Ухвала суду № 44833899, 27.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2015 року м. Київ К/9991/50108/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Саманджи-Україна»

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12.12.2011

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2012

у справі № 2-а-5003/11/2170 Херсонського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Саманджи-Україна»

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (ДПІ)

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 12.12.2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2012, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ «Саманджи-Україна» просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у податковому обліку за грудень 2010 року, січень 2011 року на загальну суму 646801,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 1,00 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 06.10.2011 № 0002460700, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 30.09.2011 № 3395/07-0/35120939. Згідно з цим актом товариство порушило норми пункту 1.8 ст. 1, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), що мало наслідком завищення сум бюджетного відшкодування, задекларованих за грудень 2010 року, січень 2011 року, на загальну суму 646801,00 грн.

За визначенням пункту 1.8 ст. 1 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст.7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У судовому процесі встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Ценфінторг-Юг» (постачальник) укладено договір від 15.11.2010 № 002/015-11, згідно із яким постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар (боби сої), а покупець - прийняти і оплатити вказаний товар.

Згідно із відповіддю від 16.05.2011, отриманою від ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, ТОВ «Ценфінторг-Юг» є посередником, а постачальником соєвих бобів було ТОВ «Мел-Транс». При цьому ТОВ «Ценфінторг-Юг» не має основних фондів, складських приміщень, тільки орендоване офісне приміщення за договором оренди, штатна чисельність працівників - одна особа (директор).

05.09.2011 року ДПІ складений акт № 117/07-100/34949789 про неможливість проведення перевірки щодо взаємовідносин між ТОВ «Ценфінторг-Юг» та ТОВ «Мел-Транс» за листопад, грудень 2010 року у зв'язку із тим, що ТОВ «Мел-Транс» має стан «припинено»; свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 10.05.2011; остання декларація з податку на прибуток подана за І півріччя 2010 року, а з ПДВ - за лютий 2011 року.

Згідно із довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, копія якої наявна в матеріалах справи, в лютому 2008 року внесено інформацію щодо відсутності юридичної особи ТОВ «Мел-Транс» за адресою: м. Миколаїв, пр-т Леніна, 80; 24.06.2011 внесено інформацію про порушення справи про банкрутство, визнання банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури; 15.08.2011 - про припинення юридичної особи - ТОВ «Мел-Транс».

В товарно-транспортних накладних, досліджених судом, вантажовідправником товару зазначено ТОВ «Ценфінторг-Юг», отримувачем та замовником перевезення - ТОВ «Саманджи-Україна».

При цьому пунктом навантаження зазначено «Херсонська область», без вказівки району або селища. З врахуванням такого змісту товарно-транспортних накладних, які позивач надав для підтвердження операції з поставки йому від ТОВ «Ценфіторг-Юг» бобів сої, суди першої та апеляційної інстанції дали правильну оцінку останнім як таким, що не підтверджують факт переміщення сої на адресу позивача, оскільки на їх підставі товарно-неможливо встановити, з якої саме адреси відправлялась продукція, а відтак і джерело походження (виробництва) продукції, зважаючи на багато-ланцюговий характер поставки.

Крім того, жодних доказів, в який спосіб, за чий рахунок, якими транспортними засобами здійснювалася поставка товару, позивач в судовому процесі, так само, як і під час перевірки, не надав.

За вказаних обставин, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано визнали, що ДПІ довела не відповідність задекларованої позивачем суми бюджетного відшкодування фактичним обставинам, та дійшли юридично правильного висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення від 06.10.2011 № 0002460700. Оцінка судом доказів у справі відповідає правилам оцінки доказів, встановленим ст. 86 КАС України.

Висновок суду щодо правової оцінки обставин у справі відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій по такій категорії справ, зокрема в постанові від 27.03.2012 у справі за позовом Приватного підприємства «Ангара» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування. Так, Верховний Суд України вказав, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин, як неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Саманджи-Україна» залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12.12.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2012 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін М.П. Зайцев