Ухвала суду № 44833980, 08.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2015 року м. Київ К/9991/1118/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (правонаступник Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2011

у справі № 2а-5585/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Котельні лікарняного комплексу»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2011, позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від 21.04.2011 № 0000090818 та № 0000080818.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п. 3.1 ст. 3, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 216, ст.ст. 215, 228 Цивільного кодексу України, ст. 128 Конституції України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України судом касаційної інстанції здійснено заміну відповідача у справі - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові її правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові проведено документальну планову виїзну перевірку за період: червень-грудень 2008 року, січень 2009 року, за результатами якої складено акт від 05.04.2011 № 917/18-010/31555944.

Вказаним актом перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог:

- п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 663439 грн. основного платежу;

- п. 3.1 ст. 3, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 303970 грн. основного платежу.

Вчинення зафіксованих в акті від 05.04.2011 № 917/18-010/31555944 порушень податковий орган пов'язує з неправомірним включенням до складу валових витрат та податкового кредиту витрат та податку на додану вартість відповідно за операціями з придбання підрядних робіт у ТОВ «Електроспецтех» та ТОВ «Техенергоресурс».

Податковий орган вважає, що договори підряду позивача з ТОВ «Електроспецтех» та ТОВ «Техенергоресурс» укладені з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, оскільки не спрямовані на настання реальних наслідків.

Така позиція відповідачем обґрунтована відсутністю у ТОВ «Електроспецтех» та ТОВ «Техенергоресурс» необхідних умов для здійснення фінансово-господарської діяльності, зокрема технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. Крім того, відповідач вказує на відсутність вказаних контрагентів позивача за юридичними адресами.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.04.2011 № 0000080818 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 303970 грн. основного платежу та в сумі 75992,5 грн. штрафних (фінансових) санкцій; податкове повідомлення-рішення від 21.04.2011 № 0000090818 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 663439 грн. основного платежу та 165859,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на прибуток валових витрат, а платником податку на додану вартість - податкового кредиту з такого податку необхідно застосовувати положення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР та п.п. 7.2, 7.4, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, якими регламентувався порядок визначення валових витрат та податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин.

За умови реального здійснення платником податку господарських операцій з поставки товарі (робіт, посуг), що призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника (покупця), у межах господарської діяльності, за відсутністю з боку такого платника порушення вказаних вище вимог Законів при формуванні валових витрат та податкового кредиту, останній не може бути позбавлений такого права.

Висновки про нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару мають підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не можуть ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обґрунтовуватися лише посиланням на відсутність контрагентів позивача за адресою місцезнаходження чи на відсутність у підприємства основних засобів.

Судами попередніх інстанцій не встановлено порушень, які б позбавляли позивача права на формування податкового кредиту та валових витрат за операціями з придбання підрядних робіт у ТОВ «Електроспецтех» та ТОВ «Техенергоресурс».

В результаті дослідження питання щодо фактичного придбання позивачем підрядних робіт судами попередніх інстанцій встановлено, що такі операції мали реальний характер, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, які оцінені судами як такі, що відповідають дійсності, зокрема: договорами підряду, локальними кошторисами, актами прийому виконаних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, податковими накладними, виписками з банківського рахунку, платіжними дорученнями тощо.

Суди попередніх інстанцій правильно відхилили доводи податкового органу щодо нікчемності вчинених позивачем господарських зобов'язань, оскільки для цього необхідно встановити наявність у платника податку при вчиненні таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави і суспільства. Відповідачем при вирішенні справи у судах попередніх інстанцій не надано належних та допустимих доказів тому, що позивач укладав з контрагентами договори з метою незаконного отримання податкових вигод чи був обізнаним з певними протиправними діями контрагентів при здійсненні фінансово-господарської діяльності.

З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун