Рішення № 44839496, 03.06.2015, Сарненський районний суд Рівненської області

Справа № 572/4337/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2015 року Сарненський районний суд Рівненської області

в складі:

головуючого судді - ВЕДЯНІНОЇ Т.О.

при секретарі - МАРТИНЮК І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сарни справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, КОРОСТСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ САРНЕНСЬКОГО РАЙОНУ, третіх осіб - приватного нотаріуса ТОКОВА ВАСИЛЯ ГРИГОРОВИЧА, ОСОБА_5 про часткове скасування рішення сільської ради щодо оформлення права власності на житловий будинок, часткове скасування свідоцтва про право власності на житловий будинок, визнання частково недійсним договору дарування житлового будинку з надвірними будівлями, визнання права власності на частину житлового будинку з надвірними будівлями в порядку спадкування за законом, визнання права власності на частину земельної ділянки в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив частково скасувати рішення Коростської сільської ради Сарненського району Рівненської області від 26 вересня 2013 року № 33 у частині оформлення права власності та свідоцтво від 22 липня 2010 року про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1; визнати частково недійсним договір дарування від 2 жовтня 2010 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 на житловий будинок; встановити факт права власності ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, на 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1; визнати за позивачем право власності на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,0130 га для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_9 заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Позивач пояснив, що після смерті матері - ОСОБА_8, подав заяву про прийняття спадщини. Під час оформлення спадщини зясувалось, що частину спадкового майна, а саме : будинковолодління по АДРЕСА_1, батько, ОСОБА_6, подарував відповідачу - ОСОБА_2 Позивач вважає договір дарування таким, що порушує його права, а тому просить його скасувати та визнати за ним право власності на 1/2 частину спірного будинковолодіння.

Представник позивача пояснив, що вважає рішення виконкому Коростської сільської ради № 33 незаконним, оскільки майно батьками сторін по справі набуто спільно, а тому вони мали рівні частини у цьому майні. З огляду на наведене, ОСОБА_6 розпорядився частиною майна, яке йому не належало, а тому представник позивача просить задоволити вимоги ОСОБА_1

Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача - ОСОБА_10 не визнали позовні вимоги ОСОБА_1

Відповідач пояснила, що між спадкоємцями ОСОБА_6 та ОСОБА_8 існувала домовленість про те, що заяви про прийняття спадщини після смерті батьків ніхто не подає, а спірне будинковолодіння залишається їй, оскільки таким чином стосовно будинковолодіння за життя розпорядився ОСОБА_6 Відповідач наполягає, що позивачу було відомо про договір дарування житлового будинку по АДРЕСА_1, а тому вважає вимоги ОСОБА_1 безпідставними.

Представник відповідача заперечив щодо заявлених ОСОБА_1 вимог і просить відмовити у їх задоволенні в зв'язку із спливом строків позовної давності.

Представник відповідача, Коростської сільської ради Сарненського району Рівненської області - Климець О.З., щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заперечив, в суді пояснив, що позивач не проживає на території Коростської сільської ради з 1982 року, а тому не є членом колгоспного двору та не може претендувати на частину майна колгоспного двору головою якого був ОСОБА_6

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5 заперечив щодо позовних вимог ОСОБА_1 з тих підстав, що позивач батьків до смерті не доглядав, а тому батько вирішив будинок подарувати сестрі - ОСОБА_2, про що повідомив усім дітям, в тому числі і позивачу.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Токов В.Г. у судове засідання не з'явився, повідомлявся про час розгляду справи відповідно до закону.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши надані докази, суд дійшов до наступного.

Із копії погосподарської книги (особистий рахунок 606) та повідомлення Коростської сільської ради № 575 від 19 грудня 2013 року (а.с.60) встановлено, що спірне будинковолодіння було взято на погосподарський облік 1 січня 1961 року, суспільна група господарства - колгоспники.

Надані суду копії погосподарських книг підтверджують, що головою колгоспного двору був ОСОБА_6, а ОСОБА_8 - членом колгоспного двору (а.с.61-64).

Вказані вище докази та, крім цього, довідка Коростської сільської ради Сарненського району № 2881 від 28 жовтня 2009 року, рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 21 листопада 2011 року доводять, що спадкодавець - ОСОБА_8 була дружиною ОСОБА_6 (а.с.10,13).

Відповідно до ст.7 Конституції СРСР 1936 року - колгоспним двором є родинно-трудове об'єднання осіб, всі або більшість працездатних членів якого є членами колгоспу, беруть участь особистою працею в колгоспному виробництві, отримують основні доходи від суспільного господарства колгоспу і, крім того, ведуть особисте підсобне господарство на присадибній земельній ділянці.

Спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, тобто до набрання чинності Закону України «Про власність», мають вирішуватись за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме : а). право власності на майно, яке належало колгоспному двору і не зберіглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);

б). розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні , вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке зберіглося.

Таким чином, усі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору.

Копія технічного паспорту на будинковолодіння № 37 по АДРЕСА_1, доводить, що вказане будинковолодіння 1965 року забудови зберіглося на даний час (а.с.32-34). Вказане майно належало на праві власності соціальній групі колгоспний двір, що встановлено із копій погосподарських книг за 1964 -1991 (а.с.61-64, 127-132 т.1, т.2).

Вказані вище копії по господарських книг та повідомлення Коростської сільської ради № 238 від 27 травня 2015 року доводять, що у спірному будинковолодінні постійно проживали ОСОБА_6, ОСОБА_8 (до моменту смерті) ОСОБА_7, ОСОБА_5. Член сім'ї ОСОБА_6 - ОСОБА_12 проживала постійно до 1990 року, вибула у цьому році на навчання.

Таким чином, станом на 15 квітня 1991 року право на частку члена колгоспного двору мали вказані вище особи : ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_12

При умові рівності часток усіх членів колгоспного двору - частка кожного із вказаних осіб становить 1/5.

Враховуючи наведені вище докази та норми права, суд вважає, що ОСОБА_8 набула право власності на 1/5 частку спірного будинковолодіння на законних підставах.

Відповідно до ст.328 ЦК України - право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, вимога позивача про встановлення факту права власності за спадкодавцем, ОСОБА_8, на вказану частину спірного володіння є обґрунтованою.

Однак, копія рішення виконавчого комітету Коростської сільської ради № 33 від 23 червня 2010 року (а.с.77 т.1) та копія договору дарування від 2 жовтня 2010 року (а.с.9 т.1) доводять, що на ОСОБА_6 було оформлено право власності на весь житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, яким він розпорядився на користь ОСОБА_2, уклавши на користь останньої договір дарування цього будинковолодіння.

Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України - якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи наведені обставини, суд вважає незаконними рішення Коростської сільської ради № 33 від 23 червня 2010 року договору дарування від 2 жовтня 2010 року в частині відчуження частини будинковолодіння, належної спадкодавцю - ОСОБА_8

Копія свідоцтва про смерть № НОМЕР_1 від 30 липня 2009 року доводить, що спадкодавець - ОСОБА_8, померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивач є сином померлої ОСОБА_8, що вбачається із копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 20 березня 2012 року. Вказаний документ та матеріали оглянутої в суді спадкової справи № 577/2009 доводять, що позивач своєчасно прийняв спадщину після смерті матері, оскільки 28 листопада 2009 року звернувся із відповідною заявою до державної нотаріальної контори.

Оскільки в ході судового слідства встановлено факт права власності ОСОБА_8 на 1/5 частину будинковолодіння по АДРЕСА_1 - вимога позивача, який є таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_8, стосовно визнання за ним права власності на частину спірного будинковолодіння підлягає до задоволення частково - в межах прав спадкодавця на вказане майно.

ОСОБА_1 просив, також, визнати за ним право власності на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,0130 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, надвірних будівель та споруд, яка розташована по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_8, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.

Суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині визнання за ним права власності на 1/5 частину спірного будинковолодіння.

В обґрунтування заявленої вимоги про визнання за позивачем права власності на частину земельної ділянки ОСОБА_1 посилається на ст.120 ЗК України, відповідно до ч.1 цієї норми дійсно до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Позивач просить визнати за ним право власності на частину земельної ділянки в порядку спадкування за законом після смерті матері.

Згідно із ч.1 ст.1225 ЦК України - право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення.

Із змісту ст.1218 ЦК України вбачається, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Повідомлення № 96 від 24 лютого 2015 року за підписом Коростського сільського голови (а.с.225 т.1), доводить, що за адресою - АДРЕСА_1 обліковуються земельні ділянки : розміром 0,06 га. - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та розміром 0,06 га. - для ведення особистого селянського господарства. Копія довідки № 412 від 28 вересня 2012 року доводить, що вказана вище земельна ділянка зареєстрована за померлим ОСОБА_6 (а.с.18 т.1).

Таким чином, доказів того, що спадкодавець на момент смерті була користувачем або власником вказаних вище земельних ділянок, позивачем, відповідно до вимог ст.60 ЦПК України, надано не було. Крім цього, редакція статті 120 ЗК України на яку посилається позивач в обґрунтування своїх вимог щодо земельної ділянки, прийнята 5 листопада 2009 року, тобто, після смерті спадкодавця.

З огляду на наведене, вказана вимога ОСОБА_1 не підлягає до задоволення, оскільки не доведено право спадкодавця на частину спірної земельної ділянки на момент смерті, а тому суд не може визнати право позивача на частину земельної ділянки по АДРЕСА_1 в порядку спадкування.

Враховуючи наведене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення частково.

В ході розгляду даної справи представником позивача було заявлено клопотання про застосування до вимог ОСОБА_1 позовної давності.

Відповідно до ст.257 ЦК України - загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Позивач та представник позивача в суді наполягали, що початком перебігу цього строку є час укладення договору дарування спірного будинковолодіння - 2 жовтня 2010 року, на підтвердження чого просили допитати свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_12, які пояснили, що після укладення договору дарування будинковолодіння на користь ОСОБА_2 батько, ОСОБА_6 у телефонній розмові повідомив їх про укладення ним такого договору, а тому свідки вважають, що позивач також був обізнаний про існування такого договору.

Оскільки покази свідків не містять посилання на конкретну дату, в яку відбувалась телефонна розмова ОСОБА_6 із позивачем і взагалі вони оперують не конкретними фактами, а власними думками з цього приводу - суд не може послатись на покази свідків в цьому випадку, а тому вважає моментом, в який позивач дізнався про наявність укладеного спірного договору дарування дату 22 березня 2012 року, тобто, день отримання ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері, а тому саме цей день є датою, з якої розпочинається перебіг строку позовної давності, які не пропущені позивачем.

На підставі наведеного, ст.ст.203, 717, 1261, 1268 ЦК України, керуючись ст.ст. 60, 212-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати частково рішення Коростської сільської ради Сарненського району Рівненської області від 26 вересня 2013 року № 33 у частині оформлення права власності та свідоцтво від 22 липня 2010 року про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1; визнати частково недійсним договір дарування від 2 жовтня 2010 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 на вказаний вище житловий будинок.

Встановити факт права власності ОСОБА_8, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, на 1/5 частину житлового будинку по АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/5 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

У задоволенні вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним право власності на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,0130 га для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити, за безпідставністю позовної вимоги.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Рівненської області через Сарненський районний суд протягом десяти днів з моменту проголошення.

СУДДЯ підпис

Копія вірно

Суддя Сарненського районного суду

Рівненської області Т.О.Ведяніна