Ухвала суду № 44834230, 10.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2015 року м. Київ К/800/36875/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І. при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.,

за участю представників сторін: від позивача - Волощук О.І.,

від відповідача-1 - Терещенко Ю.М.,

від відповідача-2 - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.04.2014 р.

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014 р.

у справі № 826/3934/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна»

до 1) Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, 2) Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві

про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» (далі - позивач, ТОВ «Аскоп-Україна») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач-1, ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - відповідач-2, ГУ ДКС України у м. Києві), в якому просило суд: - визнати протиправною бездіяльність ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо неподання до органу ДКС України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 2 417 616 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ «Аскоп-Україна»; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.03.2014 р. № 0000141530; - стягнути з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у м. Києві на користь ТОВ «Аскоп-Україна» заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість в розмірі 2 417 616 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.04.2014 р. позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо не подання до ГУ ДКС України у м. Києві висновку про суми відшкодування податку на додану вартість, в розмірі 1 168 390 грн. заявленої позивачем для бюджетного відшкодування в Заяві про повернення суми бюджетного відшкодування (за листопад 2013 року) від 18.12.2013 р.; в іншій частині позовних вимог - відмовлено; вирішено питання про судові витрати.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014 р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.04.2014 р. - скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо неподання до ГУ ДКС України у м. Києві висновку про суми відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1 168 390 грн. заявленої ТОВ «Аскоп-Україна» для бюджетного відшкодування в заяві про повернення суми бюджетного відшкодування за листопад 2013 року від 18.12.2013 р.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 14.03.2014 р. № 0000141530; зобов'язано ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві подати висновок до ГУ ДКС України у м. Києві у відповідності до пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України про відшкодування на користь ТОВ «Аскоп-Україна» податку на додану вартість за листопад 2013 року у сумі 2 417 616 грн. відповідно до поданої податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2013 року від 18.12.2013 р. № 9082632344; вирішено питання про судові витрати. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.04.2014 р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014 р. в частині задоволених позовних вимог і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції законним, обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.12.2013 р. ТОВ «Аскоп-Україна» до ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2013 року із розрахунком суми бюджетного відшкодування з визначеною сумою, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 2 417 616 грн., та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування вказаної суми.

У зв'язку з поданням позивачем заяви про повернення суми бюджетного відшкодування посадовою особою ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, в період з 14.02.2014 р. по 20.02.2014 р., на підставі статей підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2012 р. № 1238 «Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку», відповідно до пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України була проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування ТОВ «Аскоп-Україна» бюджетного відшкодування податку на додану вартість задекларованого на рахунок платника у банку у сумі 2 417 616 грн., відображених у податковій декларації з податку на додану вартість, поданій за листопад 2013 року (вх. № 9082632344 від 20.12.2013 р.), за результатами якої складено акт від 26.02.2014 р. № 1247/26-53-15-01/30579869 та зроблено висновок про не встановлення порушень при відображенні ТОВ «Аскоп-Україна» у декларації за листопад 2013 року бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 1 168 390 грн. та про порушення позивачем вимог пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування за листопад 2013 року на 1 249 226 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 14.03.2014 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0000141530, відповідно до якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 1 249 226 грн. та застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 624 613 грн.

Як слідує з акту перевірки від 26.02.2014 р. № 1247/26-53-15-01/30579869 фактичними підставами для зменшення позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, слугували висновки перевіряючого про безпідставне формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Вторметекспорт», оскільки, на переконання податкового органу, вказаний суб'єкт господарювання здійснює операції не обумовлені економічними причинами. Також відповідачем в акті перевірки зазначено, що за результатами опрацювання податкових періодів, починаючи з періоду виникнення від'ємного значення, встановлено розбіжності у податковій звітності, а саме: завищення податкового кредиту за жовтень 2013 року на суму податку на додану вартість у розмірі 1 249 226 грн. по ТОВ «Вторметекспорт».

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Пунктами 201.4, 201.6 статті 201 Податкового Кодексу України, встановлено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Викладені норми Податкового кодексу України, вказують на існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Також, згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Таким чином, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, у перевірених податковим органом періодах позивачем, в межах своєї господарської діяльності, було укладено договір купівлі-продажу № 11/09/13 від 11.09.2013 р. з ТОВ «Вторметекспорт» (продавець), за умовами якого продавець зобов'язується передати у встановлені даним договором строки сою врожаю 2013 року у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та даний товар та оплатити його вартість.

Пунктом 1.2 вказаного договору передбачено, що кількість, найменування (асортимент), ціна та вартість окремої партії товару, яка поставляється за даним договором, узгоджуються сторонами та визначаються видатковими накладними, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно пункту 3.1 договору приймання-передача товару здійснюється на умовах СРТ ПАТ «Херсонський КХП» (INKOTERMS 2000). Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом за адресою: м. Херсон, вул. Порт-Елеватор, 5, ПАТ «Херсонський КХП», власник товару ТОВ «Аскоп-Україна», одержувач товару - ПАТ «Херсонський КХП» у квоту ПП «Блок Баг Системс» для ТОВ «Аскоп-Україна».

При передачі товару продавець зобов'язаний надати покупцю наступні документи: рахунок-фактуру; податкову накладну; видаткову накладну; товарно-транспортну накладну; карантинний сертифікат (за наявності); сертифікат якості Державної інспекції сільського господарства (за наявності).

В матеріалах справи наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом-постачальником, і як вірно встановлено судом апеляційної інстанції зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Отже, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали.

Беручи до уваги вищезазначені правові норми та встановлені фактичні обставини справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду приходить до висновку про відсутність у податкового органу підстав для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаним у акті податкової перевірки контрагентом та завищення суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а і в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до підпункту «а» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

Згідно пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, позивачем було подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2013 року із розрахунком суми бюджетного відшкодування, а також заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Пунктом 200.11 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Згідно пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Пунктом 200.15 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Як слідує з матеріалів справи, податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2013 року, у ході якої було підтверджено правомірність заявленого бюджетного відшкодування на суму 1 168 390 грн. При цьому, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, правомірність заявленого бюджетного відшкодування на суму 1 249 226 грн. підтверджена судовим рішенням у справі № 826/2178/14.

Вказані обставин свідчать про відсутність подальших перешкод для продовження податковим органом процедури здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Пунктом 200.12 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Однак, як вбачається з матеріалів справи, вказаного обов'язку податковим органом виконано не було, у зв'язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновками про необхідність визнання протиправною бездіяльності ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо неподання до органу ДКС України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню, у розмірі 1 168 390 грн.

При цьому, відповідно до підпункту 200.13 статті 200 Податкового кодексу України на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Таким чином, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, єдиною умовою для виконання ГУ ДКС України в м. Києві свого обов'язку з видачі платнику податку суми бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку є отримання від податкового органу передбаченого пунктом 200.12 статті 200 Податкового кодексу України висновку, а тому й відсутні підстави для задоволення позовних вимог до ГУ ДКС України в м. Києві.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 223, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014 р. у справі № 826/3934/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко