Постанова № 44871881, 10.06.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

10 червня 2015 р. № 820/3872/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Лук'яненко М.О.,

за участю секретаря судового засідання Звягіна Я.І.,

представників сторін:

відповідача - Крайник К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до головного управління Держземагентства у Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд: визнати протиправними дії головного управління Держземагентства у Харківській області щодо відмови в задоволенні клопотання ОСОБА_2 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою для отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га в адміністративних межах Таранівської сільської ради, Зміївського району Харківської області; зобов'язати головне управління Держземагентства у Харківській області розглянути подане ним клопотання про надання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 га в адміністративних межах Таранівської сільської ради, Зміївського району Харківської області та надати мотивовану відповідь на клопотання у встановлений законом строк.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що відмова головного управління Держземагентства у Харківській області щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою для отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га в адміністративних межах Таранівської сільської ради, Зміївського району Харківської області є протиправною.

Позивач в судове засідання не прибув, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечувала, надала до суду письмові заперечення, позиція яких повністю збігається з викладеною у судовому засіданні, де вказав, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, так як, головним управлінням Держземагентства у Харківській області надавалась вмотивована та вичерпна відповідь на клопотання ОСОБА_2 Крім того, пояснив, що зі змісту клопотання та доданих документів до нього неможливо встановити відомості про те, що земельна ділянка, яку хоче отримати позивач відноситься до земель державної власності, у зв'язку із чим ОСОБА_2 запропоновано доопрацювати матеріали та повторно звернутись до головного управління. Просила у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши позиція представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 28.01.2015 року позивач звернувся до головного управління Держземагентства у Харківській області із клопотанням та додатками (копія паспорту та ідентифікаційного коду ОСОБА_2, графічні матеріали та копія договору доручення за № 22/06/14-зд від 17.06.2014 року) стосовно виділення земельної ділянки та надання відповідачем йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га. в адміністративних межах Таранівської сільської ради поблизу с. Безпалівка (а.с. 7-8).

Листом від 02.03.2015 року №19-20-4919/09-15, головним управління Держземагентства у Харківській області надано відповідь на клопотання позивача, в якій управлінням зазначено, що за результатами розгляду наданих матеріалів виявлено наступні недоліки, а саме: відсутня інформація стосовно форми власності бажаної земельної ділянки, яку потрібно отримати у Відділі Держземагентства у Зміївському районі Харківської області у вигляді довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями. У зв'язку із чим, позивачу рекомендовано доопрацювати надані матеріали та повторно звернутися з відповідною заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки через відділ Держземагентства у Борівському районі Харківської області (а.с. 10).

Відповідно до положень ст.78 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно п. "б", "в" ст. 80 Земельного кодексу України визначено суб'єктів права власності на землю, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності та держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Зі змісту положень п. 6 та п. 7 ст. 118 Земельного кодексу України вбачається, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, крім іншого і для ведення особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додається графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Пунктом 1 Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 08 квітня 2011 року № 445 (зі змінами), встановлено, що Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

Згідно з п.п. "б-1" п. 4. Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 08 квітня 2011 року № 445 (зі змінами), Держземагентство України відповідно до покладених на нього завдань передає відповідно до закону безпосередньо або через визначені в установленому порядку територіальні органи земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб.

На підставі наведеного, головне управління Держземагентства у Харківській області відповідно до статті 122 Земельного кодексу України наділене повноваженнями з передачі у власність або в користування для всіх потреб, земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах області.

Розподіл повноважень щодо органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування надання земельних ділянок у власність передбачено у ст.122 Земельного кодексу України.

Так, ч.1 ст.122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно до абзацу 2 частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Головним управлінням не розробляються проекти землеустрою.

Згідно із вимогами частини 8 статті 118 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186і Земельного кодексу України.

Відповідно до вимог частини 1 статті 186-1 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Зі змісту вище зазначених статей Земельного кодексу України встановлено, що громадянин, який зацікавлений в отриманні земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства повинен звернутися із клопотанням, в порядку ст.118 Земельного кодексу України, до органу, до повноважень якого входить відання такими земельними ділянками.

Відповідно до положень п.1 ч.2 ст.83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

В свою чергу, зі змісту поданих ОСОБА_2 до головного управління клопотання та документів неможливо встановити відомості про те, що земельна ділянка, яку бажає отримати позивач, відноситься до земель державної власності, що унеможливлює в даному випадку відповідачем прийняти рішення стосовно надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою для отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Поряд і цим, суд зазначає, що оскільки позивачем не надано інформації стосовно форми власності земельної ділянки, яку ОСОБА_2 має намір отримати для ведення особистого селянського господарства, то і у відповідача відсутні підстави для надання дозволу на розробку проекту землеустрою для отримання у власність земельної ділянки.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зауважує, що відповідачем доведено перед судом правомірність наданої відповіді позивачу на його клопотання від 28.01.2015 року у строк передбачений ст.118 Земельного кодексу України, а тому дії відповідача є законними та обґрунтованим, відтак суд знаходить позов таким, що задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до головного управління Держземагентства у Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 15 червня 2015 року.

Суддя М.О. Лук'яненко