Ухвала суду № 44857310, 15.06.2015, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/2723/13-к

Провадження № 1-кп/352/3/15

У Х В А Л А

15.06.2015 м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючої - судді Хоминець М.М.

з участю прокурора Боднар Г.Ю.

представника потерпілого - адвоката Соботника В.Й.

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

секретаря Пилипів М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, -

в с т а н о в и в :

Обвинуваченому ОСОБА_2 висунуто обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, а саме в тому, що 06 січня 2010 р. о 05 год. 45 хв. водій ОСОБА_2, керуючи мікроавтобусом марки «Рено Мастер» реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по швидкісній дорозі для автомобілів А/1-А/14 - внутрішній південній об'їзній в м. Болонья Італійської Республіки у напрямку до Казалеккйо ді Рено. У салоні керованого обвинуваченим мікроавтобуса на задньому пасажирському сидінні знаходився ОСОБА_4 Під час руху на відмітці 4 км + 400 м, минаючи дорожню розв'язку з відвідною дорогою на Казалеккйо ді Рено - південь, обвинувачений проявив неуважність, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, внаслідок чого не справився з керуванням автомобілем та допустив наїзд на конусну частину середньої огорожі і бетонну огорожу на автомобільній розв'язці. У результаті допущених ОСОБА_2 порушень вимог п.п. 1.3, 1.5, 2.3 «б», 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України сталася вказана ДТП, під час якої пасажир ОСОБА_4 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Захисник у судовому засіданні заявив клопотання про доручення органу досудового слідства проведення додаткових слідчих дій та клопотання про призначення судової автотехнічної експертизи. У першому клопотанні просив з метою усунення неповноти досудового розслідування і встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, доручити органу досудового слідства звернутися до відповідних компетентних органів Італійської Республіки з проханням про допит в якості свідків агентів поліції ОСОБА_5 і ОСОБА_6 по обставинах огляду місця події, чи перебували постраждалі ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на момент прибуття поліції на місце події у транспортному засобі та хто конкретно в яких частинах салону автомобіля; доручити компетентному органу встановити членів медичної бригади, які надавали швидку медичну допомогу постраждалим і допитати їх в якості свідків про час їх прибуття на місце ДТП, хто з постраждалих та в яких частинах салону автомобіля перебував, в якій послідовності вони доставлялись у лікарню; витребувати копії талонів виклику, вилучити у встановленому порядку первинну медичну документацію (історії хвороби ОСОБА_2 та ОСОБА_4); провести слідчий експеримент з участю останніх з метою відтворення їх розташування в автомобілі з фіксуванням відповідних метричних замірів. Оскільки досудовим слідством, яке висунуло ОСОБА_2 обвинувачення у порушенні вимог п.п. 12.1, 12.3 ПДР України, не зазначено, у чому саме вони полягають, та відповідно не досліджено механізму даної ДТП шляхом призначення і проведення автотехнічної експертизи, просив у другому клопотанні призначити автотехнічну експертизу, проведення якої доручити Львівському НДІСЕ.

Вислухавши думку учасників судового провадження з приводу заявлених клопотань, зокрема, прокурора та представника потерпілого, які заперечували щодо їх задоволення, обвинуваченого, який підтримав клопотання свого захисника, суд дійшов висновку про відхилення заявлених клопотань, виходячи з наступних підстав.

Стосовно доводів сторони захисту на обґрунтування першого клопотання про доручення органу досудового слідства проведення додаткових слідчих дій суд зазначає таке.

Відповідно до змісту супровідного листа до матеріалів відповіді на запит про міжнародну правову допомогу (т.1, а.145) компетентні органи Італійської республіки надіслали повний комплект документації щодо скоєння ДТП, до якого має відношення транспортний засіб RENAULT MASTER.

З огляду на те, що з моменту ДТП минуло п'ять років п'ять місяців, суд вважає безперспективним допит в якості свідків агентів італійської поліції, які провели огляд місця ДТП, та членів італійської медичної бригади № 118, які надавали допомогу постраждалим у ДТП, щодо обставин перебування постраждалих в автомобілі, хто саме і в яких частинах салону автомобіля перебував.

З урахуванням тривалості часу, що минув після ДТП, суд також піддає сумніву об'єктивну можливість вилучення первинної медичної документації з медичного закладу «Маджоре» м. Болонья Італії.

Щодо посилання захисту на необхідність вилучення первинної медичної документації слід зазначити, що у наявних в матеріалах кримінального провадження висновках комісійних судово-медичних експертиз №№ 16, 17 від 26.03.2013 р. відсутність первинної медичної документації пов'язується з неможливістю надання судово-медичної оцінки діагнозам, зазначеним у протоколі судово-медичної експертизи отриманих травм від 29.09.2012 р. італійського лікаря доктора ОСОБА_8, який надала сторона захисту за результатами проведеного дослідження тілесних ушкоджень, що малися у ОСОБА_2, допустимість якого буде оцінюватись судом.

Комісійними судово-медичними експертизами визначено характер отриманих ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у результаті ДТП тілесних ушкоджень та ступінь їх тяжкості, які стороною захисту не оспорюються. Що ж стосується вказаних висновків у частині неможливості достовірного встановлення у зв'язку з відсутністю первинної медичної документації механізму утворення тілесних ушкоджень, їх характерності щодо просторового розташування ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у салоні транспортного засобу під час ДТП, суд буде оцінювати їх у сукупності з висновком комплексної судово-медичної і транспортно-трасологічної експертизи від 22.07.2013 р., яка проведена досудовим слідством, у відповідності з вимогами ст.94 КПК України щодо оцінки кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Проведення слідчого експерименту з участю обвинуваченого ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_4 з метою відтворення їх розташування на місці водія і на місці пасажира не буде мати жодного значення для кримінального провадження з огляду на те, що ОСОБА_2 заперечує факт свого перебування за кермом транспортного засобу в момент ДТП. У відповідності до вимог ст.223 КПК України підставами для проведення слідчої дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети. У даному випадку такої мети як встановлення особи, яка перебувала за кермом транспортного засобу в момент ДТП, шляхом проведення слідчого експерименту досягнуто не буде.

Стосовно доводів сторони захисту на обґрунтування другого клопотання про призначення судової автотехнічної експертизи суд зазначає наступне.

Згідно надісланих матеріалів італійських компетентних органів у відповідь на запит про міжнародну правову допомогу за фактом ДТП, а саме динаміки ДТП (переклад з італійської т.1, а.154), встановлено, що транспортний засіб RENAULT MASTER рухався швидкісною дорогою А/1-А/14 по другій смузі на відмітці 4км+400м, минаючи дорожню розвилку на Казалеккйо ді Рено південь; водієм автомобіля був втрачений контроль; машина втратила напрямок та вдарилася у конусну частину, а потім у бічну огорожу на розвилці; після зіткнення транспортний засіб різко зупинився поперек дороги, що призвело до травмування осіб, які на той момент знаходилися в автомобілі; водій та жінка були доставлені до лікарні; третій пасажир дістав менші ушкодження. Крім того, у примітках (т.1, а.155) втрата контролю зареєстрована в документах як причина даного ДТП.

Зі змісту вказаних документів, які є належними та допустимими доказами у кримінальному провадженні, вбачається, що причиною настання даної дорожньо-транспортної пригоди є втрата контролю за кермом водієм транспортного засобу, а саме при зміні траєкторії полотна автодороги (на що вказує конусна частина огорожі) водій транспортного засобу замість того, щоб привести напрямок руху автомобіля у відповідність до траєкторії полотна автодороги (маневр повороту), продовжив рух прямо, в результаті чого автомобіль вдарився в огорожу на розвилці.

Суд вважає, що питання, про які йдеться у клопотанні щодо визначення технічної можливості запобігти зіткненню з перешкодою, як повинен був діяти водій у даній дорожній обстановці, яка максимальна швидкість транспортного засобу, втрачають свій зміст, а відповіді на них не входять до визначеного ст.91 КПК України кола обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні.

З огляду на викладене, з урахуванням того, що перше клопотання захисту датоване ще 24.10.2014 р., а друге - 24.11.2014 р., при цьому обидва клопотання заявлені в судовому засіданні 04.06.2015 р., суд розцінює їх як намагання захисту у порушення вимог ст.28 КПК України щодо розумності строків судового провадження затягнути судовий розгляд даного кримінального провадження.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 332, 333, 350 КПК України, суд -

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні клопотань сторони захисту про доручення органу досудового слідства проведення додаткових слідчих дій та про призначення судової автотехнічної експертизи.

Ухвала не оскаржується.

Головуюча М.М.Хоминець