Рішення № 44838421, 03.06.2015, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/2572/14-ц

Провадження №2/541/553/2015

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03 червня 2015 року Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючої, судді - Куцин В. М.,

при секретарі - Борисенко М. Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Миргород справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення,третя особа ОСОБА_3 та зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, визнання недійсним та скасування реєстрації права власності на житлову квартиру, визнання особи такою, що втратила право на проживання в житловому приміщенні та зняття з реєстрації за місцем проживання, третя особа Миргородська міська рада

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про вселення в квартиру АДРЕСА_1, яка належить йому, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він з 1985 року до січня 2009 року перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою. В період шлюбу ним, дружиною та дочкою була приватизована спірна квартира. Після розірвання шлюбу дружина залишилася проживати в квартирі разом з дочкою, змінила замки на вхідних дверях та відмовилася передати йому ключі. Позивач був змушений проживати разом з матір'ю у будинку, який належить останній. На даний час матір має намір продати будинок, відповідач відмовляє йому у вселенні в квартиру незважаючи на те, що в квартирі проживає сама, так як дочка, третя особа по справі, навчається у Вузі міста Полтави, де постійно проживає. Оскільки проти його вселення в квартиру ОСОБА_3 не заперечує, тому він не зазначає її відповідачем. В зв'язку з чим з метою захисту своїх прав на житло звернувся до суду з вказаним позовом та просив вселити його в спірну квартиру та зобов'язати відповідача передати йому дублікат ключа від вхідних дверей квартири.

Заочним рішенням Миргородського міськрайонного суду від 14.11.2014 року позовні вимоги позивача ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалою суду від 08 квітня 2015 року вищезазначене заочне рішення скасовано, справу призначено до розгляду в загальному порядку.

23 квітня 2015 року відповідач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_3 подали зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, визнання недійсним та скасування реєстрації права власності на житлову квартиру, визнання особи такою, що втратила право на проживання в житловому приміщенні та зняття з реєстрації за місцем проживання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказували, що вони зареєстровані та постійно живуть в однокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1, відповідно ОСОБА_2 з 1992 року, а ОСОБА_3 від моменту свого народження з 1995 року. До недавнього часу вони вважали, що в 1998 році житлова квартира була приватизована разом із ОСОБА_1, який на той час являвся членом їх сім'ї. Однак в судовому засіданні Миргородського міськрайонного суду Полтавської області у справі №541/2572/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення, третя особа ОСОБА_3, яке відбулось 08.04.2015 року стало зрозуміло, що органом приватизації - ВАТ «Миргородське АТП 15308», згідно з розпорядженням (наказом) №927 від 10.11.1998 року, було видано свідоцтво на право власності на житло від 10.11.1998 року, зі змісту якого вбачається, що житлова квартира№13, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, дійсно належить на праві приватної власності громадянам ОСОБА_1 та невідомим особам ОСОБА_4 і ОСОБА_5.

Право власності на зазначену житлову квартиру, було зареєстроване Лубенським МБТІ на підставі вищевказаного свідоцтва про право власності на житло за громадянами ОСОБА_1, ОСОБА_4 і ОСОБА_5, про що у реєстрову книгу, у відповідності до діючого на той час законодавства, було внесено запис за №48/122. Таким чином 10.11.1998 року житлова квартира була приватизована ОСОБА_1, а також ОСОБА_4 і ОСОБА_5.

Однак ОСОБА_4 і ОСОБА_5 не проживали житловій квартирі, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, де були зареєстровані (прописані) у зазначеній квартирі та не являлись членами сім'ї ОСОБА_1. Із вищезазначеного слідує, що свідоцтво на право власності на житло від 10.11.1998 року, згідно якого житлова квартира, дійсно належить на праві приватної власності громадянам ОСОБА_1 та членам його сім'ї ОСОБА_4 і ОСОБА_5, було видано з порушенням вимог ст. 6 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», так-як до нього було включено невідомих осіб, які не проживали у даній житловій квартирі, а отже не мали права на її приватизацію, а саме ОСОБА_4 і ОСОБА_5.

Одночасно було порушено їхнє законне право на приватизацію, так-як ОСОБА_2 та ОСОБА_3, членів родини наймача квартири ОСОБА_1, не було включено до свідоцтва на право власності на житло від 10.11.1998 року, як співвласників квартири. Таким чином свідоцтво на право власності на житло від 10.11.1998 року видане органом приватизації - ВАТ «Миргородське АТП 15308», на житлову квартиру на ім'я ОСОБА_1, ОСОБА_4 і ОСОБА_5, має бути визнано недійсним в силу невідповідності його вимогам закону.

У листопаді 2008 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано за рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області. Після розірвання шлюбу починаючи з грудня 2008 року ОСОБА_1 проживав окремо в житловому будинку по АДРЕСА_2, тому вважали, що ОСОБА_1 втратив право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1, внаслідок його відсутності понад шість місяців без поважних причин в спірній квартирі.

Просили визнати недійсним свідоцтво на право власності на житло від 10.11.1998 року видане органом приватизації - ВАТ «Миргородське АТП 15308» на ім'я ОСОБА_1, ОСОБА_4 і ОСОБА_5, про право власності на житлову квартиру АДРЕСА_1, скасувати реєстрацію права власності за громадянами ОСОБА_1, ОСОБА_4 і ОСОБА_5, на житлову квартиру АДРЕСА_1 вчинену Лубенським МБТІ на підставі свідоцтво на право власності на житло від 10.11.1998 року та визнати недійсним запис за №48/122 у реєстровій книзі, визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1, зняти ОСОБА_1 з реєстрації за місцем проживання.

Ухвалою суду від 13.05.2015 року по справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору по зустрічному позову Миргородську міську раду Полтавської області.

Позивач по зустрічному позову ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася направила на адресу суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує та просила їх задовольнити (а. с. 127.).

Представник третьої особи Миргородської міської ради в судове засідання не з'явився, направив на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності, при вирішенні спору покладався на розсуд суду(а.с.125).

В ході судового розгляду позивач по сервісному позову ОСОБА_1, підтримав свої позовні вимоги, просив позов задовольнити і відмовити в задоволенні зустрічного позову. Суду пояснив, що спірна квартира була надана йому та членам його сім'ї, як незавершене будівництво, потім добудована і приватизована. Після розірвання шлюбу з 2010 року бувша дружина, відповідач по справі, та дочка проживають в спірній квартирі. В 2010 році ОСОБА_2 змінила в квартирі замок і відмовила йому у передачі ключів. З того часу він не може потрапити до квартири, в зв'язку з чим змушений звернутися до суду з позовом про вселення.

Разом з тим на даний час заочне рішення суду за його позовом про вселення було фактично виконано до його скасування судом. Йому передані ключі від вхідних дверей і він має можливість користуватися квартирою, однак цього робити не бажає до закінчення судового розгляду справи.

Заперечуючи проти заявленого зустрічного позову вказував, що позивачами не заявлено про поновлення процесуального строку для звернення до суду, хоча з часу коли було видано свідоцтво про право власності на квартиру минув значний проміжок часу більше ніж 3 роки. Він був квартиронаймачем, тому і здійснив приватизацію квартири разом з членами своєї сім'ї. Про допущену помилку в свідоцтві про право власності в іменах співвласників останнім було відомо з часу видачі свідоцтва. Він про допущену помилку органом приватизації дізнався в ході розгляду справи судом. Зазначені в позові факти та обставини є надуманими з метою порушити його законні права на користування житлом.

Відповідач по первісному позову ОСОБА_2 просила відмовити в задоволенні позову про вселення ОСОБА_1, який є її бувшим чоловіком, та задовольнити зустрічний позов з підстав викладених у ньому. При цьому пояснила, що сімейні відносини не склалися в зв'язку зі зловживанням чоловіка спиртними напоями. На час розірвання шлюбу вони проживали в будинку, що належав матері позивача. Після розірвання шлюбу в 2009 році вона з дочкою переїхали на постійне місце проживання в спірну квартиру. ОСОБА_1 постійно приходив в квартиру, влаштовував сварки, навіть застосовував фізичну силу, тому вона неодноразово зверталася до правоохоронних органів. Оскільки в 2010 році в ході сварки ОСОБА_1 пошкодив двері, вона замінила двері і з цього часу бувший чоловік немає ключа. Проти його вселення заперечує, так як останній має місце постійного проживання в будинку своєї матері, квартира однокімнатна, отже немає можливості в ній проживати разом з позивачем. Крім того, вона страждає захворюваннями психіки і поведінка ОСОБА_1 негативно впливатиме на стан її здоров'я .

Про те що в свідоцтві про право власності на квартиру невірно зазначено її по-батькові, вона дізналася після звернення позивача до суду з позовом. Спірну квартиру вони приватизували разом: чоловік та члени сім'ї якими була вона та дочка ОСОБА_6. З 2010 року вона разом з дочкою проживає в спірній квартирі та оплачує всі комунальні послуги.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_7 вважав, що в задоволенні первісного позову необхідно відмовити, оскільки позивач не проживав в спірній квартирі, а лише постійно приходив і влаштовував сварки, заподіював тілесні ушкодження ОСОБА_2 в зв'язку з чим остання була змушена неодноразово звертатися в правоохоронні органи.

Приватизація квартири АДРЕСА_1 була проведена ОСОБА_1 та членами його сім'ї, дружиною та дочкою, позивачами по зустрічному позову, які проживали в квартирі на момент приватизації. Оскільки в свідоцтві про право власності зазначені особи, які не були членами сім'ї ОСОБА_1 і не проживали в ній на момент приватизації, відсутнє розпорядження органу приватизації про передачу у власність ОСОБА_1 та членів його сім'ї,спірної квартири, тому свідоцтво про право власності на житло є недійсним, і тому необхідно скасувати реєстрацію права власності на спірну квартиру за особами зазначеними у Свідоцтві. З 2008 року до часу розгляду справи судом, ОСОБА_1 не проживає в спірній квартирі, в ній проживають ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Після визнання свідоцтва про право власності недійним та скасування державної реєстрації квартира набуде статусу комунальної квартири. Оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживають в спірній квартирі, тому вони є наймачами цієї квартири. А ОСОБА_1 який більше 6 місяців, з 2008 року, не проживає в квартирі, втратив право на її користування, тому необхідно визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1, та зняти з реєстрації за місцем проживання. Про допущену помилку в свідоцтві про право власності на спірну квартиру його довірителька дізналася в ході розгляду справи, про вказану обставину не було відомо і ОСОБА_8 до судового розгляду, що підтвердив останній в суді.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9, та ОСОБА_10 пояснили, що ОСОБА_1 постійно влаштовував сварки з ОСОБА_2 ще в період проживання в шлюбі з останньою, навіть заподіював тілесні ушкодження. В зв'язку з чим в неї на їх думку погіршився стан здоров'я.

Свідок ОСОБА_11 суду повідомила, що приблизно півтора роки тому ОСОБА_1 приходив до спірної квартири, стукав у двері, сварився, його заспокоював чоловік свідка.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові доказ по справі суд вважає що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Частиною 1 ст.15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Відповідно до ст.10 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням юридичних або фізичних осіб поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про вселення в квартиру АДРЕСА_1, яка належить йому, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності згідно Свідоцтва на право власності на житло від 10.11.1998 року виданого ВАТ Миргородський АТП 15308 та зареєстрованого Лубенським МБТІ в реєстровій книзі за №48/122

Заочним рішенням Миргородського міськрайонного суду від 14.11.2014 року (яке Ухвалою суду від 08 квітня 2015 року скасовано) позовні вимоги позивача ОСОБА_1 задоволено - вирішено вселити його в спірну квартиру та зобов'язати відповідача ОСОБА_2 передати йому дублікат ключа від вхідних дверей квартири (а.с.32-33).

В ході примусового виконання вказане рішення суду виконано, що об'єктивно підтверджується постановами про закінчення виконавчого провадження в.о. начальника ВДВС Миргородського МРУЮ Корсунського Ю.О. від 06.04.2015року та підтвердив ОСОБА_1 в судовому засіданні (а.с.73-80).

Виходячи з принципу диспозитивності, оскільки в ході судового розгляду беззаперечно встановлено, що право за захистом якого звернувся до суду ОСОБА_1 на час прийняття судом рішення не порушено, отже захисту не потребує, тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про вселення в житлове приміщення квартири АДРЕСА_1 та зобов'язання ОСОБА_2 передати дублікат ключів від вхідних дверей квартири необхідно відмовити за безпідставністю.

Відповідно до ст. 10 та ст. 60 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 8 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду (в редакції Закону N 2482-12 від 17.12.1997 року, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеним місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача займаних квартир (будинків), здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

Згідно Свідоцтва на право власності на житло від 10.11.1998 року виданого в місті Миргород ВАТ Миргородський АТП 15308 на підставі розпорядження (наказу) №927 від 10.11.1998 року та зареєстрованого Лубенським МБТІ в реєстровій книзі за №48/122 ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної належить квартира АДРЕСА_1

В ході судового розгляду позивачами по зустрічному позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в супереч вищезазначених вимог закону не надано належних та беззаперечних доказів, що на момент приватизації спірної квартири саме позивачі, а не особи вказані в оспорюваному правовстановлюючому документі постійно мешкали в даній квартирі, та що позивач ОСОБА_2 давала згоду на приватизацію цієї квартири.

Суд не може визнати пояснення сторін по справі щодо даних обставин як належний та беззаперечний доказ, оскільки вказане суперечить положенням глави 5 ЦПК України.

Більше того, даний факт спростовується доказами наданими ОСОБА_2 в ході судового розгляду, по квартирною картою ДКП «Миргородтехінвентаризація», відповідно до якої ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були прописані в даній квартирі лише 23.12.1998 року, в той час як рішення про приватизацію було прийнято 10.11.1998 року (а.с.4,129,) та поясненнями сторін, що на момент приватизації квартири вони проживали в будинку матері ОСОБА_1

Суд не може погодитися з твердженнями представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_7, що надана ним світлокопія тексту з найменуванням «Розпорядження органу приватизації», яка не містить даних про місце час його видачі та орган яким розпорядження видавалося є документом на підставі якого була проведена приватизація спірної квартири, оскільки при наданні зазначеного доказу не були дотримані вимоги ст.64 ЦПК України (а.с. 128).

Крім того ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заявляючи вимогу про визнання недійсним Свідоцтва про право власності на житло підставою видачі якого є Розпорядження (наказ) №927 від 10.11.1998 року не заявляють вимогу про його скасування.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло від 10.11.1998 року видане органом приватизації ВАТ Миргородське АТП 15308 на ім'я ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 необхідно відмовити за недоведеністю позовних вимог.

В зв'язку з відмовою в задоволенні вищевказаних позовних вимог не підлягають задоволенню похідні позовні вимоги про визнання недійсним та скасування реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1, визнання ОСОБА_1 особою такою, що втратила право на проживання в житловому приміщенні та зняття з реєстрації за місцем проживання

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 62, 64, 88, 208, 209, 213-215, 294 ЦПК України , суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про вселення в житлове приміщення квартири АДРЕСА_1 та зобов'язання ОСОБА_2 передати дублікат ключів від вхідних дверей квартири - відмовити за безпідставністю.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло від 10.11.1998 року видане органом приватизації ВАТ Миргородське АТП 15308 на ім'я ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, визнання недійсним та скасування реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1, визнання ОСОБА_1 особою такою, що втратила право на проживання в житловому приміщенні та зняття з реєстрації за місцем проживання відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного судуПолтавської області, через Миргородський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії рішення.

Суддя: В. М. Куцин