Ухвала суду № 44833911, 08.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2015 року м. Київ К/9991/109/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2011

у справі №2а-1670/1626/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Салекс Абсолют»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції

за участю Прокуратури Полтавської області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2011, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області від 08.09.2010 №0000902302/0/167 та від 08.09.2010 №0000932302/0/168.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові повністю, з підстав невірного застосування норм матеріального права. До касаційної скарги відповідача приєдналась прокуратура Полтавської області.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов?язань з ПДВ в наступних податкових періодах за червень 2010 року, яке виникло за рахунок від?ємного значення з ПДВ, що декларувалось у квітні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні 2009 року, лютому, березні 2010 року, за результатами якої складено акт №4365/23-309/36345921 від 26.08.2010.

За висновками акта перевірки позивачем порушено вимоги підпунктів 7.7.2, 7.7.3, 7.7.4, 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон №168/97-ВР), що призвело до заниження суми бюджетного відшкодування за травень 2009 року на суму 6667,00 грн., за червень 2009 року на суму 33333,00 грн., за липень 2009 року на суму 57000,00 грн., за серпень 2009 року на суму 135500 грн., за вересень 2009 року на суму 130677,00 грн., за жовтень 2009 року на суму 81932,00 грн., за листопад 2009 року на суму 76038,00 грн., за грудень 2009 року на суму 63801,00 грн., за січень 2010 року на суму 3544,00 грн., за березень 2010 року на суму 38468,00 грн., за квітень 2010 року на суму 112452,00 грн. і відповідно завищення суми бюджетного відшкодування за червень 2010 року в розмірі 1106929,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0000902302/0/167 від 08.09.2010, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у томі числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 1106929,00 грн. та №0000932302/0/168 від 08.09.2010, відповідно до якого виявлено заниження бюджетного відшкодування у розмірі 739412,00 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судом повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.07.2010 позивачем подано до Кременчуцької ОДПІ податкову декларацію з ПДВ за червень 2010 року разом з розрахунком суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до декларації). В поданій декларації та розрахунку позивачем заявлено до бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов?язань з ПДВ наступних податкових періодів суму ПДВ в розмірі 1244455 грн. (рядок 25.2 декларації, графа 3 розрахунку).

Крім того, позивачем подано довідку щодо залишку суми від?ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2 до декларації з ПДВ), з якої вбачається, що заявлена до бюджетного відшкодування сума ПДВ в розмірі 1244455 грн. сформована за рахунок від?ємних значень, що виникли в: квітні 2009 року в сумі 344193 грн.; червні 2009 року в сумі 16 грн.; липні 2009 року в сумі 99982 грн.; серпні 2009 року в сумі 116739 грн.; вересні 2009 року в сумі 412588 грн.; жовтні 2009 року в сумі 120017 грн.; лютому 2010 року в сумі 38468 грн.; березні 2010 року в сумі 112452 грн.

Відповідач вважає, що частина залишку від?ємного значення у розмірі 739412,00 грн. мала бути заявлена позивачем до відшкодування в деклараціях за травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року, січень, березень, квітень 2010 року на підставі підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР. Оскільки позивач не скористався правом на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ у зазначені періоди , то вважається що він добровільно відмовився від отримання такої суми бюджетного відшкодування.

Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до підпункту 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов?язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Пунктом 2.4. Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації, Державного казначейства України від 02.07.1997 № 209/72, визначено, що відшкодування при настанні терміну проводиться згідно з рішенням платника податку, яке відображене в податковій декларації (одночасно може бути декілька напрямів відшкодування) шляхом: перерахування грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує; зарахування суми відшкодування в рахунок платежів з податку на додану вартість; зарахування суми відшкодування в рахунок інших податків, зборів (обов'язкових платежів), які надходять до Державного бюджету України.

Згідно з п.5.3. цього Порядку, якщо платник у майбутніх звітних періодах самостійно виявляє помилки щодо розміру задекларованої ним суми ПДВ до відшкодування, то такий платник зобов'язаний подати нову податкову декларацію, що містить виправлені показники (уточнену декларацію).

Таким чином, чинне законодавство не обмежує право платника уточнити показники раніше поданих декларацій, виключно у зв?язку з виявленням помилок при декларуванні податкових зобов?язань, не містить жодних обмежень щодо зміни напрямку відшкодування і Закон України «Про податок на додану вартість».

За відсутності заперечень відповідача, що сума ПДВ в розмірі 1244455 грн. фактично була сплачена позивачем у попередніх податкових періодах постачальникам товарів (послуг), в також заявлення її до відшкодування в межах строків визначених статтею 15 Закону №2181-Ш, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність правових підстав для висновку про заниження позивачем суми бюджетного відшкодування у попередніх періодах, та позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у заявленій сумі.

Щодо висновків акта перевірки про завищення ТОВ «Салекс Абсолют» залишку від?ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту за жовтень 2009 року на суму 367501 грн. в результаті порушення пункту 4.7 статті 4 Закону №168/97-ВР, то судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем не доведено що обладнання, яке придбано позивачем у «ELCAL-BIALA RAWSKA» згідно договорів поставки обладнання №1 від 11.03.2009 та №2 від 31.03.2009, придбано саме для фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на виконання умов договору комісії №27 від 06.03.2009.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Салекс Абсолют» (комісіонер) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (комітент) 06.03.2009 було укладено договір комісії №27.

Згідно додатку № 1 до вказаного договору комітент доручає, а комісіонер зобов?язується придбати від свого імені та за рахунок комітента обладнання, серед якого, зокрема, зазначено ротаційну машину WMC-80 (2-два вали в комплекті), посипка з транспортуючим столом (шир.800), машина для шприцовки пряника (шир. 800), поворотні столи (2 повороти 90) 2 шт., піч тунельна PTG (повна довж. 41,2 м), тобто аналогічне тому, що було придбано позивачем в межах догорів поставки №1 від 11.03.2009 та № 2 від 31.03.2009.

Однак, 29.01.2010 між сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору комісії №27 від 06.03.2009, якою внесено зміни до додатку № 1 до договору комісії №27 шляхом зміни найменування обладнання, яке повинно бути поставлено.

З огляду на неможливість придбання обладнання, що відповідало б узгодженим параметрам, за ціною визначеною договором, на вимогу комітента позивачем повернуто отримані на забезпечення виконання договору комісії грошові кошти в сумі 2710200 грн., що підтверджується платіжними дорученнями.

Вантажно-митні декларації за якими здійснено ввезення обладнання на митну територію України не містять інформації про комітента.

Крім того, між ТОВ «Салекс Абсолют» та «ELCAL-BIALA RAWSKA» укладено договори поставки обладнання для промислового виробництва харчових продуктів (печива) № 3 від 14.07.2009 та № 4 від 22.09.2009, яке є функціонально та технологічно невід?ємною частиною обладнання, яке було поставлено позивачу згідно договорів поставки обладнання №1 від 11.03.2009 та № 2 від 31.03.2009.

Придбане позивачем у «ELCAL-BIALA RAWSKA» обладнання відображене у його бухгалтерському обліку на рахунку 10 «Основні засоби» та рахунку 15 «Капітальні інвестиції».

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що висновки відповідача про порушення позивачем пункту 4.7 статті 4 Закону №168/97-ВР не знайшли свого підтвердження.

Слід погодитись і з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем не доведено правомірності зменшення від?ємного значення на 16 грн., зазначені висновки доводи касаційної скарги не спростовують.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За встановлених обставин, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанцій не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржених судових рішень, а тому касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області відхилити, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2011 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-2391 КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун