Постанова № 44871379, 04.06.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2015 року 810/7196/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Заступника прокурора Київської області в інтересах держави до Коцюбинської селищної ради Київської області, третя особа: Житлово-будівельний кооператив «Моноліт» про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т АН О В И В:

Заступник прокурора Київської області в інтересах держави звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Коцюбинської селищної ради Київської області про визнання протиправним та скасування рішення 45 сесії 5 скликання Коцюбинської селищної ради "Про надання дозволу житлово-будівельному кооперативу "Моноліт" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 105,00 га для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд членів кооперативу" № 183 від 11.10.2010.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05.03.2013 р., яка була залишена без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2013 р., у задоволенні позову було відмолено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України №К/800/38729/14 від 18.12.2014 р. касаційну скаргу Заступника прокурора Київської області задоволено частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.03.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2013 р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою від 29.12.2014 р. справу прийнято до свого провадження суддею Щавінським В.Р.

У обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства. Так, на думку позивача, при прийнятті рішення не враховано, що Житлово-будівельний кооператив "Моноліт" не є житлово-будівельним кооперативом у розумінні Житлового кодексу УРСР і статті 41 Земельного кодексу України, оскільки житлово-будівельний кооператив створюється не менше як п'ятьма особами, а також житлово-будівельні кооперативи створюються громадянами, які потребують поліпшення житлових умов.

Крім того, рішення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки надано за відсутності затвердженої містобудівної документації та погодження спеціального уповноваженого органу з питань містобудування та архітектури, що підтверджується даними листа Відділу містобудування та архітектури Ірпінської міської ради від 28.01.2013 № 26.

Також в ході перевірки прокуратурою встановлено, що зазначена земельна ділянка знаходиться за межами селища Коцюбинське, проте всупереч вимогам п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України рішення про надання дозволу на розробку проектної документації прийнято Коцюбинською селищною радою, яка не є органом виконавчої влади.

Прокурор підтвердив обставини викладені у позовній заяві, позовні вимоги підтримав, просив розглядати справу у письмовому провадженні.

Відповідач та третя особа в судове засідання не з'явивилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, відзиву на позов не надали, будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не заявляли.

Відповідно ст. 128 КАС України, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В січні 2013 року прокуратурою Київської області проведено перевірку за додержанням і застосуванням Коцюбинською селищною радою Київської області вимог законодавства України під час прийняття нею рішення "Про надання дозволу Житлово-будівельному кооперативу "Моноліт" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 105,00 га для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд членів кооперативу" від 11 жовтня 2010 року № 183.

Проведеною перевіркою встановлено ряд обставин, що свідчать про недотримання органом місцевого самоврядування основних засад земельного законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення, порушено вимоги ЖК Української РСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого Постановою Ради Міністрів Української РСР від 30 квітня 1985 року, стосовно кількості осіб при створенні житлово-будівельного кооперативу та умов їх статусу, як громадян потребуючих поліпшення житлових умов, що є підставою для визнання протиправним та скасування вказаного рішення.

Крім того, в ході перевірки прокуратурою Київської області виявлено, що дозвіл на розробку третьою особою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки надано відповідачем передчасно, оскільки містобудівну документацію не затверджено та не погоджено спеціально уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури. Також позивач, зазначає про відсутність повноважень відповідача на розпорядження земельною ділянкою, яка розташована поза межами смт. Коцюбинське.

Таким чином, вважаючи рішення Коцюбинської селищної ради від 11 жовтня 2010 року № 183 незаконним заступник прокурора Київської області звернувся до суду за даним позовом про його скасування.

Вважаючи спірне рішення неправомірним, прокурор звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Ст. 19 Конституції України передбачено, що орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. а) ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад.

Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Згідно з ч. 2 ст. 174 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ приймаються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською чи Севастопольською міською радами за поданням районних та відповідних сільських, селищних рад.

Ч. 1 ст. 176 ЗК України визначено, що межі адміністративно-територіальних утворень посвідчуються державним актом України.

