Рішення № 44874406, 04.06.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 12/83/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2015 Справа № 908/2437/15-г

Суддя Господарського суду Запорізької області Смірнов О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/2437/15-г

за позовом: Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", м. Горлівка

до відповідача: Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу", м. Маріуполь

про стягнення 469610,48 грн.

за участю представників:

від позивача - Цацуліна Т.О., довіреність № 181114 від 18.11.14 р.

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Донецькобленерго" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" про стягнення заборгованості за активну електричну енергію, спожиту за період: червень, серпень, вересень, листопад 2014 року в сумі 375274,16 грн., пені за період з 12.07.2014 року по 31.01.2015 року в сумі 37910,42 грн., трьох процентів річних за період з 12.07.2014 року по 31.01.2015 року в сумі 4410,81 грн. та інфляційних витрат за період з 01.07.2014 року по 31.01.2015 року в сумі 52015,09 грн. за договором про постачання електричної енергії № 5 від 10.12.2008 року, що разом складає 469610,48 грн.

Відповідач у справі - Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу", надав суду в порядку ст. 59 ГПК України, відзив на позовну заяву, в якому визнає позовні вимоги частково в частині суми основного боргу за активну електроенергію, спожиту в червні - грудні 2014 року в розмірі 375274,16 грн. та заперечує проти позовних вимог в частині нарахування та стягнення пені в сумі 37910,42 грн., трьох процентів річних в сумі 4410,81 грн. та інфляційних витрат в сумі 52015,09 грн., мотивуючи свою позицію наступним:

- Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" є комунальним підприємством, що знаходиться в управлінні Донецької обласної ради та є природним монополістом з надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення, основним видом діяльності якого є забір, очищення та постачання води;

- діяльністю підприємства є централізоване забезпечення технічною та питною водою населення, підприємств, міст, інших населених пунктів Донецької області, забезпечення подачі води у маловодні регіони каналами та водопроводами для внутрішньобасейнового перерозподілу водних ресурсів та водосховищ, збору та очищення стічних вод, надання послуг водовідведення, тобто відповідач є виробником житлово-комунальних послуг та надає послуги у всіх районах Донецької області у т.ч. і де проводиться антитерористична операція;

- Добропільське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства є відокремленим підрозділом КП "Компанія "Вода Донбасу", до складу якого входить 5 виробничих дільниць;

- внаслідок проведення активної фази АТО, починаючи з 01.06.2014 року Добропільському виробничому управлінню водопровідно-каналізаційного господарства було заподіяно значні збитки, оскільки було повністю відсутнє централізоване водопостачання: м. Білецьке, м. Білозерське, смт. Олександрівка, с. Новодонецьке та інші селища Добропільського та Олександрійського району;

- звертає увагу, що згідно розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р, яким затверджений перелік населених пунктів, на яких здійснювалася антитерористична операція, до вказаного переліку населених пунктів відносяться м. Добропілля (Добропільська міська рада), м. Білецьке, смт. Водянське (Білицька міська рада), м. Білозерське, с. Бокове (Білозерська міська рада), смт. Новодонецьке (Новодонецька селищна рада), та смт. Олександрівка (Олександрівська селищна рада), а також смт. Святогорівка, с. Копані (Святогорівська селищна рада), с. Ганнівка (Ганнівська селищна рада), с. Золотий Колодязь (Золотоколодязька селищна рада), с. Нововодяне (Нововодянівська селищна рада);

- скорочення надходження грошових коштів, необхідність витрат на організацію виробництва (закупівля хлору, коагулянтів, та ін.) та необхідність значних фінансових витрат на відновлення пошкоджених виробничих об'єктів водопостачання, призвело до фінансової кризи відповідача, наслідком чого є утворення заборгованості з виплати заробітної плати працівникам, затримка сплати податків, загальнообов'язкових державних виплат та по сплаті за спожиту електроенергію;

- нестабільна ситуація в Донецькій області, військові зіткнення, реальна загроза життю людей, втрата матеріальних цінностей призвели до нестабільної ситуації в роботі відповідача, у зв'язку з чим підприємство не мало можливості виконувати свої договірні зобов'язання по наданню послуг з централізованого (питного та технічного) водопостачання та водовідведення, тобто для відповідача виникли обставини непереборної сили, починаючи з 10.06.2014 року, що підтверджується висновком Донецької торгово-промислової палати від 03.07.2014 року № 2005/12.12-03;

- крім того сертифікатом (висновком) № 1215 про настання обставин непереборної сили від 29.10.2014 року № 4246/05-4 Торгово-промислова палата України засвідчила настання обставин непереборної сили з 10.06.2014 року Добропільському виробничому управлінню водопровідно-каналізаційного господарства КП "Компанія "Вода Донбасу" при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів, які стосуються сплати податків та обов'язкових платежів;

- внаслідок скрутного фінансового становища КП "Компанія "Вода Донбасу" у Добропільського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства виникла кредиторська заборгованість станом на 27.03.2015 року в сумі 7447,4 тис. грн., в т.ч. по заробітній платі 2082,1 тис. грн., оплата ЄСВ 1469,5 тис. грн., інші податки 757,2 тис. грн., енергоносії 2932,9 тис. грн., комунальні послуги та інше 205,7 тис. грн., дебіторська заборгованість Добропільського ВУВКГ за водопостачання та водоспоживання станом на 31.12.2014 року становила 12673,0 тис. грн.;

- обставини непереборної сили, які не залежали від волі відповідача та підтверджені відповідними висновками компетентних органів вказують на фактичну неможливість належним чином виконувати відповідачем свої зобов'язання насамперед щодо виплати зарплати, справлення та сплати податків та обов'язкових платежів, які підлягають сплаті в першочерговому порядку;

- оскільки для КП "Компанія "Вода Донбасу" виникли обставини, які не залежали від його воді - обставини непереборної сили (форс-мажор), тому відсутня її вина в порушенні зобов'язання перед позивачем, що звільняє відповідача від відповідальності за таке порушення;

- згідно п. 2 ст. 2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» № 85-VІІІ від 13.01.2015 року встановлюється мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними організаціями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції;

- відтак позивачем безпідставно нараховані відповідачу санкції за прострочку виконання прийнятих на себе зобов'язань щодо оплати за спожиту електричну (активну, реактивну) енергію. Просить задовольнити позов частково та відмовити позивачу у стягненні штрафних санкцій (пені) в сумі 37910,42 грн., трьох процентів річних в сумі 4410,81 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 52015,09 грн. повністю, а також зобов'язати позивача провести звірку з відповідачем по заборгованості активної та реактивної електроенергії за спірний період.

Разом з відзивом на позовну заяву від відповідача на адресу суду надійшло клопотання за приписами ст. 121 ГПК України про надання розстрочки виконання рішення строком на 3 роки зі сплатою боргу рівними частинами. Вказане клопотання відповідача обґрунтоване наступними обставинами:

- нестабільна ситуація в Донецькій області, військові зіткнення, реально існуюча загроза життю людей, втрата матеріальних цінностей привели до нестабільності в роботі Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», у зв'язку з чим підприємство не мало можливості виконувати свої договірні зобов'язання, надавати послуги з водопостачання споживачам всіх форм власності, результатом чого є поява колосальних збитків, виникла заборгованість перед кредиторами та робітниками підприємства по заробітній платі;

- за зверненням КП «Компанія «Вода Донбасу»до Донецької торгово-промислової палати, остання здійснила системний аналіз наданих документів за фактом невиконання зобов'язань Комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу» з 10.06.2014 року і дійшла висновку, що вказане невиконання відбулося в період проведення антитерористичної операції на території Донецької області, за наявності фактів озброєних зіткнень на зазначеній території, відсутності можливості вільного і безпечного пересування та здійснення поставок на територію Донецької області, блокування органів влади і т. ін. і за своїм характером незалежно від волевиявлення Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», інших сторін і третіх осіб, обставини є форс-мажорними, тобто непередбаченими, знаходяться поза контролем і перешкоджають своєчасному виконанню договірних зобов'язань;

- заборгованість за спожиту електроенергію з'явилася лише з червня 2014 року, коли на території Донецької області почалися активні бойові дії.

- єдиним джерелом грошових коштів для оплати спожитої КП «Компанія «Вода Донбасу» від мереж ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» електричної енергії є надходження оплати від водокористувачів (споживачів) за надані послуги з водопостачання, однак платежі за поставлену воду споживачами вносяться несвоєчасно і не в повному обсязі, більшою мірою це відноситься до населення, та крім того систематичне зростання цін на енергоносії призводить до неможливості оплачувати 100% від поточного споживання електроенергії;

- станом на 06.02.2015 року Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби була винесена постанова про арешт коштів КП «Компанія «Вода Донбасу» в межах суми 392819005,25 грн. (виконавчий збір);

- надання розстрочки КП «Компанія «Вода Донбасу» по сплаті основного боргу, яке здійснює господарську діяльність у вищевказаних умовах, вважає вкрай необхідним;

- субвенції з Державного бюджету є одним з основних джерел оборотних коштів відповідача, що дає можливість грошові кошти, одержувані відповідачем від водокористувачів (абонентів) за надані послуги з водопостачання та водовідведення згідно укладених договорів, використовувати на вищевказані першочергові, обов'язкові витрати і частково на оплату послуг, погашення боргів за послуги з поставленої електроенергії;

- станом на 01.01.2015 року заборгованість населення за послуги водопостачання та водовідведення, надані КП «Компанія «Вода Донбасу», склала понад 296 млн. грн., з населенням укладено 4,5 тис. договорів реструктуризації вищевказаної заборгованості на суму 8,6 млн. грн.

19.05.2015 року на адресу суду від позивача у справі надійшли заперечення згідно ст. 22 ГПК України, в яких останній стосовно відзиву відповідача зазначає наступне:

- Закон України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях анти терористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» № 85-VІІІ від 13.01.2015 року, був опублікований 06.02.2015 року, відповідно набрання чинності закону відбулось 07.02.2015 року, а згідно розрахунку позовних вимог та тексту позовної заяви позивачем нарахована пеня до 31.01.2015 року, тобто до дати набрання чинності вказаного Закону України, на який посилається відповідач щодо введення мораторію на нарахування йому пені, відтак нарахування пені здійснено позивачем відповідно до норм чинного законодавства;

- згідно ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язань є сертифікат Торгово-промислової палати України;

- відповідно до ст. 11 Закону України «Про торгово-промислові палати України» засвідчення обставин форс-мажору не віднесено до повноважень регіональних торгово-промислових палат, тому висновок Донецької торгово-промислової палати № 2005/12.12-03 від 03.07.2014 року не може бути належним та допустимим доказом щодо доведення настання обставин непереборної сили, крім того зазначений висновок взагалі зроблений відносно факту невиконання зобов'язань відповідача своїх договірних зобов'язань з надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення та не пов'язаний з договірними відносинами між сторонами у даній справі;

- наданий відповідачем сертифікат Торгово-промислової палати України № 5270/05-4 від 25.11.2014 року всупереч п. 6.12. Регламенту Торгово-промислової палати «Засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) не містить відомостей щодо зобов'язань сторін за договором про постачання електричної енергії № 5 від 10.12.2008 року, що є підставою за даної справою та наданий КП «Компанія «Вода Донбасу» на підтвердження настання обставин непереборної сили щодо справляння сплати податків та обов'язкових платежів;

- відповідно до умов п. 4.3.2. договору про постачання електричної енергії № 5 від 10.12.2008 року сторона, для якої виконання зобов'язань стало неможливим внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше, ніж через п'ять календарних днів письмово повідомити іншу сторону про початок, можливий термін та дату припинення дії обставин непереборної сили, однак відповідач не повідомляв позивача про настання вказаних обставин;

- вважає, що відповідач не надав до матеріалів справи належні докази щодо настання для останнього форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) за договором про постачання електричної енергії № 5 від 10.12.2008 року.

19.05.2015 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання, згідно якого останній на виконання ухвали суду від 09.04.2015 року надає додаткові документи для приєднання до матеріалів справи, а саме: копію акту звірки боргу та копію витягу з ЄДРПОУ щодо КП «Компанія «Вода Донбасу».

Поряд з цим, 19.05.2015 року до суду від позивача надійшли заперечення на клопотання щодо надання розстрочки виконання рішення, в яких останній зазначає наступне:

- позивач на сьогоднішній час знаходиться в не менш скрутному фінансовому становищі, що зумовлене проведенням антитерористичної операції на території Донецької області;

- в період з 16.05.2014 року по 01.12.2014 року в різних містах та районах Донецької області, де ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» здійснює свою ліцензійну діяльність, здійснено ряд протиправних дій стосовно майна компанії, а саме: заволодіння невідомими озброєними особами транспортними засобами, що спричинило значні збитки для позивача, зазначені факти підтверджуються заявами позивача про злочини, поданими до органів внутрішніх справи України, та відповідними витягами з кримінального провадження;

- позивачем на території Донецької області за власний кошт відновлено понад 370 високовольтних мереж, 360 підстанцій 110 - 35 кВ та 5600 трансформаторних підстанцій, що спричинило понесення збитків для ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго»;

- в результаті проведення на території Донецької області АТО дестабілізована господарська діяльність юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є споживачами електроенергії ПАТ «ДГЕК Донецькобленерго», що зумовлює неможливість отримання позивачем своєчасної та повної оплати поставленої електроенергії, станом на 01.05.2015 року дебіторська заборгованість ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» складає 3759269037 грн., а саме: 1397882554 грн. (заборгованість за активну електроенергію населення), 285066855 грн. (заборгованість за активну електроенергію юридичних осіб);

46598712 грн. (заборгованість за реактивну електроенергію юридичних осіб), 29720916 грн. (транспортування);

- позивач, в свою чергу, постачає споживачам електроенергію, яку купує у ДП «Енергоринок» на підставі договору № 4863/01 від 19.08.2008 року, відтак у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання зі сплати електроенергії, поставленої йому позивачем, позивач не має можливості виконати своє зобов'язання зі сплати електроенергії, поставленої йому ДП «Енергоринок»;

- станом на 01.02.2015 року борг ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» перед ДП «Енергоринок» складає близько 4 млрд. грн., з яких сотні мільйонів - санкції;

- на даний момент ДП «Енергоринок» пред'явлені позивачу претензії про сплату пені та штрафів за договором № 4863/01 от 19.08.2008 року за 2014 рік, частина з яких складає суму 6263167,45 грн.;

- задоволення клопотання відповідача щодо розстрочення виконання рішення призведе до ще більшого погіршення фінансового становища позивача, оскільки в даному випадку останній буде позбавлений можливості своєчасно виконувати зобов'язання щодо оплати купованої електроенергію перед ДП «Енергоринок», що в свою чергу призведе до покладення на позивача відповідних санкцій зі сторони останнього. Просить відмовити у задоволенні клопотання відповідача щодо розстрочення виконання рішення.

Безпосередньо в судовому засіданні 19.05.2015 року представник відповідача надав суду разом із супровідним листом для долучення до матеріалів справи виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо КП «Компанія «Вода Донбасу».

Представник позивача в судовому засіданні 04.06.2015 року підтримав заявлені позовні та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання 04.06.2015 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Неприбуття у судове засідання представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому суд дійшов висновку, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, заперечення відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 10.12.2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Донецькобленерго", далі Постачальник, та Комунальним підприємством "Компанія "Вода Донбасу", далі Споживач, був укладений договір про постачання електричної енергії № 5, далі Договір.

До вказаного договору між сторонами була укладена додаткова угода від 30.07.2012 року.

Додатковою угодою від 30.07.2012 року у зв'язку із зміною найменування Відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" на Публічне акціонерне товариство "Донецькобленерго", що є його правонаступником, сторони домовились змінити в тексті договору та додатків до нього найменування Постачальника на Публічне акціонерне товариство "Донецькобленерго".

Відповідно до п. 1 Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача із загальною (за всіма об'єктами) приєднаною потужністю 2165,2 кВт, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Точка продажу електричної енергії зазначається у додатку № 1 «Однолінійна схема надання доступу до місцевої (локальної) електромережі» до цього Договору.

Пунктом 2.1. Договору сторони узгодили, що під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

Згідно з п. 7.1. Договору облік електроенергії, спожитої Споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж Споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ. У разі порушення Споживачем вимог нормативно-технічних документів щодо встановлення та експлуатації засобів обліку, їх покази не використовуються при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяги спожитої електроенергії визначаються Постачальником електричної енергії розрахунковим шляхом згідно з ПКЕЕ, умовами Договору та додатків № 3 «Графік зняття показів обліку електричної енергії», № 4 «Порядок визначення обсягу електричної енергії та його вартості у разі завантаження схеми обліку нижче мінімально допустимого рівня та у разі невідповідності температурного режиму експлуатації засобів обліку вимогам, визначеним нормативно-технічними документами та/або паспортними даними засобів обліку» і № 5 «Порядок розрахунків» до цього Договору.

Умовами п. п. 2.3.4. Договору передбачений обов'язок Споживача оплачувати Постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 4 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" та № 5 "Порядок розрахунків" до цього Договору.

Відповідно до п. 7.5. Договору розрахунки за електроенергію та інші платежі за розрахунковий період здійснюються за діючими тарифами у відповідності до діючого законодавства. Порядок здійснення розрахунків за активну електроенергію та оплати за перетікання реактивної електроенергії обумовлюються Додатками № 5 "Порядок розрахунків" і № 6 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії" до цього Договору.

Згідно з п. п. 1, 2 Додатка № 5 "Порядок розрахунків" розрахунковим вважається період з 00 годин 26 числа місяця, попереднього розрахунковому, до 24-00 годин 25 числа поточного місяця. Розрахунки за активну електроенергію за розрахунковий період мають здійснюватись за роздрібними тарифами відповідного класу напруги, які у встановленому порядку затверджуються НКРЕ України.

Пунктом 3 Додатка № 5 до Договору передбачено, що за підсумками розрахункового періоду Постачальник електричної енергії виписує Споживачу рахунок для остаточного розрахунку. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається, виходячи з тарифів за активну електроенергію, що діяли на кінець розрахункового періоду та фактичного обсягу спожитої електричної енергії, згідно даних оформленого між Постачальником та Споживачем «Акта прийняття - передавання товарної продукції (електроенергії)» (додаток № 10 до Договору) та інших умов Договору. Обсяги спожитої електричної енергії визначаються за фактичними показами засобів обліку згідно порядку, обумовленого у додатку № 3 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" до Договору та/або розрахунковий шляхом у випадках, передбачених Договором і ПКЕЕ. У разі, якщо за підсумками розрахункового періоду вартість спожитої електроенергії менше ніж суми оплати, що надійшла за такий календарний місяць, залишок коштів зараховується як попередня оплата Споживача на наступні розрахункові періоди. Зазначений пункт діє виключно за умови відсутності заборгованості споживача за попередні розрахункові періоди. Положення зазначеного пункту також поширюються на порядок здійснення та зарахування оплат за перетікання реактивної електроенергії.

Умовами п. 9 Додатка № 5 до Договору остаточний розрахунок Споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, а також за інші платежі, передбачені цим договором та ПКЕЕ здійснюється Споживачем на підставі виставленого Постачальником електричної енергії рахунка грошовими коштами на рахунки Постачальника електричної енергії, які вказані в розділі 10 Договору, у терміни, що не перевищують 10 операційних днів від дня отримання рахунку. Для проведення розрахунку Споживач не пізніше наступного дня з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі за місцем надання звіту про обсяги спожитої електроенергії рахунок на оплату електричної енергії та інших платежів, що передбачені Договором. У разі неявки Споживача (повноваженого представника Споживача) для отримання рахунку Постачальник направляє рахунок Споживачу рекомендованим листом на адресу (юридичну або поштову), що вказана в договорі. У такому разі рахунок вважається отриманим Споживачем з дня його відправлення. Постачальник має право направляти Споживачу для оплати рахунки поштою рекомендованим листом, нарочним або надавати уповноваженому представнику Споживача під підпис на другому екземплярі рахунку та у журналі Постачальника. При направленні рахунку нарочним Споживач або уповноважений представник споживача зобов'язаний прийняти рахунок під підпис на супровідному листі Постачальника або другому екземплярі рахунку.

Відповідно до п. 9.5. Договору цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31 грудня 2009 року. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Враховуючи відсутність заяв сторін про припинення строку дії договору або перегляд його умов, умови договору є дійсними і на момент розгляду даного спору судом.

Позивач в позові вказує, що відповідач в порушення умов договору не в повному обсязі виконав свої договірні зобов'язання зі сплати вартості електричної енергії, спожитої за період: червень, серпень, вересень, листопад 2014 року, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість за вказаний період в сумі 375274,16 грн., яку і намагається стягнути позивач.

Так, на виконання умов Договору, позивач надав відповідачу послуги з постачання активної електричної енергії за період: червень, серпень, вересень, листопад 2014 року на загальну суму 457182,69 грн., а відповідач спожив активну електричну енергію за вказаний період, що підтверджується підписаними сторонами у справі без зауважень та заперечень актами прийняття-передавання товарної продукції, зокрема:

- актом від 26.06.2014 року за червень 2014 року, згідно з яким відповідач спожив активну електричну енергію в обсязі 67153 кВт/ год. на суму 91373,75 грн.;

- актом від 26.08.2014 року за серпень 2014 року, згідно з яким відповідач спожив активну електричну енергію в обсязі 75030 кВт/ год. на суму 106791,70 грн.;

- актом від 26.09.2014 року за вересень 2014 року, згідно з яким відповідач спожив активну електричну енергію в обсязі 73707 кВт/ год. на суму 109101,11 грн.;

- актом від 26.11.2014 року за листопад 2014 року, згідно з яким відповідач спожив активну електричну енергію в обсязі 101281 кВт/ год. на суму 149916,13 грн.

На оплату спожитої активної електричної енергії за період: червень, серпень, вересень, листопад 2014 року відповідачу були виписані наступні рахунки на загальну суму 457182,69 грн., зокрема:

- рахунок № 03/5 від 26.06.2014 року за спожиту активну електроенергію в червні 2014 року на суму 91373,75 грн.;

- рахунок № 03/5 від 27.08.2014 року за спожиту активну електроенергію в серпні 2014 року на суму 106791,70 грн.;

- рахунок № 03/5 від 26.09.2014 року за спожиту активну електроенергію в вересні 2014 року на суму 109101,11 грн.;

- рахунок № 03/5 від 26.11.2014 року за спожиту активну електроенергію в листопаді 2014 року на суму 149916,13 грн.

Вищевказані рахунки на оплату спожитої активної енергії були вручені уповноваженим представникам Споживача нарочно відповідно 26.06.2014 року, 27.08.2014 року, 26.09.2014 року та 26.11.2014 року, що підтверджується їх підписами на рахунках.

В матеріалах справи міститься акт звірки боргу за спожиту електроенергію від 18.05.2015 року, складений за договором про постачання електричної енергії № 5 від 10.12.2008 року та підписаний сторонами у справі, з якого вбачається, що відповідач здійснив часткову оплату за спожиту електроенергію 26.12.2014 року в сумі 81908,53 грн.

Факт часткової оплати відповідачем за спожиту електроенергію визнається обома сторонами у справі, про що свідчить підписання ними вказаного акту звірки.

За загальним правилом, кожна особа, що бере участь у справі, повинна довести обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень (стаття 33 ГПК України). Водночас статтею 35 ГПК України визначені підстави звільнення від доказування. Так, згідно з ч. 1 ст. 35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Враховуючи визнання сторонами у справі факту часткової оплати відповідачем за спожиту електроенергію за договором в сумі 81908,53 грн., вказані обставини не підлягають доказуванню з огляду на приписи ч. 1 ст. 35 ГПК України.

Таким чином з врахуванням часткової оплати заборгованість відповідача за спожиту активну електроенергію складає 375274,16 грн. Відповідач визнав наявність заборгованості в сумі 375274,16 грн. перед позивачем за договором, про що зазначив у відзиві на позовну заяву.

Втім, відповідач свої зобов'язання з оплати спожитої активної електричної в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим за ним утворився борг в розмірі 375274,16 грн., який і намагається стягнути позивач.

Оскільки відбулося несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, позивач намагається стягнути з відповідача пеню за загальний період з 12.07.2014 року по 31.01.2015 року, нараховану на заборгованість зі спожитої електроенергії за період: червень, серпень, вересень, листопад, грудень 2014 року, в сумі 37910,42 грн. на підставі п. 4.2.1. Договору. Так, умовами вказаного пункту договору визначено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.4 - 2.3.5 цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 5 "Порядок розрахунків" до цього Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов'язання за цим договором повинна бути оплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, в зв'язку з чим намагається стягнути з нього три проценти річних за загальний період з 12.07.2014 року по 31.01.2015 року в сумі 4410,81 грн. та інфляційні витрати за період з 01.07.2014 року по 31.01.2015 року в сумі 52015,09 грн., які нараховані на заборгованість зі спожитої електроенергії за період: червень, серпень, вересень, листопад, грудень 2014 року.

Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір купівлі-продажу, різновидом якого є договір на постачання продукту, яким виступає електрична енергія. Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що учасниками судового процесу є суб'єкти господарювання, в розумінні ст. 55 ГК України, тому до спірних правовідносин слід застосувати норми права, які регулюють питання постачання продукції - електричної енергії, зокрема договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Так, згідно зі ст. 714 ЦК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Тобто, положення про порядок оплати товару - електричної енергії, його ціни, порядку розрахунків потрібно брати із загальних положень, присвячених договору купівлі-продажу, а саме використовувати вимоги ст. ст. 655-697 ЦК України

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Фактичні обставини справи свідчать, що відповідач свої договірні зобов'язання з оплати спожитої активної електричної енергії та оплати за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії у строк, передбачений умовами договору, не виконав.

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань за договором, зокрема наявність боргу з боку відповідача за спожиту активну електричну енергію в сумі 375274,16 грн., що підтверджується рахунками на оплату спожитої активної електроенергії, які є первинними документами, згідно яких проводяться розрахунки між сторонами у справі, та актами прийняття-передавання товарної продукції, з врахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати боргу. Відповідач у відзиві визнав наявність заборгованості в сумі 375274,16 грн., однак доказів сплати боргу суду станом на день розгляду справи суду не надав.

За таких обставин, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" про стягнення з Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" боргу за спожиту активну електричну енергію в сумі 375274,16 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Фактичні обставини справи свідчать, що зобов'язання з оплати спожитої активної електроенергії за договором з боку відповідача залишились невиконаними належним чином.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Матеріали справи свідчать, що позивач за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором про постачання електричної енергії нарахував відповідачу пеню за порушення строків оплати спожитої активної електроенергії, яка нарахована на заборгованість зі спожитої електроенергії за період: червень, серпень, вересень, листопад, грудень 2014 року, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожним рахунком окремо за загальний період з 12.07.2014 року по 31.01.2015 року на загальну суму 37910,42 грн.

Так, в матеріалах справи містяться акт прийняття-передавання товарної продукції від 26.12.2014 року за грудень 2014 року, підписаний сторонами, згідно з яким відповідач спожив активну електричну енергію на суму 143224,93 грн., а також рахунок № 03/5 від 26.12.2014 року на оплату активної електроенергії за грудень 2014 року на суму 143224,93 грн.

Несвоєчасне виконання грошових зобов'язань підтверджено обставинами та доказами у справі. Наданий позивачем розрахунок пені відповідає приписам чинного законодавства України та умовам договору, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені за період 12.07.2014 року по 31.01.2015 року в сумі 37910,42 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать, що позивач з посиланням на приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача три проценти річних за загальний період з 12.07.2014 року по 31.01.2015 року в сумі 4410,81 грн. та інфляційні витрати за період з 01.07.2014 року по 31.01.2015 року в сумі 52015,09 грн., які нараховані на заборгованість зі спожитої електроенергії за період: червень, серпень, вересень, листопад, грудень 2014 року.

Оскільки мало місце прострочення оплати відповідачем за спожиту активну електроенергію, а наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних за загальний період з 12.07.2014 року по 31.01.2015 року відповідає приписам вказаної статті, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 4410,81 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача суми інфляційних витрат суд зазначає наступне.

