Ухвала суду № 44834502, 09.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2015 року м. Київ К/800/45007/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Колосовський Ю.О.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.08.2013

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2014

у справі № 804/7187/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійна транспортна компанія"

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.08.2013, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2014, задоволено позовні вимоги: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.05.2013 № 0000171503.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

В судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом виїзної позапланової документальної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок майбутніх платежів за лютий 2013 року, складено акт перевірки від 23.05.2014 № 2122/26-56-22-03-09/37046213, в якому встановлено порушення п. 200.4 Податкового кодексу України, а саме: завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в рахунок майбутніх платежів, відображену у рядку 23.2 декларації за лютий 2013 року на 6 923 171,00 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки, відповідачем 08.05.2013 було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення № 0000171503, яким позивачу відмовлено в наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2013 року у розмірі 6 923 171,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про скасування спірного податкового повідомлення-рішення від № 0000171503, беручи до уваги наступне.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі -ПК України), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПАТ «Кременчуцький сталеварний завод» було укладено договір поставки № С-38 від 03.01.2013, за умовами якого ПАТ «Кременчуцький сталеварний завод» зобов'язувалось поставити позивачу товар, а останній зобов'язувався розрахуватися за нього.

Матеріали справи містять додаткові угоди до зазначеного договору поставки, в яких сторони неодноразово змінювали найменування товару, який підлягає поставці, суму договору, умови поставки за Інкотермс та строки, протягом яких повинна бути здійснена поставка товару після отримання попередньої оплати.

Так, згідно останньої додаткової угоди № 5 від 25.01.2013 до договору, сторони встановили суму договору - 90 411 000,00 грн., в тому числі і ПДВ - 15 068 500,00 грн., а також визначили строк поставки товару - 164 календарних дні з моменту надходження попередньої оплати за товар на рахунок ПАТ «Кременчуцький сталеварний завод».

Матеріалами справи, зокрема, копіями банківських виписок, підтверджено здійснення позивачем на користь ПАТ «Кременчуцький сталеварний завод» попередньої оплати за договором поставки на загальну суму 60 600 000,00 грн., в тому числі ПДВ 10 100 000,00 грн.

На зазначену суму ПАТ «Кременчуцький сталеварний завод» видано позивачу податкову накладну.

Також, судами встановлено, що до податкового кредиту січня 2013 року позивачем включено суму ПДВ 10 100 000,00 грн. за податковою накладною № 40 від 18.01.2013.

Крім того, з декларації з податку на додану вартість позивача за січень 2013 року вбачається, що від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту становить 6 923 171,00 грн., яке віднесено до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У декларації з податку на додану вартість позивача за лютий 2013 року вказано суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодах - 6 923 171,00 грн.

Факт здійснення господарських операцій позивача з ПАТ «Кременчуцький сталеварний завод», на виконання умов договору поставки, повною мірою підтверджено первинними документами, зокрема, податковими та видатковими накладними.

Крім того, матеріали справи містять копії договорів та видаткових накладних, які підтверджують факт подальшого продажу позивачем товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ПАТ «Кременчуцький сталеварний завод» покупцям, а саме: ПАТ «Стахановський вагонобудівний завод» та ТОВ «Лемтранс».

Таким чином, судами попередніх інстанцій встановлений рух активів між позивачем та ПАТ «Кременчуцький сталеварний завод», що свідчить про те, що податковий кредит позивачем сформований у відповідності до норм Податкового кодексу України, у зв'язку із чим, позивач має право на бюджетне відшкодування згідно п.200.4 ст. 200 ПК України.

Матеріали справи свідчать, що на момент розгляду спору судом першої інстанції, дебіторська заборгованість по операціям з ПАТ «Кременчуцький сталеварний завод» погашена шляхом поставки товару.

Слід зазначити, що судами правомірно не прийняті до уваги посилання податкового органу на наявність дебіторської заборгованості контрагента позивача, що мала місце під час проведення перевірки, з урахуванням норм пп. 198.2, 198.3, ст. 198 ПК України, згідно яких право на нарахування податкового кредиту виникає за першою подією, якою у даному випадку є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів.

З урахуванням наведеного, вірними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 08.05.2013 № 0000171503.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.08.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль