Ухвала суду № 44862701, 10.06.2015, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2015 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Половінкіної Н. Ю.

суддів Заводян К.І., Савчук М.В.

секретаря Давньої Я.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту родинних відносин та визнання правочину недійсним за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хотинського районного суду Чернівецької області від 28 квітня 2015 року,

встановила:

ОСОБА_1 у березні 2015 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту родинних відносин та визнання правочину недійсним.

ОСОБА_1 порушено питання про забезпечення позову шляхом заборони відчуження будинку АДРЕСА_1 та накладення арешту на майно.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 28 квітня 2015 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить ухвалу Хотинського районного суду Чернівецької області від 28 квітня 2015 року скасувати та постановити ухвалу, якою заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити, пославшись на порушення норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд першої інстанції керувався положеннями ч.3 ст.151 ЦПК України та зазначив про відсутність доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову може потягти неможливість або ускладненість при виконанні судового

№22ц-853 2015 рік Головуючий у І інстанції Єфтеньєв О.Г.

Категорія: 19/21 Суддя-доповідач Половінкіна Н.Ю.

рішення.

Водночас суд першої інстанції послався на немайновий характер позову.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитися повністю не можна.

На підставі ч.1 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Частина 3 ст.151 ЦПК України передбачає, що заходи забезпечення позову можуть бути вжиті, якщо нездійснення таких заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з»ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ч.3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Предметом позову ОСОБА_1, тобто матеріально-правовою вимогою, стосовно якої остання просила ухвалити судове рішення, є визнання договору між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 дарування жилого будинку АДРЕСА_1, посвідченого приватним нотаріусом Хотинського нотаріального округу Бричаєвим В.П. 5 серпня 1999 року, недійсним.

На обґрунтування виду забезпечення позову ОСОБА_1 посилалася на можливість відчуження майна.

У такому разі наявний причинно-наслідковий зв»язок з умовою, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Законодавцем не пов»язується можливість застосування заходів забезпечення позову з характером вимог.

З огляду на викладене судом першої інстанції постановлено ухвалу з порушенням вимог закону.

Відповідно до п.2 ст.312 ЦПК України апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.

Тому ухвала Хотинського районного суду Чернівецької області від 28 квітня 2015 року підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.312 ЦПК України.

ОСОБА_1, звертаючись з заявою про забезпечення позову, способом забезпечення позову визначала заборону відчуження жилого будинку АДРЕСА_1 та накладення арешту на майно.

Однак, позовним вимогам ОСОБА_1 відповідає забезпечення позову способом оголошення заборони відчуження.

Згідно із п.2 ч.1 ст.152 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Отже, слід застосувати забезпечення позову шляхом заборони відчуження жилого будинку АДРЕСА_1.

Керуючись п.2 ч.2 ст.307, п.2 ч.1 ст.312 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Хотинського районного суду Чернівецької області від 28 квітня 2015 року скасувати.

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.

Заборонити відчуження жилого будинку АДРЕСА_1.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий - підпис /Половінкіна Н.Ю./

Судді - підписи /Заводян К.І., Савчук М.В./

З оригіналом згідно: