Ухвала суду № 44834046, 29.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2015 року м. Київ К/800/33862/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Кобилянського М.Г.,

суддів: Амєліна С.Є., Іваненко Я.Л.,

розглянувши в порядку попереднього розгляду адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року та ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

В березні 2013 року фізична особа-підприємць ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом і просив визнати протиправною та скасувати вимогу управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області від 05 березня 2013 року №Ф-17 про стягнення єдиного внеску в сумі 4 228,14 грн., а також визнати дії відповідача по винесенню оскаржуваної вимоги протиправними та зобов'язати відповідча припинити нарахування єдиного внеску в майбутньому.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2013 року, позов задоволено частково. Постановлено визнати протиправними дії відповідача та скасувати вимогу від 05 березня 2013 року №Ф-17 про стягнення єдиного внеску в сумі 4 228,14 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове - про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ч. 2 ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для залишення без задоволення касаційної скарги, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець та є платником єдиного податку згідно свідоцтва серії НОМЕР_1 від 01 січня 2012 року.

Відповідно до довідки управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області від 12 березня 2013 року № 1206/04, позивач є пенсіонером за віком та отримує пенсію згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

05 березня 2013 року управлінням Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу № Ф-17 за недоїмкою зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, штрафів та пені у розмірі 4 228,14 грн відповідно.

Задовольняючі позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачу призначений такий вид пенсії як «пенсія за віком», незважаючи на пільговий характер умов її призначення, отже він є «пенсіонером за віком» і відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яка не містить застережень щодо її незастосування до осіб, яким пенсію за віком призначено на пільгових умовах, підлягає звільненню від слати за себе єдиного внеску.

Висновок судів є правильним з таких підстав.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI.

Відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до положень частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, особи, яким призначені пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є пенсіонерами за віком, і звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 15 квітня 2014 року №21-25а14 та від 03 червня 2014 року №21-125а14.

За змістом статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Оскільки на момент звернення до суду право позивача щодо звільнення від сплати єдиного внеску в майбутньому ще не порушено, підстав для задоволенні позову в цій частині немає.

Відповідно до вимог частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

ГОЛОВУЮЧИЙ Кобилянський М.Г.

СУДДІ Амєлін С.Є.

Іваненко Я.Л.