Рішення № 44874446, 10.06.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 34/85/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2015 Справа № 908/2111/15-г

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретарі Яровенко Г.В.

За участю представників: від позивача - Остапенко В.М., довіреність № 14-109 від 18.04.2014 р.; від відповідача - не з'явився.

Розглянув в судовому засіданні матеріали справи № 908/2111/15-г,

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6);

до відповідача: Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" (83001, м. Донецьк, вул. Постишева, 68; електронна адреса: uristdgts@yandex.ua; 33257089@mail.gov.ua);

про стягнення суми 48990367,31 грн.

Сутність спору:

Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заявлено вимоги про стягнення з Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" заборгованості за договором про закупівлю природного газу № 16-12-БО від 19.01.2012р. у розмірі 48990367,31 грн., що складається з суми 3578339,86 грн. основного боргу, суми 9954526,40 грн. втрат від інфляції грошових коштів, суми 10725475,92 грн. 3% річних, суми 12626992,55 грн. пені та суми 12105032,58 грн. штрафу.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.03.2015 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2111/15-г, присвоєно номер провадження 34/85/15, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 05.05.2015 р.

Ухвалами господарського суду Запорізької області від 05.05.2015 р. та 20.05.2015 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладався на 20.05.2015 р. та 29.05.2015 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області, відповідно до ст. 69 ГПК України, строк розгляду у справі 908/2111/15-г продовжено до 15.06.2015р., розгляд справи відкладений на 10.06.2015р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов договору про закупівлю природного газу № 16-12-БО від 19.01.2012р. позивач протягом січня-липня 2012 року передав, а відповідач отримав природний газ на суму 177 789 209,30 грн. Відповідач не в повному обсязі виконав свої зобов'язання з оплати поставленого природного газу, внаслідок чого станом на 10.06.2014р. його заборгованість перед позивачем становить 3578339,86 грн. (червень-липень 2012р.). Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору № 16-12-БО від 19.01.2012р. позивачем йому нараховано до стягнення суму 12626992,55 грн. пені, суму 12105032,58 грн. штрафу, суму 10725475,92 грн. 3% річних, суму 9954526,40 грн. втрат від інфляції. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ст.ст. 2, 54, 56, 57, 61, 64 ГПК України, ст.ст. 526, 625 ЦК України, ст.ст. 22, 231, 232 ГК України.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Представник відповідача, в судове засідання не з'явився, натомість 09.06.2015р. на адресу господарського суду Запорізької області від ККП «Донецькміськтепломережа» надійшов відзив на позовну заяву (вих.№ 14/юр від 27.05.2015р.), в якому відповідач не заперечив проти наявності в нього заборгованості перед позивачем, зазначив, що має скрутне матеріальне становище внаслідок об'єктивних причини, які сталися у державі, тому не має можливості своєчасно виконати зобов'язання за договорами на постачання енергоносіїв. Так, відповідач вказує на те, що єдиним його джерелом сплати за газ та інші енергоносії є включення їх вартість у тарифахи на послуги з теплопостачання та отримання коштів від споживачів, але тарифи на послуги теплопостачання, що затверджені органами місцевого самоврядування не відповідають реальним витратам підприємства. Станом на 01.05.2014 р. (по час нарахування інфляційних та 3% річних) сума відшкодування складає 495 238 421 тис, грн., що не дає можливості відповідачу виконувати зобов'язання по оплаті за спожитий газ своєчасно та в повному обсязі. Тарифи приймаються органами місцевого самоврядування, а саме міською радою і ККП «Донецькміськтепломережа» не має можливості підвищити тариф на теплопостачання самостійно. Неодноразові звернення до міської ради щодо підвищення тарифу на теплопостачання залишилися без належного реагування. Також, на думку відповідача, важливим моментом, є те, що Указом Президента України від 14.04.2014 р. .N405/2014 введено в дію рішення Раді національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України". Прийнятті вищевказаного Указу Президента зумовило проведення антитерористичної операції (АТО) на сході України. Зазначені обставини створюють загрозу життю і здоров'ю людей, збереженню їх майна, обмежують свободу пересування на вказаній території. Відповідно до отримуваної на постійній основі від Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України щодо контрольованості територій силами АТО, станом на поточну дату заходи з проведення АТО тривають. Таким чином, на території Донецька фактично ведуться боєві дії, які можна віднести до надзвичайних та невідворотних обставин, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань. ККП "Донецькміськтепломережа" звернулось до Донецької торгово-промислової палати за аналогічним договором купівлі-продажу природного газу №487/14-БО-7 від 25.11.2013р укладеному з НАК "Нафтогаз України" для надання висновку про неможливість виконання умов договору у зв'язку з дією обставин непереборної сили. Донецька ТПП надала висновок №2492/2/12.12-03 від 14.10.2014 в якому визнала обставини, які мають місце у місті Донецьк непередбачуваними, надзвичайними та невідворотними, які не залежать від волевиявлення підприємства. Нестабільна ситуація у Донецькій області, воєнні зіткнення, реально існуюча загроза життю людей призвели до нестабільної роботи ККП "'Донецькміськтепломережа", у зв'язку з чим підприємство не має можливості виконувати свої договірні зобов'язання. У зв'язку з проведенням АТО всі банківські установи зупинили свою роботу на території м. Донецька, що унеможливлює отримання коштів від споживачів підприємства відповідача та робить неможливим виконання зобов'язання по оплаті заборгованості перед позивачем. Відповідач просить суд звернути увагу на те, що після винесення рішення його виконання в теперішній ситуації, є не можливим та на підставі ст.121 ГПК України відстрочити його виконання на 12 місяців. Також відповідач просить в порядку ст. 83 ГПК зменшити розмір пені та штрафу на 80%.

За заявою представника позивача, розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

19.01.2012р. між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (продавець) та ККП "Донецькміськтепломережа" (покупець) укладено договір про закупівлю природного газу № 16-12-БО (далі - договір № 16-12-БО).

Відповідно до п. 1.1. договору № 16-12-БО продавець зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ «НАК «Нафтогаз України»), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2. цього договору. Газ, що поставляється за цим договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансується з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.

Пунктом 1.2. договору № 16-12-БО сторони узгодили, що продавець передає покупцю в період з 01.01.2012р. по 31.12.201р. природний газ в обсязі до 79350 тис. куб.м. Також, вказаним пунктом сторони погодили місяці та обсяги газу, що протягом вказаних місяців продаються позивачем відповідачу.

Згідно п. п. 3.1., 3.1.1. договору № 16-12-БО встановлено ціну (граничний рівень ціни) на газ та порядок її визначення.

Відповідно до п. 10.1. договору № 16-12-БО, цей договір набуває чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін, але не раніше ніж через 14 днів (п'ять робочих днів у разі застосування процедури закупівлі з підстав, визначених п. 3 ч. 2 ст 39 ЗУ "Про здійснення державних закупівель") з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель повідомлення про акцепт пропозиції за результатами застосування процедури закупівлі в одного учасника, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2012р., і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2012 року включно, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представників учасників процесу, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За своєю правовою природою, договір по даній справі є договором купівлі-продажу.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з нормою ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На виконання умов договору позивач поставив протягом січня - липня 2012 року природний газ на загальну суму 177 789 209,30 грн. за актами приймання - передачі природного газу: від 31.01.12 р. на суму 48 214 324,70 грн. (за січень 2012 р.), від 29.02.12 р. на суму 61 153 842,30 грн. (за лютий 2012р.), від 31.03.12 р. на суму 48 853 876,17 грн. (за березень 2012 р.), від 30.04.12 р. на суму 13 871 089,36 грн. (за квітень 2012 р.), від 31.05.12 р. на суму 2 117 736,91 грн. (за травень 2012р.), від 30.06.12 р. на суму 1 933 865,86 грн. (за червень 2012 р.) та від 31.07.12 р. на суму 1 644 474,00 грн. (за липень 2012 р.).

Пунктом 4.1. договору № 16-12-БО встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач в свою чергу свої зобов'язання за договором поставки природного газу не виконав належним чином, заборгованість за поставлений у період: січень-травень 2012р. природний газ стягнуто з ККП "Донецькміськтепломережа" рішеннями господарського суду Донецької області у справах № 5006/8/47/2012 та № 905/4268/13, згодом відповідачем здійснена часткова оплата стягнутих сум в розмірі 18 320 372,58 грн.

Необхідно зазначити, що рішеннями господарського суду Донецької області у справах № 5006/8/47/2012 та № 905/4268/13 було стягнуто з відповідача лише суму основного боргу, будь-які фінансові та/або штрафні санкції вказаними рішеннями не стягувались.

Поставлений природний газ у період червень-липень 2012р. на суму 3 578 339,86 грн. відповідачем не сплачено, судових рішень про стягнення з відповідача заборгованості за даний період не приймалось.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач доказів оплати за поставлений позивачем протягом червня-липня 2012р. природний газ не надав.

На підставі викладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 3 578 339,86 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення: суми 10 725 475,92 грн. 3% річних за загальний період: з 14.02.12 р. по 10.06.14 р. та суму 9 954 526,40 грн. інфляційних втрат за період: лютий 2012 року - квітень 2014 року.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність нарахування 3% річних та встановлено, що позивачем не вірно визнано кількість днів прострочення, на які нараховується 3 % річних, помилково вважаючи день здійснення оплати відповідачем днем прострочки виконання грошового зобов'язання в повному обсязі, без врахування оплаченої ним суми.

Відповідно до п. 1.9 постанови пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України № 908/2195/13 від 21.11.2013 р.

Таким чином, судом встановлено, що правильною сумою до стягнення 3 % річних є 10 724 074,29 грн., яка підлягає задоволенню. В іншій частині стягнення 3 % річних слід відмовити.

Крім того, судом перевірено розрахунок інфляційних втрат та встановлено, що правильною сумою до стягнення інфляційних втрат є сума в розмірі 9 946 988,64 грн., виходячи з наступного.

Судом були враховані рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р, згідно якого, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця (за спірним Договором остаточний розрахунок здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу), а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

На підставі викладеного, правильною сумою до стягнення інфляційних втрат є сума в розмірі 9 946 988,64 грн. В іншій частині стягнення інфляційних втрат слід відмовити.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення суми 12 626 992,55 грн. пені за загальний період: з 14.02.12 р. по 13.02.13 р. та суми 12 105 032,58 грн. штрафу.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.3. договору № 16-12-БО передбачено, що у разі порушення покупцем умов пункту 4.1. цього договору, покупець зобов'язується (крам суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено заявлений позивачем розмір пені та встановлено, що позивачем не вірно визнано кількість днів прострочення, на які нараховується пеня, помилково вважаючи день здійснення оплати відповідачем днем прострочки виконання грошового зобов'язання в повному обсязі, без врахування оплаченої ним суми.

Відповідно до п. 1.9 постанови пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Таким чином, правильним розміром пені за заявлений позивачем період є сума 12 620 879,63 грн.

Перевіривши розрахунок штрафу, судом встановлено, що він здійснений вірно, складає 7 відсотків від суми прострочених платежів та становить 12 105 032,58 грн.

Комунальним комерційним підприємством Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" у відзиві на позов за вих.№ 14/юр від 27.05.2015р. заявлено клопотання про врахування судом при прийнятті рішення його тяжкого фінансового стану та зменшення розміру пені та штрафу на 80%. Обґрунтовуючи дане клопотання, відповідач посилається на тяжкий фінансовий стан та зазначає, що відповідач є підприємством, яке створено на базі відокремленої частини комунальної власності міської громади та у своїй діяльності підпорядковано Донецькій міській раді, її виконкому і входить до сфери головного управління благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради. Тарифи на послуги з теплопостачання також встановлюються міською радою і відповідач не може самостійно збільшити їх. Крім того, предметом договору №16-12-БО є постачання газу виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансується з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання. Внаслідок несвоєчасної та неповної оплати споживачами за отримані послуги, станом на 01.06.2014р. заборгованість за надані відповідачем споживачам послуги складає 184 432,51 тис.грн. Згідно зі звітом про фінансові результати за перше півріччя 2014 року підприємство відповідача є неприбутковим. Також відповідач вказує на те, що на території Донецька фактично ведуться бойові дії, які можна віднести до надзвичайних та невідворотних обставин, що об'єктивно унеможливлює виконання зобов'язань.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України, встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення міститься і в ст. 233 ГК України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Згідно довідки ККП "Донецькміськтепломережа" про дебіторську заборгованість і оплату за послуги теплопостачання у 2014р. (січень-травень) заборгованість споживачів за надані послуги складає 184 432,51 тис.грн.

Позивач проти зменшення пені заперечив.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, зважаючи на фінансовий стан відповідача, інтереси обох сторін, та беручи до уваги, що на території Донецької та Луганської областей проводиться АТО, що негативно впливає на господарську діяльність підприємств, установ, організацій, суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання відповідача, та у відповідності до положень п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України зменшити розмір пені та штрафу на 10%. Так, пеня з 12 620 879,63 грн. зменшується до 11 358 791,67 грн., штраф з 12 105 032,58 грн. - до 10 894 529, 32 грн.

Тож, в цілому позовні вимоги задовольняються частково.

Також у відзиві відповідач просить суд відстрочити виконання рішення у даній справі на 12 місяців.

Позивач проти надання відстрочки заперечив.

Розглянувши клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення у даній справі на 12 місяців, суд відмовляє в його задоволенні, виходячи з наступного.

Згідно п. п. 3, 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Приймаючи до уваги, той факт, що зобов'язання ККП "Донецькміськтепломережа" з оплати отриманого природного газу за договором № 16-12-БО від 19.01.2012р. прострочено вже майже три роки, відстрочення судового рішення ще на 12 місяців призведе до невиправданого затягування виконання судового рішення

Відповідно до ч. 5 ст. 124, п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства.

Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.

Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Ноrnsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Іmmobiliare Saffi v. Italy), [GС], N 22774/93, п. 66. ЕСНR 1999-V).

Таким чином, при розгляді клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення у даній справі на 12 місяців, судом враховуються, можливі негативні наслідки для відповідача при виконанні рішення у встановлений строк, але суд також враховує такі ж наслідки і для позивача при затримці виконання рішення. Тяжкий фінансовий стан боржника не звільняє його від належного виконання зобов'язань перед кредитором, не робить неможливим виконання рішення суду.

З урахуванням вищевикладеного, та враховуючи інтереси обох сторін, суд не знаходить об'єктивних обставин, для надання відстрочки виконання рішення суду.

Щодо посилання відповідача на висновок Донецької торгівельно-промислової палати №2492/2/12.12-03 від 14.10.2014р., суд звертає увагу на наступне.

Статтею 10 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, в розумінні ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» висновок Донецької торгівельно-промислової палати №2492/2/12.12-03 від 14.10.2014р., не є належним доказом настання обставин непереборної сили (форс-мажору).

Крім того, наданий відповідачем висновок ТПП №2348/12.12-03 від 18.09.2014р. не є допустимим та належним доказом й тому, що відповідно до ст. 14 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні» (в редакції станом на момент видачі висновку), ТПП України була уповноважена засвідчувати обставини форс-мажору відповідно до умов зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України, а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні; засвідчувати форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників).

Зміни ж до ст. 14 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні» щодо надання ТПП повноважень засвідчувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за зверненнями суб'єктів господарської діяльності, були внесені прикінцевими положеннями ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014р., що набрав чинності 15.10.2014р.

Також суд звертає увагу, що висновок ТПП №2492/2/12.12-03 від 14.10.2014р., на який посилається відповідач видано в підтвердження форс-мажорних обставин при виконанні договору № 487/14-БО-7 від 25.11.2013р. , в той час як предметом спору в даній справі є вимоги, що випливають з іншого договору.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" (83001, м. Донецьк, вул. Постишева, 68; електронна адреса: uristdgts@yandex.ua; 33257089@mail.gov.ua, ідентифікаційний код юридичної особи: 33257089) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код юридичної особи: 20077720) суму 3 578 339 (три мільйони п'ятсот сімдесят вісім тисяч триста тридцять дев'ять) грн. 86 коп. заборгованості; суму 10 894 529 (десять мільйонів вісімсот дев'яносто чотири тисячі п'ятсот двадцять дев'ять) грн. 32 коп. штрафу, суму 11 358 791 (одинадцять мільйонів триста п'ятдесят вісім тисяч сімсот дев'яносто одна) грн. 67 коп. пені, суму 10 724 074 (десять мільйонів сімсот двадцять чотири тисячі сімдесят чотири) грн. 29 коп. 3% річних, суму 9 946 988 (дев'ять мільйонів дев'ятсот сорок шість тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім) грн. 64 коп. втрат від інфляції, суму 73 057 (сімдесят три тисячі п'ятдесят сім) грн. 55 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.06.2015р.

Суддя А.О. Науменко