Рішення № 44835742, 08.06.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2015 р. Справа№ 914/1562/15

За позовом: Приватного підприємства «Топаз-Транс», м. Вінниця

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Софтех», м.Львів

про стягнення 1 900 грн. 00 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

Секретар Юрків М.Г.

Представники:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився

Приватне підприємства «Топаз-Транс», м. Вінниця звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Софтех», м. Львів про стягнення 4 000 грн. 00 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 18.05.2015р. призначив розгляд справи на 08.06.2015 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір транспортного перевезення. На виконання умов вказаного договору, позивач надав відповідачу відповідні послуги. Однак, відповідач свої зобов’язання щодо оплати не виконав, станом на дату подання позову заборгованість становила 4 000 грн. 00 коп. Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 4 000 грн. 00 коп. та судові витрати, в тому числі, витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 2 000 грн. 00 коп.

03.06.2015 р. від позивача поштовим зв’язком надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача борг в розмірі 1 900 грн. 00 коп. та судові витрати, в тому числі, витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 2 000 грн. 00 коп.

Судом встановлено, що заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а отже подальший розгляд справи здійснюється щодо вимог позивача, зазначених у заяві про зменшення позовних вимог.

Відповідач в судове засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 18.05.2015 р. не виконав, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи надсилалися на адресу, вказану позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що згідно ст. 64 ГПК України є врученням належним чином.

У відповідності до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

31 березня 2014 р. між Приватним підприємством «Топаз-Транс» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Софтех» (замовник) було укладено договір транспортного експедирування №31-03.

За цим договором експедитор (відповідач) доручає виконавцю (позивачу) перевезти вантаж в міжнародному та/або внутрішньо- українському сполученні та оплачує перевезення, в виконавець надає транспортні засоби для перевезення вантажу та доставляє вантаж у пункт призначення вантажоодержувачу, вказаному у супровідних документах в обумовлений сторонами термін.

Виконавець організовує перевезення вантажів на підставі заявок експедитора. Конкретні умови по кожному замовленню погоджуються сторонами і вказуються у заявці, яка є невід’ємною частиною даного договору (п. 2.1. договору).

Згідно п. 2.2. договору заявка вважається прийнятою до виконання, якщо вона підтверджена підписами уповноважених осіб та скріплена печатками сторін. Надіслана експедитору заявка з відміткою печатки виконавця підписана уповноваженою особою виконавця є прийнятою до виконання. Заявка може бути подана експедитором за допомогою засобів факсимільного зв’язку (факсом) чи/або іншим фіксованим шляхом (способом). Факс-копія заявки має юридичну силу оригіналу.

Відповідно до заявки на перевезення вантажу від 31.10.2014 р. позивач зобов’язувався здійснити перевезення вантажу по маршруту м. Львів – м.Калинівка (Вінницька область).

Вартість перевезення згідно заявки становила 4 000 грн. в тому числі ПДВ 666,70 грн.

Позивач умови перевезення, зазначені в заявці та договорі, виконав повністю, що підтверджується підписом вантажоодержувача про отримання вантажу на товарно-транспортній накладній №295 від 06.11.2014 р.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що експедитор оплачує замовлені послуги протягом 10 банківських днів з моменту отримання експедитором повного пакету документів, а саме: оригіналу договору, оригіналу заявки на перевезення, рахунку, акту виконаних робіт, товарно-транспортної накладної (ТТН, CMR), податкової накладної.

Позивачем було надіслано відповідачу товарно-транспортну накладну №295 від 06.11.2014 р. з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, рахунок-фактуру №1139 від 01.11.2014 р., акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1139 від 01.11.2014 р. та інші документи.

8 квітня 2015 р. позивач надіслав відповідачу претензію про оплату заборгованості в розмірі 4 000 грн. 00 коп. протягом 10 календарних днів з дня отримання даної претензії.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов’язання перед позивачем щодо оплати вартості послуг на дату подання позову виконав частково, заборгованість відповідача перед позивачем станом на дату розгляду справи становить 1 900 грн. 00 коп.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 1 900 грн. 00 коп. основного боргу.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Позивачем на підтвердження його витрат на послуги адвоката надано копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2, видане 13.02.2012р., договору №03-18/03/2015 про надання юридичних послуг від 18.03.2015 р., акту прийому-передачі наданих послуг від 27.05.2015 р. та платіжне доручення №369 від 19.03.2015 р. про здійснення оплати вартості послуг адвоката.

Як зазначено у п. 6.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п’ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов’язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв’язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Беручи до уваги той факт, що позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення 4 000 грн. 00 коп. боргу, які в подальшому зменшені до 1 900 грн. 00коп., вимога про покладення на відповідача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 2 000 грн. 00 коп. є неспіврозмірною із розміром позовних вимог. Слід також зазначити, що справа №914/1562/15 не є складною - позивачем заявлено вимогу лише про стягнення основного боргу без нарахування штрафних санкцій у зв’язку із простроченням оплати вартості разового перевезення вантажу в межах України, розгляд справи не був тривалим у часі, адвокат не брав участі в судовому засіданні. Позивачем також не подано доказів, які б підтверджували розумність витрат на оплату послуг адвоката саме у розмірі 2 000 грн. 00 коп.

Таким чином, суд вважає за доцільне покласти на відповідача витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 800 грн. 00 коп.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626, 909 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Софтех», м.Львів, вул. Шевченка, буд. 335 (ідентифікаційний код 36312131) на користь Приватного підприємства «Топаз-Транс», м. Вінниця, вул. Примакова, 72-А (ідентифікаційний код 35200825) 1 900 грн. 00 коп. основного боргу, 1 827 грн. 00 коп. судового збору, 800 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 08.06.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 12.06.2015 р.

Суддя Мазовіта А.Б.