Ухвала суду № 44839738, 26.08.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Матеріал № 623/2535/14-к Слідчий судя: ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/790/945/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Зубкова Л.Я.,

суддів - Олефір Н.О., Цілюрика В.П.,

при секретарі - Яковлевій М.В.,

за участю прокурора - Панасенка О.О.,

захисника - ОСОБА_2,

розглянула в судовому засіданні в м. Харкові матеріали за апеляційними скаргами прокурора Ізюмської міжрайонної прокуратури Харківської області та захисника ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 11 серпня 2014 року.

Цією ухвалою за клопотанням слідчого до ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 260 КК України, застосований запобіжний захід - тримання під вартою на 60 діб до 10 жовтня 2014 року з визначенням застави у розмірі 365400 грн. та вказівкою про те, що в разі її внесення ОСОБА_3 підлягає звільненню з-під варти з покладанням на нього обовязків, передбачених п.п. 1-3 ч.5 ст. 194 КПК України.

ОСОБА_3 підозрюється в тому, що в перших числах травня 2014 року вступив до непередбаченого Законом збройного військового формування самопроголошеної, так званої, «Донецької народної республіки» під командуванням громадянина ОСОБА_4 Федерації ОСОБА_5

В подальшому, до 4 липня 2014 року ОСОБА_3, являючись бійцем цього формування, отримав у власне володіння вогнепальну зброю - пістолет «Макарова» та набої до нього та виконуючи накази свого безпосереднього командира здійснював визначені йому функції по окупації м. Миколаївка та м. Славянска, озброєний пістолетом «Макарова» стояв на блок - посту в районі цегельного заводу м. Миколаївка Славянського району та проводив патрулювання м. Миколаївка, виконував інші протиправні накази, направлені проти представників влади із застосуванням вогнепальної зброї.

В результаті діяльності вказаного збройного формування настали тяжкі наслідки - масова загибель людей та зруйнована і пошкоджена велика кількість адміністративних, приватних будівель та споруд.

Прокурор в апеляційній скарзі просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову про застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, але без визначення застави, посилаючись на необхідність такого рішення з урахуванням обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3, та існуючих ризиків.

Захисник ОСОБА_2, в свою чергу, просить в апеляційній скарзі про скасування ухвали слідчого судді та застосуванні до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, посилаючись на те, що він має постійне місце проживання, сімю, дітей, непрацездатних батьків, не судимий, працює, інвалід ІІІ групи у звязку з проходженням військової служби в Афганістані, характеризується позитивно, а існування зазначених слідчим суддею ризиків не доведене.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_2 на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який вважав апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає та дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів не знаходить підстав до задоволення апеляційної скарги.

За змістом ч.1 ст. 194 КПК України слідчий суддя під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу зобовязаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення та достатність підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор, а також недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам.

ОСОБА_3, не визнаючи своєї провини за повідомленою йому підозрою, в той же час підтвердив, що наприкінці квітня 2014 року у м. Славянську познайомився з так званими ополченцями ДНР, та за їх посередництвом у людини з їх оточення на призвісько «Медвідь», придбав пістолет «Макарова» з патронами до нього, який згодом носив при собі.

Свідок ОСОБА_6 надав пояснення про те, що ОСОБА_3 близько двох місяців чергував на блок - посту зі зброєю у руках, патрулював у м. Миколаївка.

Про чергування ОСОБА_3 на блок - посту біля цеглового заводу у м. Миколаївка пояснив також свідок ОСОБА_7

Судячи з пояснень дружини ОСОБА_3 - свідка ОСОБА_8, він з початку травня 2014 року став активно співпрацювати з сепаратистами, отримав від них пістолет «Макароваа» з набоями, який просив згодом сховати разом з камуфляжною формою, бронежилетом та іншим майном, що вона і зробила.

Згідно протоколу огляду місця події, ці предмети в подальшому були виявлені та вилучені за місцем проживання ОСОБА_3

З урахуванням наведених даних колегія суддів не вважає безпідставним висновок слідчого судді щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, про яке йдеться у клопотанні про застосування до нього запобіжного заходу.

При цьому, приймаючи до уваги тяжкість покарання, яке йому загрожує в разі визнання винним у вчиненні вказаного правопорушення, а також те, що згідно обґрунтованої підозри він приймав участь у діяльності незаконного збройного формування, яке на даний час є діючим, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про існування ризиків переховування ОСОБА_3 від органів досудового розслідування та суду, а також продовження кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, та не вбачає за можливе запобігання цих ризиків шляхом застосування до ОСОБА_3 більш мякого запобіжного заходу, ніж тримання його під вартою.

Що стосується посилань, викладених в апеляційній скарзі прокурора, то у відповідності до вимог ч.3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та за відсутністю обставин, передбачених частиною четвертою цієї статті, зобовязаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обовязків, передбачених цим Кодексом.

В той же час, за наявністю обставин, про які йдеться у ч.4 ст. 183 КПК України, застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави є правом, а не обовязком слідчого судді.

З огляду на вимоги ч.1 ст. 22 КПК України щодо необхідності здійснення кримінального провадження на основі змагальності, ініціювання питання про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави є прерогативою прокурора.

Судячи з матеріалів судового провадження, прокурор в процесі судового розгляду клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу, не звертав уваги слідчого судді на необхідність тримання ОСОБА_3 під вартою без визначення розміру застави.

За таких умов, з урахуванням розміру застави, визначеної слідчим суддею у відповідності до вимог п.3 ч.5 ст. 182 КПК України, колегія суддів не знаходить підстав вважати ухвалу слідчого судді такою, що суперечить закону.

Тому, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги прокурора Ізюмської міжрайонної прокуратури Харківської області та захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 11 серпня 2014 року про застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу - без змін.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий -

Судді: