Рішення № 44874341, 02.06.2015, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "02" червня 2015 р. Справа № 906/381/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання : Гребеннікової Н.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Камінський А.Ф. - дов. від 02.04.15 р., чинна до 01.04.18 р., Будько С.В. - директор (згідно наказу №1 від 18.09.2013 року),

від відповідача -1: Ромашин В.М. - дов. №17/2 від 14.04.15 р., дійсна до 31.12.15 р.

від відповідача-2: не з'явився

В засіданні суду 27.05.15р. оголошувалась перерва до 12:30 год. 02.06.15р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віломікс Україна" ( м.Житомир)

до 1). Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна 2001" (смт. Теофіполь Хмельницької області)

2). Приватного підприємства "Юридична компанія "Ест Верітас" (м. Житомир)

про стягнення 350 073,13 грн. ( згідно заяви від 13.05.15р. про збільшення розміру позовних вимог - 475 571,75 грн.)

Позивач ТОВ "Віломікс Україна" просить стягнути з ТОВ "Україна 2001" борг в загальній сумі 350 073,13 грн., посилаючись на Договір поставки № 11 від 01.12.13р., інші двосторонні документи сторін як фактичну підставу позову, та ст.ст. 6, 509, 524 -526, 530, 533,549, 610,612, 625, 627-629 ,655, 691, 692ЦК України, ст.193, 230,231,265 ГК України , Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" як правову підставу позову.

Посилаючись на Договір поруки від 02.12.13року як фактичну підставу позову та ст. ст. 553, 554 ЦК України як правову підставу позову, позивач просить стягнути борг в сумі 1000,00 грн. також з ПП "Юридична компанія "Ест Верітас" як поручителя.

Ухвалою від 20.03.15 р. суд порушив провадження у справі, вжив відповідні заходи.

До початку розгляду справи по суті 20.04.15р. позивач предмет та підстави позову не змінив, відповідачі зустрічний позов не пред'явили.

У відзиві на позов відповідач -1 вимоги останнього не визнав з підстав у ньому викладених, просить у позові відмовити ( а.с. 130).

У відзиві на позов відповідач -2 вказав , що не сплата ним боргу в сумі 1000,00 грн. позивачу на підставі Договору поруки від 02.12.13р. та вимоги від 04.12.14р. є наслідком фінансових труднощів, однак просить справу розглядати за наявними у ній матеріалами ( а.с. 119).

В ході вирішення спору позивач подав заяву про збільшення позовних вимог від 13.05.15р. , згідно якої просить додатково стягнути з відповідача кошти в загальній сумі 125 498,62 грн., з яких : 51 232,70 грн. пені, 9794,14 грн. 3 % річних, 64 471,78 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою від 14.05.15р. суд прийняв заяву позивача ТОВ " Віломікс Україна" від 13.05.15р. ( вх. № г/с 02-44/496/15 від 14.05.15) про збільшення розміру позовних вимог на суму 125 498,62 грн. до розгляду по суті.

З врахуванням збільшення розміру позовних вимог, спір вирішується з нової ціни позову - 475 571,75 грн.

Після перерви в засіданні суду 02.06.15р. представники позивача позов підтримали, просять задовольнити у повному обсязі, представник відповідача 1 проти позову заперечує, простить відмовити. Представник відповідача 2 участі у змагальному процесі не приймав.

В засіданні суду представникам сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення про часткове задоволення позову до відповідача 1 та про відмову до відповідача 2.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 грудня 2013 року між ТОВ "Віломікс Україна" (позивач) та ТОВ " Україна 2001" ( відповідач - 1) підписано Договір поставки № 11 ( далі - Договір поставки) на наступних основних умовах:

- постачальник зобов'язується передати у власність (поставити) покупця, а покупець - прийняти та оплатити товар в кількості , по найменуваннях і цінах, зазначених у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору ( п.1.1);

- постачальник гарантує, що товар належить йому на праві власності ( п.1.5);

- товар поставляється партіями згідно до замовлень покупця, в яких зазначається асортимент, кількість товару, строк та умови поставки ( п.2.1);

- поставка товару здійснюється протягом 15-ти календарних днів з дати сплати покупцем авансового платежу шляхом передачі товару від постачальника до покупця за адресою, вказаною у специфікації ( п.2.2);

- датою поставки вважається дата підписання видаткової накладної , що засвідчує факт прийняття товару покупцем від постачальника ( п.2.3);

- покупець набуває права власності на товар з моменту оплати покупцем за товар , а всі ризики знищення й ушкодження товару - з моменту передачі товару від постачальника до покупця, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними ( п. 2.5);

- загальна сума договору складається із загальної вартості товару, поставленого за відповідними видатковими накладними протягом строком дії договору ( п. 3.1);

- розрахунок здійснюється у національній валюті України - гривні на підставі рахунку постачальника у безготівковій формі шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника; оплата вважається такою, що відбулася , з моменту зарахування коштів на рахунок постачальника ( п. 3.2 );

- оплата за кожну партію товару здійснюється шляхом передоплати ( п.3.3 );

- у разі зміни курсу євро до гривні , яка може виникнути з моменту підписання цього договору і до моменту здійснення платежу за партію товару, що поставляється , підлягає зміні і визначається відповідно до формули, в разі якщо курс євро відносно до гривні збільшився ; в такому разі ціна підлягає зміні ; в інших випадках - ціна вважається фіксованою ( п.3.4 );

- зобов'язання покупця по оплаті вважаються виконаними належним чином з моменту зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника (дата оплати) ( п.3.5);

- у випадку невиконання та/або неналежного виконання сторонами своїх обов'язків по цьому договору вони несуть відповідальність , передбачену чинним законодавством України ( п.6.1);

- у разі порушення покупцем умов п.3.3 цього договору, він зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ , яка діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення ( п.6.4);

- договір набирає чинності та вступає в дію в момент підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2014р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань ( п.8.1) ( а. с. 44 -47).

Окрім того, 02.12.2013р. між ТОВ "Віломікс Україна" (позивач) та ПП " Юридична компанія "Ест Верітас" (відповідач - 2) підписано Договір поруки , за умовою п. 1.1 якого відповідач - 2 зобов'язався відповідати перед позивачем за виконання всіх зобов'язань відповідача - 1 , що виникли з Договору поставки, який був укладений між позивачем та відповідачем 1 ( далі - Договір поруки).

У п.2.2 Договору поруки від 02.12.13р. сторони погодили, що строк виконання зобов'язання за Договором поставки складає : для позивача - 15 календарних днів з дня здійснення боржником повної попередньої оплати ; для боржника - попередня оплата за товар , що підлягає поставці.

За умовами п.3.1 та 4.1 Договору поруки відповідач 2 та відповідач 1 несуть солідарну відповідальність перед позивачем , але в любому випадку, відповідач - 2 відповідає у сумі , що дорівнює 1000,00 грн., без відшкодування позивачу збитків та сплати неустойки.

Згідно п. 7.1 Договору поруки останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами і дії до повного виконання зобов'язань сторонами Договору поставки ( а. с. 18-19).

В ході вирішення спору встановлено, що позивач, з посиланням на Договір поставки, виставив відповідачу -1 наступні рахунки на оплату товару:

- рахунок № 13 від 13.12.13р. на загальну суму - 443 094, 80 грн.,

- рахунок № 14 від 14.12.13р. на загальну суму - 461 047,00 грн.,

- рахунок № 15 від 14.12.13р. на загальну суму - 406 436,00 грн. ( а. с. 35-37).

В подальшому , а саме у період з 23.12.13р. по 26.12.13р. позивач та відповідач -1 підписали три специфікації до Договору поставки, і зокрема:

- специфікацію №1 від 23.12.13р. на загальну суму - 443 094, 80 грн.,

- специфікацію № 2 від 23.12.13р. на загальну суму - 461 047,00 грн.,

- специфікацію № 3 від 26.12.13р. на загальну суму - 406 436,00 грн. ( а. с. 41 -43).

У п. 3 всіх трьох специфікаціях сторони погодили місце поставки: Хмельницька область, Теофіпольський район, с. Базалія, свинокомплекс, а в п. 4 умову про те, що поставка товару здійснюється від постачальника до покупця за місцем поставки , зазначеному у п. 3, протягом 15 (п'яти) робочих днів з дати підписання сторонами специфікації ( а.с. 41-43).

Визначений у специфікаціях товар позивач передав відповідачу - 1 за наступними видатковими накладними:

- № 17 від 23.12.13р. на загальну суму - 443 094, 80 грн.,

- № 18 від 23.12.13р. на загальну суму - 461 047,00 грн.,

- № 20 від 26.12.13р. на загальну суму - 406 436,00 грн. ( а. с. 38-40).

Загальна вартість поставки товару - 1 310 577,80 грн.

Відповідач - 1 оплатив поставлений товар у розмірі , що становить 50% його вартості, зазначеної в рахунках позивача №№ 13,14 та 15 від 13. 12.13р. та 14 .12. 13р., відповідно , а саме:

- за платіжним дорученням № 4837 від 27.12.13р. в сумі 221 547,40 грн.,

- за платіжним дорученням № 4838 від 27.12.13р. в сумі 230 523,50грн.,

- за платіжним дорученням № 4839 від 27.12.13р. в сумі 203 218,00 грн. ( а. с. 48, 69, 93).

Загальна сума оплати становить 655 288,90 грн. та у період з 28.12.13р. по 30.03.13р. не змінювалась.

Остаточний розрахунок за поставлений товар на залишок боргу в сумі 655 288,90 грн. ( 1 310 577,80 грн. - 655 288,90 грн.) відповідач-1 здійснив у період починаючи з 31.03.14р. по 12.09.14р. включно ( а. с. 48-116).

03.12.14р. позивач звернувся до відповідача з претензією за вих. № 137 щодо сплати заборгованості за Договором поставки в сумі 295 651,35 грн. , посилаючись на те, що у зв'язку з порушенням умов оплати та значною зміною курсу євро відносно гривні , на підставі п. 3.4 договору збільшена вартість оплаченої покупцем частини товару за формулою: СЗВТі = ОВТі х К1і/К2і-ОВТі, де: СЗВТі - сума, на яку збільшується вартість оплаченої покупцем частини товару, що має бути додатково оплачена покупцем, грн., з ПДВ, ОВТі - сума здійсненої покупцем оплати частини товару, грн., з ПДВ, К1і - курс євро, встановлений Приватбанком на наступний день після оплати покупцем, К2і - курс євро, встановлений Приватбанком на день, в якому постачальником було виставлено рахунок на оплату партії товару.

У тексті претензії позивачем наведено розрахунок коригування вартості оплаченого відповідачем - 1 товару у період з 01.04.14р. по 15.09.14р. , а також визначено кінцевий строк оплати цієї вартості - до 03.01.15р. ( а. с. 21-34).

Відповідач - 1, отримавши претензію позивача 08.12.14р., залишив її без відповіді.

Позивач, вважаючи своє право порушеним, звернувся 18.03.2015 р. з цим позовом до суду.

У складі заявлених позовних вимог до відповідача -1 позивач визначив : основний борг - 296 129,19грн., пеня - 26 367,67 грн., 3% річних - 2 214,88 грн., інфляційні -25 361,39 грн. У складі заявлених позовних вимог до відповідача -2 позивач визначив лише основний борг в сумі 1000,00грн., який входить до розміру основного боргу в сумі 296 129,19грн. , однак підлягає стягненню з відповідача -1 як солідарного боржника.

Обґрунтовуючи фактичні та правові підстави позову до відповідача -1 , позивач доводив , зокрема, наступне:

- у п.3.3 Договору поставки сторони погодили попередню оплату, однак відповідач-1 її порушив;

- у п.3.4 Договору поставки сторони передбачили , що у разі зміни курсу євро до гривні, яка може виникнути з моменту підписання цього Договору і до моменту здійснення платежу за партію товару, ціна підлягає зміні за формулою , тому відповідач -1 був зобов'язаний здійснити остаточний розрахунок за отриманий товар зі здійсненням перерахунку ціни товару на коефіцієнт співвідношення гривневої вартості євро на міжбанківському ринку на наступний день від дати поступлення грошових коштів до вартості євро на дату виставлення рахунку;

- оскільки відповідач -1 не виконав умову п.3.4 Договору поставки, позивач на підставі ст. 530 ЦК України пред'явив вимогу на суму 295 651,35 грн. ( претензія від 03.12.14р. за № 137) , яку відповідач станом на 16.12.14р. ( дата закінчення терміну виконання вимоги) не виконав ;

- на підставі п.3.4 Договору поставки при підготовці позову здійснено повторний підрахунок суми боргу за товар у зв'язку із перерахунком його вартості на суму 296 129,19 грн.;

- положення чинного законодавства ( ст.ст. 524,533 ЦК України) хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті , визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти;

- відповідно до п. 6.4 Договору сторони передбачили , що у разі порушення покупцем умов п.3.3. цього Договору , він зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення за період з 16.12.14р. по 16.03.15р.;

- у зв'язку з простроченням відповідачем -1 виконання грошового зобов'язання (сплати збільшеної ціни товару на суму 296 129,19 грн.), позивач на підставі ст. 625 ЦК України заявляє до стягнення 3% річних та інфляційні за період з 16.12.14р. по 16.03.15р.

Обґрунтовуючи фактичні та правові підстави позову до відповідача -2 , позивач доводив , зокрема, наступне:

- 02 .12.13р. з відповідачем -2 укладено договір поруки , за умовами якого останній зобов'язався відповідати перед позивачем за своєчасне виконання відповідачем -1 зобов'язань за Договором поставки , які існують на момент укладення Договору, так і тими, що виникнуть на його підставі у майбутньому ;

- у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем -1 умов Договору поставки, позивач звернувся до відповідача -2 із вимогою від 04.12.14р. про сплату 1000,00 грн. на підставі п.4.1 та 5.1.1 договору поруки, ст. ст. 553 та 554 ЦК України;

- відповідач -2 безпідставно ухиляється від сплати передбаченого договором поруки зобов'язання в розмірі 1000,00 грн.

Заперечуючи проти фактичних та правових підстав позову, відповідач -1 доводив, зокрема, наступне:

- у п. 1.1 та 1.2 Договору поставки чітко визначена ціна товару, а саме 1 310 577,80 грн., в тому числі ПДВ 218 429,63 грн. ;

- в специфікаціях до Договору поставки , які визначають ціну товару, остання встановлена саме і тільки в гривнях, а відтак текстом договору не визначено грошовий еквівалент зобов'язання (ціни товару) в іноземній валюті;

- згідно вимог ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу ;

- згідно п. 9.2 Договору поставки та ст. 651 ЦК України будь-які зміни і доповнення до договору повинні бути оформлені письмово і дійсні при наявності підписів та печаток обох сторін;

- у тексті п.3.4 Договору поставки зазначено , що ціна лише підлягає зміні , тому при зростанні курсу євро до гривні не відбувається автоматичне збільшення ціни товару;

- пункт 3.4 Договору поставки не містить норм щодо зобов'язань покупця сплатити вартість товару по курсу гривні до євро на дату зарахування платежу , а визначає формулу розрахунку суми оплати в перерахунку до євро;

- оскільки Договором поставки не визначено грошовий еквівалент ціни товару в іноземній валюті , посилання позивача на ч.2 ст. 533 ЦК України є безпідставним, оскільки гіпотезою цієї правової норми є факт визначення у зобов'язанні ( у даному випадку - в договорі), грошового еквіваленту в іноземній валюті ;

- за відсутності у Договорі поставки ціни (вартості товару) , визначеної у валютному еквіваленті в абсолютній величині, застосування передбаченої в п.3.4 Договору формули перерахунку ціни з використання курсу євро, суперечить нормам ч.2 ст. 533 ЦК України , натомість позивач фактично вчиненим позовом намагається виразити (зафіксувати ) ціну товару саме в євро, а не в гривні;

- відповідачем сплачено за товар за ціною, вираженою у гривні на суму 1 310 577,80грн. , з якою позивач погодився, надіславши додатком до претензії № 137 від 03.12.2014р. акт звіряння розрахунків за період з 01.12.13р. по 03.12.14р. про відсутність боргу станом на 03.12.14р. ( а. с. 130-134).

В ході вирішення спору позивач та відповідач -1 на спростування доводів та заперечень по суті спору подавали додаткові письмові пояснення та докази.

Так, за доводами позивача позов до відповідача -1 підлягає задоволенню також з наступних підстав:

- норми ст.ст. 524, 533 ЦК України та ст. 189 ГК України передбачають обов'язок сторін виражати зобов'язання у національній грошовій одиниці - гривні та право визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті;

- ч. 2 ст. 632 ЦК України надає можливість включення в договори умови про порядок і підстави зміни ціни під час виконання договору, чим і скористались сторони при укладенні договору;

- положення чинного законодавства України не містять заборони на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти, навіть після укладення договору, якщо сторони передбачили в ньому таку умову, а також не зобов'язують визначати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, як передумову для права здійснення такого перерахунку;

- за умовами п. 3.4 Договору поставки сторони визначили порядок зміни ціни товару, а саме суму до оплати в гривнях залежно від курсу гривні до євро за визначеною формулою , вихідними даними в якій є гривнена вартість, збільшена на індекс росту міжбанківського курсу євро на дату платежу в порівнянні із датою виставлення рахунку ; валютний еквівалент вартості у формулі не використовувався, тому його і не зазначали у специфікаціях; разом з тим, узгоджений сторонами договору порядок зміни ціни товару пов'язаний з тим, що останній імпортується позивачем, з подальшим здійсненням розрахунку за товар з постачальником - нерезидентом в іноземній валюті -євро; в свою чергу, твердження відповідача -1 щодо обов'язковості внесення змін до Договору поставки в частині корегування ( збільшення) ціни кожної окремої партії товару та специфікацій на поставку цих партій товару, є безпідставним;

- оскільки сторони Договору поставки не передбачили термінів для перерахування відповідачем-1 на користь позивача суми, яка у відповідності до п.3.4 договору буде розрахована, як зміна ціни товару ( на відміну від обов'язку здійснення попереднього розрахунку за товар , що має бути поставлений) , позивач на підставі ст. 530 ЦК України пред'явив відповідачу претензію № 137 від 03.12.14р. на суму 295 651,35 грн.; однак на дату пред'явлення вимоги 03.12.14р. вказана у ній сума ще не могла вважатися боргом, тому про неї не йдеться в акті звірки за період з 01.12.13р. по 03.12.2014р.

Натомість за доводами відповідача -2 позов не підлягає задоволенню також з наступних підстав:

- не скориставшись ч.2 ст. 524 ЦК України на визначення вартості зобов'язання по оплаті товару у грошовому еквіваленті в іноземній валюті, сторони погодили ціну договору як істотну його умову виключно у гривні , тим самим, усунувши механізм ч. 2 ст. 533 ЦК України ;

- умовами п. 3.4 Договору поставки та іншими умовами договору не встановлено обов'язку відповідача -1 самостійно, без пред'явлення йому рахунку з боку позивача , проводити індексацію суми грошового зобов'язання за п. 3.4 договору ;

- відповідно до ч.2 ст. 632 та ч.1 ст. 651 ЦК України позивач не надав пропозицій щодо внесення змін до Договору поставки в частині корегування ціни товару в специфікаціях до договору ;

- умовами Договору поставки не визначено, який саме курс євро до гривні слід використовувати при проведенні таких перерахунків: курс продажу євро або курс покупки євро, або середній курс між курсом продажу та курсом покупки євро;

- позивач не надав жодних доказів щодо наведення вірних значень курсу євро до гривні на підставі яких (курсів) здійснено донарахування вартості поставленого товару, тобто розміру основного зобов'язання ( а. с. 147-150).

В ході вирішення спору позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог від 13.05.15р. , згідно якої просить додатково стягнути з відповідача -1 кошти в загальній сумі 125 498,62 грн., з яких : 51 232,70 грн. пені, 9794,14 грн. 3 % річних, 64 471,78 грн. інфляційних втрат ( а. с. 201 - 204).

В обґрунтування фактичних та правових підстав збільшення розміру позовних вимог, позивач доводив:

- факт поставки товару за видатковими накладними № 17 та № 18 від 23.12.13р. та № 20 від 26.12.13р. на загальну суму 1 310 577,80грн. підтверджується ;

- факт часткової оплати товару 27.12.13р. платіжними дорученнями №№ 4837, 4838,4839 на загальну суму 655 288,90 грн. підтверджується;

- оскільки п. 3.3 Договору поставки було встановлено строки оплати за поставлений товар , а саме - попередня оплата, то підстав для застосування позивачем в цій частині ч.2 ст. 530 ЦК України не було;

- у зв'язку невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару як це передбачено ст. 693 ЦК України, позивач застосовував положення ст. 538 ЦК України та поставив товар;

- ст. 692 ЦК України, яка застосовується до відносин поставки, встановлено спеціальне правило стосовно строку оплати товару, якщо договором не встановлений інший строк: після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього;

- таким чином, відповідач -1 обов'язок з оплати поставленого товару 23.12.13р. та 26.12.13р. мав виконати негайно , тобто , 23.12.13р. та 26.12.13р., відповідно;

- у зв'язку з цим , передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, оскільки інше не вбачається з укладеного сторонами Договору поставки;

- відповідно до п.6.3 Договору поставки відповідачу -1 нарахована пеня , а на підставі ст. 625 ЦК - 3% річних та інфляційні.

Заперечуючи фактичні та правові підстави збільшення розміру позовних вимог , відповідач -1 доводив, зокрема таке:

- для застосування вимог першого абзацу ч.1 ст. 693 ЦК України до спірних відносин у сукупності з ч.1 ст. 251 , ч.1 ст. 252 необхідне одночасно існування таких умов: встановлення договором поставки саме обов'язку покупця здійснити попередню оплату за товар та строку здійснення такої попередньої оплати;

- оскільки Договором поставки обов'язок покупця здійснити попередню оплату не встановлений , а також не встановлений строк її здійснення, підлягала застосуванню ч. 2 ст. 530 ЦК України, що унеможливлює застосування ст. 538 ЦК України в частині зустрічного виконання позивачем зобов'язання з поставки товару ;

- оскільки позивач вимогу на підставі ч.2 ст. 530 ЦК України щодо попередньої оплати за товар, чи взагалі оплати до дати пред'явлення претензії не висував, підстави для застосування відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання відсутні, оскільки відсутній факт прострочення боржника ;

- позивач нарахував пеню за період з 24.12.13р. по 11.09.14р. , тобто, за 8,5 місяців , чим порушив вимоги ч.6 ст. 232 ГК України ;

- на підставі п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України позивач після 26.12.14р. втратив право вимоги на стягнення пені на суму 51 232,70 грн. у зв'язку з пропуском строку позовної давності ( а.с. 215-219, т.1).

В якості додаткових доводів безпідставності вимог позивача в частині стягнення як основного боргу зміненої ціни товару, відповідач -1 посилався на таке:

- посилання позивача на ч. 3 ст. 691 ЦК України є безпідставним, оскільки сторони якраз і погодили спосіб перегляду ціни поставленого товару згідно п.3.4 Договору поставки;

- умови п. 3.4 Договору поставки не суперечать вимогам ч.2 ст. 533 ЦК України , але практичне застосування формули , що міститься в цьому пункті , тобто корегування суми, що підлягає платі за поставлений товар не можливе без зазначення в договорі грошового еквіваленту в іноземній валюті суми, що підлягає сплаті в гривнях на певну первісну дату ( в даному спорі - дату виставлення рахунку) та відсутності в договорі курсу євро до гривні в абсолютних цифрах за яким цей грошовий еквівалент мало б бути визначено;

- таким чином, для збільшення ціни товару через зростання курсу євро за умови відсутності в договорі визначення грошового еквіваленту зобов'язання в іноземній валюті сторони повинні були оформити таку зміну новими специфікаціями за підписами обох сторін, в тому числі, в порядку ст. 188 ГК України ( а.с. 221, т.1 ).

За доводами відповідача -1 , з посиланням на ч. ч. 3 та 4 ст. 180, ст. 266 ГК України, Договір поставки , хоча і був підписаний сторонами 01.12.13р., однак датою його укладення є 23.12.13р. , коли було оформлено перші специфікації на перші партії товару, в яких , крім іншого, було в перший раз погоджено сторонами найменування товару в асортименті, ціну за одиницю товару, вартість партії товару, місце поставки товару ( а.с. 2 , т.2).

В свою чергу, показник К0 із формули п. 3.4 Договору поставки, як доводить відповідач -2 прив'язаний до курсу євро на наступний день від дати виставлення рахунку.

На думку сторони спору, оскільки Договір поставки є укладеним сторонами із погодженням всіх істотних умов договору лише 23.12.13р., рахунки на оплату №№ 13 -15 від 13-14.12.13р. не мають до нього відношення. Таким чином, для застосування умов пункту 3.4 Договору поставки у формулі необхідно використати показник, якого не існує ( К0), тоді як інших рахунків на оплату позивач після 23.12.13р. не оформляв ( а.с. 3, т.2).

Окрім того, вважає відповідач -1 , інший показник формули V - обсяг поставленого товару, за який здійснений платіж, позивач у розрахунку зміненої ціни товару не застосовував, оскільки використовував лише грошові показники, здійснивши перерахунок суми кожного окремого платежу із гривні в євро, тоді як обсяг поставленого товару є взагалі незмінною величиною ( а . с. 4 , т.2).

Позивач , не погодившись із вищевикладеними запереченнями відповідача -1 , виклав доводи наступного змісту:

- вираження (визначення) ціни товару в гривнях є звичайним та вірним в разі укладення договорів між юридичними особами-резидентами України ( ч.1 ст. 524, ч.2 ст. 533 ЦК України, ст. 10 Закону України "Про ціни та ціноутворення", ст. 189 ГК України ) ;

- в свою чергу, ч. 2 ст. 524 та ч.2 ст. 533 ЦК України не містять вимоги визначати у зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті у разі укладення договорів між юридичними особами - резидентами України щодо товару;

- сторони Договору поставки виразили зобов'язання у гривні і здійснювали його виконання у гривні, тому приписи ч.1 ст. 533 ЦК України не можуть бути застосованим;

- сторони скористались своїм правом згідно ч.2 ст. 632 та ст. 691 ЦК України та передбачили у п. 3.4 Договору поставки умову про зміну ціни товару при настанні обставин, зазначених у пункті, а саме при зміні показника, що зумовлює ціну товару-курсу євро до гривні, так як товар має імпортну складову у структурі його ціни;

- положення ч.2 ст. 524, ч.2 ст. 533, ч.2 ст. 632 та 691 ЦК України як при їх окремому, так і комплексному застосуванні, з врахуванням узгодженого сторонами змісту Договору поставки, передбачають право зміни ціни договору залежно від курсу іноземної валюти і за відсутності у договорі або в інших двосторонніх документах вираження грошового зобов'язання в іноземній валюті;

- зміна ціни Договору поставки відбулася до його виконання, тому правило ч. 3 ст. 632 ЦК України на спірні відносини не поширюється ( а с. 14-19 , т.2).

Окрім того, зміст доводів та заперечень сторін спору визначався також і нормами Податкового кодексу України та Закону України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" .

Дослідивши матеріали справи , надавши їм правову оцінку у сукупності за правилами ст. 43 ГПК України, господарський суд прийшов до висновку позов до відповідача -1 задовольнити частково та відмовити у позові до відповідача - 2 , виходячи з наступного.

Насамперед суд враховує вимоги п.2 постанови ВГСУ від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" про те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується законодавчими та/або нормативно-правовими актами, якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі.

З врахуванням викладеного, суд не застосовує до спірних відносин норми Податкового кодексу України та Закону України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки питання ведення бухгалтерського обліку господарських операцій, пов'язаних із зміною ціни товару та їх подальше оподаткування, не відносяться до компетенції господарських судів (постанови ВСУ від 30.05.11р. у господарській справі 14/209(02-4/4-14), № в реєстрі 16571589 та від 21.10.14р. у господарській справі № 908/717/13-г, № в реєстрі 41242791).

Більше того, правовою та фактичною підставою бухгалтерського та податкового обліку між суб'єктами господарювання ( ст. 55 ГК України) є факт існування господарського зобов'язання, яке виникає, зокрема, з господарського договору ( ч. 1 ст. 173 , абз.3 ч.1 ст. 174 ГК України).

Оскільки спірні відносини виникли з Договору поставки, зокрема, з погодженої сторонами умови п. 3.4 цього Договору , суд при вирішенні цього спору, окрім умов самого договору, керується главами 20, 30 розділу 1 ГК України та главою 54 розділу 3 ЦК України, з врахуванням спеціального регулювання відносин поставки між суб'єктами господарювання України згідно з Господарським кодексом України ( далі - ГК України, ЦК України в редакції , чинній на 01.12.13р.).

Згідно ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з у р а х у в а н н я м о с о б л и в о с т е й, п е р е д б а ч е н и х цим К о д е к с о м, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів ( постанова ВСУ від 27.05.2015р. у господарській справі 3-107г15, № в реєстрі 44435433).

Відповідно до ч. 1 ст.180 ГК України, з м і с т господарського договору с т а н о в л я т ь у м о в и договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на в с т а н о в л е н н я, зміну або припинення г о с п о д а р с ь к и х з о б о в ' я з а н ь , як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до ч.2 цієї статті господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. І с т о т н и м и є у м о в и, в и з н а н і т а к и м и за з а к о н о м чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч.3 цієї статті, п р и у к л а д е н н і господарського договору сторони з о б о в ' я з а н і у будь-якому разі п о г о д и т и п р е д м е т, ц і н у та с т р о к дії договору:

- у м о в и про п р е д м е т у господарському договорі п о в и н н і визначати н а й м е н у в а н н я (номенклатуру, асортимент) та к і л ь к і с т ь продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості ( ч.4 цієї статті) ;

- ц і н а у господарському договорі в и з н а ч а є т ь с я в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними ( ч.5 цієї статті);.

- с т р о к о м д і ї господарського договору є час, в п р о д о в ж якого і с н у ю т ь господарські з о б о в' я з а н н я сторін, що в и н и к л и на основі цього договору ( ч. 7 цієї статті).

Відповідно до ч.8 ст.181 ГК України, у разі я к щ о с т о р о н и не д о с я г л и з г о д и з усіх і с т о т н и х у м о в господарського договору, т а к и й д о г о в і р в в а ж а є т ь с я н е у к л а д е н и м.

У частині 2 ст. 189 ГК України додатково визначено, що ц і н а є і с т о т н о ю у м о в о ю господарського договору та з а з н а ч а є т ь с я у г р и в н я х.

Згідно ч.1 цієї статті під "ціною" слід розуміти виражений у грошовій формі еквівалент одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Таким, чином, для договору поставки як господарського договору згідно із законом, а саме ч.3 ст. 180 ГК України , є істотними умови про предмет, ціну та строк дії договору, що прямо обумовлено у ч. 3 ст. 264 цього Кодексу : о с н о в н і в и м о г и щодо у к л а д е н н я та виконання д о г о в о р і в п о с т а в к и встановлюються ц и м К о д е к с о м, іншими законодавчими актами.

За змістом ч.1 ст. 264 , ч. ч. 1 та 3 ст. 265 ГК України сторонами договору поставки є виключно суб'єкти господарювання, при цьому, п о с т а ч а л ь н и к т о в а р у н е з а в ж д и є його в и р о б н и к о м, а покупцю товар потрібний для використання у своїй підприємницькій діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України, постачальник бере на себе зобов'язання постачати товар покупцю у зумовлені договором с т р о к и, а покупець, відповідно , приймати товар і сплачувати за нього певну грошову суму.

Отже, зміст визначення поняття договору поставки доводить, що за законом і с т о т н о ю у м о в о ю для д о г о в о р і в ц ь о г о в и д у є умова про с т р о к и п о с т а в к и, які встановлюються сторонами в договорі.

С т р о к и п о с т а в к и товару постачальником здійснюються в межах с т р о к у д і ї самого д о г о в о р у поставки, що випливає із змісту ч.1 ст. 267 ГК України про те, що строк дії договору поставки товару може становити рік або більше року.

Навіть за умови відсутності в договорі поставки строку його дії , останній вважатиметься таким, що укладений на один рік.

За змістом ч. 3 цієї статті договір поставки також вважатиметься таким, що укладений на один рік, незалежно від домовленості сторін про його довгостроковість, якщо кількість поставки товару визначено сторонами лише на рік або менший строк, а в договорі не передбачений порядок погодження сторонами строків поставки на наступні періоди до закінчення строку дії договору.

Зміст визначення поняття договору поставки також доводить, що з о б о в ' я з а н н я покупця з о п л а т и товару в и н и к а є п і с л я й о г о п р и й н я т т я у постачальника , який першим виконує зобов'язання з поставки товару.

Згідно ч.1 ст. 266 ГК України п р е д м е т договору поставки ( продукція, визначена родовими або індивідуальними ознаками ) обов'язково і д е н т и ф і к у є т ь с я за н а й м е н у в а н н я м.

Згідно ч . 2 цієї статті з а г а л ь н а к і л ь к і с т ь товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами в и з н а ч а ю т ь с я с п е ц и ф і к а ц і є ю за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Таким чином, за ГК України с п е ц и ф і к а ц і я є н е в і д ' є м н о ю ч а с т и н о ю д о г о в о р у п о с т а в к и , оскільки у ній завершується досягнення сторонами згоди щодо його п р е д м е т у як істотної умови в ч а с т и н і к і л ь к о с т і товару, якщо сторони не вважають за доцільне викладати цю умову у змісті самого договору поставки.

Разом з тим, законом може бути передбачено обов'язковість визначення кількості товару саме у змісті договору поставки ( наприклад, ч. 3 ст. 272 ГУ України передбачає, що у договорах контрактації повинна передбачатися кількість продукції, яку контрактант приймає безпосередньо у виробника).

Однак ГК України у § 1 "Поставка" не встановлює будь-яких додаткових вимог до такої істотної умови договору поставки як ціна , тому на стадії укладення договору поставки сторони договору повинні керуватись ч.7 ст. 179, ч. 5 ст. 180 та ч. ч. 1 та 2 ст. 189 ГК України, про що прямо обумовлено у ч. 3 ст. 264 цього Кодексу, а також іншими законодавчими актами, зокрема, ЦК України, в частині, що не врегульована ГК України ( ст. 9 ЦК України).

Окрім того, за ГК України ( ст.ст. 179-181, § 1"Поставка" ) не в и з н а ю т ь с я і с т о т н и м и для договорів даного виду у м о в и щодо п о р я д к у та с т р о к і в о п л а т и товару покупцем. Відповідно , такі умови погоджуються сторонами за їх згодою. Тому їх наявність або відсутність у договорі поставки не має правового значення для визнання договору укладеним. З м і с т таких у м о в сторони договору поставки вправі викласти за правилами ЦК України (ч.7 ст. 179, ч. 3 ст. 264 ГК України, ст. ст. 6, 9 та 627 ЦК України).

Особливістю відносин поставки у сфері господарювання є те, що за імперативним правилом ч. 5 ст. 265 ГК України, п о с т а в к а т о в а р і в б е з у к л а д е н н я д о г о в о р у п о с т а в к и може здійснюватися л и ш е у випадках і порядку, п е р е д б а ч е н и х з а к о н о м.

За змістом ч.6 статті 265 ГК України, суб'єктам господарювання дозволяється реалізовувати товари не господарюючим суб'єктам лише за договорами купівлі-продажу.

Як вже судом мотивовано, ч. 3 ст. 264 ГК України у системному зв'язку із ч. 7. ст.179 цього Кодексу на стадію у к л а д е н н я д о г о в о р і в п о с т а в к и поширює також правила, встановлені ЦК України.

Так, за правилом ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у ст. ст. 642 - 643 ЦК України.

Згідно ч. 2 статті 638 ЦК України і с т о т н и м и у м о в а м и договору є у м о в и про п р е д м е т договору, у м о в и , що в и з н а ч е н і з а к о н о м як і с т о т н і або є н е о б х і д н и м и д л я д о г о в о р і в д а н о г о в и д у, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Таким чином, ч. ч. 1 та 2 ст. 638 ЦК України містять аналогічні правила тим, що встановлені ч.ч. 1-3 ст. 180 ГК України.

Згідно абз. 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України с т о р о н и в договорі н е м о ж у т ь в і д с т у п и т и від положень актів ц и в і л ь н о г о з а к о н о д а в с т в а, якщо о б о в ' я з к о в і с т ь для сторін п о л о ж е н ь актів цивільного законодавства в и п л и в а є з ї х з м і с т у або із суті відносин між сторонами.

Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 та ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, в и з н а ч е н н і у м о в д о г о в о р у сторони н е м о ж у т ь д і я т и в с у п е р е ч положенням цього Кодексу та і н ш и х а к т і в ц и в і л ь н о г о з а к о н о д а в с т в а ( постанова ВСУ від 10.10.2012р. у цивільній справі 6-110цс12 , № в реєстрі 26497408).

Як вже судом мотивовано, укладення договору поставки з дотриманням основних вимог до змісту істотних умов є обов'язковим (ч. 3 ст. 264 та ч.5 ст. 265 ГК України).

Тому зміст статті 627 ЦК України про свободу договору слід розуміти так, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними у визначенні тих умов договору поставки, які не є істотними для їх виду.

За визначенням поняття договору поставки згідно ч.1 ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, правило ч.1 ст. 712 ЦК України повністю відтворює зміст ч.1 ст. 264 , ч. ч. 1 та 3 ст. 265 ГК України про суб'єктний склад сторін договору поставки ( суб'єкти господарювання), його спрямованість ( підприємницька діяльність) та черговість виконання зобов'язань сторонами ( поставка товару у строки, прийняття товару , оплата товару).

В частині змісту істотних умов договору поставки, то останні визначаються виключно за правилами ГК України.

Керуючись вищевикладеним, суд встановив , що підписавши 01 грудня 2013 Договір поставки сторони не досягли згоди щодо таких істотних його умов як п р е д м е т договору ( найменування та кількість товару ) та ц і н а договору ( виражений у грошовій формі еквівалент одиниці товару, що підлягає продажу у гривнях) , оскільки у п.1.1 договору погодили, що найменування і кількість товару , а також ціна на товар б у д у т ь з а з н а ч е н і у с п е ц и ф і к а ц і ї, яка буде невід'ємною частиною договору. Однак станом на 01.12.13р. сторони специфікацію не підписали.

У п. 3.2 Договору поставки сторони погодили, що розрахунок здійснюється у національній валюті України - гривні. Однак ця умова договору не є істотною і у будь-якому разі не може підміняти собою ціну договору як його істотну умову, яка мала бути зазначена також у г р и в н я х ( ч.2 ст. 189 ГК України).

У п. 8.1 Договору поставки сторони погодили, що договір набирає чинності та вступає в дію в момент підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2014р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Однак відповідно до ч.2 ст. 631 ЦК України ( застосовується згідно ч.3 ст. 264 ГК України) д о г о в і р н а б и р а є ч и н н о с т і з м о м е н т у його у к л а д е н н я.

Згідно ч. 1 цієї статті строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно ч. 1 ст. 253 ЦК України п е р е б і г с т р о к у починається з наступного дня після відповідної календарної дати або н а с т а н н я п о д і ї, з якою пов'язано його початок.

П о ч а т о к п е р е б і г у с т р о к у д і ї д о г о в о р у поставки закон пов'язує саме з м о м е н т о м й о г о у к л а д е н н я , а момент укладення договору пов'язує з досягненням згоди за трьома істотними умовами : предмет, ціна та строк дії договору.

Тому, виходячи також із нормативного визначення поняття строку дії господарського договору за ч.7 ст. 180 ГК України (час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору), станом на 01.12.13р. Договір поставки ще не був укладений , тому на його основі між сторонами не могли виникнути господарські зобов'язання.

Судом встановлено, що станом на 23.12.13р. позивач та відповідач -1 підписали специфікацію №1 від 23.12.13р. на загальну суму 443 094, 80 грн. та специфікацію № 2 від 23.12.13р. на загальну суму 461 047,00 грн.

У цих специфікаціях сторони погодили найменування товару ( вітамінно-мінеральна - амінокислотна добавка Юнімікс Соу Лактат 3,5%, Юнімікс Піг Гровер 30/50, Юнімікс Піг Фінішкр 50/100) , одиницю виміру товару ( тонна ), кількість товару в одиницях вимірювання ( тоннах) , ціну товару за одиницю вимірювання ( тонну) та загальну вартість товару.

Керуючись вищевикладеним та погоджуючись з доводами відповідача -1 в цій частині, суд встановив, що датою укладення Договору поставки та набрання ним чинності є 23.12.2013року . До настання цього моменту, а саме у період з 01.12.13р. по 22.12.2013р. у сторін спору не виникли як права, так і обов'язки , іншими словами, господарське зобов'язання з поставки товару, його прийняття, оплати, в тому числі, попередньої тощо.

Відповідно , у цей період часу не міг діяти розділ 3 Договору поставки "Сума договору та порядок розрахунків" , що містить умову п.3.4 , за якою , власне, і виникни спірні відносини.

У період з 01.12.13р. по 22.12.2013р. у сторін спору не могли виникнути також інші права , які виникають з відносин поставки, і зокрема.

Ч. 2 ст. 193 ГК України містить правило про те, що до в и к о н а н н я господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ч. 3 ст. 264 цього Кодексу також визначає що основні вимоги до в и к о н а н н я д о г о в о р і в п о с т а в к и встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, в даному випадку, ЦК України.

У ч. 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця н а м о м е н т у к л а д е н н я договору а б о б у д е створений (п р и д б а н и й, набутий) п р о д а в ц е м у м а й б у т н ь о м у.

Таким чином, закон дозволяє сторонам договору поставки на стадії його укладення досягти згоди щодо предмету договору як його істотної умови , незалежно від наявності товару у постачальника та права власності на нього, оскільки момент укладення договору в такому випадку не співпадає з моментом передачі товару.

Статтею 658 ЦК України , яка застосовується до відносин поставки, встановлено, що п р а в о п р о д а ж у товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, н а л е ж и т ь в л а с н и к о в і т о в а р у ( постанова ВСУ від 04.12.2007р. у справі № 6-16/97-05-1831 , № в реєстрі 1258183).

За правилом ч.1 ст. 334 ЦК України п р а в о в л а с н о с т і у н а б у в а ч а майна за договором виникає з м о м е н т у п е р е д а н н я м а й н а, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, вищенаведені правові норми містять імперативне правило про те, що на м о м е н т п е р е д а ч і т о в а р у покупцю, якщо він в часі не співпадає з моментом укладення договору, продавець п о в и н е н м а т и як сам товар, так і п р а в о в л а с н о с т і на нього.

Стаття 697 ЦК України передбачає можливість збереження за продавцем п р а в а в л а с н о с т і на п е р е д а н и й покупцеві т о в а р до о п л а т и товару або настання інших обставин.

При цьому, визначальним у змісті цієї правової норми є те, що зобов'язання продавця з п е р е д а ч і т о в а р у покупцю виконується першим , а зобов'язання покупця з о п л а т и т о в а р у - другим .

Збереження права власності продавця на переданий товар до його оплати покупцем є винятком із загального правила ч.1 ст. 334 ЦК України про момент набуття права власності за договором.

Одночасно слід враховувати, що правило ч.1 ст. 693 ЦК України про можливість встановлення договором о б о в ' я з к у п о к у п ц я частково або повністю о п л а т и т и т о в а р до його п е р е д а н н я продавцем не поширюється на момент набуття права власності набувача майна за договором , оскільки має інший предмет регулювання - попередню оплату товару.

Навіть за наявності у договорі умови про попередню оплату товару, право власності на нього перейде до покупця в момент його передання продавцем, якщо інший момент переходу права власності на товар сторони не погодять у договорі.

Можливість договірного визначення іншого моменту набуття права власності покупця на товар за договором, наприклад, в момент оплати товару до його передачі, правило ч.1 ст. 334 ЦК України дозволяє.

Так, у п.1.5 Договору поставки встановлена гарантія права власності позивача на товар та відсутність будь-яких обтяжень третіх осіб на нього станом на дату його підписання сторонами - 01.12.13р.

У п. 2.5 Договору поставки сторони погодили, що до відповідача -1 як покупця цього товару п р а в о в л а с н о с т і на нього п е р е х о д и т ь з м о м е н т у о п л а т и товару.

У п.3.3 Договору поставки сторони погодили умову, що м о м е н т о п л а т и т о в а р у повинен настати раніше м о м е н т у й о г о п е р е д а н н я за видатковою накладною ( п.2.3).

В ході вирішення спору позивач визнав, що станом на дату виставлення рахунків на попередню оплату товару № 13 від 13.12.13р. та №№ 14 та 15 від 14.12.13р. , права власності на нього не мав.

Тоді як, за умовою п.1.5 Договору поставки, та вимог ст. 658 ЦК України, станом на 13 та 14 .12.13року позивач мав мати титул власника цього товару, оскільки у разі оплати відповідачем -2 рахунків №№ 13,14 та 15 на дату їх виставлення - 13 та 14.12.13р., до нього м а л о п е р е й т и п р а в о в л а с н о с т і на товар до м о м е н т у його п е р е д а н н я позивачем за видатковою накладною.

При цьому , всі ризики знищення й ушкодження товару до його фактичного передання відповідачу -1 мав , в такому разі, нести саме позивач.

Судом встановлено, що для придбання товару ( вітамінно-мінеральна -амінокислотна добавка Юнімікс Соу Лактат 3,5%, Юніиікс Піг Гровер 30/50, Юнімікс Піг Фінішкр 50/100) позивач лише 07.12.13р. уклав додатки № 19-21 до Договору № 1-VILO-13 від 02.10.13р. з контрагентом - нерезидентом України , у п.2.4 яких сторони домовились , що покупець ( позивач) оплачує товар протягом 21-го банківського дня з м о м е н т у о т р и м а н н я т о в а р у.

Умовою п.2.4 додатків № 19-21 до Договору № 1-VILO-13 від 02.10.13р. додатково доводиться, що у відносинах поставки, в тому числі, за участю нерезидентів України, також дотримується загальне правило про виконання постачальником зобов'язання з поставки товару першим , а зобов'язання покупця товару з його оплати , у разі прийняття товару, наступним.

Позивач в ході вирішення спору визнав , що товар отримав 23.12.13р., а тому суд встановив, що у період з 13.12.13р. по 22.12.13р. включно не мав права власності на нього , а тому не міг це право передати відповідачу -1 в момент оплати , якщо б останній настав в цей період.

Більше того, позивач за умовою п.2.4 додатків № 19-21 до Договору № 1-VILO-13 від 02.10.13р. мав право з моменту отримання товару , яким слід вважати 23.12.13р., оплатити останній протягом 21-го банківського дня.

Тоді як, керуючись умовою п. 3.3 Договору поставки , яка станом на 13-14.12.13р. не набула чинності для сторін спору, позивач виставив відповідачу -1 рахунки №№ 13,14 та 15 на оплату товару, якого сам ще не отримав у контрагента - нерезидента у власність та не оплатив.

Тому, суд погоджується з доводами відповідача -1 про те, що оплата цих рахунків, не була обов'язковою для нього як в силу Договору поставки, так і в силу закону. Тим самим, суд відхиляє доводи позову про порушення відповідачем умови п. 3.3 Договору поставки у період з 13.12.13р. по 23.12.13р.

Разом з тим, суд вважає помилковими доводи відповідача -1 про відсутність строку виконання зобов'язання з попередньої оплати цих рахунків у випадку чинності умови п.3.3 Договору поставки у період з 13.12.13р. по 23.12.13р., виходячи з наступного.

Правило ч.1 ст. 693 ЦК України вказує на те, що покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У п. 3.2 Договору поставки сторони погодили, що підставою для оплати товару є рахунок постачальника.

Оскільки ч.2 ст. 530 ЦК України не визначає будь-яких вимог як до форми вимоги кредитора, так і до її змісту, то виставлені позивачем рахунки №№ 13,14 та 15 підлягали оплаті у семиденний строк від дня їх отримання відповідачем -2.

Лише не чинність умов п.п. 3.2 та 3.3. Договору поставки у період з 13. 12.13р. по 22.12.13р. дає підстави суду вважати, що строк виконання відповідачем -1 зобов'язання з попередньої оплати товару не настав.

Суд також вважає помилковими доводи відповідача -1 про те, що умова п.3.3 Договору поставки , що набула чинності 23.12.13р., не визначила його обов'язок з попередньої оплати товару, оскільки буквальне значення слів і понять цієї умови при її тлумаченні є однозначним.

Оскільки у період з 13.12.13р. по 23.12.13р. не була чинною також умова п.3.4 Договору поставки, то всі доводи позивача та відповідача -1 щодо її застосування до спірних відносин не мають жодного юридичного значення.

Більше того, буквальне значення слів і понять умови п.3.4 Договору поставки, в тому числі, показників формули , що визначають умови та порядок зміни ціни товару при її тлумаченні судом на підставі ст. 213 ЦК України, дають підстави дійти однозначного висновку про те, що ця умова підлягала б застосуванню сторонами виключно до в и к о н а н н я відповідачем -1 з о б о в ' я з а н н я з п о п е р е д н ь о ї о п л а т и товару д о й о г о п е р е д а н н я позивачем за видатковою накладною.

Насамперед суд виходить з того, що умова п.3.4 Договору поставки не самостійна, а доповнює механізм попередніх умов цього Договору , визначених у п.п. 3.2 та 3.2 , вміщених в один розділ 3 "Сума договору та порядок розрахунків".

Окрім того, зміст умови п.3.4 Договору поставки визначається також і за умовою п.2.2 цього Договору, відповідно до якої поставка товару мала бути здійснена позивачем протягом 15-ти календарних днів з д а т и с п л а т и п о к у п ц е м а в а н с о в о г о п л а т е ж у шляхом передачі товару від постачальника до покупця за адресою, вказаною у специфікації.

Тому, в умові п. 3.4 Договору поставки та погодженій формулі сторони визначають " м о м е н т п і д п и с а н н я цього Договору" , " м о м е н т з д і й с н е н н я п л а т е ж у " , " вартість курсу євро в Приватбанку на д а т у в и с т а в л е н н я р а х у н к у" .

Тим самим, умови п.п.3.2 та 3.3 Договору поставки сторони погодили на основі правила ч. 1 ст. 693 ЦК України , а в умові п. 3.4 передбачили умови та порядок зміни ціни товару на дату здійснення платежу у разі, якщо остання не співпадатиме із датою виставлення рахунку на оплату цього товару та відбудеться зміна курсу євро по відношенню до національної валюти - гривні. Однак у будь-якому разі виконання п.п. 3.2, 3.3 та 3.4 Договору поставки мало відбутися до моменту передачі відповідачу -1 у власність товару позивачем.

Такого висновку суд дійшов також виходячи із правового аналізу умови п. 6.4 Договору поставки , згідно якої у разі порушення покупцем умов п.3.3 цього Договору, він зобов'язаний був сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення , від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Тобто, у п. 6.4 Договору поставки сторони передбачили відповідальність відповідача -1 у формі сплати пені саме за прострочення виконання зобов'язання із попередньої оплати, що в контексті ст. ст. 6 та 627 ЦК України про свободу договору допускається.

Натомість ч. 3 ст. 693 ЦК України передбачає право відповідача -1 як покупця товару на суму попередньої оплати нараховувати проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Додатковим аргументом вищевикладеному, є також умова п. 2.2 Договору поставки в частині строку поставки товару : протягом 15-ти календарних днів з д а т и с п л а т и п о к у п ц е м а в а н с о в о г о п л а т е ж у шляхом передачі товару від постачальника до покупця з а а д р е с о ю, в к а з а н о ю у с п е ц и ф і к а ц і ї .

Оскільки як станом на дату підписання Договору поставки -01.12.13р., так і станом на дату виставлення рахунків на попередню оплату товару - 13 та 14.12.13р., специфікації сторони не підписали, то позивачу до 23.12.13р. навіть не було відоме місце поставки товару : Хмельницька область, Теофіпольський район, с. Базалія, свинокомплекс.

Більше того, у п. 4 специфікацій сторони погодили умову про те, що п о с т а в к а т о в а р у з д і й с н ю є т ь с я від постачальника до покупця за місцем поставки , зазначеному у п. 3, протягом 15 (п'яти) робочих днів з д а т и п і д п и с а н н я сторонами с п е ц и ф і к а ц і ї ( а.с. 41-43).

Попри встановлену судом описку у кількості днів поставки прописом (п'яти замість п'ятнадцяти) та заміну договірної умови п.2.2 про календарні дні поставки на робочі, визначальним для спірних відносин є те, що умовою п. 4 специфікацій сторони змінили і с т о т н о зміст умови п. 2.2 Договору поставки в частині події , з якою пов'язали початок перебігу строку поставки: з дати сплати покупцем авансового платежу на дату підписання специфікації.

Оскільки як встановлено судом, Договір поставки набрав чинності 23.12.13р. , то лише із цієї дати набули чинності всі умови цього Договору , в тому числі , п. п. 3.2 - 3. 4, а також розпочав перебіг строк його дії , в межах якого сторони спору мали виконати господарські зобов'язання на визначених умовах та у строки.

Оскільки сторони Договору поставки не у всіх випадках визначили строки виконання господарських зобов'язань , господарський суд виходить із правила ч.2 ст. 193 ГК України про те, що до в и к о н а н н я г о с п о д а р с ь к и х д о г о в о р і в застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з у р а х у в а н н я м о с о б л и в о с т е й, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, ст. 193 ГК України передбачено, що:

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони ( ч.2);

- зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов'язання ( ч.5 );

- зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання ( ч.6);

- управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини ( ч. 8).

Разом з тим, ГК України не регулює питання с т р о к і в в и к о н а н н н я господарських зобов'язань, у зв'язку з цим, до виконання Договору поставки в цій частині підлягають застосуванню відповідні положення ЦК України ( ч. 2 ст. 193 ГК України).

Так, у ч. 1 ст. 538 ЦК України встановлено, що якщо виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

У ч. 3 ст. 510 ЦК України додатково врегульовано, що якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

За Договором поставки позивач та відповідач -1 одночасно є боржником та кредитором.

У ч. 2. ст. 538 ЦК України встановлено, що при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, я к щ о і н ш е не в с т а н о в л е н о д о г о в о р о м, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Як встановлено судом, інше було встановлене п.2 .2 та п.3.3 Договору поставки, за умовами яких відповідач-1 (як боржник) спочатку мав виконати зобов'язання з попередньої оплати товару на підставі виставленого позивачем рахунку , а позивач ( як боржник) поставити оплачений товар.

Тому за умовами Договору поставки , що набрав чинності 23.12.13р. , правило ч.2 ст. 538 ЦК України про о д н о ч а с н і с т ь в и к о н а н н я зобов'язань діяти не може.

В свою чергу, судом встановлено, що сторони відступили від погоджених умов п. п.3.2 та 3.3 Договору поставки в частині здійснення відповідачем -1 попередньої товару, погодженого у специфікаціях від 23.12.13р. на підставі виставлених позивачем рахунків до його передачі за видатковими накладними, оскільки того ж дня позивачем товар був поставлений відповідачу -1 за місцем його поставки за видатковими накладними № 17 від 23.12.13р. на загальну суму - 443 094, 80 грн. та № 18 від 23.12.13р. на загальну суму - 461 047,00 грн.

Остання специфікація № 3 на товар , так само як і поставка товару за цією специфікацією за видатковою накладною № 20 від 26.12.13р. на загальну суму 406 436,00 грн. відбулась 26.12.13р. також без застосування позивачем умов п.п. 3.2 та 3.3 Договору поставки.

Вищевикладені дії сторін спору зовсім не доводять, про наявність станом на 23.12.13р. підстав для застосування ч.ч. 3 та 4 ст. 538 ЦК України , оскільки виконання позивачем (як боржником) зобов'язання з поставки товару відповідачу -1 (як кредитору) здійснено не через те, що відповідачем -1 не було виконано обов'язку з попередньої оплати у строк, а через те, що позивач (як кредитор) станом на цю дату вже не вимагав виконання другою стороною цього обов'язку.

Тому в цій частині взаємовідносин сторін спору, суд вважає, що підлягає застосуванню правило ч. 2 ст. 193 ГК України про те, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони , що і було зроблено позивачем станом на 23.12.13р. та 26.12.13р.

Однак відступивши при виконанні Договору поставки від умови п.3.2 щодо виставлення рахунку на попередню оплату та виконавши умову п.4 специфікацій щодо поставки товару до виконання відповідачем -1 умови п.3.3 щодо його попередньої оплати, позивач , тим самим, унеможливив застосування умови п.3.4 Договору поставки в частині зміни ціни товару в залежності від зміни курсу євро та п. 6.4 в частині застосування пені за прострочення виконання зобов'язання з попередньої оплати.

З врахуванням вищевикладеного, позов в частині стягнення з відповідача -1 коштів в загальній сумі 350 073,13 грн. з посиланням на п.3.3, 3.4 та 6.4 Договору поставки задоволенню не підлягають.

Однак суд дійшов до висновку частково задовольнити позов до відповідача -1 в редакції заяви про збільшення розміру позовних вимог від 13.05.15р. в загальній сумі 125 498,62 грн., з яких : 51 232,70 грн. пені, 9794,14 грн. 3 % річних, 64 471,78 грн. інфляційних втрат ( а. с. 201 - 204).

Позовна вимога про стягнення пені в сумі 51 232,70 грн. задоволенню не підлягає не з підстав пропуску строку позовної давності для її стягнення в судовому порядку , як заявляв відповідач-1 , а за безпідставністю її заявлення позивачем на підставі п. 6.4 Договору поставки, який встановлює відповідальність відповідача -1 виключно за порушення умови п. 3.3. щодо попередньої оплати товару.

Оскільки у Договорі поставки сторони у письмовій формі не вчинили правочин щодо права застосовувати пеню за порушення відповідачем -1 грошового зобов'язання з оплати переданого товару, на підставі ст. 547 ЦК України суд відмовляє в цій позовній вимозі.

Позовні вимоги в частині стягнення 9794,14 грн. 3 % річних та 64 471,78 грн. інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню , виходячи з наступного.

Як вже мотивовано судом, до виконання договору поставки застосовуються , зокрема, положення ЦК України, а саме , загальні положення про купівлю-продаж ( ч.3 ст. 264 ГК України та ч.2 ст. 712 ЦК України.

У ч.1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як роз'яснено у п. 1.7 постанови ВГСУ від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" ( далі - Постанова № 14) з припису частини першої статті 692 ЦК випливає о б о в ' я з о к н е г а й н о г о в и к о н а н н я зобов'язання з оплати прийнятого товару.

Відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна о п л а т а м а є б у т и з д і й с н е н а боржником н е г а й н о після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу (п. 1.7 Постанови №14). .

Згідно ч. 2 статті 692 ЦК України п о к у п е ц ь з о бо в ' я з а н и й сплатити продавцеві п о в н у ц і н у переданого товару.

Згідно ч.3 цієї статті у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Як роз'яснено у п.1.7 Постанови 3 14 п е р е д б а ч е н а з а к о н о м в і д п о в і д а л ь н і с т ь за невиконання грошового зобов'язання п і д л я г а є з а с т о с у в а н н ю п о ч и н а ю ч и з д н я, н а с т у п н о г о за д н е м п р и й н я т т я т о в а р у, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Тому суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідач -1 обов'язок з оплати поставленого товару 23.12.13р. та 26.12.13р. мав виконати негайно , тобто , 23.12.13р. та 26.12.13р., відповідно.

Окрім того, суд погоджується з позивачем в частині визначення першого дня прострочення - 24.12.13р. та 27.12.13р., відповідно для застосування ч.2 ст. 625 ЦК України в частині нарахованих 3% річних та інфляційних втрат, однак в іншому розмірі, ніж заявив позивач, виходячи з наступного.

Щодо стягнення суми 3% річних в розмірі 9794,14 грн.

Положення ч. 2 ст. 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовується за наявності порушення будь-якого грошового зобов'язання (п. 6.2 Постанови № 14).

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 Постанови № 14).

З огляду на вимоги ч. 1 ст. 4-7 і ст. 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується (п. 1.12 Постанови №14 ).

Зокрема, як роз'яснено у п.1.9.Постанови № 14 день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань. Аналогічне правило поширюється і на стягнення 3% річних.

Господарський суд, перевіривши розрахунок 3% річних в сумі 9794,14 грн., не вважає його правильним, тому здійснив власний розрахунок цієї позовної вимоги.

Щодо стягнення суми інфляційних втрат в розмірі 64 471,78 грн.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів (п. 3.1 Постанови № 14).

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць, у якому мала місце інфляція (абз. 3 п. 3.2. Постанови №14).

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. ( а бз. 2 п.3.1 Постанови № 14).

Господарський суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат на загальну суму 64 471,78 грн. грн., не вважає його правильним, тому здійснив власний розрахунок цієї позовної вимоги.

Так, для поставки товару 23.12.13р. прострочення виникло з 24.12.13р., а для 26.12.13р. - з 27.12.13р.

Однак 27. 12.13р. відповідач сплатив вартість поставленого товару у розмірі 50%, що становило 655 288,90 грн.

Позивач визнав, що станом на 31.03.2014року борг за трьома поставками становив 655 288,90 грн.

Розрахунок 3% річних :

- за період з 24.12.13р. по 26.12.13р. із суми 443 094,80 грн. річні - 109,26 грн. ,

- за період з 24.12.13р. по 26.12.13р. із суми 406 436,00 грн. річні - 100,22 грн.,

- за період з 27.12.13р. по 30.03.14 р. із загальної суми боргу 655 288,90 грн. річні - 5062, 78 грн.

Інфляційні втрати із загальної суми боргу 655 288,90 грн. за сукупним індексом інфляції за січень - лютий 2014року становлять - 5250,17 грн.

Розрахунок 3% річних:

- дата платежу 31.03.14р. - 5 288,90грн., сума боргу - 650 000,00 грн. , період прострочення з 31.03.14р. по 31.03.14р., річні - 53, 42 грн.

Інфляційні втрати із загальної суми боргу 650 000,00 грн. за індексом інфляції березня 2014р. становлять - 14 300,00 грн.

Розрахунок 3% річних:

- дата платежу 01.04.14р. - 10 000,00, сума боргу - 640 000,00 грн., період прострочення з 01.04.14р. по 01.04.14р. , річні - 52, 60 грн.,

- дата платежу 02.04.14р. - 10 000,00, сума боргу - 630 000,00 грн., період прострочення з 02.04.14р. по 03.04.14р. , річні - 103, 56грн.,

- дата платежу 04.04.14р. - 10 000,00, сума боргу - 620 000,00 грн., період прострочення з 04.04.14р. по 06.04.14р. , річні - 152,88 грн.,

- дата платежу 07.04.14р. - 10 000,00, сума боргу - 610 000,00 грн., період прострочення з 07.04.14р. по 07.04.14р. , річні - 50,14 грн.,

- дата платежу 08.04.14р. - 10 000,00, сума боргу - 600 000,00 грн., період прострочення з 08.04.14р. по 08.04.14р. , річні - 49,32 грн.,

- дата платежу 09.04.14р. - 10 000,00, сума боргу - 590 000,00 грн., період прострочення з 09.04.14р. по 21.04.14р. , річні - 630,41 грн.,

- дата платежу 22.04.14р. - 10 000,00, сума боргу - 580 000,00 грн., період прострочення з 22.04.14р. по 22.04.14р. , річні - 47,67 грн.,

- дата платежу 23.04.14р. - 10 000,00, сума боргу - 570 000,00 грн., період прострочення з 23.04.14р. по 23.04.14р. , річні - 46,85 грн.,

- дата платежу 24.04.14р. - 10 000,00, сума боргу - 560 000,00 грн., період прострочення з 24.04.14р. по 24.04.14р., річні - 46,03 грн.,

- дата платежу 25.04.14р. - 10 000,00, сума боргу - 550 000,00 грн., період прострочення з 25.04.14р. по 27.04.14р. , річні - 135,62 грн.,

- дата платежу 28.04.14р. - 10 000,00, сума боргу - 540 000,00 грн., період прострочення з 28.04.14р. по 28.04.14р. , річні - 44, 38 грн.,

- дата платежу 29.04.14р. - 10 000,00, сума боргу - 530 000,00 грн., період прострочення з 29.04.14р. по 29.04.14р. , річні - 43,56 грн.,

- дата платежу 30.04.14р. - 10 000,00, сума боргу - 520 000,00 грн., період прострочення з 30.04.14р. по 04.05.14р. , річні - 213,70 грн.

Інфляційні втрати із загальної суми боргу 520000,00 грн. за індексом інфляції квітня 2014р. становлять - 17 160, 00 грн.

Розрахунок 3% річних:

- дата платежу 05.05.14р. - 10 000,00, сума боргу - 510 000,00 грн., період прострочення з 05.05.14р. по 06.05.14р. , річні - 83,84 грн.,

- дата платежу 07.05.14р. - 10 000,00, сума боргу - 500 000,00 грн., період прострочення з 07.05.14р. по 07.05.14р. , річні - 41,10 грн.,

- дата платежу 08.05.14р. - 10 000,00, сума боргу - 490 000,00 грн., період прострочення з 08.05.14р. по 11.05.14р. , річні - 161,10 грн.,

- дата платежу 12.05.14р. - 10 000,00, сума боргу - 480 000,00 грн., період прострочення з 12.05.14р. по 12.05.14р. , річні - 39,45 грн.,

- дата платежу 13.05.14р. - 10 000,00, сума боргу - 470 000,00 грн., період прострочення з 13.05.14р. по 13.05.14р. , річні - 38, 63 грн.,

- дата платежу 14.05.14р. - 10 000,00, сума боргу - 460 000,00 грн., період прострочення з 14.05.14р. по 14.05.14р. , річні - 37,81 грн.,

- дата платежу 15.05.14р. - 10 000,00, сума боргу - 450 000,00 грн., період прострочення з 15.05.14р. по 15.05.14р. , річні - 36,99 грн.,

- дата платежу 16.05.14р. - 10 000,00, сума боргу - 440 000,00 грн., період прострочення з 16.05.14р. по 18.05.14р. , річні - 108,49 грн.,

- дата платежу 19.05.14р. - 10 000,00, сума боргу - 430 000,00 грн., період прострочення з 19.05.14р. по 19.05.14р. , річні - 35,34 грн.,

- дата платежу 20.05.14р. - 10 000,00, сума боргу - 420 000,00 грн., період прострочення з 20.05.14р. по 20.05.14р. , річні - 34,52 грн.,

- дата платежу 21.05.14р. - 10 000,00, сума боргу - 410 000,00 грн., період прострочення з 20.05.14р. по 27.05.14р. , річні - 235,89 грн.,

- дата платежу 28.05.14р. - 10 000,00, сума боргу - 400 000,00 грн., період прострочення з 28.05.14р. по 28.05.14р. , річні - 32,88 грн.,

- дата платежу 29.05.14р. - 10 000,00, сума боргу - 390 000,00 грн., період прострочення з 29.05.14р. по 01.06.14р., річні - 128,22 грн.

Інфляційні втрати із загальної суми боргу 390 000,00 за індексом інфляції травня 2014р. становлять - 14 820 грн.

Розрахунок 3% річних:

- дата платежу 02.06.14р. - 10 000,00, сума боргу - 380 000,00 грн., період прострочення з 02.06.14р. по 02.06.14р. , річні - 31,23 грн.,

- дата платежу 03.06.14р. - 10 000,00, сума боргу - 370 000,00 грн., період прострочення з 03.06.14р. по 03.06.14р. , річні - 30,41 грн.,

- дата платежу 04.06.14р. - 10 000,00, сума боргу - 360 000,00 грн., період прострочення з 04.06.14р. по 05.06.14р. , річні - 59,18 грн.,

- дата платежу 06.06.14р. - 10 000,00, сума боргу - 350 000,00 грн., період прострочення з 06.06.14р. по 09.06.14р. , річні - 115,07 грн.,

- дата платежу 10.06.14р. - 10 000,00, сума боргу - 340 000,00 грн., період прострочення з 10.06.14р. по 10.06.14р. , річні - 27,95 грн.,

- дата платежу 11.06.14р. - 10 000,00, сума боргу - 330 000,00 грн., період прострочення з 11.06.14р. по 16.06.14р. , річні - 162,74 грн.,

- дата платежу 17.06.14р. - 10 000,00, сума боргу - 320 000,00 грн., період прострочення з 17.06.14р. по 22.06.14р. , річні - 157,81 грн.,

- дата платежу 23.06.14р. - 10 000,00, сума боргу - 310 000,00 грн., період прострочення з 23.06.14р. по 26.06.14р. , річні - 101,92 грн.,

- дата платежу 27.06.14р. - 10 000,00, сума боргу - 300 000,00 грн., період прострочення з 27.06.14р. по 03.07.14р. , річні - 172,60 грн.

Інфляційні втрати із загальної суми боргу 300 000,00 грн. за індексом інфляції червня 2014р. становлять - 3000,00 грн.

Розрахунок 3% річних:

- дата платежу 04.07.14р. - 10 000,00, сума боргу - 290 000,00 грн., період прострочення з 04.07.14р. по 06.07.14р. , річні - 71,51 грн.,

- дата платежу 07.07.14р. - 10 000,00, сума боргу - 280 000,00 грн., період прострочення з 07.07.14р. по 09.07.14р. , річні - 69,04 грн.,

- дата платежу 10.07.14р. - 10 000,00, сума боргу - 270 000,00 грн., період прострочення з 10.07.14р. по 10.07.14р. , річні - 22,19 грн.,

- дата платежу 11.07.14р. - 10 000,00, сума боргу - 260 000,00 грн., період прострочення з 11.07.14р. по 13.07.14р. , річні - 64,11 грн.,

- дата платежу 14.07.14р. - 10 000,00, сума боргу - 250 000,00 грн., період прострочення з 14.07.14р. по 15.07.14р., річні - 41,10 грн.,

- дата платежу 16.07.14р. - 10 000,00, сума боргу - 240 000,00 грн., період прострочення з 16.07.14р. по 16.07.14р. , річні - 19,73 грн.,

- дата платежу 17.07.14р. - 10 000,00, сума боргу - 230 000,00 грн., період прострочення з 17.07.14р. по 17.07.14р. , річні - 18, 90 грн.,

- дата платежу 18.07.14р. - 10 000,00, сума боргу - 220 000,00 грн., період прострочення з 18.07.14р. по 03.08.14р., річні - 307,40 грн.

Інфляційні втрати із загальної суми боргу 220 000,00 грн. за індексом інфляції липня 2014р. - 880 грн.

Розрахунок 3% річних:

- дата платежу 04.08.14р. - 20 000,00, сума боргу - 200 000,00 грн., період прострочення з 04.08.14р. по 05.08.14р. , річні - 32,88 грн.,

- дата платежу 06.08.14. - 10 000,00 , сума боргу - 190 000,00 грн., період прострочення з 06.08.14р. по 06.08.14р. , річні - 15,62 грн.,

- дата платежу 07.08.14р. - 10 000,00, сума боргу - 180 000,00 грн., період прострочення з 07.08.14р. по 07.08.14р. , річні - 14,79 грн.,

- дата платежу 08.08.14р. - 10 000,00, сума боргу - 170 000,00 грн., період прострочення з 08.08.14р. по 10.08.14р. , річні - 41,92 грн.,

- дата платежу 11.08.14р. - 10 000,00, сума боргу - 160 000,00 грн., період прострочення з 11.08.14р. по 11.08.14р., річні - 13,15 грн.,

- дата платежу 12.08.14р. - 10 000,00, сума боргу - 150 000,00 грн., період прострочення з 12.08.14р. по 12.08.14р. , річні - 12,33 грн.,

- дата платежу 13.08.14р. - 10 000,00, сума боргу - 140 000,00 грн., період прострочення з 13.08.14р. по 13.08.14р. , річні - 11,51 грн.,

- дата платежу 14.08.14р. - 10 000,00, сума боргу - 130 000,00 грн., період прострочення з 14.08.14р. по 14.08.14р. , річні -10,68 грн.,

- дата платежу 15.08.14р. - 10 000,00, сума боргу - 120 000,00 грн., період прострочення з 15.08.14р. по 17.08.14р. , річні -29,59 грн.,

- дата платежу 18.08.14р. - 10 000,00, сума боргу - 110 000,00 грн., період прострочення з 18.08.14р. по 18.08.14р. , річні - 9,04 грн.

- дата платежу 19.08.14р. - 10 000,00, сума боргу - 100 000,00 грн., період прострочення з 19.08.14р. по 19.08.14р. , річні - 8,22 грн.,

- дата платежу 20.08.14р. - 10 000,00, сума боргу - 90 000,00 грн., період прострочення з 20.08.14р. по 25.08.14р. , річні - 44,38 грн.,

- дата платежу 26.08.14р. - 10 000,00, сума боргу - 80 000,00 грн., період прострочення з 26.08.14р. по 28.08.14р. , річні - 19,73 грн.,

- дата платежу 29.08.14р. - 10 000,00, сума боргу - 70 000,00 грн., період прострочення з 29.08.14р. по 31.08.14р. , річні - 17,26 грн.

Інфляційні втрати із загальної суми боргу 70 000,00грн. за індексом інфляції серпня 2014р. - 560 грн.

Розрахунок 3% річних:

- дата платежу 01.09.14р. - 10 000,00, сума боргу - 60 000,00 грн., період прострочення з 01.09.14р. по 01.09.14р. , річні - 4,93 грн.,

- дата платежу 02.09.14р. - 10 000,00, сума боргу - 50 000,00 грн., період прострочення з 02.09.14р. по 04.09.14р. , річні - 12,33 грн.,

- дата платежу 05.09.14р. - 10 000,00, сума боргу - 40 000,00 грн., період прострочення з 05.09.14р. по 07.09.14р. , річні - 9,86 грн.,

- дата платежу 08.09.14р. - 20 000,00, сума боргу - 20 000,00 грн., період прострочення з 08.09.14р. по 10.09.14р. , річні - 4,93 грн.,

- дата платежу 11.09.14р. - 10 000,00, сума боргу - 10 000,00 грн., період прострочення з 11.09.14р. по 11.09.14р. , річні - 0,82 грн.,

- дата останнього платежу 12.09.14р. - 10 000,00 грн.

Отже, 3% річних за 12.09.14р. не нараховуються. Інфляційні втрати за вересень 2014р. також не нараховуються, оскільки відбулось повне погашення боргу.

Таким чином, за підрахунками суду обґрунтованою до стягнення є загальна сума інфляційних втрат в розмірі - 55 970,17 грн. , а загальна сума 3 % річних - 9 534, 04 грн. В решті суми цих вимог суд відмовляє.

Позов до відповідача - 2 про стягнення основного боргу в сумі 1000,00 грн. не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до абз. 2 ч.1 ст. 199 ГК України до відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, порукою.

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.

Разом з тим, підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.

Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель ( постанова ВСУ 11.03.15р. у цивільній справі 6-35 цс-15, № в реєстрі 43141726).

Виходячи із положень ч. 2 ст. 553 ЦКУ поручитель може поручитися за виконання основного зобов'язання в повному обсязі або частково. Порука у повному обсязі існує за умови, що поручитель взяв на себе обов'язок виконати зобов'язання за боржника повністю, без жодних обмежень, включаючи відшкодування збитків, заподіяних кредитору невиконанням боржника, а також сплату неустойки (штрафу, пені), якщо така передбачена законом або договором.

Часткова порука має місце тоді, коли поручитель поручився не за все зобов'язання боржника, а лише в певній частині, обмеженій наперед визначеним обсягом (сумою, кількістю, обсягом робіт, послуг тощо).

Договір поруки підписано позивачем та відповідачем - 2 - 02.12.13р. , за умовами якого останній зобов'язався відповідати перед позивачем за своєчасне виконання відповідачем -1 зобов'язань за Договором поставки , які існують на момент укладення Договору, так і тими, що виникнуть на його підставі у майбутньому, але лише в сумі 1000,00 грн., без відшкодування позивачу збитків та сплати неустойки.

Більше того, відповідач -2 не поручався відповідати за відповідача -1 за правилами ст. 625 ЦК України.

Оскільки суд встановив, що станом на дату підписання Договору поруки 02.12.13р. основний Договір поставки ще не був укладений , а порука носить аксесуарний (похідний ) характер, приймаючи також до уваги, що позивач та відповідач -2 будь-яких угод після 23.12.13р. не укладали , тому у позові до поручителя суд відмовляє за безпідставністю.

Стосовно розподілу судового збору.

При зверненні з позовом до суду на загальну суму вимог 350 073,13 грн. платіжним дорученням № 1302 від 17.03.2015р. позивач сплатив судовий збір в розмірі 7001,47 грн. , що становить 2% ціни позову за позовними вимогами про стягнення основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Іншим платіжним дорученням № 1301 від 17.05.15р. позивач сплатив судовий збір в розмірі 1827,00 грн.

Будь-яких інших позовних вимог майнового характеру до відповідачів, окрім тих , що складають ціну позову не заявлено.

Заяву про збільшення позовних вимог від 13.05.15р. в загальній сумі 125 498,62 грн. позивач оплатив судовим збором в розмірі 2 509,97 грн. платіжним дорученням № 1482 від 13.05.2015р.

За наслідками вирішення спору суд вирішує повернути ухвалою суду ТОВ " Віломікс Україна" (м. Житомир) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1827,00 грн., сплачений за платіжним дорученням № 1301 від 17.03.15р., у зв'язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Судовий збір в розмірі 2 509,97 грн., сплачений платіжним дорученням № 1482 від 13.05.2015р., підлягає розподілу між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в розмірі 7001,47 грн. у повному обсязі покладається на позивача у зв'язку з відмовою суду у позові на суму 350 073,13 грн.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-7, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна 2001" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна 2001" ( 30600, вул. Леніна, 37В, смт. Теофіполь Теофіпольський район Хмельницької області , код ЄДРПОУ 35080933) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Віломікс Україна" (10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 2, оф. 220, код ЄДРПОУ 38862361):

- 9 534, 04 грн. 3% річних,

- 55 970,17 грн. інфляційних втрат,

- 1310,08 грн. судового збору.

Видати наказ.

3. Відмовити у позові про стягнення 296 129,19 грн. основного боргу, 77 600, 37 грн. пені, 2 474, 98 грн. 3% річних та 33863,00 грн. інфляційних втрат.

4. Відмовити у позові до Приватного підприємства "Юридична компанія "Ест Верітас".

5. Повернути ухвалою суду Товариству з обмеженою відповідальністю " Віломікс Україна" (10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 2, оф. 220, код ЄДРПОУ 38862361) з Державного бюджету України 1827,00 грн. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням № 1301 від 17.03.15р., у зв'язку із внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 15.06.15р.

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати: 1 - у справу, 2-3 - сторонам ( простою)