Рішення № 44850794, 12.06.2015, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :

Головуючого судді: Гордійчук С.О.

суддів: Буцяка З.І., Боймиструка С.В.

секретар судового засідання: Демчук Ю.Ю.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівному апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 19 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно.

в с т а н о в и л а :

Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 19 червня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності, в порядку спадкування за законом, на житловий будинок та інші господарські будівлі, що знаходяться в АДРЕСА_1, Володимирецького району Рівненської області, після смерті ОСОБА_4 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Стягнуто із ОСОБА_2 в користь держави судовий збір в сумі 2 571,31 грн. на підставі Закону України «Про судовий збір».

В поданій на рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на його незаконність, оскільки суд визнавши право власності на весь будинок за позивачем в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 (помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року), порушив його право, як спадкоємця першої черги, на частку у спадковому майні після смерті батька, так як на день смерті ОСОБА_5 він постійно проживав із спадкодавцем. Вважає, що має право на частку у спадщині, а рішенням суду порушенні його права на спадкування за законом.

Крім того, судом порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки при розгляді справи судом не з'ясовано всіх обставин, що мають значення для справи, зокрема наявність інших спадкоємців.

Просить рішення змінити, визнавши за ним в порядку спадкування за законом право власності на ? житлового будинку та інші господарські будівлі, що знаходяться в АДРЕСА_1, Володимирецького району, Рівненської області, після смерті його батька - ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 фактично прийняла спадщину після смерті свого чоловіка, оскільки проживала з ним на день смерті, проте не змогла зареєструвати право власності на спадкове майно, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок в АДРЕСА_1, Володимирецького району, Рівненської області.

Проте, з такими висновками суду колегія суддів в повній мірі погодитись не може .

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року з підстав відсутності правовстановлюючих документів.

На підтвердження факту належності спадкодавцю вищевказаного майна позивачка надала як докази по справі довідку Полицької сільської ради № 961 від 17 квітня 2014 року згідно якої спірний житловий будинок за даними погосподарської книги №8 за 2011-2015 роки рахується за ОСОБА_5 та технічний паспорт, який виготовлений 13 лютого 2014 року.

Однак достатні та допустимі докази належності спірного будинку саме ОСОБА_5 та року його забудови (виписка з погосподарської книги) в матеріалах справи відсутні. Крім того, із пояснень позивача вбачається, що спірний будинок збудований під час шлюбу, а тому є спільною сумісною власністю подружжя.

Проте, судом цих обставин не враховано.

У відповідності до вимог ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до змісту ст. ст. 11, 15 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.

Аналіз наведених норм закону вказує на те, що особа має право на захист свого порушеного права лише у випадку реального його порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому відповідачем у справі має бути особа, яка реально порушує чи створює реальну небезпеку порушення прав позивача.

Проте, вивчивши матеріали справи встановлено, що жодних прав власності ОСОБА_2 відповідач не порушував. Свідченням цього є відсутність будь-яких претензій до відповідача (а. с. 34).

Позивач не довела суду у чому полягає порушення, невизнання або оспорювання її права на спадкове майно саме ОСОБА_3.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом спір з приводу даного майна існує між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, який вважає, що має право на будинок у порядку спадкування, після смерті батька ОСОБА_5, якому він належав на день смерті.

Однак, звертаючись до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно позивачка зазначила в якості відповідача по справі лише ОСОБА_3, не вказавши про наявність інших спадкоємців за законом.

З матеріалів справи вбачається, що до кола спадкоємців після смерті ОСОБА_5 входять дружина померлого - ОСОБА_2 та сини - ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_1.

Оскільки спір про визнання права власності на житловий будинок є спором про спадкування, то належними відповідачами у зазначених спорах є всі наявні спадкоємці, які прийняли спадщину.

В порушення вимог закону, місцевий суд цих вимог закону не врахував та не залучив до участі в справі всіх належних відповідачів - інших спадкоємців, чим фактично вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь в справі, що призвело до неправильного вирішення справи.

Крім того, суд першої інстанції залишив поза увагою, що з позовом про визнання права власності на спадщину в судовому порядку, може звернутися особа лише у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину. Дані роз'яснення містяться в п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, однак позивачка при поданні позову до суду не надала підтверджуючих документів, які свідчать про її звернення до нотаріуса з проханням оформити право власності на спадкове майно, чи про відмову нотаріуса у проведенні такої реєстрації в зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на вказаний житловий будинок. Мотивована відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно у матеріалах справи відсутня.

Таким чином, суд першої інстанції визнав за ОСОБА_2 право власності на вищевказане нерухоме майно в порядку спадкування за законом без встановлення обставин щодо прийняття спадщини позивачкою та не залучив до участі у справі всіх належних відповідачів.

Враховуючи те, що апеляційний суд не наділений повноваженнями усувати допущені місцевим судом порушення норм процесуального права, зокрема залучати до участі в справі всіх належних відповідачів, провести розгляд по суті даного спору як суд першої інстанції, рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, ст. ст. 1218, 1220, 1258, 1268 ЦК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 19 червня 2014 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.

Головуючий :

Судді :