Рішення № 44860299, 03.06.2015, Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 627/62/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2015 року смт. Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Вовк Л.В.

з участю секретаря - Казакової О.С.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Панченко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Краснокутськ цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області про стягнення моральної шкоди, заподіяної неправомірними діями,

у с т а н о в и в :

В січні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області (далі - Краснокутська РДА) про стягнення моральної шкоди, заподіяної неправомірними діями.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2014 року визнані неправомірними дії Краснокутської РДА щодо розгляду заяви ОСОБА_3 та зобов'язано відповідача розглянути по суті його заяву про виділ в натурі земельної частки. На думку позивача, внаслідок неправомірних дій відповідача, йому завдана моральна шкода, яка виразилася в тому, що він багато часу витрачав на листування з фахівцями у галузі права та прикладав багато зусиль для того, щоб отримати земельну ділянку. Прохав стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 100 грн..

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов, прохав його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, прохав відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, матеріали адміністративної справи № 627/1126/14-а, прийшов до наступних висновків.

Матеріалами справи встановлено, що 05.05.2014 року ОСОБА_3 звернувся до Краснокутської РДА із заявою про передачу йому у власність земельної ділянки на території Качалівської сільської ради за межами населених пунктів, на підставі сертифікату, із земель КСП «Агрофірма Мурафська».

21.05.2014 року Краснокутською РДА позивачеві надано відповідь, на його звернення, про неможливість надання земельної ділянки, в зв'язку з тим, що не внесені зміни до сертифікату на право на земельну частку (пай). Також рекомендовано ОСОБА_3 додати оригінал сертифікату та копію свідоцтва про право на спадщину.

24.06.2014 року позивачеві надано відповідь за підписом голови Краснокутської РДА, на звернення від 06.06.2014 року, згідно якої, ОСОБА_3 запропоновано звернутись до відділу Держземагенства у Краснокутському районі для замовлення та отримання викопіювання з чергового кадастрового плану земельної ділянки, довідки державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх власниками земель, копії паспорту, копії ідентифікаційного коду, з подальшим їх поданням до РДА.

Не погодившись з діями відповідача щодо відмови у наданні у власність земельної ділянки, виділення в натурі земельної частки (паю), позивач 15.07.2014 року звернувся до суду з позовом про їх оскарження та зобов'язання відповідача прийняти розпорядження про надання ОСОБА_3 у власність земельної ділянки.

Постановою колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2014 року, визнані неправомірними дії Краснокутської РДА щодо розгляду заяви ОСОБА_3 про виділ в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) та зобов'язано Краснокутську РДА розглянути по суті заяву позивача про виділ в натурі земельної ділянки.

12.01.2015 року позивач звернувся з заявою до Краснокутської РДА про виконання постанови суду та подав відповідну копію постанови. Вказана заява зареєстрована та розглянута відповідачем, і, відповідно до розпорядження Краснокутської РДА від 12.03.2015 року, земельна ділянка надана у власність ОСОБА_3 на території Качалівської сільської ради.

Обґрунтовуючи підстави заподіяння діями відповідача моральної шкоди, позивач вказує на те, що замість того, щоб розділити позитивні моменти життя, він витратив зусилля, відновлюючи своє порушене право, а саме вів листування з фахівцями у галузі права.

Суд вважає, що підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.

При з'ясуванні фактів, з якими закон пов'язує відшкодування моральної шкоди, слід виходити з вимог ст. 1167 ЦК України, яка визначає підстави покладання обов'язку по відшкодуванню такої шкоди та обставини, які мають враховуватися при визначенні розміру відшкодування.

Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другої цієї статті.

Згідно пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягають: протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Зокрема, суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань, а також в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він виходив при цьому.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Позивач ОСОБА_3 у судовому засіданні не довів свого позову, що є його обов'язком, відповідно до засад змагальності процесу за ст.10 ЦПК України. При цьому суд створив всі умови для змагальності процесу, роз'яснював позивачеві його права та обов'язки.

Суд вважає, що у діях відповідача відсутні вина та причинний зв'язок з можливим спричиненням моральної шкоди позивачеві. Як вбачається з матеріалів справи, в діях відповідача відсутня вина у заподіянні позивачу моральних страждань.

Крім того, під час розгляду справи представник позивача не довів факт заподіяння моральної шкоди позивачу.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін ... виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач у судовому засіданні не вказав, в чому полягає шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 23, 1167 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

В позові ОСОБА_3 до Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області про стягнення моральної шкоди, заподіяної неправомірними діями - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Краснокутський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: Л. В. Вовк