДП "Енергоринок".

На умовах, визначених цим Законом, підлягають списанню заборгованість ДК "Газ України" перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (у тому числі реструктуризована) списується в межах сум, списаних підприємствам, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, і суб'єктам господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, перед ДК "Газ України"; заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом (пункти 2.1, 2.2 статті 2 Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію»).

Згідно статті 3 Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію», цей Закон набирає чинності з дня його опублікування та діє до 30 червня 2012 року.

Постановою Кабінету міністрів України від 08.08.2011 року № 894 затверджено Порядок списання заборгованості за природний газ та електричну енергію.

Згідно з пунктом 4. вказаного порядку, обсяг заборгованості (у тому числі реструктуризованої) за природний газ визначається з урахуванням вимог законодавства з питань інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, документів та розрахунків і списується: учасниками процедури списання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом або виробляють, транспортують і постачають теплову енергію, перед Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - у сумах, що обліковуються в бухгалтерському обліку таких учасників; Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - у сумах, що обліковуються в її бухгалтерському обліку, включаючи заборгованість ліквідованих підприємств, що виробляють, транспортують і постачають теплову енергію.

Для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входить керівник такого учасника як голова комісії та головний бухгалтер і яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів. Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу (пункт 6 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію).

Положеннями пункту 8 вказаного Порядку визначено, що учасники процедури списання подають протягом 10 днів після затвердження зазначеного в пункті 6 цього Порядку протоколу, але не пізніше 31 грудня 2011 року кредиторам інформацію про суми списаної заборгованості (основної суми заборгованості, пені, штрафних та фінансових санкцій) в розрізі договорів щодо постачання природного газу, а також видів заборгованості.

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" здійснює списання заборгованості (у тому числі реструктуризованої) перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" в межах сум, списаних компанією "Газ України" учасникам процедури списання, зазначеним у пункті 4 цього Порядку, та заборгованості ліквідованих підприємств, що виробляють, транспортують і постачають теплову енергію, та надсилає їй щомісяця повідомлення про суму списаної таким учасникам заборгованості та суму заборгованості, що підлягає списанню у бухгалтерському обліку Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України". Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надсилає протягом семи днів після списання заборгованості Дочірній компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" повідомлення про суми списаної заборгованості в розрізі договорів щодо постачання природного газу, що є підставою для такого списання в бухгалтерському обліку зазначених компаній (пункт 9 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію).

У пункті 3 Порядку зазначено, що учасники процедури списання протягом 30 днів після закінчення строку дії Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" проводять звіряння розрахунків і підписують відповідні акти станом на 31 грудня 2011 року, в яких фіксується сума заборгованості, що обліковується в їх бухгалтерському обліку після списання заборгованості.

Відповідачем не надано до суду протоколу комісії учасника процедури списання заборгованості, створення якої передбачено пунктом 6. Порядку, на підставі якого здійснюється узгодження сум, що підлягають списанню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Одночасно, суд відзначає, що відповідач у своєму відзиві просить суд застосувати строки позовної давності до вимог про стягнення з відповідача 3% річних за період з 26.02.2010 року по 27.03.2010 року.

Так, положеннями частини 1 статті 251 Цивільного кодексу України, визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно з частиною 1 статті 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу (стаття 260 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно статті 261 Цивільного кодексу України частини 1 та 5 перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила та за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до пункту 3.4. та 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" до вимог про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та до вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу) .

Відповідно до пункту 4.4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Так, позивач, заявляючи до стягнення 137 945 901,62 грн. річних визначає період нарахування 26.02.2010-19.03.2013, у той час як загальний строк позовної давності становить три роки. Отже, оскільки позивач звернувся до суду із позовом 27.03.2013, початком періоду нарахування процентів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України має бути 27.03.2010 року.

Згідно з частинами 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення та спливом позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Так, застосовуючи строк позовної давності до вимоги про стягнення 3% річних, здійснивши перерахування 3% річних за період з 27.03.2010 - 19.03.2013 та інфляційних нарахувань, суд дійшов висновку, що до стягнення з відповідача підлягає сума 3% річних в розмірі 137 435 981,28 грн. та інфляційних втрат в розмірі 110 641 337,66 грн.

Згідно з частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню в розмірі 1 702 278 823,10 грн. основного боргу, 137 435 981,28 грн. 3 % річних, 110 641 337,66 грн. інфляційних втрат.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

2.Стягнути з Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 31301827) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) 1 702 278 823 (один мільярд сімсот два мільйони двісті сімдесят вісім тисяч вісімсот двадцять три) грн. 10 коп. основного боргу, 137 435 981 (сто тридцять сім мільйонів чотириста тридцять п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят одну) грн. 28 коп. 3 % річних, 110 641 337 (сто десять мільйонів шістсот сорок одну тисячу триста тридцять сім) грн. 66 коп. інфляційних втрат, 68 820 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять) грн. 00 коп. судового збору.

3.Провадження у справі в частині стягнення 45 789 957,50 грн. припинити.

4.В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.06.2015

Суддя С.В. Стасюк