Рішення № 44853012, 09.06.2015, Люботинський міський суд Харківської області

Справа № 630/186/15-ц

Провадження № 2/630/178/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2015 року м Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

Головуючого судді Малихіна О.О.

за участю секретаря Косенко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Люботин Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину квартири та поділ майна подружжя, -

встановив:

Позивач, ОСОБА_1, звернулася до суду з вказаним позовом, в якому, з урахуванням уточнень до нього, просить:

визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1;

стягнути з відповідача, ОСОБА_2, на її користь, грошову компенсацію, що становить 1/2 частину вартості квартири АДРЕСА_1, в розмірі 150000,00 грн.;

здійснити поділ спільного майна подружжя наступним чином: диван вартістю 2650,00 грн., телефон SONY-ER модель K750i вартістю 2338,90 грн., холодильник NORD ДХ 239-7-10 вартістю 1387,50 грн., телевізор дом. театр LG LH TK 255Q вартістю 772,50 грн., водонагрівач Thermex 80 P вартістю 400,00 грн. та праску ELBEE Fiesta 12090 вартістю 50 грн. на загальну суму 7598,90 грн., залишити за відповідачем, стягнути на її користь 1/2 частину вартості цього майна, що становить 3799,45 грн., та залишити за нею пилосос Samsung вартістю 250,00 грн. та витребувати його у відповідача;

стягнути з відповідача 2295,21 грн., що є 1/2 частиною вартості будівельних матеріалів, які були використані під час ремонту квартири АДРЕСА_1;

стягнути з відповідача 1180,00 грн., що є 1/2 частиною вартості металопластикових вікон, встановлених в квартирі АДРЕСА_1;

стягнути з відповідача на її користь вартість судових витрат.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказувала, що з 06 серпня 2002 року по 14 січня 2015 року перебувала у шлюбних відносинах з відповідачем ОСОБА_2 Під час шлюбу у 2007 році вони набули у власність квартиру АДРЕСА_1, яку було зареєстровано на ім'я відповідача ОСОБА_2 в цілому. Вартість такої квартири, на думку позивача, складає 300000,00 грн., та вона має належати їй в 1/2 частині. Також в квартирі були проведені ремонтні роботи на загальну суму 4590,42 грн. та замінені металопластикові вікна, вартість яких складає 2360,00 грн. Крім цього, під час шлюбу їх сім'єю було набуте рухоме майно у виді меблів і побутової техніки. Але все набуте під час шлюбу майно відповідач не бажає поділити добровільно, що й змусило її звернутися до суду з позовом.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 заявив про небажання підтримувати під час судового розгляду позовну вимогу про стягнення з відповідача компенсації в розмірі 150000,00 грн., що становить 1/2 частину вартості квартири АДРЕСА_1; інші позовні вимоги представник позивача повністю підтримав та просив їх задовольнити. В своїх поясненнях ОСОБА_3 посилався на обставини, викладені в позові, наголошуючи на наявності в квартирі відповідача всього спільного нажитого майна подружжя, вартість частини якого визначена опосередковано на даних Інтернету, а також висловив припущення, що металопластикові вікна були встановлені також на балконі квартири АДРЕСА_1, в якій мешкає на даний час відповідач.

Представник відповідача ОСОБА_4 подав письмові заперечення проти позову, в яких вказував на те, що ОСОБА_2 є членом житлово-будівельного кооперативу «Залізничник» з 1990 року та сплатив пай за квартиру АДРЕСА_1 ще до реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 та отримання ордеру на вселення разом з батьками. Отже поділ квартири, у такому разі, можливий лише у випадку, якщо пайові внески за неї є спільною власністю подружжя. Щодо іншого рухомого майна представник ОСОБА_4 вказував в запереченні про згоду відповідача передати його на користь позивача без будь-якої компенсації. В доповнення до письмових заперечень представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що будівельні матеріали, про які вказує позивач, в спірній квартирі не використовувались, а металопластикові вікна позивач встановила в своєму власному будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_6. Також ОСОБА_4 підтвердив суду, що в розпорядженні відповідача знаходяться лише наступні речі: диван, який використовується як спальне місце для сина позивача; холодильник у неробочому стані, водонагрівач, пилосос у неробочому стані. Щодо інших речей ОСОБА_4 наголошував на наступному: телевізор знаходиться в користуванні позивача; телефон та праска відсутні та у відповідача ніколи не перебували у користуванні. Вартість усього майна, зазначеного в позові, не відповідає дійсності та визначена без урахування фізичного зносу.

В судовому засіданні, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонам докази, суд встановив наступне.

Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в шлюбі з 06 серпня 2002 року, який було розірвано за рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 14 січня 2015 року в справі № 630/1086/14-ц.

Відповідно до ст. ст. 22, 25, 27-1 КЗпШС України, які діяли під час виникненні правовідносин, спільною сумісною власністю подружжя є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, яке може бути об'єктом права приватної власності (крім майна, нажитого кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу).

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі ст.ст. 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірванні шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Спірна квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на ім'я відповідача ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майна, виданого 22 серпня 2007 року виконавчим комітетом Люботинської міської ради Харківської області на підставі рішення № 663 від 14 серпня 2007 року.

Згідно з довідкою Житлово-будівельного кооперативу «Залізничник» № 32 від 14 квітня 2015 року відповідач ОСОБА_2 є членом даного кооперативу з 16 листопада 1990 року. Спірну квартиру рішенням виконавчого комітету Люботинської міської ради Харківської області № 663 від 14 серпня 2007 року оформлено на праві власності на ім'я відповідача на тій підставі, що ОСОБА_2 здійснив повний розрахунок за таку квартиру. Вселення відповідача разом з батьками, як членами сім'ї, відбулося на підставі ордеру № 067 від 12 листопада 2003 року, виданого виконавчим комітетом Люботинської міської ради Харківської області за результатами затвердження списку квартирного обліку на частковий розподіл житлової площі ЖБК «Залізничник» в АДРЕСА_1, до складу якого входив ОСОБА_2

У відповідності до ст. 15 Закону України «Про власність», член житлово-будівельного кооперативу, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, набуває права власності на це майно.

Ст. 146 Житлового кодексу УРСР передбачено, що поділ квартири в будинку житлово-будівельного кооперативу між членом кооперативу і його дружиною допускається в разі розірвання шлюбу між ними, якщо пай є спільною власністю подружжя і якщо кожному з колишнього подружжя є можливість виділити ізольоване жиле приміщення в займаній ними квартирі.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що квартиру відповідач отримав шляхом вступу до житлово-будівельного кооперативу та в подальшому повної сплати пайового внеску за неї. Отже, спірна квартира набута відповідачем до моменту реєстрації шлюбу з позивачем.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 стверджували, що спірну квартиру було набуто подружжям в період шлюбу. Але належних та допустимих доказів того, що квартиру набуто подружжям шляхом спільної сплати пайового внеску як членами кооперативу, або на інших підставах, передбачених законом, позивач та її представник суду не надали. Тому в цій частині позовні вимоги слід залишити без задоволення.

Згідно ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами ат іншими особами, які перуть участь у справі. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних осіб в межах заявлених ними вимог.

Позивач ОСОБА_1 в позові стверджує про проведення нею робіт, направлених на істотне покращення стану квартири АДРЕСА_5 за рахунок встановлення металопластикових вікон у кількості 6 штук та проведення ремонтних робіт з використанням будівельних матеріалів, таких як: панелі, стартова полоса, ДСП, стінові листи, металеві профілі, саморізи (різної довжини та призначення),всього на суму 4590,42 грн.

Під час підготовки справи до розгляду судом було роз'яснено представнику позивача про можливість подання належних та допустимих доказів, зокрема, у виді висновків експерта, на підтвердження обставин того, що вищевказані металопластикові вікна та будівельні матеріали були використані саме в спірній квартирі саме у тій кількості, про яку стверджує позивач. Але, не зважаючи на надані роз'яснення та достатність процесуального часу, представником позивача не використано можливість для подання необхідних доказів на підтвердження обставин позову або подання заяви про забезпечення таких доказів.

Натомість представником відповідача ОСОБА_4 на спростування припущень представника позивача про можливе встановлення у спірній квартирі придбаних ОСОБА_1 металопластикових вікон у кількості 6 штук надані суду наступні документи: технічний паспорт на квартиру, з якого вбачається наявність у ній лише двох віконних отворів; та дві фотографії, на яких зафіксований сам відповідач ОСОБА_2 на фоні цегляного будинку з адресною табличкою «АДРЕСА_1», та балкон його квартири, обладнаний дерев'яними рамами.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог в цій частині та залишає їх без задоволення.

При визначенні обсягу спільно нажитого подружжям рухомого майна, яке підлягає розподілу, суд виходить з наступного.

Спірним майном є такі речі: диван вартістю 2650 грн., телефон SONY-ER модель K750i вартістю 2338,90 грн., холодильник NORD ДХ 239-7-10 вартістю 1387,50 грн., телевізор LG LH TK 255Q вартістю 772,50 грн., водонагрівач Thermex 80 P вартістю 400,00 грн., праска ELBEE Fiesta 12090 вартістю 50,00 грн., пилосос Samsung вартістю 250,00 грн.

Представник відповідача ОСОБА_4 проти визначеного майна заперечував тим, що відповідачу ОСОБА_2 не відомо про придбання під час шлюбу таких речей, як телефон SONY-ER модель K750i і праска ELBEE Fiesta 12090, та їх наявність взагалі; інше майно - телевізор LG LH TK 255Q перебуває в користуванні у позивача.

Оскільки представник позивача ОСОБА_3 під час судового розгляду на надав суду доказів придбання праски ELBEE Fiesta 12090 під час шлюбу та її наявності разом з телефоном SONY-ER модель K750i на час проведення поділу, суд виключає такі речі з обсягу спільного набутого подружжям майна.

Під час розгляду справи представник відповідача визнав, що диван, холодильник NORD ДХ, телевізор LG LH TK 255Q, водонагрівач Thermex 80 P та пилосос Samsung були придбані в період шлюбу і такі речі є спільним майно подружжя. Вказане майно суд включає в обсяг майна, яке підлягає розподілу.

Таким чином, під час судового розгляду судом встановлений обсяг майна, спільно набутого подружжям, наявного на час розірвання шлюбу. При визначенні вартості майна суд виходить з пояснень сторін і приймає за основу вартість, визначену позивачем, оскільки відповідач та його представник не надали доказів того, що вартість майна інша. При розподілі майна в натурі суд враховує ті обставини, що телевізор LG LH TK 255Q перебуває у позивача, водонагрівач Thermex 80 P використовує відповідач у власній квартирі, а також те, що разом з відповідачем проживає повнолітній син позивача ОСОБА_1 Іншою суттєвою обставиною є згода відповідача на передачу більшості речей зі спільного майна на користь позивача без будь-якої грошової компенсації. При цьому підстав для стягнення з відповідача грошової компенсації на користь позивача замість частини майна, суд не вбачає, оскільки встановлена можливість проведення поділу майна в натурі та відмовою відповідача від попереднього внесення відповідної грошової компенсації на депозитний рахунок суду.

Одночасно суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по оплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог та скасовує застосовані заходи забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 22, 25, 27-1 КЗпШС України, ст.ст. 60-71 СК України, ст.ст. 133, 141, 146 ЖК УРСР, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 213, 215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Розділити спільно набуте майно подружжя і виділити в користування ОСОБА_1 наступне майно: диван вартістю 2650,00 грн., телевізор LG LH TK 255Q вартістю 772,50 грн., пилосос Samsung вартістю 250,00 грн., а всього на загальну суму 3672,50 грн.

Виділити в користування ОСОБА_2 наступне майно: водонагрівач Thermex 80 P вартістю 400 грн., холодильник NORD ДХ 239-7-10 вартістю 1387,50 грн., а всього на загальну суму 1787,50 грн.

Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний № НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору в сумі 36,73 грн.

В іншій частині позовних вимог в задоволенні відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову у виді заборони відповідачу ОСОБА_2 вчиняти дії по відчуженню квартири АДРЕСА_1, вжиті ухвалою Люботинського міського суду Харківської області від 02 квітня 2015 року.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Люботинського міського суду Харківської області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О. О. Малихін