Рішення № 44874112, 11.06.2015, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 червня 2015 р. Справа № 903/11/14за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Термолітмаш", м.Мелітополь, Запорізька обл.

до публічного акціонерного товариства "Нововолинський ливарний завод", м. Нововолинськ

про стягнення 848 129,60 грн.

Суддя Якушева І.О. ,

при секретарі судового засідання Хомич О.В.

за участю представників:

від позивача: Попов А.С. (дов. б/н від 01.06.2015р.),

від відповідача: Завгородня І.Л. (дов. № 12/86 від 03.03.2014р.), Бистров Ю.О. (дов.№12/468 від 30.10.2014р.)

Суть спору: позивач з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 05.02.2014р. (а.с. 41, т.1) просив стягнути з відповідача 502 863,82 грн., з них: 450000 грн. заборгованості, 38328,20 грн. пені за період з 26.12.2012р. по 26.06.2013р., 14535,62 грн. процентів річних.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач не виконав умов договору на виготовлення і поставку обладнання №50 від 07.02.2011р. з врахуванням укладених до нього додаткових угод №№1, 2, 3 щодо оплати проведеної модернізації дугової сталеплавильної печі ДСП-3.

Рішенням господарського суду Волинської області від 05.02.2014р. у справі №903/11/14 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Термолітмаш" було задоволено частково: на суму 491646,27 грн., стягнуто з публічного акціонерного товариства "Нововолинський ливарний завод" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Термолітмаш" 450 000 грн. заборгованості, 27110 грн. 65 коп. пені, 14535 грн. 62 коп. процентів річних, 9832,93 грн. витрат по сплаті судового збору, в решті позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.04.2014р. рішення господарського суду Волинської області від 05.02.2014 року у справі №903/11/14 було скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.06.2014р. у справі № 903/11/14 рішення господарського суду Волинської області від 05.02.2014р., постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.04.2014р. скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Волинської області.

02.07.2014р. матеріали справи було повернуто до господарського суду Волинської області; згідно з автоматичним розподілом справу було передано на новий розгляд судді Якушевій І.О.

Ухвалою господарського суду від 07.07.2014р. розгляд справи було призначено на 24.07.2014р.

Будучи в судовому засіданні 24.07.2014р., представники позивача позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача в судовому засіданні 24.07.2014р. позову не визнала, посилаючись на те, що від проведеної позивачем модернізації не було досягнуто економічного ефекту, а відтак не виник обов'язок оплати виконаних робіт, заявила клопотання про призначення у справі судової технічної експертизи.

Ухвалою господарського суду від 25.08.2014р. було призначено судову інженерно-технічну експертизу, проведення якої доручено Незалежному інституту судових експертиз (м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 21, корпус 3, офіс 7); провадження у справі зупинено до одержання висновку судової інженерно-технічної експертизи, проведення якої доручено Незалежному інституту судових експертиз (м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 21, корпус 3, офіс 7).

15.10.2014р. від Незалежного інституту судових експертиз на адресу суду надійшло клопотання № 458 від 09.10.2014р., в якому він на підставі ст. 53 ЦПК України, ст.ст.6, 13 Закону України "Про судову експертизу" від 25.02.1994р. №4038-ХІ, п.п.2.2., 3.9. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998р. №53/5, просив суд зобов'язати сторін забезпечити проведення натурного обстеження та безперешкодний доступ експертів до об'єкту дослідження, провести п'ять послідовних плавок на підготовлених матеріалах згідно з ГОСТ 27728-90 (щільність садки, склад скрапу, гранулометричний склад) по технологічному регламенту, який узгоджений зацікавленими сторонами з урахуванням ГОСТ 27209.2-90 (методика проведень плавок), на дуговій сталеплавильній печі ДСП-3, яка експлуатується на електрогідравлічному регуляторі потужності на ПАТ "Нововолинський ливарний завод", що розташований за адресою: Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Луцька, 29 , яке відбудеться з 27 по 31 жовтня 2014р. з 10.00 години.

15.10.2014р. від відповідача - публічного акціонерного товариства "Нововолинський ливарний завод" на адресу суду надійшло заперечення на клопотання № 14/479 від 14.10.2014р., в якому він просив у задоволенні клопотання Незалежного інституту судових експертиз № 458 від 09.10.2014р. відмовити, посилаючись на таке:

- інститут судових експертиз пропонує провести 5 послідовних плавок на підготовлених матеріалах згідно ГОСТ 27728-90 "Печи индукционные сетевой частоты для плавки алюминия. Нормативы расхода энергии". Даний норматив розповсюджується на індукційні печі для плавлення алюмінію та його сплавів і встановлює нормативи витрат електричної енергії на цих печах. Враховуючи, що в сталі та в алюмінію різні температури плавлення, а експертиза має проводитися на електродуговій печі, а не на індукційній - даний ГОСТ не може братися за основу при проведенні експертизи. Окрім цього, ПАТ Нововолинський ливарний завод" фізично не може забезпечити матеріали для плавки згідно ГОСТ 27728-90, оскільки в своєму виробництві використовує вторсировину, яка не відповідає гранулометричному складу скрапу, зазначеному в ГОСТ 27728-90.

- Незалежний інститут судових експертиз в своєму клопотанні просить суд забезпечити проведення натурного обстеження лише однієї печі ДСП-3 з електрогідравлічним регулятором потужності, тим самим ігноруючи ухвалу господарського суду від 25.07.2014р. в якій зазначається, що експертиза повинна визначити, чи було досягнуто економічного ефекту від модернізації дугової сталеплавильної печі в порівнянні з іншими печами ДСП-3, які експлуатуються на підприємстві. Плавлення на печах ДСП-3 з механічним регулятором потужності на ПАТ "Нововолинському ливарному заводі" відбувається згідно технологічної інструкції для виплавки сталі на печах ДСП-3 ТІ ІІІ-2-2003. Додатком № 3 до договору № 50 від 07 лютого 2011 року сторони погодили, що плавки повинні здійснюватися в порівнянні з печами ДСП-3 з механічним регулятором потужності, тобто із застосуванням аналогічного режиму плавок на печах підприємства. Отже, для достовірного експертного висновку також необхідно мати вихідні дані з інших печей.

Ухвалою господарського суду від 20.10.2014р. провадження у справі було поновлено, розгляд справи призначено на 04.11.2014р.; зобов'язано позивача подати суду письмові пояснення на клопотання Незалежного інституту судових експертиз №458 від 09.10.2014р.

30.10.2014р. за допомогою факсимільного зв'язку (а 03.11.2014р. - по пошті) Незалежним інститутом судових експертиз надіслано клопотання № 485 від 30.10.2014р., в якому він для проведення судової інженерно-технічної експертизи, призначеної ухвалою від 25.07.2014р., просить надати:

- технологічні інструкції для виплавки стали на печах ДСП З ТІ III -2, які експлуатуються на електромеханічному регуляторі потужності на ПАТ "Нововолинський ливарний завод";

- карти ведення плавок (журнал ведення плавок) з параметрами питомої втрати електроенергії на розплав, часу розплаву за останні 3 місяці (або інший узгоджений сторонами термін) на дугову піч ДСП 3 з механічним регулятором потужності.

Зазначає, що до отримання необхідних матеріалів проведення експертизи зупинено.

Крім цього, повідомив, що в клопотанні № 458 від 09.10.2014р. щодо натурного обстеження дугової сталеплавильної печі ДСП-3, яка експлуатується на електрогідравлічному регуляторі потужності на ПАТ "Нововолинському ливарному заводі", було допущено технічну помилку щодо ГОСТу в частині проведення п'яти послідовних плавок, а саме: замість Г'ОСТ 27728-90, що був зазначений, має бути ГОСТ-27729-88.

В судовому засіданні 04.11.2014р. представник позивача клопотання Незалежного інституту судових експертиз підтримав, просив їх задовольнити.

Представники відповідача не заперечували проти задоволення клопотань Незалежного інституту судових експертиз щодо забезпечення проведення натурного обстеження та безперешкодного доступу експертів до об'єкту дослідження, не заперечували проти надання додаткових документів для проведення судової експертизи; заперечували проти ГОСТІВ, зазначених в клопотанні.

04.11.2014р. ПАТ "Нововолинський ливарний завод" надав суду технологічну інструкцію «Виплавка конструкційних нелегованих та легованих сталей в кислих дугових електропечах типу ДСП313. Порядок роботи на електропечі і взаємодія її механізмів під час процесу плавки»; карти ведення плавок (журнал ведення плавок) з параметрами питомої втрати електроенергії на розплав, часу розплаву за період березень - травень 2013 року.

Ухвалою суду від 04.11.2014р. було задоволено клопотання Незалежного інституту судових експертиз про забезпечення проведення натурного обстеження та безперешкодний доступ експертів до об'єкту дослідження - дугової сталеплавильної печі ДСП-3, яка експлуатується на електрогідравлічному регуляторі потужності на ПАТ "Нововолинський ливарний завод", що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Луцька, 29.

18.05.2015р. Незалежний інститут судових експертиз надіслав до суду повідомлення №8240 від 13.05.2015р. про неможливість надання висновку судової інженерно-технічної експертизи (а.с.51- 57, т.2).

У висновку судовий експерт посилається на те, що ПуАТ «Нововолинський ливарний завод» не затверджено запропонований йому технологічний регламент проведення контрольних порівняльних плавок, що унеможливлює проведення контрольних порівняльних плавок на електропечах ДСП-3,0 №3 та ДСП-3,0 №4.

Як зазначено судовим експертом у висновку питання відшкодування вартості витрат для проведення експериментальних плавок, відшкодування вартості витрат за спожиту електроенергію з перевищенням лімітів не відноситься до компетенції судового експерта.

09.06.2015р. відповідач подав до суду письмові пояснення №15/290 від 09.06.2015р., в яких просив у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні 11.06.2015р. представник ТзОВ «Термолітмаш» Попов А.С. повідомив про те, що 03.06.2015р. між ТзОВ «Термолітмаш» як первісним кредитором і ТзОВ «Завод Термолітмаш» як новим кредитором було укладено договір №03/06/15, згідно з п.п.1.1., 1.2. первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув права вимоги ПуАТ «Нововолинський ливарний завод» щодо виконання боржником всіх зобов'язань за договором №50 від 07.02.2011р.

У зв'язку з цим на підставі ст.ст.510, 512, 514, 516 Цивільного кодексу України, ст.ст. 25, 86 ГПК України просив замінити сторону у справі - позивача ТзОВ «Термолітмаш» на його правонаступника - ТзОВ «Завод Термолітмаш» .

Також Попов А.С. повідомив про те, що він на підставі довіреності від 01.06.2015р. має право представляти інтереси ТзОВ «Завод Термолітмаш».

Судом прийнято до розгляду зазначену заяву і задоволено її з огляду на таке.

Відповідно до ст.25 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Пленум Вищого господарського суду України в абзаці 3 п. 1.4. постанови від 26.12.2011р. №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснив, що статтею 25 ГПК України передбачено процесуальне правонаступництво у зв'язку не лише зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб'єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі заміни кредитора або боржника у зобов'язанні (статті відповідно 512 і 520 Цивільного кодексу України).

Процесуальне правонаступництво допускається на буд-якій стадії судового процесу.

На підтвердження заміни кредитора у зобов'язанні ТзОВ «Завод Термолітмаш» посилається на те, що 03.06.2015р. між ТзОВ «Термолітмаш» як первісним кредитором і ТзОВ «Завод Термолітмаш» як новим кредитором було укладено договір №03/06/15, згідно з п.п.1.1., 1.2. первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги ПуАТ «Нововолинський ливарний завод» щодо виконання боржником всіх зобов'язань за договором №50 від 07.02.2011р.на виготовлення та поставку обладнання; новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника виконання зобов'язання щодо сплати суми боргу за проведену модернізацію печі ДСП-3 в розмірі 450000 грн., а також вимагати від боржника сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми згідно з положеннями ст.625 Цивільного кодексу України.

Також представник ТзОВ «Завод Термолітмаш» на підставі ч.4 ст.22 ГПК України звернувся до суду з заявою про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 450 000 грн. заборгованості, 38328,20 грн. пені, 33879,45 грн. процентів річних, 325 921,95 грн. інфляційних втрат (а всього 848 129,60 грн.).

Збільшення розміру позовних вимог до прийняття рішення по справі - процесуальне право позивача, передбачене ст.22 ГПК України.

А тому судом прийнято до розгляду заяву представника позивача про збільшення розміру позовних вимог, а відтак має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

в с т а н о в и в:

07.02.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Термолітмаш» як виконавцем і публічним акціонерним товариством «Нововолинський ливарний завод» як замовником було укладено договір № 50 на виготовлення та поставку обладнання, згідно з п.1.1. якого виконавець зобов'язався виготовити і поставити обладнання, а замовник - прийняти й оплатити поставку обладнання у відповідності з технічними параметрами, вказаними в додаткових угодах №1, №2, №3 та специфікаціях №1, №2, №3.

Згідно з п.2.2. договору загальна сума, ціни і порядок розрахунків зазначаються у додаткових договорах і специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору.

Додатковою угодою № 1 до договору від 07.02.2011р. сторони визначили технічні дані печі ДСП-3, що мала бути поставлена виконавцем.

Додатковою угодою № 2 до договору від 07.02.2011р. сторони внесли зміни до договору, згідно з якими виконавець зобов'язався виготовити та поставити додаткове обладнання до печі ДСП-3 в повному обсязі відповідно до специфікацій.

