Ухвала суду № 44833316, 09.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" червня 2015 р. м. Київ К/800/55020/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючого судді:Вербицької О.В.Суддів: Бухтіярової І.О. Лосєва А.М.за участю: секретаря - Іванова Д.О.

представника позивача - не з'явився

представника відповідача-1 - Полегешко Л.А.

представника відповідача-2 - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.03.2014 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2014 р.

у справі № 825/758/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, Управління державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області

про стягнення бюджетного відшкодування

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_6) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - відповідач-1, ДПІ у м. Чернігові), Управління державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області (далі - відповідач-2) про стягнення бюджетного відшкодування.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.03.2014 р. у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2014 р. постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.03.2014 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_6, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.03.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2014 р. скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідачі письмових заперечень на касаційну скаргу позивача не надали.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача-1, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно листа ДПІ у м. Чернігові № 8148/Я/28-109 від 21.06.2010 року, податкова декларація з ПДВ за травень 2010 року подана позивачем електронною поштою 21.06.2010 року не визнана як податкова звітність, оскільки заповнена всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення.

22.09.2010 р., на підставі п. 3 ст. 10 Закону України № 509 від 04.12.1990 року «Про державну податкову службу в Україні», проведено перевірку з питань своєчасності подання позивачем декларації з ПДВ за травень 2010 року, за результатами якої складено від 22.09.2010 року, яким встановлено порушення абз. "а" та абз. "б" пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»: фактично податкова декларація не подана.

На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у м. Чернігові було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003631740/0 від 28.10.2010 року, яким визначено позивачу суму штрафних санкцій в розмірі 170,00 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.03.2011 у справі № 2а/2570/780/2011, що набрала законної сили, зазначене податкове повідомлення-рішення визнано нечинним та встановлено, що дії ДПІ у м. Чернігові по невизнанню податкової декларації з ПДВ за травень 2010 року є протиправними, а податкова декларація з ПДВ за травень 2010 року вважається такою, що була подана 21.06.2010 року.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, та суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходили з того, що оскільки процедура підтвердження права ФОП ОСОБА_6 на бюджетне відшкодування з ПДВ за травень 2010 року відповідачами не виконана, стягнення такого бюджетного відшкодування є неможливим.

Колегія суддів не може повністю погодитися з рішеннями судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Так, за змістом пп. 7.7.4 ст. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону).

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (пп. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону).

При цьому колегія суддів зазначає, що податковий органом, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, у даному випадку, як-то передбачено приписами пп.7.7.1 -7.7.8 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, приписами пп. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону зазначено, що джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем дотримано процедуру декларування та заявлення до повернення бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що судам попередніх інстанцій, для правильного вирішення справи, необхідно встановити, чи були у ФОП ОСОБА_6 правові підстави для отримання бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість за травень 2010 року у розмірі 226 721,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214-215, 220, 221, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 задовольнити частково.

2.Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.03.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2014 р. скасувати.

3.Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді І.О. Бухтіярова

А.М. Лосєв