Інфляційні втрати за своєю правовою природою є збільшенням суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причини девальвації грошової одиниці України, яка визначається офіційними державними органами за результатами економічних процесів в конкретний місяць, тобто є помісячним індексом. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, і коли строк виконання зобов'язання настає до 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за поточний місяць, а коли строк виконання зобов'язання - після 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно з п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Втім, в наданому суду розрахунку інфляційних витрат позивачем допущені помилки, а саме при нарахуванні інфляційних витрат на заборгованість за рахунком № 03/5 від 26.11.2014 року не враховано, що індекс інфляції є помісячним індексом та застосовується, коли період прострочення становить місяць та більше. Однак з врахуванням здійсненої відповідачем 26.12.2014 року часткової оплати в сумі 81908,53 грн. заборгованість за рахунком № 03/5 від 26.12.2014 року зменшилась на суму часткової оплати, і тому заборгованість в сумі 149916,13 грн. з початку періоду прострочення (з 09.12.2014 року) до дати часткової оплати (26.12.2014 року) існувала менше місяця. Відповідно до п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Тому судом з власної ініціативи здійснено перерахунок суми інфляційних витрат за допомогою програми "Законодавство" за рахунком, в якому допущена помилка, зокрема:

1) за рахунком № 03/5 від 26.11.2014 року на суму 149916,13 грн., строк оплати якого настав 06.12.2014 року, втім оскільки це вихідний день, в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України останнім днем строку є 08.12.2014 року, прострочка виникла з 09.12.2014 року, з врахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати 26.12.2014 року в сумі 81908,53 грн.

- період прострочення оплати вказаної заборгованості в сумі 149916,13 грн. до дати часткової оплати, тобто з 09.12.2014 року по 26.12.2014 року складає менше місяця, тому інфляційні нарахування за грудень 2014 року на суму 149916,13 грн. не можуть бути нараховані, у зв'язку з цим судом перераховані інфляційні витрати за вказаний період від суми залишку боргу 68007,60 грн. з врахуванням часткової оплати відповідача 26.12.2014 року в сумі 81908,53 грн.

- інфляційні витрати за грудень 2014 року від залишку суми боргу 68007,60 грн. складають 2040,23 грн.;

- інфляційні витрати за січень 2015 року від залишку суми боргу 68007,60 грн. складають 2108,24 грн.

Розрахунок інфляційних витрат за рахунками № 03/5 від 26.06.2014 року, № 03/5 від 27.08.2014 року, № 03/5 від 26.09.2014 року та № 03/5 від 26.12.2014 року здійснені позивачем правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, загальна сума інфляційних витрат за прострочення оплати спожитої активної електроенергії становить 49418,42 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" про стягнення з Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 49418,42 грн.

Заперечення відповідача проти позовних вимог в частині стягнення пені, трьох процентів та інфляційних витрат з посиланням на приписи Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» № 85-VІІІ від 13.01.2015 року, яким встановлений мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій, судом не приймаються, оскільки вказаний закон набрав чинності з 07.02.2015 року, а позивачем нарахована пеня, три проценти та інфляція за період до 31.01.2015 року, тобто до дати набрання чинності вказаного Закону України.

Посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є безпідставними, необґрунтованими та недоведеними з огляду на наступне.

Висновок Донецької торгово-промислової палати № 2005/12.12-03 від 03.07.2014 року не може бути належним та допустимим доказом щодо доведення настання обставин непереборної сили, оскільки виданий щодо факту невиконання зобов'язань відповідача своїх договірних зобов'язань з надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення та не пов'язаний з договірними відносинами між сторонами у даній справі. Разом з тим відповідно до ст. 11 Закону України «Про торгово-промислові палати України» № 671/97-ВР від 02.12.1997 року засвідчення обставин форс-мажорних обставин не віднесено до повноважень регіональних торгово-промислових палат.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується сертифікатом (висновком) Торгово-промислової палати України. Пунктом 6.12. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин передбачені вимоги до сертифікату, зокрема в ньому вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов'язання, що за ним настало чи не настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання таких обставин. Втім наданий відповідачем сертифікат Торгово-промислової палати України № 5270/05-4 від 25.11.2014 року всупереч п. 6.12. Регламенту не містить відомостей щодо зобов'язань сторін за договором про постачання електричної енергії № 5 від 10.12.2008 року, що є підставою заявлених вимог у даній справі, а наданий КП «Компанія «Вода Донбасу» на підтвердження настання обставин непереборної сили щодо справляння сплати податків та обов'язкових платежів.

Крім того, відповідно до умов п. 4.3.2. договору про постачання електричної енергії № 5 від 10.12.2008 року сторона, для якої виконання зобов'язань стало неможливим внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше, ніж через п'ять календарних днів письмово повідомити іншу сторону про початок, тривалість та вірогідну дату припинення дії обставин непереборної сили, однак відповідач не повідомляв позивача про настання вказаних обставин у встановлений договором строк.

Щодо надання розстрочки виконання рішення суду, слід зазначити наступне.

Статтею 121 ГПК України визначено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Законодавець визначає, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Згідно з п. 7.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду обґрунтоване приписами статті 121 ГПК України, які передбачають наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

До обставин, що ускладнюють виконання рішення відповідач відносить складний фінансовий стан підприємства, наявність значної дебіторської заборгованості споживачів перед підприємством, кредиторської заборгованості у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем Добропільського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства, яке є відокремленим підрозділом КП "Компанія "Вода Донбасу", наявність засвічених Торгово-промисловою палатою України обставин непереборної сили у зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території Донецької області, арешт коштів підприємства на суму 392819005,25 грн.

Вказані обставини боржник вважає винятковими, оскільки вони перешкоджають своєчасно виконати рішення у спосіб та порядок визначені судом, а тому просить задовольнити його клопотання про надання розстрочки виконання рішення суду.

На підтвердження викладених обставин відповідач надав звіт про фінансові результати за 2014 рік, звіт про фінансові результати від 31.12.2014 року, висновок Донецької Торгово-промислової палати від 03.07.2014 року № 2005/12.12-03, сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України від 29.10.2014 року № 4246/05-4, постанову про арешт коштів КП «Компанія «Вода Донбасу» № ЗВП 41211546 від 02.02.2015 року.

Із звіту про фінансові результати за 2014 рік вбачається, що КП "Компанія "Вода Донбасу" за звітний період має збиток, який складає 476371000,00 грн., а витрати підприємства разом складають 658000,00 грн.

Відповідно до п. 10 Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" № 14 при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 121 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки або відстрочки виконання судового рішення, має бути підтверджена відповідними засобами доказування, а до заяви повинні бути додані докази щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.

Так, законодавець встановлює, що підставою неможливості виконання судового акту можуть бути обставини, визначені боржником за допомогою приписів статей 1, 8, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення (стандарти) бухгалтерського обліку: 2 «Баланс»; 3 «Звіт про фінансові результати»; 10 «Дебіторська заборгованість»; 11 «Зобов'язання»; 5 «Звіт про власний капітал».

На підтвердження виняткових обставин неможливості виконання рішення суду відповідач «Баланс», «Звіт про фінансові результати» станом на 2015 рік суду не надав. Документів, які можуть підтвердити фінансове становище підприємства станом на момент розгляду даної справи, тобто на 2015 рік, суду не надано.

Разом з тим відповідачем не обґрунтовано належними та допустимими доказами необхідність надання розстрочки виконання рішення суду саме на 3 роки.

При цьому, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан.

Так, позивач в підтвердження свого фінансового стану надав суду копію договору з ДП «Енергоринок» № 4863/01 від 19.08.2008 року, акт звірки з ДП «Енергоринок», довідку про стан дебіторської заборгованості ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» № 15/659 від 07.05.2015 року, довідку про пошкодження майна ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» № 07/ис-458 від 26.01.2015 року.

Так, з довідки про стан дебіторської заборгованості ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» № 15/659 від 07.05.2015 року вбачається, що дебіторська заборгованість ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» складає 3759269037 грн., а саме:

1397882554 грн. (заборгованість за активну електроенергію населення),

285066855 грн. (заборгованість за активну електроенергію юридичних осіб);

46598712 грн. (заборгованість за реактивну електроенергію юридичних осіб),

29720916 грн. (транспортування).

Отже фінансовий стан позивача є не менш складним, ніж у відповідача.

При цьому, дослідивши надані до заяви докази, врахувавши матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду не підлягає задоволенню у зв'язку з недоведеністю підстав для надання розстрочки.

За такими обставинами, у задоволенні клопотання відповідача у справі - Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" щодо розстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області у даній справі на 3 роки зі сплатою сум щомісячно рівними частинами слід відмовити.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 04.06.2015 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 530, 599, 611, 625, 629, 638, 639, 655, 714 ЦК України, ст. ст. 55, 193, 230, 231 ГК України, ст. ст. 42, 43, 33, 34, ч. 1 ст. 35, 43, 44, 49, 82-84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" до Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу", 87547, Донецька область, м. Маріуполь, вул. К.Лібкнехта, буд. 177А, код ЄДРПОУ 00191678, на користь:

- Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", юридична адреса: 84601, Донецька область, м. Горлівка, пр. Леніна, буд. 11, поштова адреса: 87528, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Войніч, буд. 2, код ЄДРПОУ 00131268, основний борг в сумі 375274 (триста сімдесят п'ять тисяч двісті сімдесят чотири) грн. 16 коп., пеню в сумі 37910 (тридцять сім тисяч дев'ятсот десять) грн. 42 коп., три проценти річних в сумі 4410 (чотири тисячі чотириста десять) грн. 81 коп., інфляційні втрати в сумі 49418 (сорок дев'ять тисяч чотириста вісімнадцять) грн. 42 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 9340 (дев'ять тисяч триста сорок) грн. 28 коп., видавши наказ.

3. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" до Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" щодо стягнення інфляційних витрат в сумі 2596,67 грн. відмовити.

Повне рішення складено - 09.06.2015 року

Суддя О.Г.Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.