Ухвала суду № 44833929, 08.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2015 року м. Київ К/9991/2329/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Чернігівській області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.08.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2011

у справі № 2а-3445/10/2570

за позовом Публічного акціонерного товариства «Прилуцький завод «Білковин»

до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Чернігівській області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.08.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2011, позов задоволено повністю. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Прилуцької ОДПІ в Чернігівській області від 16.06.2010 № 0000532300/1/1113 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 111096,59 грн.

Прилуцька ОДПІ в Чернігівській області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, обґрунтовуючи такі вимоги обставинами, з яких податковий орган виходив при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наводив судам попередніх інстанцій, заперечуючи проти позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

ПАТ «Прилуцький завод «Білковин» подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2009 року, розрахунок бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та заяву про повернення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 141668,69 грн.

Підставою для зменшення позивачеві за податковим повідомленням-рішенням від 16.06.2010 № 0000532300/1/1113 бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2009 рік в сумі 111096,59 грн. слугували висновки виїзної позапланової перевірки, викладені в акті від 21.04.2010 № 390/23-00418604, про порушення вимог п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2, п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Вчинення позивачем зафіксованих в акті від 21.04.2010 № 390/23-00418604 порушень податковий орган обґрунтовує відсутністю права на віднесення до складу податкового кредиту та заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість за операціями з придбання у ППФ «СРЗ-Нерпа» товару (гомілкового спилку шкір великого рогатого скоту) на підставі договору від 21.03.2008 № 1/08/238.

Податковий орган вважає, що вказаний договір укладений з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, оскільки не спрямований на настання реальних наслідків.

Така позиція відповідачем обґрунтована неправомірним формування податкового кредиту ППФ «СРЗ-Нерпа» за операціями з третіми особами згідно з висновками планової виїзної документальної перевірки ППФ «СРЗ Нерпа», викладеними в акті від 11.02.2010 № 384/232 00/23403798.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (далі - Закону № 168/97-ВР).

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника (покупця), відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з його боку порушення вимог п.п. 7.4.5. п. 7.4., 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання ним вимог п.п. 7.7.1-7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР при обчисленні від'ємного значення та заявленні його до бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на бюджетне відшкодування.

В результаті дослідження питання щодо фактичного придбання позивачем товарів судами попередніх інстанцій достовірно встановлено, що господарські операції реально відбулися, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами (договором купівлі-продажу, податковими накладними, розрахунками коригування, платіжними дорученнями), обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, які відповідають дійсності, складені з врахуванням економічної сутності проведених операцій.

Платник податків (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування податкового кредиту, не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальником товару та його контрагентами вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за порушення такими контрагентами правил ведення фінансово-господарської діяльності та податкової дисципліни, зокрема повнотою декларування податкових зобов'язань. У разі, коли вказані контрагенти допустили такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них, адже законами іншого не передбачено.

Судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на отримання відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.08.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун