Ухвала суду № 44836961, 12.05.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"12" травня 2015 р. справа № 808/3905/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український графіт"

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 липня 2014 року у справі №808/3905/14

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

до Публічного акціонерного товариства "Український графіт"

про відшкодування фактичних витрат на виплату пільгових пенсій, -

встановив:

В червні 2014 року позивач звернулося до суду першої інстанції з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту "а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з березня до травня 2014 року в сумі 47 819,53 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 липня 2014 року позов задоволено в повному обсязі.

Постанова суду вмотивована тим, що відповідач, як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та юридична особа, працівники якої вийшли на пільгову пенсію, зобов'язаний відшкодовувати Пенсійному фонду України фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій у повному розмірі. Тому, заборгованість у сумі 47 819,53 грн. за період з березня по травень 2014 року, яка обліковується за відповідачем перед органом Пенсійного фонду України, підлягає стягненню.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження по справі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом першої інстанції не враховано положення ст.9 Закону №1058-ІV, якою визначено вичерпний перелік пенсійних виплат і соціальних послуг, які виплачуються за рахунок коштів Пенсійного фонду, також чітко визначено законодавством, що до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення", виплата яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (п.6 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV); додаткові пенсії, доплати, надбавки та

підвищення призначені відповідно до законодавства України, не включаються до розміру фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, що підлягають відшкодуванню (п.6.6 Постанови правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. №21-1.

Також зазначив, що позивачем не підтверджено фактичні витрати здійснені УПФУ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Представники сторін по справі, повідомлені належним чином у судове засідання не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", а також платником страхових внесків відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до виданих відповідачем довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 на підставі п."а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зазначеним особам призначена пільгова пенсія.

Відповідно до ч. 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам , зайнятим повний робочий день на роботах з особливо важкими умовами пращ за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності Закону, тобто з 01.01.2004 року, у розмірі 20% з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100 відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком Відповідно до цього Закону.

Таким чином, відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій до досягнення працівником пенсійного віку, призначених за списком №1, мають здійснюватися відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Пунктом «а» ст. 13 Закону передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від останнього місця роботи працівники, які зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років та мають стаж роботи не менш 20 років, з них не менш 10 років на вказаних роботах; жінки - після досягнення 45 років та мають стаж роботи не менш 15 років, з них не менш 7 років 4 місяці на вказаних роботах.

Відповідно до ч. 1 п.п 6.1 п. 6 Інструкції "Про порядок обчислення та сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України" №21-1 від 31.12.2003 р. (далі - Інструкція № 21-1) відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Позивачем були здійснені витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до п. "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за березень-травень 2014 року в сумі 47 819,53 грн.

Відповідно до пункту 15 Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001р. за №121/2001, повноваження Пенсійного Фонду України здійснюється через утворені в установленому порядку відповідні управління та відділи. Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій. Одним із основних завдань Пенсійного фонду України є забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених для пенсійного забезпечення, повного і своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій. Пенсійний фонд України має право стягувати з платників страхових внесків несплачені суми страхових внесків.

За приписами пункту 6.4 Інструкції № 21-1 розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які надсилаються підприємствами до 20-го січня поточного року та протягом десяти днів з новопризначених пенсій.

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, що визначено пунктом 6.8 Інструкції № 21-1.

Відповідно до п.9.2. Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум платежів, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-2, в редакції на час розгляду справи апеляційним судом, за бажанням платника органами Пенсійного фонду проводиться звірення розрахунків за всіма платежами, які сплачуються ним за звітний період. За платежами, за якими виникли розбіжності, за бажанням платника друкуються картки особових рахунків платників.

Звірення розрахунків оформляється складанням акта, про що робиться відмітка у книзі обліку актів звірення розрахунків платників, яка ведеться у відділі обліку надходження платежів, за формою згідно з додатком 2. Акт звірення складається у розрізі карток особових рахунків платників у довільній формі з використанням можливості програмного забезпечення.

При збігові сальдо розрахунків за даними платника з даними органу Пенсійного фонду розрахунки на 1 січня вважаються звіреними. Якщо сальдо розрахунків на 1 січня за даними платника не збігається з даними відповідного органу Пенсійного фонду, то акт звірення є підставою для здійснення перевірки в порядку, встановленому законодавством.

Отже, відповідач не позбавлений можливості з'ясувати питання щодо фактичної виплати пенсії під час звірки.

Позивачем були здійснені розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за Списком № 1 за березень-травень 2014 року та вручено їх відповідачеві. Вказані розрахунки відповідачем в установленому порядку не оскаржені та їх дані не спростовані. Відповідач заборгованість по відшкодуванню сум витрат на виплату і доставку пенсій за березень-травень 2014 року в сумі 47 819,53 коп. не погасив.

Посилання відповідача на неврахування судом ст.9 Закону №1058-ІV колегія суддів також не приймає до уваги, оскільки це не відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України при вирішенні питання щодо правильного застосування пункту 6 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV та підпункту 6.6 розділу 6 Інструкції (постанова від 29 травня 2012 року № 21-68а12), яка полягає у тому, що поняття «надбавки та підвищення», які встановлюються та виплачуються згідно з положеннями Закону № 1788-ХІІ, відрізняється від поняття «збільшення розміру пенсії внаслідок її перерахунку», визначеного Законом № 1058-IV, адже нормами законодавства передбачено не лише різні підстави для таких змін розміру пенсії (під час встановлення та виплати додаткових доплат, надбавок, підвищень застосовуються норми Закону № 1788-ХІІ, під час здійснення перерахунку та виплати пенсії з урахуванням збільшення, яке відбулось внаслідок її перерахунку, - Закону № 1058-IV), а й правові наслідки - додаткові доплати, надбавки, підвищення мають окремий статус та обліковуються окремими рядками, а збільшення розміру пенсії внаслідок її перерахунку за нормами Закону № 1058-IV становить її основний розмір, а отже, підлягає включенню до розрахунку фактичних витрат та відшкодуванню.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права..

При винесенні рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів, керуючись вимогами ст.244-2 КАС України, приймає до уваги Постанову Верховного Суду України №21-251а12 від 25 вересня 2012 року по адміністративній справі за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області до Відкритого акціонерного товариства "Росава" про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, згідно якої колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України прийшла до висновку, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам, відповідно до пунктів "а", "б" частини першої статті 13 Закону № 1788-XII за списком № 1 та списком № 2, покриваються підприємствами та організаціями. При цьому обов'язок підприємств та організацій з відшкодування цих витрат, понесених ПФУ після 1 січня 2004 року, не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу (до чи після набрання чинності Законом № 1058-IV). Висновок суду про обов'язок Товариства відшкодувати управлінню ПФУ витрати на виплату та доставку пенсій, які згідно з розрахунком, складеним останнім відповідно до Інструкції, призначені працівникам цього Товариства відповідно до пунктів "а", "б" частини першої статті 13 Закону № 1788-XII, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український графіт" залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 липня 2014 року у справі №808/3905/14 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун