Постанова № 44870174, 20.05.2015, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

20 травня 2015 р. Справа № 149/390/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

головуючого: Дончика Віталія Володимировича,

суддів: Віятик Наталії Володимирівни,

Слободонюка Михайла Васильовича,

за участю:

секретаря судового засідання: Медвідь І.О.,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: Вініцької Б.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправним та скасування припису

в с т а н о в и в :

У березні 2015 року судом прийнято до провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправним та скасування припису.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що за результатами перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил головним державним інспектором Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області Подоляном А.І. складено Акт №151-пп від 14 листопада 2014 року, на підставі якого винесено Припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 14 листопада 2014 року. Перевіркою встановлено, що без введення в експлуатацію експлуатується візуально завершений будівництвом житловий будинок, що є порушенням ч.8 ст.39 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності". На зазначений будинок відсутня будь-яка проектно-кошторисна документація. Окрім цього вказаним актом зафіксовано, на думку інспектора, самочинно візуально незавершену будівництвом господарську будівлю, будівництво якої здійснювалося без дозволу інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю, що є порушенням вимог ч.1 ст. 9 "Про архітектурну діяльність" та ст. 34 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності". На думку позивача, дії відповідача по винесенню Припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 14 листопада 2014 року, є протиправними, а притягнення його до адміністративної відповідальності за невиконання неправомірних вимог, що містяться в зазначеному приписі безпідставними. Вимоги відповідача, викладені в Приписі від 14.11.2014 року вважає такими, які завідомо є неможливими для виконання. У зв'язку з викладеним звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав, надав пояснення згідно з наведеними в позовній заяві обґрунтуваннями.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував, посилаючись на обставини викладені в наданих суду письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с. 63-64).

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши інші докази, які є у справі, суд приходить до висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити виходячи з наступного.

Згідно із ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (Закон № 3038-VI від 17.02.2011 року) державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Частиною 4 статті 41 Закону визначено, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають, зокрема, право безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів та до об'єктів, що підлягають обов'язковому обстеженню; складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; одержувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб інформацію та документи, необхідні для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 року №294 затверджено Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України.

Відповідно до п. 1 цього Положення, Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Основними завданнями Держархбудінспекції є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а саме:

- внесення на розгляд Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства пропозицій щодо забезпечення формування державної політики з питань, що належать до сфери діяльності Держархбудінспекції;

- здійснення державного контролю та нагляду за дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил;

- виконання дозвільних та реєстраційних функцій у будівництві, ліцензування у визначених законодавством випадках (п.3 Положення).

Згідно з п. 4 Положення Держархбудінспекція відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого:

- здійснює контроль за виконанням виданих приписів у визначених законодавством випадках;

- відповідно до закону складає протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, накладає штрафи;

- у визначених законодавством випадках розглядає справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та справи про адміністративні правопорушення із прийняттям відповідних рішень.

Відповідно до п. 3 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23.05.2011 року (далі - Порядок № 553), державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється посадовими особами інспекцій відповідно до їх посадових інструкцій та функціональних повноважень.

Позаплановою перевіркою в силу вимог п. 7 Порядку № 553 вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції. Підставами для її проведення є, зокрема, звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудувань вимог містобудівного законодавства.

На підставі наказу ДАБІУ від 10.10.2014 року №271 та адвокатського запиту ОСОБА_7 від 04.10.2014 року, керуючись п.7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою КМУ № 553 від 23.05.2011 року, Департаментом була здійснена 14.11.2014 року позапланова перевірка дотримання вимог містобудівного законодавства ОСОБА_4

Громадянин ОСОБА_4 для здійснення позапланової перевірки надав документи, що засвідчують його особу (паспорт громадянина України), копію технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок № 34 по вул. Котляревського (інвентарна справа №2267) та копію юридичних документів (договір купівлі-продажу частини житлового будинку від 10.03.2000 року).

Крім того, за наявною інформацією з книги реєстрації виданих дозволів встановлено, що громадянину ОСОБА_4 13.06.2000 року був наданий дозвіл № 13 на реконструкцію житлового будинку з будівництвом двох добудов розміром 3,10*4,60 м та 4,50*3,20 м. Як стверджував громадянин ОСОБА_4 частина житлового будинку яка придбана була ним у власність була демонтована, а на місці неї проведено нове будівництво. Стосовно господарської будівлі, за матеріалами технічної інвентаризації проведеної Комунальним підприємством "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" від 11.07.2014 року встановлено, що господарська будівля зазначена в матеріалах справи під літерою "З" була збудована в 2009 році, в той же час, даний об'єкт на сьогоднішній день знаходиться в стадії будівництва, на якому відсутні: перекриття, піддашки, гаражні ворота та інше. Також встановлено, що дана будівля збудована самочинно, без дозволу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на виконання будівельних робіт, що являється порушенням ч.1 ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" та ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

За результатами перевірки складено Акт перевірки № 151-пп від 14.11.2014 року (а.с. 65) та протокол про адміністративне правопорушення від 14.11.2014 року (а.с.66-67), відповідальність за яке передбачена ч.5 ст. 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За фактом вчинення правопорушення, забудовнику 14.11.2014 року було винесено Припис про усунення позивачем порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, з вимогами:

- в термін до 14.01.2015 року індивідуальний житловий будинок здати в експлуатацію;

- в термін до 14.01.2015 року самочинно збудований об'єкт (господарську будівлю) привести у відповідність до вимог містобудівного законодавства (а.с. 68).

Керуючись нормами п.7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою КМУ № 553 від 23.05.2011 року, Департаментом 26.01.2015 року було здійснено позапланову перевірку виконання громадянином ОСОБА_4 вимог Припису від 14.11.2014 року.

За результатами перевірки встановлено, що вимоги припису не виконано, що підтверджується Актом перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил № 48-пп від 26.01.2015 року (а.с. 69) та Протоколом про адміністративне правопорушення від 26.01.2015 року, відповідальність за встановлені правопорушення передбачена ч.1 ст. 188-42 КУпАП (а.с. 70-71).

Громадянин ОСОБА_4 не виконав вимоги Припису від 14.11.2014 року, чим порушив пп. 3 ч. 4 ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Підпунктом 3 п. 11, абз. 3 п. 14 Порядку здійснення архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабміну України від 23.05.2011 року № 533 передбачено, що приписи посадових осіб органів Державного архітектурно-будівельного контролю є обов'язковими до виконання.

Щодо факту невиконання вимог Припису від 14.11.2014 року не заперечує позивач, про що свідчать його пояснення надані до Протоколу про адміністративне правопорушення від 26.01.2015 року, а саме пояснив, що у нього не було можливості виконати вимоги Припису, оскільки в нього відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку на якій розташований житловий будинок, а також проектна документація на об'єкт. Зауважив, що в Приписі не вказано до яких саме вимог чинного містобудівного законодавства йому необхідно було привести даний об'єкт, а тому невиконання припису сталося не з його вини.

На підставі матеріалів справи про адміністративне правопорушення, відповідачем винесено Постанову по справі про адміністративне правопорушення № 22 від 03.02.2015 року, відповідно до якої громадянина ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 188-42 КУпАП (Невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю) та накладено штраф на позивача у розмірі 5100,00 грн. (а.с.72-73).

Стосовно пояснення позивача про те, що Припис від 14.11.2014 року не містить конкретних вказівок до яких саме вимог чинного містобудівного законодавства йому необхідно було привести об'єкт, з огляду на що його завідомо неможливо було виконати, а тому в діях позивач на має вини у невиконанні вимог припису, суд зазначає наступне.

Припис - це обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога державного інспектора Інспекції, яка оформляється, вручається (надсилається) суб'єктам містобудування з метою припинення виявленого порушення містобудівного законодавства та усунення його наслідків.

Форми приписів та інших документів, які складаються під час здійснення перевірок затверджені наказом Мінрегіонбуду від 15.05.2012 року № 240.

Вимогою припису є приведення об'єкта відповідно до вимог чинного містобудівного законодавства враховуючи характер виявлених правопорушень з наданням строку для добровільного виконання. Отже, припис, насамперед, несе вимогу усунення правопорушення, а опис правопорушення та норми чинного законодавства, які порушено змістовно викладено в протоколі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до положень містобудівного законодавства, будівництво вважається правомірним, якщо власник земельної ділянки чи землекористувач або інша особа одержали у встановленому містобудівельним законодавством порядку дозволи на забудову об'єкта містобудування та виконання будівельних робіт проводиться відповідно до ст.ст. 29,30,31,34 та 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Під належним дозволом слід розуміти передбачений ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" дозвільний документ, що дає право виконувати підготовчі та будівельні роботи саме того об'єкту і на тій земельній ділянці, яка передана з цією метою певній особі.

