Ухвала суду № 44833862, 10.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2015 року м. Київ К/800/39508/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства «Тікич»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2014 року

у справі № 826/15372/13-а

за позовом приватного підприємства «Тікич» (далі - позивач, ПП «Тікич»)

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ПП «Тікич» звернулось у вересні 2013 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Дніпровському районі про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.09.2013 року № 0002212203 та № 0002202203.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2013 року позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2014 року постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2013 року скасовано, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача по взаємовідносинам з ТОВ «Променергостандарт», ТОВ «Міжгалузева торгівельна компанія» та ТОВ «Сучасні торгівельні рішення» за період з 01.02.2012 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт від 30.08.2013 року № 559/22-03-21/21674079, яким встановлено порушення позивачем вимог: пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.7 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження підприємством податку на прибуток на загальну суму 321 790,00 гривень; п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження позивачем суми податку на додану вартість на загальну суму 306 467,00 гривень.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.09.2013 року: № 0002212203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 321 790,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 160 895,00 гривень; № 0002202203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 306 467,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 153 236,00 гривень.

Підставою для зазначених висновків слугувала інформація, що в діяльності зазначених юридичних осіб наявні ознаки фіктивності, зокрема, неможливість здійснення ними господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій купівлі-продажу, а також відсутність трудових ресурсів, основних засобів, приміщень, транспортних засобів, складських приміщень, що викладена в актах інших податкових інспекцій про неможливість проведення зустрічних звірок даних підприємств. Також, податковим органом було взято до уваги, отримані співробітниками податкової міліції пояснення громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які згідно реєстраційних документів є засновниками ТОВ «Променергостандарт» та ТОВ «Міжгалузева торгівельна компанія» відповідно, реєстрацію яких здійснили за винагороду, підприємницькою та фінансово-господарською діяльністю від імені вказаних товариств не займалися та нікого не уповноважували на вчинення таких дій.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем у повній мірі підтверджено належними доказами правомірність своїх дій щодо формування податкового кредиту та витрат на підставі документів, складених ТОВ «Променергостандарт», ТОВ «Міжгалузева торгівельна компанія» та ТОВ «Сучасні торгівельні рішення», у зв'язку з чим дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість висновків відповідача про порушення підприємством вимог чинного законодавства.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим та погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, який скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Приписами пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, належить, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

З аналізу наведених норм вбачається, що обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг та понесення витрат саме у зв'язку з отриманням товарів, робіт (послуг).

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у перевіряємий період позивач мав господарські взаємовідносини з контрагентами, зокрема, з: ТОВ «Променергостандарт» за договором поставки (товарів промислового призначення) від 21.09.2012 року № П210912/2; ТОВ «Міжгалузева торгівельна компанія» за договором поставки від 01.08.2012 року № МТК010812-2; ТОВ «Сучасні торгівельні рішення» за договором поставки від 20.02.2012 року № 2002СТР-2.

На підтвердження реального здійснення спірних господарських операцій та фактичного отримання товарів, обумовлених такими, позивачем долучено до матеріалів справи копії податкових та видаткових накладних, рахунків на оплату, протоколів узгодження ціни-рахунків.

Як вірно зауважено судом апеляційної інстанції, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що умовами договорів поставки від 01.08.2012 року № МТК010812-2 та від 21.09.2012 року № П210912/2 було передбачено, що продавець здійснює поставку товару до узгодженого місця на транспортному засобі готовим до розвантаження, однак, в наявних у матеріалах справи видаткових накладних місцем поставки визначене місто Київ без зазначення точної адреси, а товарно-транспортні накладні, складські та інші документи, в яких було б зазначене місце розвантаження та зберігання товару, в матеріалах справи відсутні.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до п. 2.3.2 акту перевірки ПП «Тікич» знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Райдужна, 2-б, кв. 108, що ставить під сумнів можливість зберігання за вказаною адресою товару, придбаного у ТОВ «Міжгалузева торгівельна компанія» та ТОВ «Променергостандарт», з огляду на його асортимент та кількість (насоси, елементи двигуна, втулка вала).

Позивачем на підтвердження продажу товару, отриманого від ТОВ «Променергостандарт», ТОВ «Міжгалузева торгівельна компанія» та ТОВ «Сучасні торгівельні рішення» надано до суду копії видаткових накладних.

При дослідженні судом апеляційної інстанції видаткових накладних було встановлено, що вони дійсно підтверджують продаж товару позивачем, назва якого, в тому числі збігається з назвою товару, зазначеного у видаткових накладних, складених ТОВ «Променергостандарт». Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що зазначені видаткові накладні стосуються періоду діяльності з січня по липень 2012 року, в той час як видаткові накладні ТОВ «Променергостандарт» датовані 21, 25, 27, 28 вересня 2012 року.

Крім того, позивачем на підтвердження фактичного отримання товару, передбаченого договором поставки від 01.08.2012 року № МТК010812-2, надано до суду копії протоколів узгодження ціни-рахунків, податкових та видаткових накладних. Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що складання протоколів узгодження ціни-рахунків зазначеним договором не передбачено.

Таким чином, колегія суддів погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, що наявні у матеріалах справи докази є недостатнім підтвердженням отримання товару, оскільки неповно відображують господарські операції із вказаними контрагентами, зокрема, неможливо встановити яким чином та за чий рахунок здійснювалося перевезення товару від продавця до покупця, де саме товар був розвантажений і зберігався, а також який подальший рух цього товару.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, умовами договору від 20.02.2012 року № 2002СТР-2 визначено, що асортимент, кількість та ціна товару визначається в заявці, а його вартість - в протоколі узгодження ціни-рахунку. Продавець зобов'язаний здійснити поставку товару у визначене місце, однак витрати на оплату товару несе покупець.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у видаткових накладних, складених ТОВ «Сучасні торгівельні рішення», місцем поставки, як і у випадку з ТОВ «Міжгалузева торгівельна компанія» та ТОВ «Променергостандарт», визначено місто Київ без зазначення точної адреси, а товарно-транспортні накладні, складські та інші документи, в яких було б зазначене місце розвантаження та зберігання товару, в матеріалах справи відсутні.

При цьому, позивачем не надано заявок на поставку товару даним контрагентом, можливість передачі якого в усній формі умовами вказаного договору не передбачена.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів виставлення позивачу рахунків на оплату послуг перевезення та фактичної оплати таких послуг, оскільки як вище зазначено, умовами договору поставки від 20.02.2012 року № 2002СТР-2 визначено, що доставка товару здійснюється продавцем, а витрати відшкодовуються покупцем.

Таким чином, судом апеляційної інстанції вірно зауважено, що протоколи узгодження ціни-рахунків, податкові та видаткові накладні складені лише відносно товару, тобто не містять відомостей щодо вартості послуг перевезення такого, а окремо складених документів на оплату послуг перевезення суду не надано.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що долучені до матеріалів справи видаткові накладні не можуть бути доказом подальшої реалізації товару придбаного у ТОВ «Променергостандарт», ТОВ «Міжгалузева торгівельна компанія» та ТОВ «Сучасні торгівельні рішення», оскільки при їх дослідженні судом апеляційної інстанції встановлено, що хоч вони дійсно підтверджують продаж позивачем товару, назва якого, у тому числі, збігається з назвою товару, зазначеного й видаткових накладних, складених вказаними контрагентами, однак такі стосуються періоду діяльності з січня по липень 2012 року, в той час як даний товар придбавався позивачем у останніх у серпні-вересні 2012 року.

З аналізу наведених норм та встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивачем не доведено фактичного отримання товару від зазначених контрагентів та його подальшу реалізацію, тобто не підтвердив свого права на формування податкового кредиту і витрат по операціях з ними.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу приватного підприємства «Тікич» - відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2014 року у справі № 826/15372/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) І.О. БухтіяроваСудді: (підпис) М.І. Костенко (підпис) І.В. Приходько З оригіналом згідно

Помічник судді Паніотова В.Г.