Пунктом 2.5. додаткової угоди № 2 від 07.02.2011р. погоджено умови оплати: 50% передоплата протягом 7 календарних днів після підписання додаткової угоди № 2 і специфікації; оплату в розмірі 40 % замовник зобов'язаний виконати протягом 10 календарних днів після повідомлення про готовність до відгрузки та приймання обладнання на складі виконавця, можлива оплата і при погрузці на транспорт замовника. Залишок 10 % замовник оплачує після проведення шеф-монтажних і пусконалагоджувальних робіт на підприємстві замовника.

Додатковою угодою № 3 від 07.02.2011р. до договору від 07.02.2011р. /а.с.14, т.1/ сторонами було узгоджено виконання модернізації дугової сталеливарної печі з переведенням її на електрогідравлічний регулятор потужності «під ключ».

Передбачалось, що очікувана модернізація дугової сталеливарної печі буде здійснюватися фахівцями виконавця «під ключ» із наданням гарантій надійності обладнання.

Сторонами було визначено очікуваний ефект від модернізації:

- зниження енергозатрат при розплавленні твердої шихти;

- зниження витрат електродів;

- скорочення часу плавки.

Було досягнуто домовленості про те, що платежі за роботи з модернізації будуть проводитися при досягненні економічного ефекту в порівнянні з печами ДСП-3, які експлуатуються на електромеханічному регуляторі потужності на підприємстві замовника, по закінченню 120 календарних днів.

Також в п.2.6. угоди передбачено, що умови оплати відповідно до додаткової угоди № 3 і специфікації, при досягненні очікуваних ефектів від модернізації в розмірі 100% по закінченню 120 календарних днів з моменту проведення пуско-монтажних робіт.

Специфікацією на модернізацію печі ДСП-3 (доповнення до додаткової угоди №3 до договору № 50 від 07.02.2011 р., а.с.17, т.1), підписаною 23.02.2011р., сторони визначили, що вартість модернізації складає 450000 грн.

Договір, додаткові угоди та специфікації підписані представниками сторін і скріплені їх печатками.

Аналіз умов договору № 50 від 07.02.2011р. дозволяє дійти висновку про те, що договір № 50 на виготовлення та поставку обладнання від 07.02.2011р. є змішаним, містить елементи договору поставки та елементи договору підряду.

Відповідно до ч.2 ст.628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Предметом спору у даній справі є невиконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати робіт по модернізації дугової сталеливарної печі ДСП-3.

В процесі розгляду справи позивач як на доказ виконання ТзОВ «Термолітмаш» робіт з модернізації сталеливарної печі ДСП-3 посилався на акт № 01 від 27.07.2012р. приймання сталеливарної печі ДСП-3 /а.с.18, т.1/, складений і підписаний комісією із уповноважених представників замовника та виконавця.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України в п.2.5 постанови «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26 грудня 2011 року будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Виконуючи вказівки Вищого господарського суду України, викладені в постанові від 18.06.2014р. у справі № 903/11/14, судом на підставі ст.41 ГПК України було призначено у справі № 903/11/14 судову інженерно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: 1).Чи було досягнуто економічного ефекту від модернізації дугової сталеплавильної печі ДСП-3 в порівнянні з іншими печами ДСП-3, які експлуатуються на електромеханічному регуляторі потужності на ПАТ "Нововолинський ливарний завод": а) шляхом зниження електровитрат при розплавленні твердої шихти; б) шляхом зниження витрачання електродів; в) шляхом зниження часу плавки; 2). Чи було здійснено ТзОВ «Термолітмаш» передбачену договором модернізацію шляхом переведення дугової сталеплавильної печі ДСП-3 з електромеханічного регулятора потужності на електрогідравлічний.

Однак, 18.05.2015р. Незалежний інститут судових експертиз надіслав до суду повідомлення №8240 від 13.05.2015р. про неможливість надання висновку судової інженерно-технічної експертизи (а.с.51- 57, т.2).

У висновку судовий експерт посилається на те, що ПуАТ «Нововолинський ливарний завод» не було затверджено запропонований йому технологічний регламент проведення контрольних порівняльних плавок, внаслідок чого не виявилося можливим провести контрольні порівняльні плавки на електропечах ДСП-3,0 №3 та ДСП-3,0 №4.

Відтак, справу розглянуто судом за відсутності висновку судової експертизи на підставі наявних у ній доказів.

