Ухвала суду № 44833724, 09.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2015 року м. Київ К/800/35593/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській областіна постановуХарківського окружного адміністративного суду від 06.02.2014та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014у справі № 820/14150/13-аза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельне підприємство «Агронафтопродукт»доДержавної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській областіпроскасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельне підприємство «Агронафтопродукт» звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 08.10.2013 за № 0001182201 та № 0001192201.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2014, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014, позов задоволено.

Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області подала касаційну скаргу, у відповідності до якої, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Торгівельне підприємство «Агронафтопродукт» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «ПОЛТАВАБУДЕКСПЕРТ» за період березень 2012 та покупцями даних товарів, робіт, послуг, за результатами якої складено акт № 658/20-30-22-01/31149289 від 20.09.2013;

- перевіркою встановлено порушення позивачем пп.14.1.27, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 п.44.1 ст.44, пп.138.1.1 п.138.1 п.138.2 п.138.8 ст.138, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 1 квартал 2012 на суму 967 192 грн., та ст.185, ст.189, п.198.2, п.198.3 п.198.6 ст.198, п.201.1 п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за 1 квартал 2012 на суму 967 192 грн. та занижено суму, що підлягає сплаті до бюджету, по податку на додану вартість за березень 2012 на 921 135 грн.;

- на підставі акту перевірки відповідачем були прийняті:

1) податкове повідомлення-рішення №0001182201 від 08.10.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 1 381 702,50 грн. (з яких: 921 135 грн. - основний платіж та 460 567,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

2) податкове повідомлення-рішення №0001192201 від 08.10.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 1 450 788 грн. (з яких: 967 192 грн. - основний платіж та 483 596 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

- за результатами адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Позиція податкового органу полягає в тому, що позивачем протиправно сформовано показники податкової звітності, з огляду на відсутність реальності здійснення господарських операцій по взаємовідносинах з ПП «Полтавабудексперт», оскільки в останнього відсутні необхідні умови для досягнення відповідних результатів економічної діяльності в силу відсутності технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень та транспортних засобів, що свідчить про відсутність адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських зобов'язань по укладених угодах. Підставою для таких висновків відповідача слугували висновки акту перевірки, складеного ДПІ у м. Полтаві від 05.04.2013 №414/22.5-10/34549134 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Полтавабудексперт» з питань правомірності проведених господарських відносин з платниками податків за березень-грудень 2012 року, січень 2013 року».

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем не доведено правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, натомість, поданими позивачем доказами підтверджено правомірність формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток, по господарських операціях з ПП «Полтавабудексперт».

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатом проведення відкритих торгів на закупівлю «Робіт з реконструкції майнового комплексу під Харківський центр професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості» з розміщення додаткових будівель по вул. Артема, 1 в м. Дергачі акцептовано тендерні пропозиції ТОВ «Торгівельне підприємство «Агронафтопродукт» та у подальшому укладено договори підряду від 08.06.2011 № 03/06/11 та від 16.12.11 № 16/12/2011. З метою виконання позивачем умов вказаних договорів, між ТОВ «Торгівельне підприємство «Агронафтопродукт» (як замовником) та ПП «Полтавабудексперт» (як підрядником) було укладено договори підряду № 3/02 та № 13/02 від 13.02.2012, відповідно до яких замовник доручив, а підрядник зобов'язався виконати ремонтні роботи у приміщеннях ХЦПТО ДСЗ, що знаходиться за адресою: вул. Артема, 1 в м. Дергачі, що погоджено з замовником.

Оскільки згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з нормами Податкового Кодексу України.

За змістом п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідності до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Дослідивши подані позивачем докази (зокрема, первинні документи бухгалтерського обліку, в тому числі, податкові накладні, договори підряду, розрахунки витрат, акт приймання виконаних будівельних робіт, довідка про вартість виконаних будівельних робіт) суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що позивачем підтверджено правомірність формування показників податкової звітності за результатами фактичного здійснення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість.

При цьому, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що під час здійснення господарських операцій з позивачем ПП «Полтавабудексперт» мало ліцензію на здійснення будівельних робіт.

Судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат, яке б позбавляло позивача права на податковий кредит чи слугувало підставою для зменшення останньому розміру валових витрат за наслідками здійснення господарських операцій з його контрагентом.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним, не спростованим доводами касаційної скарги, висновок судів попередніх інстанцій, які, встановивши обставини фактичного здійснення господарських операцій та факт взаєморозрахунків між позивачем та його контрагентом, не знайшли підстав вважати неправомірним заниження податку на прибуток та суми, що підлягає сплаті до бюджету по податку на додану вартість, на підставі розрахунків, проведених позивачем за наслідками здійснених господарських операцій з ПП «Полтавабудексперт».

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний