Ухвала суду № 44833466, 02.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2015 року м. Київ К/800/56864/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Сіроша М.В.

Юрченко В.П.

при секретарі судового засідання: Чайці О.С.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області

на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року

та постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року

по справі № 2а/1770/465/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газотрон-Люкс»

до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газотрон-Люкс» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Рівному про скасування податкових повідомлень-рішень від 24.11.2011 року №0003932342 та №0003942342, від 25.11.2011 №0000331540.

Справа переглядалася судами неодноразово.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року у даній справі позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення №0000331540 від 25.11.2011 року, №0003932342 від 24.11.2011 року, №0003942342 від 24.11.2011 року в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування у розмірі 6595498,00 грн. за 3 квартал 2010 року; 13323279,00 грн. за 2010 рік; 32177513,00 грн. за 1 квартал 2011 року; 43759458,00 грн. за 2 квартал 2011 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача за період з 10.07.2010 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складено акт від 11.11.2011 року №1326/23-100/32745197. В ході перевірки встановлено, що позивач:

- занизив валові доходи на загальну суму 20050833,00 грн. в порушення пп. 12.1.5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94-ВР), так як не включив до складу валових доходів суму непогашених нарахованих відсотків за фінансовими кредитами;

- завищив валові доходи 2 кв. 2011 року на суму 1761,00 грн. на суму позитивного значення від операційних курсових різниць, що нараховувались на залишок основної суми боргу та суми нарахованих відсотків за кредитами в іноземній валюті, направленими на придбання (створення) основних фондів, оскільки такий дохід повинен включатися до балансової вартості основних фондів;

- безпідставно відніс до складу валових витрат рядка 04.13 декларації суми нарахованих (не оплачених) відсотків за користування кредитними коштами, отриманими на придбання основних засобів та втрат від операційних курсових різниць, що нараховувались на залишок основної суми боргу, та сумами нарахованих відсотків за кредитами в іноземній валюті;

- безпідставно відніс до складу валових витрат 1 кв. 2011 року балансову вартість валюти на суму 56405,00 грн., оскільки така вартість валюти була вже включена в обумовленому розмірі;

- в порушення п. 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України включив у рядок 06.6 податкової декларації з податку на прибуток за 2 кв. 2011 року від'ємне значення об'єкта оподаткування 2010 року в розмірі 5749255,00 грн.;

- в ході складання декларацій за 2010 рік та 1, 2-3 кв. 2011 року не врахував показники від'ємного значення об'єкта оподаткування за попередні звітні періоди, що підлягали перерахунку у зв'язку з вище вказаним коригуванням сум валових доходів та валових витрат.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, встановлено порушення позивачем пункту пп. 5.3.2, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп.7.3.2, пп. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7, пп.12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону № 334/94-ВР, п. 141.1 ст.141, п. 146.5 ст. 146, пп. 153.1.3 п. 153.1 ст.153, п. 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 24.11.2011 року №0003932342 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток розмірі 12443,00 грн.;

від 24.11.2011 року №0003942342 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування у розмірі: 6595498,00 грн. за 3 кв. 2010 року; 13323279,00 грн. за 2010 рік; 39539416,00 грн. за 1 кв. 2011 року; 57849142,00 грн. за 2 кв. 2011 року та штрафної санкції в розмірі 1,00 грн.

Також, 15.11.2011 року відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з податку на прибуток за 2-3 кв. 2011 року, за результатами якої складено акт № 33 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.11.2011 року №0000331540 про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за 2-3 кв. 2011 року в розмірі 781168,00 грн.

За результатами процедури адміністративного оскарження скарги позивача на вказані податкові повідомлення-рішення залишено без задоволення.

Задовольняючи позов частково, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Щодо завищеного від'ємного значення об'єкта оподаткування в розмірі 20050833,00 грн., яку відповідачем визначено внаслідок збільшення валових доходів позивача на суму нарахованих відсотків за кредитними угодами, колегія суддів погоджується з наступними висновками судів.

Згідно з пп. 12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону № 334/94-ВР платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій:а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією; б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Якщо у наступних податкових періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно або за процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує валові витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення.

З 01.04.2011 року положення пп.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону № 334/94-ВР втратили чинність відповідно до п.2 ч.2 розділу XIX Податкового кодексу України та починаючи з 2 кв. 2011 року порядок оподаткування податком на прибуток визначається Податковим кодексом України.

Пунктом 5 підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України встановлено, що платник податку - покупець зобов'язаний збільшити доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: а) або 90-й календарний день з дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором, або визнаної претензією; б) або 30-й календарний день від дня ухвалення рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Отже, є вірними висновки судів про те, що у відповідності до абз. а) пп.12.1.5 п.12.2 ст.12 Закону № 334/94-ВР та п.5 підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України ТОВ «Газотрон-Люкс» зобов'язаний був збільшувати суму валових доходів на суму нарахованих відсотків за кредитними договорами, що залишаються непогашеними на 90-й календарний день від дня граничного строку на погашення такої заборгованості (її частини), що передбачено договором або визнано претензією.

Матеріалами справи підтверджується обставини щодо заниження валових доходів 1 кв. 2011 року на суму відсотків, нарахованих за користування кредитними коштами у 3 кв. 2010 року, в розмірі 6595498,00 грн., у 2 кв. 2011 року на суму відсотків, нарахованих за користування кредитними коштами у 4 кв. 2010 року, в розмірі 6727781,00 грн.

Проте, відповідно до акту перевірки, відповідачем перевірявся період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року, а тому суди вірно зазначили, що у податкового органу були відсутні підстави для збільшення валових доходів по сумах відсотків, нарахованих за користування кредитними коштами у 1 кв. 2011 року, так як термін їх нарахування, враховуючи умови кредитних угод, припадає на 3 кв. 2011 року, тобто виходить за межі перевіряємого періоду.

Отже, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 24.11.2011 року №0003942342 щодо завищення від'ємного значення на 6595498,00 грн. за 3 кв. 2010 року та на 13323279,00 грн. за 2010 рік прийнято протиправно та підлягає скасуванню.

У зв'язку з вищезазначеним, спростовуються обставини щодо необхідності коригування показників рядка 04.9 (від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток попереднього року) декларації за 1 кв. 2011 року у зв'язку із описаними в акті перевірки порушеннями у визначенні валового доходу за 2010 рік, оскільки наявними в даній справі доказами спростовано обставини щодо завищення валового доходу та, відповідно, від'ємного значення об'єкта оподаткування 2010 року, задекларованого позивачем у рядку 08 декларації з податку на прибуток за 2010 рік та перенесеного позивачем в рядок 04.9 (від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток попереднього року) декларації за 1 кв. 2011 року з підстав, які викладені вище.

Поряд із зазначеним, не підлягають коригуванню і задекларовані позивачем показники валових витрат рядка 04.13 декларації з податку на прибуток 1 кв. 2011 року на суми нарахованих (неоплачених) відсотків за користування кредитними коштами, отриманими на придбання основних засобів, у розмірі 6729315,00 грн. та на суми втрат від операційних курсових різниць, що нараховувались на залишок основної суми боргу та сумами нарахованих відсотків за кредитами в іноземній валюті у розмірі 11991102,00 грн., оскільки в ході розгляду справи спростовано викладені в акті перевірки обставини щодо завищення позивачем обумовлених валових витрат названого звітного періоду з підстав, які викладені вище.

Щодо завищення валових витрат на суми нарахованих (неоплачених) відсотків за користування кредитними коштами та витрат від операційних курсових різниць, що нараховувались на залишок основної суми боргу, суми нарахованих відсотків за кредитами в іноземній валюті та завищення валового доходу внаслідок включення до його складу доходу від операційних курсових різниць, що нараховувались на залишок основної суми боргу та суми нарахованих відсотків за кредитами в іноземній валюті, колегія суддів зазначає наступне.

На думку податкового органу, у разі використання залучених позивачем кредитних коштів на придбання основних фондів, суми всіх виплачених (нарахованих) відсотків за борговими зобов'язаннями та витрати і доходи від операційних курсових різниць, що нараховувались на залишок основної суми боргу та суми нарахованих відсотків за кредитами в іноземній валюті повинні капіталізуватися та включатися до балансової вартості основних фондів, а не до складу валових витрат.

Проте, судами встановлено, що не всі залучені кредитні кошти були направлені на придбання основних фондів. Кредитні кошти за кредитними угодами №25/5/2006/980-К/17 від 17.03.2006 року, №25/7/2007/978-К/115 від 14.11.2007 року, №25/7/2008/840-К/8 від 17.01.2008 року були направлені позивачем на поповнення оборотних коштів для реалізації проекту з виробництва та реалізації компактних люмінесцентних ламп, для виробництва продукції (люмінесцентних ламп). Дані обставини підтверджуються умовами кредитних угод, бухгалтерською довідкою позивача №81 від 05.03.2012 року, письмовими поясненнями, зовнішньоекономічними контрактами на поставку комплектуючих, специфікаціями ВМД, а тому такі твердження податкового органу не відповідають фактичним обставинам справи.

Особливості визначення складу витрат платника податку у разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями у 1 кв. 2011 року було встановлено п.5.5 ст.5 Закону № 334/94-ВР, який передбачає, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку. Пункт 5.2 Закону № 334/94-ВР передбачає, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Окрім того, закон не ставить право платника податків на формування валових витрат в залежність від своєчасності погашення заборгованості по нарахованим процентам, тобто, законодавець дозволив віднести до валових витрат суми процентів нарахованих, але не сплачених у відповідному періоді.

Також, Законом № 334/94-ВР, зокрема, п.5.11 ст.5 передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Як вбачається з матеріалів справи, виплата та/або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями, що виникли за кредитними угодами, здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності позивачем, зокрема, виробництвом люмінесцентних ламп.

З 01.04.2011 року особливості визначення складу витрат платника податку у разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями встановлено п. 141.1 ст.141 Податкового кодексу України, який, зокрема, передбачає, що до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Порядок оподаткування операцій із розрахунками в іноземній валюті визначено підпунктами 7.3.1 - 7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону № 334/94-ВР, зокрема: доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті, і не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення).

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення).

Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому, балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку.

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абзацом другим цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення).

При цьому, прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).

Для цілей названих підпунктів п. 7.3 ст.7 Закону № 334/94-ВР під терміном «заборгованість» розуміються: сума процентів, нарахованих на таку основну суму фінансового кредиту, депозиту (вкладу), строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду.

Починаючи з 01.04.2011 року порядок оподаткування операцій із розрахунками в іноземній валюті визначено пп.153.1.3 п.153.1 ст.153 Податкового кодексу України, який передбачає, що визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

При цьому, прибуток (позитивне значення курсових різниць) враховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) враховується у складі витрат платника податку.

Згідно ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 -138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті. Підпунктом 138.10.4 п.138.10 ст.138 ПК України передбачено, що витрати від курсової різниці, визначені згідно зі статтею 153 цього Кодексу включаються до складу інших операційних витрат.

Фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів за користування кредитами, включаються до складу інших витрат, пов'язаних із запозиченнями (крім фінансових витрат), які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

До складу валових витрат відносяться будь-які витрати платника податку, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями та від'ємним значенням курсових різниць, окрім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, а до складу валового доходу відноситься позитивне значенням курсових різниць.

Загальні положення (стандарти) бухгалтерського обліку №31 «Фінансові витрати», затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2006 року №415, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.05.2006 року №610/12484. Наказом Міністерства фінансів України №1085 п.4 Положень бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати» викладено в новій редакції, яка починаючи з 01 січня 2011 року передбачає, що фінансовими витратами визнаються: суб'єктами малого підприємництва - юридичними особами, представництвами іноземних суб'єктів господарської діяльності та юридичними особами, що не займаються підприємницькою діяльністю (крім бюджетних установ) - витрати того звітного періоду, за який вони були нараховані (визнані зобов'язаннями); іншими юридичними особами - витрати того звітного періоду, за який вони були нараховані (визнані зобов'язаннями), крім фінансових витрат, які капіталізуються.

Пункт 13 Положень бухгалтерського обліку №31 передбачає, що капіталізація фінансових витрат припиняється, якщо створення кваліфікаційного активу завершено.

Пунктом 2.9 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку фінансових витрат, затверджених Наказом Міністерства Фінансів України №1300 від 01.11.2010 року встановлено, що капіталізація фінансових витрат припиняється після завершення робіт із створення кваліфікаційного активу, а саме - після введення в експлуатацію основних засобів забудовником; введення в експлуатацію основних засобів і нематеріальних активів, які створювались на підприємстві; завершення підрядником виконання робіт за будівельним контрактом; оприбуткування готової продукції з суттєвим за часом операційним циклом.

Як встановлено судами, обставини щодо прийняття в експлуатацію основних фондів, створених (придбаних) за рахунок залучених кредитних коштів за кредитними угодами, підтверджуються актом державної приймальної комісії від 22.09.2006 року, який затверджено розпорядженням міського голови м. Рівне №1840-р від 10.10.2006 року про введення в експлуатацію виробничого цеху по випуску компактних люмінесцентних ламп, наказом по підприємству позивача №121 від 24.10.2006 року про введення в експлуатацію основних фондів за переліком згідно додатку, актами введення в експлуатацію основних фондів від 31.10.2006 року.

Також, згідно бухгалтерської довідки №88 від 09.03.2012 року на основні засоби починаючи з 1 кв. 2007 року здійснюється нарахування амортизації.

Відповідно до акту планової перевірки, не встановлено порушень задекларованих позивачем сум амортизаційних відрахувань.

Отже, капіталізація фінансових витрат, пов'язаних із створенням кваліфікаційного активу за рахунок залучених кредитних коштів, припинилася у 2006 році після введення в експлуатацію основних засобів і нематеріальних активів, придбаних (створених) позивачем за рахунок залучених кредитних коштів, а тому суди вірно зазначили, що у позивача відсутні будь-які підстави для віднесення фінансових витрат (відсотків за борговими зобов'язаннями, збитків та доходів від курсових різниць за кредитами, вираженим в іноземній валюті), до балансової вартості основних фондів, оскільки останні введені в експлуатацію.

Відтак, нараховані (сплачені) позивачем відсотки за борговими зобов'язаннями та збитки від курсових різниць за кредитними угодами підлягають віднесенню до складу валових витрат, а прибуток від курсових різниць, відповідно, підлягає включенню до складу валових доходів.

Із урахуванням вищезазначеного, колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що податковим органом безпідставно зменшено валовий дохід 2 кв. 2011 року на суму 1761,00 грн. внаслідок виключення з його складу доходу від операційних курсових різниць, що нараховувались на залишок основної суми боргу та суми нарахованих відсотків за кредитами в іноземній валюті та безпідставно виключено зі складу валових витрат рядка 04.13 декларації суми нарахованих (неоплачених) відсотків за користування кредитними коштами, суми витрат від операційних курсових різниць, що нараховувались на залишок основної суми боргу та суми нарахованих відсотків за кредитами в іноземній валюті.

Перевіряючи правомірність дій позивача щодо включення в рядок 06.6 податкової декларації з податку на прибуток за 2 кв. 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування 2010 року, судами правильно зазначено, з посиланням на вимоги п. 150.1 ст.150 Податкового кодексу України та п.6.1 ст.6 Закону № 334/94-ВР, що позивачем правомірно, у відповідності до норм чинного законодавства, до витрат І кварталу 2011 року включено від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього року.

Також, позивачем вірно включено до складу валових витрат рядка 06.6 декларації з податку на прибуток 2 кв. та 2-3 кв. 2011 року від'ємне значення об'єкта оподаткування 2010 року в розмірі 28629720,00 грн.

Відтак, беручи до уваги коригування рядка 06.6 декларації з податку на прибуток 2 кв. 2011 року на суму завищеного від'ємного значення об'єкта оподаткування 1 кв. 2011 року в розмірі 7361903,00 грн., а також коригування на суму завищеного від'ємного значення об'єкта оподаткування 2 кв. 2011 року в розмірі 6727781,00 грн., суди вірно зазначили, що зменшенню підлягають задекларовані значення рядка 06, значення рядка 04, значення рядка 07 на суму 14089684,00 грн.

У зв'язку з тим, що задеклароване позивачем від'ємне значення в розмірі 57849 142,00 грн. зменшено на суму завищеного від'ємного значення об'єкта оподаткування в розмірі 14089684,00 грн., об'єкт оподаткування з податку на прибуток 2 кв. 2011 року має складати 43759458,00 грн., тому, колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що податкове повідомлення-рішення №0003942342 від 24.11.2011 року підлягає скасуванню в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування 2 кв. 2011 року в розмірі 43759458,00 грн.

Таким чином, відповідачем безпідставно визначено податковим повідомленням-рішенням №0003932342 від 24.11.2011 року суму податкового зобов'язання з податку на прибуток за 2 кв. 2011 року в розмірі 12443,00 грн.

Окрім того, щодо висновків акту камеральної перевірки №33 та правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 25.11.2011 року №0000331540 про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за 2-3 кв. 2011 року в розмірі 781168,00 грн. внаслідок здійснених коригувань відповідачем складу валових доходів, валових витрат, від'ємного значення попередніх звітних періодів, судами встановлено, що позивач відобразив у рядку 06.6 декларації з податку на прибуток за 2-3 кв. 2011 року від'ємне значення об'єкта оподаткування за 1 кв. 2011 року в розмірі 45288671,00 грн.

Відтак, є правильними висновки судів про те, що відповідач безпідставно визначив грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств за 2-3 кв. 2011 року в розмірі 781168,00 грн. відповідно до податкового повідомлення-рішення від 25.11.2011 №0000331540.

Враховуючи вищезазначене, суди вірно встановили фактичні обставини справи, дослідили наявні докази, надали їм належну оцінку та прийняли законні та обґрунтовані рішення, скасувавши податкові повідомлення-рішення №0000331540 від 25.11.2011 року, №0003932342 від 24.11.2011 року, №0003942342 від 24.11.2011 року в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування у розмірі 6595498,00 грн. за 3 квартал 2010 року; 13323279,00 грн. за 2010 рік; 32177513,00 грн. за 1 квартал 2011 року; 43759458,00 грн. за 2 квартал 2011 року.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення.

Ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року та постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року по справі № 2а/1770/465/2012 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписСірош М.В. підписЮрченко В.П.

Ухвала складена у повному обсязі 05.06.2015 р.