Загальні засади отримання права на виконання будівельних робіт визначені ст. 29 ЗУ "Про планування і забудови територій" (діяв на час початку будівництва) та ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (так як будівництво незавершене).

Обов'язковість отримання необхідних дозвільних документів про початок виконання будівельних робіт встановлена також п. 2 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою КМУ № 466 від 13.05.2011 року.

Обов'язковість прийняття в експлуатацію збудованих об'єктів встановлена Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1243 від 22.04.2004 року (діяв на момент будівництва житлового будинку в 2006 році) та Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011 року (діючий).

Суд зауважує, що позивачем не надано доказів того, що ним вчинялись будь-які дії щодо отримання відповідних дозволів на здійснення будівництва та приведення самочинного збудованого об'єкту до вимог містобудівного законодавства, а також прийняття житлового будинку в експлуатацію, так як відповідно до вимог ст. 30-1 ЗУ "Про планування і забудову територій" (діяв на час будівництва житлового будинку) та ч.8 ст. 39 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності", експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію забороняється.

Крім того, суд критично оцінює позицію позивача, що зазначений будинок не є завершеним будівництвом, оскільки в матеріалах справи міститься копія технічного паспорту (а.с. 77), в якому вказано, що даний будинок має облаштовані кімнати, санвузол та кухню. Крім того, як зазначив під час судового розгляду представник позивача, в данному будинку певний час проживала колишня дружина позивача.

Щодо тверджень представника позивача про те, що господарська будівля не потребує її приведення до вимог містобудівного законодавства, оскільки відсутні будь-які нормативні документи, які б передбачали дані вимоги.

Слід зазначити наступне, відповідно до положень містобудівного законодавства, будівництво вважається правомірним, якщо власник земельної ділянки чи землекористувач або інша особа одержали у встановленому містобудівельним законодавством порядку дозволи на забудову об'єкта містобудування та виконання будівельних робіт проводиться відповідно до ст.ст. 29,30,31,34 та 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Під належним дозволом слід розуміти передбачений Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» дозвільний документ, що дає право виконувати підготовчі та будівельні роботи саме того об'єкту і на тій земельній ділянці, яка передана з цією метою певній особі.

Загальні засади отримання права на виконання будівельних робіт визначені ст. 29 ЗУ «Про планування і забудови територій» (діяв на час початку будівництва) та ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (так як будівництво незавершене).

Обов'язковість отримання необхідних дозвільних документів про початок виконання будівельних робіт встановлена також п.2 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою КМУ №466 від 13.05.2011 року.

Обов'язковість прийняття в експлуатацію збудованих об'єктів встановлена Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою КМУ №1243 від 22.04.2004 року (діяв на момент будівництва житлового будинку в 2006 році) та Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою КМУ №461 від 13.04.2011 року (діє на даний час).

А тому суд вважає, що наведені вище вимоги стосуються як жилих будинків так і господарських будівель.

Доводи позивача про те, що в діях відсутній склад правопорушення, зокрема відсутня вина у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 188-42 КУпАП, спростовуються тим, що невиконання вимог припису в частині приведення самочинно збудованого об'єкту у відповідність до вимог чинного законодавства викликане допущеними ним порушеннями чинного законодавства України при зведенні самочинної господарської будівлі, здійснення ним будівництва без отримання відповідних дозволів, без оформлення права користування чи власності на земельну ділянку, на якій здійснювалось таке будівництво.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували протиправність винесених відповідачем Припису про усунення порушення вимог законодавства від 14.11.2014 року та Постанови по справі про адміністративне правопорушення від 03.02.2015 року.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням допущених позивачем порушень у сфері містобудівної діяльності, суд приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно із ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 71 КАС України), а суд відповідно до ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог ч. 2 ст. 94 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 160, 162, 163, 167, 254 КАС України суд,-

п о с т а н о в и в :

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий: Дончик Віталій Володимирович Судді: Віятик Наталія Володимирівна Слободонюк Михайло Васильович