Рішення № 44858149, 11.06.2015, Лисичанський міський суд Луганської області

У.н. 415/4424/14-ц

Н.п. 2/415/130/15

ЗАОЧНЕ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.15 року Лисичанський міський суд Луганської області

в складі: головуючої судді Чернобривко Л.Б.,

при секретарі Дьоміновій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лисичанську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання недійсною третейську угоду, -

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до Лисичанського міського суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» в якому просив суд визнати недійсною третейську угоду зазначену в пункті 6 кредитного договору №500914146 від 05.09.2013 року у вигляді третейського застереження, укладеного між позивачем та відповідачем. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 05.09.2013 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір №5000914146. В п. 6 цього договору передбачено, що судовий захист прав та законних інтересів, які мають сторони в зв'язку з кредитним договором та розгляд і вирішення всіх не вирішених сторонами шляхом переговорів спорів, які виникають або можуть виникнути між сторонами з питань виконання, зміни, розірвання ними кредитного договору відбувається у постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» у відповідності до його регламенту. Посилаючись на норми діючого українського законодавства, а також обравши один передбачених ст. 16 ЦК України спосіб захисту свого порушеного права вважає, що зазначений пункт договору необхідно визнати недійсним.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 у судовому засіаднні не були присутні, представник надав заяву, в якій позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити та розглядати справу без участі позивача та її представника. Проти заочного розгляду справи не заперечував.

Ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 24 грудня 2014 року було направлено судове доручення про допит відповідача з приводу поданого позову, вручення йому судових документів до Шевченківського районного суду міста Києва. 08 квітня 2015 року Лисичанським міським судом отримано матеріали з Шевченківського районного суду міста Києва з приводу судового доручення, яке залишилось без виконання, оскільки відповідач будучи належним чином повідомленим повторно не з'явився до Шевченківського районного суду міста Києва. Тому суд, враховуючи вищевикладене, зі згоди позивача та його представника ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши наявні в матеріалах письмові докази, встановивши на їх підставі фактичні обставини та характер спірних правовідносин між сторонами спору, визначивши правові норми, що підлягають застосуванню, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 05 вересня 2013 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Аваль-Банк» було укладено кредитний договір №5000914146 і позивача отримала споживчий кредит у розмірі 25900 грн. зі сплатою 11,99% річних строком до 06.09.2017 року. (а.с.4). Пунктом 6 цього договору передбачено, що судовий захист прав та законних інтересів, які мають сторони в зв'язку з кредитним договором та розгляд і вирішення всіх не вирішених сторонами шляхом переговорів спорів, які виникають або можуть виникнути між сторонами з питань виконання, зміни, розірвання ними кредитного договору відбувається у постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» у відповідності до його регламенту.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про третейські суди» від 11.05.2004, № 1701-IV та ст. 17 ЦПК України сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом. Ці випадки зазначені в ст. 6 Закону України «Про третейські суди».

Згідно ч. 9 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», під час розгляду вимог споживача необхідно виходити з припущення, що у споживача немає спеціальних знань про властивості та характеристики продукції (послуг), яку він придбаває, особливо це відноситься до сфери фінансово-кредитних відносин.

Банк, користуючись непроінформованістю позичальника в юридичних аспектах третейського судочинства, не роз'яснив позичальнику ні правового змісту третейської угоди, ні правових наслідків укладення такого договору, маючи протизаконну мету - максимально ускладнити або взагалі зробити неможливим повноцінний захист позичальником своїх прав споживача банківських послуг наступними засобами: позбавленням можливості захищати свої права в державному суді з правом вибору по територіальності підсудності, у тому числі - по місцем мешкання позичальника у відповідності ст. 110 Цивільно-процесуального кодексу України.

Статтею 4 Закону України «Про третейські суди» визначено, що третейські суди утворюються та діють на принципах: законності; незалежності третейських суддів та підкорення їх тільки законові; рівності всіх учасників третейського розгляду перед законом і третейським судом; змагальності сторін, свободи в наданні ними третейському суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Але зі змісту третейської угоди, викладеної в п. 6 спірного кредитного договору, зазначені вище вимоги закону в повній мірі порушуються та позбавляють позичальника законних прав на захист своїх інтересів.

Згідно роз'яснень, викладених в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», договір про передачу спору на розгляд до третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду за захистом.

Відповідно до ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до частини 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Пленум Верховного Суду України, в своїй постанові №9 від 6.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначив, що відповідно до статей 203, 204 ЦК підстави і наслідки недійсності правочину можуть бути передбачені винятково законами. Окремі норми про недійсність правочинів також містяться у спеціальному законодавстві.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини по отриманню та виконанню споживчого кредиту є Закон України «Про захист прав споживачів».

Згідно ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» - захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

Відповідно до ст. 110 п. 5 ЦПК України - позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за місцем проживання споживача. Або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Статтею 5 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про третейські суди» третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Статтею 6 Закону України «Про третейські суди» визначено категорії справ, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, розгляд яких заборонений третейськими судами.

Законом України «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам» частину першу статті 6 Закону України «Про третейські суди» доповнено пунктом 14, згідно якого третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Зазначений Закон набрав чинності 12 березня 2011 року.

Отже на час укладання кредитного договору (05 вересня 2013 року) Закон України «Про третейські суди» містив заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Вимога позивача щодо зміни Договору шляхом скасування третейської угоди (п.6. договору) можлива лише у разі визнання судом її недійсності.

Виходячи з вищезазначеного з урахуванням, наданих письмових пояснень, встановлених судом обставин, на які позивач та її представник посилались як на підставу своїх вимог, що підтверджуються наданими доказами, що були досліджені в судовому засіданні, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10,11,60, 212-215,218,224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання недійсною третейську угоду задовольнити.

Визнати недійсною третейську угоду зазначену в пункті 6 кредитного договору №500914146 від 05.09.2013 року у вигляді третейського застереження, укладеного ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Аваль-Банк».

Копію заочного рішення надіслати відповідачу.

Заочне рішення може бути переглянуте Лисичанським міським судом за письмовою заявою відповідачки, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області шляхом подання апеляційної скарги через Лисичанський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л.Б. Чернобривко