Ухвала суду № 44833218, 02.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2015 року м. Київ К/800/31681/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.,

секретар: Антипенко В.В.,

за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський завод «Нептун» - Селіванова С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - ДПІ) на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2014 року у справі № 815/6325/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський завод «Нептун» (далі - Товариство) до ДПІ,

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2013 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ № 0002752220 та № 0002762220 від 6.06.2013 року.

Зазначило, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та спростовується наявними в матеріалах адміністративної справи первинними документами, які підтверджують здійснення господарських операцій.

14 жовтня 2013 року постановою Одеського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2014 року, позов задоволено частково.

Податкове повідомлення-рішення ДПІ № 0002752220 від 6.06.2013 року скасоване в частині визначення суми грошового зобов'язання, у розмірі 1 307 514,00 грн.; податкове повідомлення-рішення ДПІ № 0002762220 від 6.06.2013 року скасоване в частині збільшення суми грошового зобов'язання, у розмірі 843 503,00 грн.

В іншій частині відмовлено у задоволенні позову.

Задовольняючи частково позов, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що надані Товариством первинні документи підтверджують виконання господарських операцій із контрагентами, крім господарських операцій із ТОВ «Гравіторг», щодо яких встановлена невідповідність даних первинних документів, складених при їх документальному оформленні.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, з 19.04.2013 року до 29.04.2013 року ДПІ була здійснена документальна виїзна позапланова перевірка Товариства щодо підтвердження господарських операцій з ТОВ «Соло і К», ТОВ «Південь Групп», ТОВ «Гравіторг» за період з 1.01.2012 року до 31.12.2012 року, за наслідками якої 14.05.2013 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення вимог пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України занижений податок на прибуток, у розмірі 957 426,00 грн., а також у порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України завищений залишок від'ємного значення з податку на додану вартість, у розмірі 911 836 грн.

6 червня 2013 року ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0002752220 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на прибуток, у розмірі 1 436 139,00 грн., № 0002762220 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 911 836,00 грн.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 25.01.2012 року, 13.02.2012 року, а також 19.03.2012 року між Товариством та ТОВ «Соло і К» були укладені договори №0612/ВС, №0912/ВС, №1912/ВС купівлі-продажу комплектуючих згідно специфікації, яка визначає перелік комплектуючих.

На підтвердження виконання зазначених договорів Товариство надало видаткові накладні № РН-МП00781 від 26.01.2012 року, № РН-МП01414, № РН-МП01415, № РН-МП01416 від 15.02.2012 року, № РН-МП01647 від 23.02.2012 року, № РН-МП02456, № РН-МП02455 від 20.03.2012 року; податкові накладні № 781 від 26.01.2012 року, № 687 від 23.02.2012 року, № 457 від 15.02.2012 року, № 459 від 15.02.2012 року, № 458 від 15.02.2012 року, № 595, № 596 від 20.03.2012 року; платіжні доручення на підтвердження факту перерахування Товариством коштів за отримані товарно-матеріальні цінності.

15 травня 2012 року між Товариством та ТОВ «Гравіторг» був укладений договір №3212/МС купівлі-продажу комплектуючих згідно специфікації, яка визначає перелік комплектуючих.

Для підтвердження виконання зазначеного договору Товариство надало видаткові накладні № рн-201 від 15. 05.2012 року, № рн-233 від 17.05.2012 року, № рн-488 від 31.07.2012 року, № рн-248 від 16.08.2012 року, № рн-264 від 17.08.2012 року, № рн-298 від 20.08.2012 року, № рн-316 від 21.08.2012 року, № рн-335 від 22.08.2012 року, № рн-391 від 27.08.2012 року, № рн-446 від 27.09.2012 року; податкові накладні № 201 від 15.05.2012 року, № 233 від 17.05.2012 року, № 396 від 25.07.2012 року, № 488 від 31.07.2012 року, № 248 від 16.08.2012 року, № 264 від 17.08.2012 року, № 298 від 20.08.2012 року, № 316 від 21.08.2012 року, № 335 від 22.08.2012 року, № 391 від 27.08.2012 року, № 446 від 27.09.2012 року; платіжні доручення.

1 жовтня 2012 року між Товариством та ТОВ «Південьгрупп» був укладений договір №5212/МС купівлі-продажу продукції електротехнічного призначення згідно специфікації, яка визначає перелік такої продукції.

На підтвердження виконання зазначеного договору Товариство надало видаткові накладні № рн-24 від 1.10.2012 року, № рн-927 від 19.11.2012 року, № рн-1174 від 23.11.2012 року, № рн-1310 від 26.11.2012 року № рн-183 від 5.12.2012 року; податкові накладні № 24 від 1.10.2012 року, № 927 від 19.11.2012 року, № 183 від 5.12.2012 року, № 1174 від 23.11.2012 року, № 1310 від 26.11.2012 року; платіжні доручення.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що податкові накладні, виписані ТОВ «Гравіторг» на суми з податку на додану вартість, які були включені Товариством до податкового кредиту та враховані при обрахуванні валових витрат, зокрема, № 233, № 201 за травень 2012 року; № 396, № 488 за липень 2012 року № 248, № 264, № 298, № 316, № 335 за серпень 2012 року, складені на виконання господарського договору № 3212/МВ від 15.05.2012 року, який Товариством не був наданий для дослідження.

Крім того, зі змісту зазначених податкових накладних не вбачається, яка уповноважена Товариством особа підписала податкові накладні, оскільки відсутнє прізвище особи, яка склала зазначені податкові накладні та приймала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відсутнє фактичне виконання договору № 3212/МС від 15.05.2012 року, укладеного між Товариством та ТОВ «Гравіторг», внаслідок чого Товариством безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, що оформлені з порушенням зазначених вище вимог, які також не можуть породжувати жодних правових наслідків для Товариства і бути підставою для формування ним валових витрат.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Згідно з пунктами 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що у суб'єкта господарювання, платника податку на додану вартість, виникає право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту з дати отримання платником податку товарів/послуг чи з дата списання коштів з банківського рахунка. Отже, в основу виникнення права у платника податку на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту покладено принцип реального здійснення господарської операції постачання товарів/послуг, оплату таких товарів/послуг та використання у власній господарській діяльності придбаних товарів/послуг або їх призначення для подальшого використання.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, та у відповідності до вимог діючого законодавства. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що придбавши товарно-матеріальні цінності для використання у власній господарській діяльності та сплативши їх вартість, у тому числі податок на додану вартість, Товариство набуло право на формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних та віднесення сум до валових витрат з податку на прибуток в частині їх підтвердження належним чином складеними первинними документами.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову є обґрунтованими.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.