Ухвала суду № 44843522, 11.06.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/693/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Луньова Т.М. Провадження № 22-ц/773/917/15 Категорія: 27 Доповідач: Матвійчук Л. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Матвійчук Л.В.,

суддів - Осіпука В.В., Мудренко Л.І.,

при секретарі - Губарик К.А.,

з участю представника відповідача - Зленка Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про стягнення суми вкладу за апеляційною скаргою представника відповідача Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Зленка Тараса Олексійовича на рішення Ковельського міськрайонного суду від 14 квітня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 14 квітня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ПАТ "Дельта банк" на користь ОСОБА_2 банківський вклад за договором банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" № 003-02505-040114 (у доларах США) від 04 січня 2014 року в розмірі 10000 (десять тисяч) доларів США та проценти за вказаним договором в розмірі 200 (двісті) доларів США та судові витрати по справі: а саме 1706,35 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 1300 грн.

В апеляційній скарзі представник відповідача Зленко Т.О., покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що 04 січня 2014 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ПАТ "Дельта Банк" був укладений договір банківського вкладу (депозиту) за № 003-02505-040114 "Найкращий від Миколая" у доларах США. За вказаним договором позивач внесла на вкладний рахунок № 26355110800470 вклад у розмірі 10000 доларів США строком по 09 січня 2015 року на умовах процентної ставки на суму вкладу 10 процентів річних (а.с.6).

Згідно п.1.8 Договору зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в Банку, або готівкою через касу Банку в день укладення сторонами цього договору. У разі, якщо в день укладення сторонами цього договору, вкладник не здійснить перерахування коштів, що становлять суму вкладу на рахунок, цей договір вважається таким, що не був укладений.

Судом також встановлено, що 04 січня 2014 року ОСОБА_2 було внесено кошти на вкладний рахунок згідно договору банківського вкладу (депозиту) від 04 січня 2014 року в сумі 10000 доларів США, що підтверджується квитанцією №30446813(а.с.27).

Згідно ч. 1 ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладнику таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Частиною 2 статті 1060 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду, банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

Відповідно до ч. 1 ст. 1061 ЦК України, банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Згідно п.1.10 укладеного договору вклад виплачується по закінченню строку розміщення вкладу, зазначеного в п. 1.3. даного договору, шляхом зарахування на поточний рахунок вкладника з використанням платіжної картки НОМЕР_1 відкритий в установі банку.

Згідно п.1.3. Договору вклад залучається на строк із моменту зарахування вкладу на рахунок, вказаний в п. 1.6 Договору та по 09 січня 2015 року.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач по закінченню строку дії договору неодноразово зверталася до банку з письмовою вимогою про повернення їй вкладу 29 січня 2015 року, 19 лютого 2015 року(а.с.7,54 ), однак листом від 04.02.2015 року банк повідомив ОСОБА_2 про неможливість видачі з її депозитних рахунків усіх грошових коштів, посилаючись на встановлені обмеження на видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті певною сумою.

Згідно виписки за операціями по картковому рахунку НОМЕР_1 від 01.02.2015 року за період з 06.01.2015 по 30.01.2015, позивачеві не повернуто 10221,74 долар США, з яких 10000 доларів сума вкладу і 221,74 долар США відсотки(а.с.28).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Крім того, ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Отже, за змістом наведених норм права зобов'язання банку полягає у виплаті вкладнику грошових коштів на умовах та в порядку, встановлених договором.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції, давши вірну оцінку обставинам справи, прийшов до правильного висновку, що відмова банку у поверненні грошових коштів з банківських вкладів ОСОБА_2 суперечить вимогам чинного законодавства та умовам укладеного між сторонами договору і обгрунтовано задоволив позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги про те, що після перерахування банком коштів з депозитних рахунків та зарахування цих коштів на власний поточний рахунок ОСОБА_2 зобов'язання банку по поверненню вкладу вважаються виконаними в повному обсязі не заслуговують на увагу виходячи з наступного,

За умовами укладеного сторонами договору банківського вкладу вклад виплачується по закінченню строку розміщення вкладу, зазначеного в п. 1.3. даного договору, шляхом зарахування на поточний рахунок вкладника з використанням платіжної картки НОМЕР_1 відкритий в установі банку (п.1.10), З виписки за операціями по картковому рахунку (а.с.28) вбачається, що кошти перераховані на поточний рахунок позивача відповідно до умов договору 09.01.2015 року. Проте як встановлено судом апеляційної інстанції з пояснень представника відповідача, що позивач не має реальної можливості зняти ці кошти з поточного рахунку через касу банку готівкою та проводити ними розрахунки за допомогою платіжної банківської картки за відсутності коштів у касі банку, а тому зобов'язання банку з повернення вкладу не є виконаними в день перерахування коштів на поточний рахунок вкладника.

Така правова позиція викладена в постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України № 6-140цс13 від 25 грудня 2013 року.

Покликання апелянта на постанову Правління Національного банку України від 29 серпня 2014 року № 540 «Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного і валютного ринків України», п. 1 якої передбачено зобов'язання уповноважених банків обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті або банківських металів з поточних та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати в межах 15 000 грн. на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України, на підставі якої банк не вправі був здійснювати видачу коштів з поточного рахунку є безпідставними, оскільки зазначена і подібні цій наступні відповідні постанови цього банку є розпорядчими актами, які адресовані обмеженій кількості осіб і таке регулювання здійснюється в межах адміністративно-правових відносин Національного банку України з банками, які охоплюються його наглядовою діяльністю. Ці постанови банку не встановлюють нових прав або обов'язків для громадян, не можуть зачіпати їх права, свободи та інтереси.

Разом з тим, як встановлено судом, позивач не мала можливості отримати кошти з власного поточного рахунку навіть і в розмірі відповідно до встановлених обмежень Національним банком України (15 000 грн. на добу).

Твердження апелянта про те, що в АТ «Дельта Банк» запроваджено тимчасову адміністрацію з 03 березня 2015 року до 02 вересня 2015 року включно, а тому відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації зокрема, не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку і т.д. є безпідставним, оскільки відповідно до ч.6 статті 36 цього Закону обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється, зокрема, на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Договір банківського вкладу припинив свою дію 09.01.2015 року, а тимчасову адміністрацію було запроваджено з 03 березня 2015 року. Крім того, відповідачем не надано доказів, що банком було передано інформацію щодо виплати коштів для позивача за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до ст. 52 вказаного Закону або виплати Фондом позивачу граничного розміру відшкодування коштів за вкладами в сумі 200 тис. грн.

Разом з тим, хоча процедура повернення вкладу у разі ліквідації банку встановлена спеціальним Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який регулює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, ніяким чином не перешкоджає вкладнику звернутися до суду за захистом порушеного права відповідно до ст. 16 ЦК України та вимагати стягнення сум, які йому не повернуті за системою гарантування, виходячи із наведених норм ЦК України та умов договорів банківського вкладу.

Безпідставними є покликання апелянта на незаконність рішення про стягнення боргу у доларах США з огляду на наступне.

Згідно ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» вклад(депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Укладені між сторонами договори банківського вкладу не містять умов про повернення вкладу в іншій валюті, ніж та що зазначена в договорі, а також рух коштів по рахунку, відповідно до виписки по рахунку, відображеній у доларах США. Крім того позивач зверталася з позовом про повернення банківського вкладу з підстав, передбачених нормами Цивільного Кодексу України, а не відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому стягнення неповерненого вкладу у валюті, в якій цей вклад було внесено відповідає вимогам чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги про безпідставність стягнення з відповідача в користь позивача витрат на правову допомогу за відсутності необхідних доказів для такого стягнення не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах справи наявний договір про надання правової допомоги від 02 лютого 2015 року, розрахунок витрат на правову допомогу, квитанція про сплату коштів за надання правової допомоги (а.с.22-26).

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, яке постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника відповідача Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Зленка Тараса Олексійовича відхилити, а рішення Ковельського міськрайонного суду від 14 квітня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді