Рішення № 44839074, 02.06.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 530/166/15-ц Номер провадження 22-ц/786/1686/15Головуючий у 1-й інстанції Дем'янченко С. М. Доповідач ап. інст. Буленко О. О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого - судді - Буленко О.О.

Суддів: Дорош А.І., Бондаревської С.М.

при секретарі: Ачкасовій О.Н.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ПАТ КБ " ПриватБанк" - Шуліки А.В.

на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 15 квітня 2015 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства КБ " ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення боргу кредитором зі спадкодавця та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства КБ " ПриватБанк" про визнання кредитного договору недійсним,-

В С Т А Н О В И Л А :

03 лютого 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу кредитором спадкодавця. В обґрунтування позовних вимог вказав, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4, чоловіком відповідача було укладено кредитний договір б/н від 24.11.2007 року, відповідно до якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. 20.05.2014 року позивачем було направлено претензію кредитора до Зіньківської державної нотаріальної контори. 07.07.2014 року позивач отримав відповідь в якій міститься витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі. Враховуючи, що відповідачка прийняла спадщину до складу якої входять і кредитні зобов'язання померлого позичальника, прохає стягнути з останньої заборгованість за кредитним договором у розмірі 7035, 91 грн. та 243,60 грн. сплаченого судового збору.

13 березня 2015 року з зустрічними позовними вимогами до суду звернулась ОСОБА_3 про визнання кредитного договору недійсним. В обґрунтування позовних вимог вказала, що їй не було відомо про укладення її чоловіком вказаного кредитного договору, спірний договір був укладений без її згоди та виходить за межі дрібного побутового, а тому вказаний кредитний договір є недійсним

Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 15 квітня 2015 року в задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк"до ОСОБА_3 про стягнення боргу кредитором спадкодавця - відмовлено.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" про визнання кредитного договору недійсним - задоволено.

Кредитний договір б/н укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 24.11.2007 року, відповідно до якого ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 1000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом - визнано недійсним.

Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 243 ( двісті сорок три) грн. 60 коп.

З вказаним рішенням не погодився ПАТ КБ « ПриватБанк» в зв'язку з чим його представником вказане рішення було оскаржено в апеляційному провадженні. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що померлим ОСОБА_4 було отримано кредит на споживчі цілі, а тому кошти за даним кредитним договором були використані в інтересах сім'ї.. Крім того, відповідачка як спадкоємиця померлого повинна відповідати за його зобов'язаннями.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ст. 309 ч.1 п. 3 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Так, відмовляючи в задоволенні первісних позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором та задовольняючи зустрічні позовні вимоги про визнання недійсним договору кредиту, суд першої інстанції виходив з того,що дружина померлого ОСОБА_4 - ОСОБА_3 не надавала своєї згоди на укладення кредитного договору, отримані кошти за даним договором були особистою власністю померлого, а тому ОСОБА_3 .не має ніяких зобов'язань за спірним кредитним договором.

Однак, погодитись з таким висновком місцевого суду не можна, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд не правильно застосував норми матеріального та процесуального закону.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.11.2007 року між ПАТ КБ 'ПриватБанк' та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір б/н від 24.11.2007 року, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 1000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. (а.с. 8-13).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Зіньківського районного управління юстиції Полтавської області ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.16).

Згідно повідомлення Зіньківської державної нотаріальної контори Полтавської області від 19.03.2015 року, вбачається, що після померлого ОСОБА_4 заведена спадкова справа № 180/2014 на підставі заяв ОСОБА_4, ОСОБА_6 про відмову від прийняття спадщини. В матеріалах спадкової справи наявна претензія кредитора ПАТ КБ "Приват Банк" до боржника в сумі 7035 грн.91 коп. за кредитним договором ( а.с.76).

Статтею 1296 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Частиною 2 статті 1281 ЦК України визначено, що кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Тобто, вимога кредиторів пред'являється до спадкоємців, які прийняли спадщину.

Як вбачається з матеріалів справи, за вих. № SAMDNS0000017064784 від 20 травня 2014 ПАТ КБ « ПриватБанк» направило претензію кредитора до Зіньківської нотаріальної контори в порядку ст. 1281 ЦК України, тобто у строки встановлені ч. 2 ст. 1281 ЦК України.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, після отримання відповіді з до Зіньківської нотаріальної контори, в якій містився Витяг про реєстрацію у Спадковому реєстрі, позивачу стало відомо про прийняття спадщини ОСОБА_3 шляхом проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

22.07.2014 року до спадкоємця» ОСОБА_3 було направлено лист - претензію, згідно яких ПАТ « ПриватБанк» свої вимоги. Про стягнення заборгованості за кредитним договором. / а.с. 21-22/

Таким чином, встановивиши, що ОСОБА_3 не зверталась до нотаріальної контори з заявою про відмову від спадшини, прийнявла спадщину після померлого чоловіка шляхом проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, зобовязана задовольнити вимоги кредитора, який звернувся до неї з вимогою з дотриманням вимог ч.2 ст. 1281 ЦК в межах вартості майна, одержанного у спадщину.

В свою чергу, колегія вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання кредитного договору недійсним з підстав йогог укладення без згоди дружини, до задоволення не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує і визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту і угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому, відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди. У разі коли після укладення угоди набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють договірні відносини, ніж ті, що діяли в момент укладення угоди, сторони вправі керуватися умовами договору, а не цим нормативним актом, якщо останній не має зворотної сили.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. п. 7, 8 Постанови № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом .Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.11.2007 року між ПАТ КБ 'ПриватБанк' та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір б/н від 24.11.2007 року, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 1000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Разом із тим, положення ст. 65 СК України, на які послався позивач, щодо порядку розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, регулюють відносини, які стосуються саме розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на отримання кредиту, оскільки кредитний договір є правочином щодо отримання у власність грошових коштів і не створює обов'язків для другого із подружжя, а лише для позичальника як сторони договору (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Таким чином, доводи позивача за зустрічним позовом, що її чоловік діяв без її згоди, що є безумовною підставою для визнання кредитного договору недійсним є безпідставними, а тому у задоволенні її позову слід відмовити за необґрунтованістю у повному обсязі.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що Банк набув право стягнення заборгованості за кредитним договором з позивачки, як зі спадкоємиці померлого, до якої перейшли зобов'язання останнього, а тому посилання суду першої інстанції щодо невідповідності кредитного договору положенням ст. 65 СК України є безпідставними.

Також, відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З цих підстав колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 15 квітня 2015 року, ухваливши нове рішення про задоволення первісних позовних вимог та про відмову у задоволенні зустрічного позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, 314, 316 ЦПК України, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника ПАТ КБ " ПриватБанк" - Шуліки А.В.- задовольнити.

Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 15 квітня 2015 року - скасувати та постановити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства КБ " ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення боргу кредитором зі спадкодавця - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства КБ " ПриватБанк" заборгованість за кредитом - 6953,18 грн, заборгованість за відсотками - 82,73 грн, а всього 7035, 91 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства КБ " ПриватБанк" сплачений судовий збір в сумі 243, 60 грн.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства КБ " ПриватБанк" про визнання кредитного договору недійсним - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ

Головуючий суддя: О.О.Буленко

Судді: С.М. Бондаревська А.І.Дорош