Ухвала суду № 44836495, 22.05.2014, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/3847/14-ц

Провадження № 2/521/4116/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2014 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Коблової О.Д.,

при секретарі Москальовій Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернулася представник ОСОБА_1 ОСОБА_5 із заявою про забезпечення позову та просила суд накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1.

Дослідивши подану заяву, суд вважає за доцільне відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Так, відповідно до ст. 11 ЦПК України диспозитивність цивільного судочинства, яка є основною засадою цивільного процесуального права, полягає в самостійному розпорядженні своїми правами особами, які є учасниками процесу. В контексті процесуальних правовідносин, принцип диспозитивності полягає у можливості надавати пояснення, подавати клопотання, для досягнення конкретної процесуальної мети. Обовязок доказування покладено на учасників процесу статтею 60 ЦПК України.

Згідно ч.1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або інших осіб. Таким чином, наявність у власності відповідача майна, щодо якого є вимога про накладення арешту, є обставиною, що підлягає доказуванню на загальних підставах.

Крім того, згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.

Суд вважає, що заява про вжиття заходів забезпечення позов не є вмотивованою, оскільки не містить жодних посилань на необхідність вжиття заходів забезпечення позову, не вказані підстави з яких заявник вбачає наявність перешкод для виконання рішення суду в майбутньому у випадку задоволення первісного позову, заява ґрунтується виключно на припущенні щодо можливості відчуження нерухомого майна, яке, зокрема, навіть не є предметом спору також, як встеновлено у судовому засіданні, відповідно до інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 10.04.2014 року, на даний час квартира АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 17.10.2013 р.

При відмові в задоволенні заяви, суд наголошує про наявність у позивача права повторного звернення із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, у випадку належного вмотивування знову поданої заяви.

Керуючись ст. ст. 151, 152 ЦПК України, п.п. 1, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним відмовити в повному обсязі.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-ти денний строк з дня винесення ухвали.

Суддя О.Д. Коблова