Ухвала суду № 44873560, 10.06.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Апеляційне провадження

№22-ц/796/8194/2015 Головуючий у 1-й інстанції: Гаврилова О.В.

Доповідач: Українець Л.Д.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2015 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - Українець Л.Д.

суддів - Шебуєвої В.А.,

- Корчевного Г.В.,

за участю секретаря - Троц В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 27 квітня 2015 року в справі за заявою ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09.04.2014 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у зв'язку з нововиявленими обставинами,-

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2015 року ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_3 подала заяву про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09.04.2014 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у зв'язку з нововиявленими обставинами.

У мотивування вимог посилалася на те, що 28 липня 2008 року між ВАТ «Сведбанк», який є правонаступником ПАТ «Сведбанк», та нею укладено кредитний договір №2706/0708/71-457.

Як їй стало відомо в грудні 2013 року, між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова Компанія «Вектор Плюс» укладено договір факторингу №15 від 28.11.2012 року, відповідно до якого ПАТ «Сведбанк» уступив ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» право вимоги заборгованості за кредитними договорами, зокрема, вимоги заборгованості за її кредитним договором №2706/0708/71-457.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09 квітня 2014 року позовні вимоги ТОВ «Факторингова Компанія «Вектор Плюс» до неї про стягнення заборгованості задоволено.

Договір факторингу суперечить чинному законодавству, оскільки фінансові послуги факторингу надаються фінансовими установами лише щодо відступленого права грошової вимоги до боржників - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; Національний банк України генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій ТОВ «Факторингова Компанія «Вектор Плюс»; у зв'язку з укладенням договору факторингу позивачу були передані без її згоди персональні дані.

Окрім того, згідно Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів у іноземній валюті» №1304 від 03 червня 2014 року кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, на користь у власність іншої особи.

З урахуванням наведеного просила суд скасувати заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09.04.2014 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 27 квітня 2015 року заяву ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09.04.2014 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у зв'язку з нововиявленими обставинами залишено без задоволення.

Не погоджуючись з ухвалою, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову про скасування заочного рішення.

Зазначає, що після ухвалення заочного рішення від 27 квітня 2014 року їй стали відомі обставини, які є істотними для справи, і які не були і не могли бути відомі їй під час розгляду справи, а саме, що:

- фінансові послуги факторингу надаються фінансовими установами лише щодо відступленого права грошової вимоги до боржників - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а отже, укладання договору факторингу щодо набуття відступлення права грошової вимоги до боржників - фізичних осіб (громадян) суперечить вимогам чинного законодавства;

- згідно відповіді Національного банку України №28-315/39516 від 26 грудня 2014 року станом на 19.12.2014 року генеральна ліцензія на здійснення валютних операцій ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» не надавалася;

- у зв'язку з укладенням договору факторингу позивачу були передані без її згоди персональні дані, що є порушенням ч. 6 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних».

В ухвалі суд безпідставно посилається на її клопотання від 13.03.2014 року про зупинення провадження у справі як на єдину підставу для залишення заяви без задоволення, лише зазначивши, що нею було подано позов про визнання договору факторингу недійсним, проте не вказавши жодних посилань на які саме підстави вона посилалася в своєму позові і чим обґрунтовувала свої вимоги.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09 квітня 2014 року позовні вимоги ТОВ «Факторингова Компанія «Вектор Плюс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з відповідача на користь ТОВ «Факторингова Компанія «Вектор Плюс» суму заборгованості по основному кредиту у розмірі 1 120 058,45 грн. заборгованість за відсотками у розмірі 114 271,21 грн., пеня у розмірі 8382,69 грн. та 3441,00 грн. суми сплаченого судового збору, а всього стягнуто 1 246 153,35 грн. (а.с.72-73).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 22.07.2014 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09.04.2014 року, яке ухвалено в межах розгляду цивільної справи позовом ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, залишено без задоволення (а.с.84-85).

Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 02.10.2014 року заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09.04.2014 року залишено без змін (а.с.140-144).

Залишаючи заяву про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 квітня 2014 року у зв'язку з нововиявленими обставинами без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що наведені представником ОСОБА_2 обставини не є нововиявленими в розумінні ст. 361 ЦПК України.

Такі доводи суду ґрунтуються на законі з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 та її представнику про укладання між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова Компанія «Вектор Плюс» договору факторингу від 28.11.2012 року, стало відомо ще в грудні 2013 року. Про це свідчить наявне в матеріалах справи клопотання ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі від 13.03.2014 року. В клопотанні зазначено, що заявником вже на цю дату було подано до суду позовну заяву про визнання договору факторингу недійсним, проте доказів цьому, а ні відповідачем, а ні її представником не надано (а.с.64).

Крім того, посилання апелянта на те, що їй не були і не могли бути відомі обставини того, що договір факторингу був укладений щодо набуття відступленого права грошової вимоги до боржника - фізичної особи (ОСОБА_2), ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» не мало генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, без згоди заявника ОСОБА_2 факторинговій компанії були передані персональні дані заявника - є безпідставними та не заслуговують на уваги, оскільки зазначене питання не було предметом розгляду судом першої інстанції в рамках даного спору.

Матеріали справи не містять зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання недійсним договору факторингу №15 від 28.11.2012 року.

При постановлені оскаржуваної ухвали, суд підставно виходив з положень, які містяться в пунктах 3 та 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 30 березня 2012 року «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами», нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга статті 361 ЦПК). Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1,2 частини другої ст. 361 ЦПК, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі. Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильною вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов'язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухвалені судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред»явлення нової вимоги (зокрема, погіршення майнового стану відповідача після ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів).

В п. 5 вищезазначеної Постанови Пленуму також роз'яснено, що процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів, неналежне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку. Обставини, на які посилається особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в апеляційній або касаційній скарзі чи в заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України або які могли бути встановлені при всебічному і повному з'ясуванні судом обставин справи, тобто при виконанні вимог ч.4 ст. 10 ЦПК України, не є нововиявленими обставинами. Неподання стороною або особою, яка бере участь у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.

У п.14 Постанови №4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» зазначено, що судове рішення не може переглядатись у зв'язку з нововиявленими обставинами у разі якщо обставини, передбачені ч.2 ст.361 ЦПК України, відсутні, а є підстави для перегляду судового рішення в апеляційному чи касаційному порядку або Верховним Судом України, а також якщо обставини, визначені ч.2 ст. 361 ЦПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Наведене свідчить про те, що суд першої інстанції підставно відмовив в задоволенні заяви, оскільки зазначені в заяві обставини не є нововиявленими, тому не можуть бути підставою для перегляду судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Оскільки ухвалу постановлено з дотриманням норм процесуального та матеріального права, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 312, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 27 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: