Ухвала суду № 44860907, 11.06.2015, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 2033/9218/12

Провадження № 4-с/645/22/15

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2015 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Федорової О.В.

при секретарі - Петленко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові скаргу ОСОБА_1 на постанови головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Чугуївського МРУЮ ОСОБА_2 у цивільній справі за позовом:

ОСОБА_1

до першого відповідача - ОСОБА_3,

другого відповідача - ОСОБА_4,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Служба у справах дітей Фрунзенського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, м. Харків

про зобовязання чинити певні дії та відшкодування моральної шкоди,-

встановив:

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10.10.2014 року по справі №2033/9218/12 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Служба у справах дітей Фрунзенського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про відшкодування моральної шкоди та зобовязання чинити певні дії - задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_1 перешкод у здійсненні права на участь у вихованні доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно з рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області № 445 від 01.08.2012 року. В решті позову - відмовлено, та стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору по 53,65 грн. з кожного.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 27.01.2015 року рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10.10.2014 року залишено без змін.

На виконання рішення були видані відповідні виконавчі листи № 2033/9218/12 від 17.02.2015 року.

14.05.2015 року до суду надійшла скарга ОСОБА_1 на постанови головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області (далі ВДВС) ОСОБА_2., в якій він просить суд скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 31.03.2015 року (ВП № 64980500) та постанову про закінчення виконавчого провадження від 31.03.2015 року (ВП № 64980686). В обґрунтування скарги ОСОБА_1 вказав, що рішенням суду, яке набрало законної сили, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зобов'язано не чинити перешкод ОСОБА_1 у вихованні доньки ОСОБА_5 згідно рішення №445 від 01.08.2012 року органу опіки виконкому Харківської міської ради Харківської області. На виконання рішення суду ОСОБА_1 отримав виконавчі листи № 2033/9218/12 від 17.02.2015 року. 19.03.2015 року ОСОБА_1 подав вказані виконавчі листи до ВДВС Чугуївського МРУЮ разом із заявою про прийняття їх до виконання. 25.03.2015 року державним виконавцем Сергєєвою Т.А. було відкрито виконавче провадження № ЄДРВП 46980686 відносно ОСОБА_4, та № ЄРДВП 46980500 відносно ОСОБА_3. 31.03.2015 року державним виконавцем Сергєєвою Т.А. винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень, про що стягувача всупереч норм чинного законодавства повідомлено не було. 16.04.2015 року він приїхав до доньки ОСОБА_5 в м. Чугуїв, але ОСОБА_3 чинили йому перешкоди у спілкуванні з дитиною, після чого він звернувся до ВДВС, де дізнався про закриття виконавчих проваджень за вказаними виконавчими листами, та отримав копії відповідних постанов державного виконавця. Скаржник зазначає, що державний виконавець на підтвердження фактичного виконання виконавчих листів Фрунзенського районного суду м. Харкова надала акти від 30.03.2015 року, згідно яких державним виконавцем здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1, де було встановлено, що рішення суду виконується, від виконання рішення суду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не відмовляються, при цьому у провадженні по боржнику ОСОБА_3 міститься оригінал акту, а у провадженні по боржнику ОСОБА_4 міститься лише ксерокопія цього ж акту. ОСОБА_1 зазначає, що в актах в графі "стягувач" відсутній його підпис, адже його не було при виконанні рішення, а також зазначає, що його не було повідомлено про час та місце проведення виконавчих дій, акти не місять підпису державного виконавця та печатки. Крім того, ОСОБА_1 вказує, що дата складання актів - 30.03.2015 року, тобто понеділок, а за рішенням Виконкому Харківської міської ради Харківської області № 445 від 01.08.2012 року встановлений порядок участі ОСОБА_1 у вихованні дитини: кожного вівторка, четверга та суботи, та 1, 3 неділі з 09:00 до 20:00 год. Скаржник вказує, що державним виконавцем навіть не було отримано рішення Виконкому Харківської міської ради Харківської області № 445 від 01.08.2012 року, в якому встановлений порядок участі його у вихованні доньки. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 зазначає, що через халатне ставлення державного виконавця до своїх обов'язків, рішення суду фактично не виконується, у зв'язку з чим він просить суд скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 31.03.2015 року (ВП № 64980500) та постанову про закінчення виконавчого провадження від 31.03.2015 року (ВП № 64980686).

В судовому засіданні скаржник підтримав скаргу в повному обсязі, з підстав викладених у скарзі та просив суд її задовольнити.

Державний виконавець Чугуївського МРУЮ ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності, в судовому засіданні проти скарги заперечувала в повному обсязі, посилаючись на правомірність винесення постанов про закриття виконавчого провадження за виконавчими листами № 2033/9218/12 від 17.02.2015 року. Державний виконавець стверджує, що 19.03.2015 року ОСОБА_1 звернувся до ВДВС із заявою про прийняття виконавчих листів до виконання, за якою 25.03.2015 року були відкриті виконавчі провадження та постанови про відкриття виконавчих проваджень надіслані стягувачеві рекомендованою кореспонденцією. Державний виконавець стверджує, що на підставі ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчих проваджень, що зобов'язували боржників вчинити певні дії на підставі вищевказаних виконавчих листів, а саме не чинити перешкод ОСОБА_1 у здійсненні права на участь у вихованні доньки ОСОБА_5, державним виконавець зобов'язаний перевірити виконання рішення не пізніше, ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого ч. 2 ст. 25 цього закону для самостійного виконання рішення, що і було нею здійснено. Державний виконавець наголосила, що нею були особисто вручені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 постанови про відкриття виконавчих проваджень за вказаними виконавчими листами, та встановлено їм строк до 29.03.2015 року для самостійного виконання рішення суду, та 30.03.2015 року було здійснено вихід за адресою мешкання боржників, де у присутності двох понятих було встановлено, що рішення суду виконується, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від виконання рішення суду не відмовляються, про що були складені відповідні акти від 30.03.2015 року та постановами від 31.03.2015 року було закінчено виконавчі провадження у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду.

Відповідач (боржник) ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином. 11.06.2015 року через канцелярію суду надала заперечення на скаргу, в яких вона вказала, що ОСОБА_1 не цікавився ходом виконання рішення суду, в той час як строк виконання немайнового рішення суду згідно з вимогами діючого законодавства, встановлено у 2 місяці, а строк виконання рішень про зобовязання, як у даному випадку, перевіряється згідно із вимогами закону, на наступний день після надання строку на добровільне виконання, що і було зроблено виконавцем, тим більше, що виконавець жодною нормою права не зобовязаний чекати появи у м. Чугуїв стягувача ОСОБА_1 для виконання судового рішення. Крім того, ОСОБА_3 вважає, що фактично ОСОБА_1 своєю скаргою намагається змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, а також змінити резолютивну частину судового рішення поза межами судового розгляду, вивівши його із правовідносин по зобовязанню боржників та встановивши спосіб участі у вихованні дитини, який регулюється іншими правовими нормами та статтями Сімейного та Цивільного кодексів України.

Відповідач (боржник) ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Суд, вислухавши пояснення заявника, державного виконавця, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, викладені у скарзі, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, вважає необхідним зазначити наступне.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10.10.2014 року по справі №2033/9218/12, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 27.01.2015 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Служба у справах дітей Фрунзенського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про відшкодування моральної шкоди та зобовязання чинити певні дії - задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_1 перешкод у здійсненні права на участь у вихованні доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно з рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області № 445 від 01.08.2012 року. В решті позову - відмовлено, та стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору по 53,65 грн. з кожного.

На виконання рішення були видані відповідні виконавчі листи № 2033/9218/12 від 17.02.2015 року.

З матеріалів справи вбачається, що постановами старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області ОСОБА_2 від 25.03.2015 року відкриті виконавчі провадження ВП № 46980686 та ВП № 46980500 по примусовому виконанню виконавчих листів № 2033/9218/12 від 17.02.2015 року, виданих Фрунзенським районним судом м. Харкова про зобов'язання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_1 перешкод у здійсненні права на участь у вихованні доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно з рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області № 445 від 01.08.2012 року.

Державний виконавець у судовому засіданні наголосила, що нею на адресу стягувача ОСОБА_1 були направлені вищевказані постанови про відкриття виконавчих проваджень рекомендованою кореспонденцією, проте документального підтвердження цьому в судовому засіданні не надано.

Заявник наголосив, що отримав постанови про відкриття виконавчого провадження вже після того, як ці виконавчі провадження постановою державного виконавця були закінчені.

Як вбачається з актів державного виконавця від 30.03.2015 року державним виконавцем Сергєєвою Т.А. було здійснено вихід за адресою боржників: АДРЕСА_2, де у присутності двох понятих було встановлено, що рішення суду виконується, від виконання рішення суду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не відмовляються.

31.03.2015 року державним виконавцем Сергєєвою Т.А. винесено постанови про закриття виконавчих проваджень ВП № 46980686 та ВП № 46980500 по примусовому виконанню виконавчих листів № 2033/9218/12 від 17.02.2015 року, з посиланням на те, що рішення виконано фактично в повному обсязі.

Стягувач, посилаючись на те, що рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10.10.2014 року по справі №2033/9218/12 не виконане, вважає постанови державного виконавця про закінчення виконавчих проваджень ВП № 46980686 та ВП № 46980500 безпідставними та такими, що винесені всупереч норм діючого законодавства, у зв'язку з чим просить їх скасувати.

Згідно зі ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ст. ст. 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів. Державний виконавець зобов'язаний вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Крім того, виконання судових рішень це заключна стадія цивільного процесу, а саме заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав, у цьому разі порушених прав ОСОБА_1 на участь у вихованні доньки, а згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини для визначення розумного строку розгляду справи включається період із надходження до суду позовної заяви й закінчується виконанням рішення суду.

Отже, завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом, тому перевірка вчинення таких дій державним виконавцем є фактичною перевіркою дотримання положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду й належного виконання рішення суду.

Частиною 1 ст. 14 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відсутність гарантії виконання судового рішення в розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачені гарантії надані сторонам - справедливий, відкритий і швидкий розгляд.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, в іншому випадку його рішення, дії або бездіяльність можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень,неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа, винести постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій має вказати про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом, за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова, копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Згідно з ч. 2 ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

Частиною 1 статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виноситься постанова про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до п. 8 ч.1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом (ч. 3 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження»).

Судовим розглядом встановлено, що державним виконавцем не повідомлено скаржника про час та місце проведення виконавчих дій та про складання вищевказаного акта державного виконавця від 30.03.2015 року, чим порушено вимоги ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено наявність у сторони виконавчого провадження права: брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, інші права, надані законом.

Крім того, складений акт державного виконавця від 30.03.2015 року не відповідає усім вимогам п. 1.5.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року, якими передбачено, що: а) текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій; за зведеним виконавчим провадженням - повного найменування (прізвища, імені та по батькові) боржника та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене, а також вступної і констатуючої частин. У вступній частині зазначаються назва акта, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові державного виконавця, підстава для складання акта, перелічуються особи, що були присутні під час його складання, із зазначенням їхнього статусу у виконавчому провадженні, місця проживання (місцезнаходження), посад, інших наявних даних, зазначається кількість аркушів, на яких складено акт; б) у констатуючій частині викладаються мета і завдання складання акта, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції; в) у кінці акта (перед підписами) зазначаються відомості про кількість примірників акта та кому вони надаються (надсилаються); г) акт підписується всіма особами, які брали участь у його складанні. У разі відмови від підписання сторін чи інших осіб, що були присутні при складанні акта, про це робиться відмітка в акті. Відмітка «від підпису відмовився» проставляється напроти імені особи, яка відмовилася від підпису, та засвідчується підписами інших осіб, які були присутніми під час складання акта; ґ) до акта можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.

Такі обставини свідчать про те, що фактичне виконання рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10.10.2014 року по справі №2033/9218/12 у розумінні п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» не відбулося.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що головним державним виконавцем Сергєєвою Т.А. зазначених вище норм діючого законодавства не враховано та без належних правових підстав прийнято неправомірне рішення про закінчення виконавчих проваджень, чим порушені права та законні інтереси стягувача.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

З урахуванням зазначеного, керуючись статтями 209, 210, 383, 387 ЦПК України,-

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1 на постанови головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області ОСОБА_2 задовольнити.

Скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 31.03.2015 року головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області ОСОБА_2 (ВП № 64980500).

Скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 31.03.2015 року головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області ОСОБА_2 (ВП № 64980686).

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 5 денний строк з дня винесення ухвали апеляційної скарги.

Суддя Федорова О.В.