Рішення № 44860709, 10.06.2015, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

643/10387/14-ц

2/643/203/15

10.06.2015року Московський районний суд м.Харкова в складі:

головуючого - судді Сиротникова Р.Є.,

при секретарі -Новаковій Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визначення часток в праві спільної сумісної власності, визнання недійсним договору дарування, переведення прав та обов'язків покупця, визнання права власності, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулись до суду із позовом до відповідачів про визнання недійсним договору дарування 37\100 частин квартири АДРЕСА_1. Під час розгляду справи судом позивачі свої позовні вимоги уточнили та просили суд визначити, що частки ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_3 в праві власності на квартиру АДРЕСА_1 складають по 1/3 частини квартири у кожного; визнати недійсним договір дарування 37/100 частини квартири АДРЕСА_1, який було укладено 23.05.2014 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_4; визнати, що між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 23.05.2014 року було укладено договір дарування 1/3 частини квартири АДРЕСА_1; визнати недійсним договір дарування 37/100 частини квартири АДРЕСА_1, який було укладено 03.07.2014 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_5; визнати, що між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 03.07.2014 року було укладено договір купівлі-продажу 1/3 частини квартири АДРЕСА_1; перевести на ОСОБА_1 права та обов'язки покупця за вказаним договором і визнати її покупцем 1/3 частини квартири АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу , а всього визнати за нею право власності на 2/3 частини квартири.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що квартира АДРЕСА_1, загальною площею 63,9 кв.м., належала на праві спільної сумісної власності позивачам по справі ОСОБА_1, ОСОБА_6 та відповідачу ОСОБА_3. Ця обставина підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, яке було видано 26 січня 2004 року Відділом приватизації житлового фонду Виконавчого комітету Харківської міської ради, реєстраційний номер 5А-04-243921.

Заочним рішенням Московського районного суду м.Харкова від 05.11.2013 р. задоволено позов ОСОБА_3: перерозподілено ідеальні частки в праві власності на вищевказану квартиру і за ОСОБА_3 визнано право власності на 37/100 частини квартири.

Скориставшись вказаним заочним рішенням суду відповідач ОСОБА_3 23.05.2014 року уклала договір дарування 37/100 частин вищевказаної квартири з відповідачем ОСОБА_4.

03.07.2014 року ОСОБА_4 уклав договір дарування з відповідачем ОСОБА_5, згідно якому належні йому 37/100 частини квартири АДРЕСА_1 подарував ОСОБА_5

Після того, як позивачі дізнались про укладення вищевказаних договорів дарування частини квартири і прийняття за їх відсутності Московським районним судом м.Харкова рішення про перерозподіл ідеальних часток в праві спільної сумісної власності на квартиру, вони негайно оскаржили вказане судове рішення.

15 травня 2014 року Апеляційний суд Харківської області нашу апеляційну скаргу задовольнив, заочне рішення Московського районного суду м.Харкова від 05 листопада 2013 року скасував і ухвалив нове рішення, яким у позові ОСОБА_3 відмовив.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2014р. було скасовано і рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Шеховцової М.Є. Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області №9280669 від 20.12.20 13 року про державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на 37/100 частини квартири АДРЕСА_1.

З вищевказаного вбачається, що на цей час спірна квартира є спільною сумісною власністю ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

В зв'язку із чим позивачі просили суд визначити, що частки всіх співвласників у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 є рівними і складають по 1/3 частини квартири за кожним.

Відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 від позивачів згоду ні на виділ частки, ні на розпорядження спільним сумісним майном, не отримували, і навіть ретельно приховували від них факт відчуження частки квартири.

Тому відповідач ОСОБА_3, не мала права без визначення її частки в праві власності на квартиру та без отримання згоди позивачів на відчуження частини квартири, укладати з відповідачем ОСОБА_4 договір дарування 37/100 частини спірної квартири. ОСОБА_3 мала право подарувати ОСОБА_4 ( при наявності згоди позивачів) тільки 1/3 частину квартири.

Тому для врегулювання існуючого між сторонами спору позивачі просили визнати частково недійсним договір дарування 37/100 частини квартири АДРЕСА_1, який було укладено між ОСОБА_3 і ОСОБА_4, в частині зазначення в ньому предметом відчуження 37/100 частини квартири, і вважати, що ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_4 1/3 частину спірної квартири.

Позивачам стало відомо, що між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 фактично було укладено договір купівлі-продажу квартири, оскільки ОСОБА_5 заплатила за 37/100 частини спірної квартири ОСОБА_4 гроші.

Тобто під виглядом договору дарування відповідачами по справі ОСОБА_4 і ОСОБА_5 насправді було вчинено договір купівлі-продажу частини квартири.

ОСОБА_1, для врегулювання існуючого спору, згодна виплатити відповідачу ОСОБА_5 гроші, які вона була повинна сплатити як покупець за договором купівлі-продажу 37/100 частини спірної квартири.

Оскільки відповідачі укладанням удаваного правочину - договору дарування 37/100 частини спірної квартири порушили переважне право покупців - позивачів як співвласників на купівлю цієї частки в квартирі, то вони вимушені ставити питання про недійсність цього правочину і переведення на ОСОБА_1, прав та обов'язків покупця.

У судове засідання позивачі не з'явились, до його початку подали до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, заявлені позовні вимоги повністю підтримали.

Відповідач ОСОБА_4 на судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи сповіщений своєчасно та належним чином. В матеріалах справи наявні письмові заперечення ОСОБА_4 проти позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в яких він просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_5 на судове засідання не з'явилась, до його початку подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, уточнені позовні вимоги визнала в повному обсязі, проти задоволення позову не заперечувала.

Від представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_8, який діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності, до початку судового засідання надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, із уточненими позовними вимогами він ознайомлений, проти задоволення уточненої позовної заяви не заперечував.

Суд, ознайомившись із заявами сторін та їх представників, встановив такі факти та відповідні ним правовідносини:

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житло р.№ 5А-04-243921 від 26.01.2004 року, копія якого є в матеріалах справи, ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1.

Заочним рішенням Московського районного суду м.Харкова від 05.11.2013 року, копія якого є в матеріалах справи задоволено позов ОСОБА_3, перерозподілено ідеальні частки в праві власності на вищевказану квартиру і за ОСОБА_3 визнано право власності на 37/100 частини квартири.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 15.05.2014 року, копія якого є в матеріалах справи, рішення суду першої інстанції скасовано, постановлено нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна №31068260, виданої на вимогу суду, вбачається, що власником 37\100 частин спірної квартири є ОСОБА_5 на підставі договору дарування від 03.07.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Чепа М.В.

Відповідно до ст.ст.370, 372 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, або поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Згідно із ч.2 ст.369 ЦК України розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та ( або) державній реєстраці, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Згідно з ч.1 ст.215ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами (стороною) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Положеннями ст.203 ЦК України встановлено вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, зміст правочину не можу суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ст.217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити , що правочин був би вчинений і без включення до цього недійсної частини.

Відповідно до ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

З урахуванням наведених вище положень Цивільного кодексу України, а також думки відповідачів по справі, які проти задоволення уточненого позову не заперечували, суд вважає, що уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є цілком обґрунтованими та законними, а отже підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витати, понесені позивачами при зверненні з позовом до суду і документально підтверджені, підлягають стягненню на їх користь з відповідачів в порядку частини 1 статті 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 154, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 203, 215, 217, 235, 369, 370, 372 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 - задовольнити.

Визначити, що частки ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_3 в праві власності на квартиру АДРЕСА_1 складають по 1/3 частини квартири у кожного.

Визнати недійсним договір дарування 37/100 частини квартири АДРЕСА_1, який було укладено 23.05.2014 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_4.

Визнати, що між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 23.05.2014 року було укладено договір дарування 1/3 частини квартири АДРЕСА_1.

Визнати недійсним договір дарування 37/100 частини квартири АДРЕСА_1, який було укладено 03.07.2014 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_5.

Визнати, що між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 03.07.2014 року було укладено договір купівлі-продажу 1/3 частини квартири АДРЕСА_1.

Перевести на ОСОБА_1 права та обов'язки покупця за вказаним договором і визнати її покупцем 1/3 частини квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу, а всього визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 121,80 грн. з кожного.

Після набрання цим рішенням законної сили скасувати вжиті відповідно до ухвал суду від 18.08.2014 року та від 02.10. 2014 року заходи забезпечення позову, а саме: арешт, накладений на квартиру АДРЕСА_1.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Р.Є. Сиротников