Ухвала суду № 44869813, 09.06.2015, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

09 червня 2015 року Житомир Справа № 806/179/15

Категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сичової О.П., суддів Черноліхова С.В., Романченка Є.Ю.

секретар судового засідання Шевчук Т.А.,

за участю: позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача та третьої особи - Лисюк А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, третя особа Головне управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про скасування в частині наказу від 16.02.2012 р. №309-о, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з вказаним позовом, в якому просив:

- скасувати наказ Державної податкової служби України від 16.02.2012 року № 309-о "Про звільнення ОСОБА_3 та ОСОБА_1", в частині звільнення ОСОБА_1 з посади старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу внутрішньої безпеки при ДПА у Житомирській області Управління внутрішньої безпеки ДПС України та зарахування у розпорядження Державної податкової служби України;

- поновити його на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу внутрішньої безпеки при ДПА у Житомирській області управління внутрішньої безпеки ДПС України з 16.02.2012 року, тобто з дати видачі наказу № 309-о "Про звільнення ОСОБА_3 та ОСОБА_1", а в подальшому - на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу внутрішньої безпеки при ДПС у Житомирській області Управління внутрішньої безпеки ДПС України, по 02.07.2013, тобто до моменту зарахування мене в розпорядження Головного управління Міндоходів у Житомирській області.

- стягнути з Державної фіскальної служби України, яка є правонаступником Державної податкової служби України та Міністерства доходів і зборів України, на мою користь середній заробіток старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу внутрішньої безпеки при ДПА (ДПС) у Житомирській області Управління внутрішньої безпеки ДПС України за період з 16.02.2012 року по 02.07.2013 року, за виключенням 5 (п'яти) тис. 129 грн., які ним отримано згідно розрахункових листів під час перебування у розпорядженні ДПС України.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача та третьої особи в судовому засіданні проти позову заперечив та надав письмові заперечення, в яких зазначає, що позивачем не надано доказів визнання причин пропуску звернення з позовом до суду, а тому позовну заяву необхідно залишити без розгляду.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі, колегія суддів приходить до висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 слід залишити без розгляду з огляду на наступне.

Встановлено, що спірним наказом голови Державної податкової служби України від 16 лютого 2012 року №309-о було звільнено підполковника ОСОБА_1 з посади старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу внутрішньої безпеки при ДПА у Житомирській області Управління внутрішньої безпеки Державної податкової служби України, зарахувавши його в розпорядження Державної податкової служби України.

21 січня 2013 року, 11 лютого 2013 року та 04 березня 2013 року на особистому прийому у керівництва ДПС України позивачем було порушено питання щодо поновлення його на посаді старшого оперуповноваженого з ОВС ВВБ при ДПА у Житомирській області УВБ ДПС України, що стверджується листом Державної податкової служби України від 11.03.2013 року №1470/Ш/07-13-14 (а.с.52 т.1) та свідчить про обізнаність позивача відносно спірного наказу.

Отже, станом на 21 січня 2013 року позивачу було відомо про його звільнення з посади старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу внутрішньої безпеки при ДПА у Житомирській області Управління внутрішньої безпеки Державної податкової служби України та відповідно зарахування в розпорядження Державної податкової служби України.

02 липня 2013 року наказом Міністерства доходів і зборів України №1600-о (а.с.37 т.1) прийнято ОСОБА_1 на службу в податкову міліцію Міністерства доходів і зборів України та зараховано у розпорядження Головного управління Міндоходів і зборів України та зараховано у розпорядження Головного управління Міндоходів у Житомирській області підполковника податкової міліції, а 06 вересня 2013 року наказом Головного управління Міндоходів у Житомирській області №203-о (а.с.38 т.1) звільнено з податкової міліції у запас Збройних сил України за пунктом 64 підпунктом "б" (через хворобу) позивача, який перебував у розпорядженні Головного управління Міндоходів у Житомирській області.

Підставою для звільнення слугував рапорт позивача та свідоцтво про хворобу.

Колегія суддів зазначає, що на момент звільнення ОСОБА_1 з податкової міліції, тобто 02 вересня 2013 року, позивачу було відомо про терміни перебування його у розпорядженні ДПС України та Головного управління Міндоходів і зборів України

В обгрунування поважності пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом ОСОБА_1 зазначає, що ним отримано лист Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 23.01.2014 року №765/03, згідно якого позивачу з 01.02.2014 року призупинено виплату пенсії за вислугу років. Підставою для виплати пенсії слугувало перевищення термінів перебування позивача у розпорядженні ДПС України та Головного управління Міндоходів у Житомирській області. Так, під час проходження служби у податковій міліції, у зв'язку з проведенням в Державній податковій службі України організаційно-штатних заходів, у період з 16.02.2012 року по 02.07.2013 року згідно спірного наказу позивач був зарахований та перебував у розпорядженні ДПС України.

Не погоджуючись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо призупинення виплати пенсії за вислугу років позивач звернувся з відповідним позовом до Богунського районного суду м.Житомира.

Постановою Богунського районного суду м.Житомира від 01.09.2014 року, яка ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2014 року залишена без змін, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.12.2014 року відмовлено у відкритті касаційного адміністративного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Богунського районного суду м.Житомира від 01.09.2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2014 року.

Позивач посилається на те, що лише з 05.01.2015 року, тобто з моменту отримання ухвали Вищого адміністративного суду України від 26.12.2014 року, враховуючи зміст рішення Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2014 року йому стало зрозумілим неправомірність перебування його у розпорядженні ДПС України відповідно до спірного наказу.

Однак колегія суддів не погоджується з такими доводами позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року №2747-ІV (КАС України) публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

При цьому, частиною 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України).

Фактичні обставини справи свідчать, що позивач подав позовну заяву до Житомирського окружного адміністративного суду14 січня 2015 року, що підтверджується штемпелем вхідної кореспонденції суду.

Разом з тим, як вже зазначалося, в обґрунтування поважності пропущеного строку звернення до суду позивач посилався на те, що йому лише 05.01.2015 року, тобто з моменту отримання ухвали Вищого адміністративного суду України від 26.12.2014 року, враховуючи зміст рішення Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2014 року стало зрозумілим неправомірність перебування його у розпорядженні ДПС України відповідно до спірного наказу.

Однак, слід зазначити, що про терміни перебування позивача у розпорядженні ДПС України та Головного управління Міндоходів у Житомирській області, зокрема і на підставі спірного наказу, йому було 02 вересня 2013 року.

Про перевищення термінів перебування позивача у розпорядженні ДПС України та Головного управління Міндоходів у Житомирській області, зокрема і на підставі спірного наказу, йому було повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 23.01.2014 року №765/03, який отримано ОСОБА_1 05.02.2014 року, що стверджується посиланням останнього в позовній заяві.

В той час, як поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо призупинення виплати пенсій не є обставиною, яка є об'єктивно непереборною та не залежала від волевиявлення позивача та пов'язана з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення ОСОБА_1 дій стосовно оскарження спірного наказу.

Відтак доводи позивача про поважність пропущеного строку звернення до Житомирського окружного адміністративного суду оцінюються критично.

Наявність обґрунтованих причин, що перешкоджали позивачу звернутися до суду за захистом порушеного права у строки, встановлені частиною третьою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України колегією суддів не встановлено.

Суд також звертає увагу на те, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 155 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо ) позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 155, 160 165 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду в зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Ухвала набирає законної сили у порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.П. Сичова

Судді С.В. Черноліхов

Є.Ю. Романченко

Повний текст ухвали виготовлено:12 червня 2015 року.