Відповідно до п. 12 Перехідних положень ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Зі змісту наведених норм вбачається, що сільські, селищні та міські ради мають право розпоряджатися землями територіальних громад виключно в межах населених пунктів, до яких належать землі, межі яких встановлено та посвідчено державними актами України.

Судами встановлено, що селище міського типу імені Коцюбинського було створено відповідно до Указу Президії Верховної Ради УРСР від 11 лютого 1941 року, яким населений пункт Берковець Київського району Київської області віднесено до категорії селищ міського типу, виключено зі складу Білицької селищної ради та перейменовано в селище імені Коцюбинського, до складу якого включено залізничну станцію Біличі. Проте, зазначеним Указом межі зазначеного селища визначені не були.

У подальшому Указом Президії Верховної Ради УРСР від 30 грудня 1962 року "Про віднесення в підпорядкування обласних (промислових) Рад депутатів трудящих міських поселень Української РСР" смт. Коцюбинське підпорядковано Ірпінській міській раді і разом із нею було виключено зі складу Києво-Святошинського району Київської області та підпорядковано безпосередньо Київській обласній раді. При цьому питання щодо визначення меж смт. Коцюбинське цим актом також не вирішувалося.

Отже, з моменту утворення смт. Коцюбинське та до часу прийняття відповідачем спірного рішення межі зазначеного адміністративно-територіального утворення встановлено не було.

За таких обставин, оскаржуване рішення від 11 жовтня 2010 року № 183 прийняте за відсутності встановлених меж населеного пункту, що суперечить положенням п. 12 Перехідних положень ЗК України.

Крім того, спірне рішення відповідача прийнято на підставі ст. 41 ЗК України.

Згідно з ст. 41 ЗК України житлово-будівельним (житловим) кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Як встановлено судом, метою діяльності ЖБК "Моноліт" є забезпечення житлом членів кооперативу, яке здійснюється шляхом будівництва багатоквартирних багатоповерхових житлових будинків та будинків садибного типу. Засновниками вказаного кооперативу є ОСОБА_2, ОСОБА_3 - мешканці м. Києва та ОСОБА_4 - мешканка м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

Згідно зі ст. 133 ЖК Української РСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру.

Відповідно до ч. 2 ст. 135 ЖК Української РСР (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до членів житлово-будівельного кооперативу приймаються громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті і перебувають на обліку бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу або користуються правом позачергового прийому до членів кооперативу, а також громадяни, зазначені в частині першій статті 143, частині другій статті 145 і частині першій статті 146 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 137 ЖК Української РСР житлово-будівельні кооперативи організуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом, Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу та іншими актами законодавства Української РСР.

Відповідно змісту п. 3 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30 квітня 1985 р. № 186 при будівництві одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, визначається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, але не може бути менше 5 чоловік.

Також, відповідно до п. 3.1 статуту засновниками (членами) ЖБК «Моноліт» є громадяни України ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Метою створення ЖБК «Моноліт» є, у тому числі, будівництво багатоквартирних багатоповерхових житлових будинків; багатоквартирних (2-4 квартири) житлових будинків садибного типу; багатоквартирних блокованих житлових будинків садибного типу; малоповерхових індивідуальних житлових будинків садибного типу.

Однак, за інформацією Коцюбинської селищної ради від 23.01.2013 № 04.12/68 та Ірпінської міської ради від 25.01.2013 № 01-21/397 вищезазначені громадяни згідно даних обліку осіб, які потребують покращення житлових умов (квартирний облік), на такому обліку не перебувають.

На час проведения реєстрації статуту кооперативу ОСОБА_5 мешкала за адресою: АДРЕСА_1; Ідентифікаційний код НОМЕР_1; ОСОБА_6 мешкав за адресою: АДРЕСА_2; ОСОБА_4 мешкала за адресою: АДРЕСА_3. Відтак, ці особи взагалі не могли бути взяті на квартирний облік по смт. Коцюбинське Київської області.

Водночас, за місцем реєстрації ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на квартирному обліку також не перебували.

Крім того, відповідно до абз. 1 п. 3 Примірного статуту житлово- будівельного кооперативу число громадян, які вступають до організованого кооперативу, повинно відповідати кількості квартир у жилому будинку (будинках) кооперативу, запланованому до будівництва.

У той же час, у статуті ЖБК «Моноліт» не визначено кількість квартир у жилому будинку (будинках), які заплановано до будівництва кооперативом, що може призвести до здійснення ЖБК «Моноліт» діяльності, що суперечить меті створення обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу - обслуговування членів кооперативу шляхом забезпечення житлом членів кооперативу та членів їх сімей, а не будівництво житла для інших осіб.

Згідно з абзацом 2 п. 3 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу при будівництві одно - і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, не може бути менше 5 чоловік.

Як зазначалось при створенні та державній реєстрації ЖБК «Моноліт» його засновниками (членами) виступили 3 особи, що суперечить зазначеній вимозі Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу.

Зважаючи на викладене, ЖБК «Моноліт» не створювався як житлово- будівельний кооператив відповідно до Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу.

Отже, ЖБК «Моноліт» не є житлово-будівельним кооперативом у розумінні Житлового кодексу УРСР та ст. 41 ЗК України.

Вищезазначені обставини та приписи законодавства свідчать про відсутність підстав для надання ЖБК «Моноліт» земельних ділянок у власність згідно зі ст. 41 ЗК України.

Крім цього судом встановлено, що постановою Ірпінського міського суду від 26.06.2013 частково задоволено позов заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради до ЖБК «Моноліт» про припинення юридичної особи.

Зокрема, визнано недійсною державну реєстрацію Житлово-будівельного кооперативу «Моноліт» (08298, Київська область, смт. Коцюбинське, вул. Доківська, 5, ідентифікаційний код 37075815) через допущені порушення, які не можна усунути; припинено юридичну особу Житлово-будівельний кооператив «Моноліт» (08298, Київська область, смт. Коцюбинське, вул. Доківська, 5, ідентифікаційний код 37075815).

Судом встановлено, що (засновники) відповідача (ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4.) станом на день його створення і державної реєстрації не відповідали визначеним Житлового кодексу УРСР вимогам, а саме - не перебували на квартирному обліку, тобто не були визнані такими, що потребують поліпшення житлових умов. Поряд з цим, враховуючи мету створення відповідача, були порушені вимоги щодо створення кількості членів кооперативу.

Також перевіркою встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться за межами селища Коцюбинське. Проте, всупереч ст. ст. 116, 173, п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України Коцюбинська селищна рада прийняла оскаржуване рішення всупереч наданих їй повноважень.

Із листа Головного управління Держкомзему у Київській області від 05.05.2011 № 0703-3/8386 вбачається, що за період з 2008 року по 2011 рік розроблення проектів землеустрою населеного пункту селища Коцюбинське, як і проектів зміни меж селища Коцюбинське, до Головного управління Держкомзему у Київській області для погодження і здійснення державної землевпорядної експертизи не надходили.

Отже, встановлено, що починаючи з 1941 року та по цей час рішень щодо зміни чи встановлення меж смт. Коцюбинське не приймалось, проект встановлення меж не розроблявся та затверджувався.

Зазначені обставини також встановлені постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2011, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.10.2012 у справі за позовом Київської міської ради до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві, Київського обласного управління лісового та мисливського господарства, Ірпінської міської ради, Коцюбинської селищної ради, треті особи: Державне агентство земельних ресурсів України, КП «Святошинське лісопаркове господарство», Київська обласна державна адміністрація, Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області, Державне агентство лісових ресурсів України, про визнання бездіяльності протиправною, рішень нечинними та їх скасування, зобов'язання вчинити дії.

Статтею 12 Земельного кодексу України визначено повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ.

Також ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Таким чином, рішення 45 сесії 5 скликання Коцюбинської селищної ради "Про надання дозволу житлово-будівельному кооперативу "Моноліт" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 105,00 га для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд членів кооперативу" № 183 від 11.10.2010 є таким, що винесено протиправно та підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 69, 70, 71, 72, 128, 158-163, 167, 2442 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати рішення 45 сесії 5 скликання Коцюбинської селищної ради "Про надання дозволу житлово-будівельному кооперативу "Моноліт" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 105,00 га для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд членів кооперативу" № 183 від 11.10.2010 р.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Щавінський В.Р.