Оцінюючи наданий позивачем на підтвердження факту модернізації дугової сталеливарної печі ДСП-3 акт № 01 від 27.07.2012 р. суд дійшов висновку про те, що його не можна вважати належним і допустимим доказом проведення модернізації в розумінні ст.34 ГПК України з огляду на таке.

Модернізацією є удосконалення конструкцій, яке забезпечує підвищення продуктивності об'єкта, що модернізується, сприяє розширенню його технологічних можливостей до рівня сучасних технічних і технологічних вимог, досягненню економії ресурсів, поліпшенню умов праці, поліпшенню якісних характеристик об'єкта (потужність, продуктивність тощо). Такі роботи є підрядом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Як зазначено в акті, після монтажних та пусконалагоджувальних робіт печі проведено п'ять плавок, в акті наведено результати плавок і вказано про виявлені зауваження в роботі устаткування.

Однак, в акті не зазначено про виконання робіт з модернізації печі, зокрема, про завершення робіт з переведення печі на електрогідравлічний регулятор потужності, а лише зазначено про виконання підрядником монтажних та пусконалагоджувальних робіт.

В акті лише зафіксовано те, що під час приймання сталеливарної печі ДСП-3 було обстежено її технічний стан і виявлено відхилення від технічної документації, про що складено протокол.

Також в акті викладено висновок комісії про те, що плавка велась з відхиленням від ГОСТ 27 729-88, а також (мовою акту) «плотность садки метала менее 1,4 т/м.куб, в период перед измерениями печь проработала менее 24 ч., продолжительность периода между концом розливки и началом работы печи под током в период расплавления превышала 40-60 мин. Замечания согласно протокола должны быть устранены совместно с ООО «Гидромеханика» в течении 14 робочих дней».

Статтею 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Отже, норми ч.1 ст.853 ЦК України зобов'язують замовника здійснити приймання результату роботи з його засвідченням актом або іншим документом, що фіксує факт прийняття роботи.

Оскільки акт (а.с.18, т.1) фіксує відхилення від ГОСТу та перелік недоліків, про які заявлено замовником, як це передбачено ст.853 ЦК України, і які підлягали усуненню виконавцем протягом 14 робочих днів, то після цього мав би бути складений ще один акт, який би свідчив про усунення недоліків та прийняття виконання замовником, однак доказів, які б свідчили про усунення недоліків технічного стану та відхилень від технічної документації протягом 14 днів суду подано не було.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, акт приймання сталеливарної печі ДСП-3 №01 від 27.07.2012р., складений комісією із уповноважених представників замовника та виконавця, та протокол (а.с.38, т.1), не підтверджують факту модернізації дугової сталеливарної печі ДСП-3, оскільки випробування проводились з відхиленням від ГОСТ 27 729-88, в акті та протоколі зафіксовано ряд відхилень від технічної документації та порушень, виявлених при обстеженні технічного стану, які підлягали усуненню, що не узгоджується із визначенням модернізації як вдосконалення конструкцій на сучасному техніко-економічному рівні виробництва.

Окрім цього, в акті №01 від 27.07.2012р. відсутні результати витрат електродів, а по часу у п'ятій плавці час плавки до рідкого металу довший, ніж до модернізації.

За таких обставин, коли матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували факт модернізації позивачем дугової сталеливарної печі ДСП-3, позов про стягнення з відповідача 450000 грн. суми заборгованості, а також пені, процентів річних та інфляційних, які похідні від вимоги про стягнення суми заборгованості, до задоволення не підлягає.

Звертаючись з позовною заявою до господарського суду та заявою про збільшення розміру позовних вимог позивачем було сплачено 19265,22 грн. (10559,90 + 8705,32) судового збору.

Внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору.

А тому позивачу слід повернути з державного бюджету 2302,63 грн. зайво сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 628, 837, 853 Цивільного кодексу України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ст.ст. 33, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Здійснити процесуальне правонаступництво позивача у справі - товариство з обмеженою відповідальністю "Термолітмаш" на товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Термолітмаш".

2. У задоволенні позову відмовити.

3. УДКСУ у м.Луцьку повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Завод Термолітмаш" (72316, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Індустріальна, 30/4, код ЄДРПОУ 36064603) з державного бюджету (отримувач коштів: УДКСУ у м. Луцьку, код отримувача: 38009628, рахунок отримувача: 31219206783002, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Волинській області) 2302 грн. 63 коп. судового збору, сплаченого згідно з платіжним дорученням №49 від 26.12.2013р. та квитанцією №87 від 11.06.2015р. (оригінал платіжного доручення та квитанції знаходяться в матеріалах справи №903/11/14).

Повне рішення складено: 15.06.2015р.

Суддя І. О. Якушева