Ухвала суду № 44833087, 27.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2015 року м. Київ К/9991/19699/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Києві Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року

у справі № 2а-10742/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АББ ЛТД»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «АББ ЛТД» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000174250 від 13 липня 2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2011 року позов був задоволений. Скасоване податкове повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі зі ВПП № 0000174250 від 13 липня 2011 року.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2011 року було скасовано та ухвалено нову постанову, якою позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 13 липня 2011 року № 0000174250 СДПІ у м. Києві по роботі зі ВПП в частині нарахування ТОВ «АББ ЛТД» податкового зобов'язання зі сплати штрафних санкцій у розмірі 525997,40 грн.

В касаційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у м. Києві ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «АББ ЛТД», посилаючись на те, що постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року є законною та обґрунтованою, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

СДПІ у м. Києві по роботі зі ВПП провела документальну позапланову невиїзну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «АББ ЛТД», за результатами якої був складений акт від 05 липня 2011 року № 517/42-50/21664678.

За висновками акта перевірки позивачем були порушені вимоги пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, які полягали у сплаті товариством узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість за квітень 2011 року у сумі 5259984,00 грн. (по строку сплати 30 травня 2011 року) із затримкою на 1 день.

13 липня 2011 року СДПІ у м. Києві по роботі зі ВПП на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000174250, яким згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України визначила ТОВ «АББ ЛТД» штраф у розмірі 10% у сумі 525998,40 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оспорювань податкове повідомлення-рішення у повному обсязі, виходив з того, що податковим органом не були враховані положення пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги частково, виходив з того, що податковим органом безпідставно визначено суму штрафу у розмірі 10%, оскільки у разі порушення термінів сплати податкового зобов'язання, яке має місце у період з 1 січня по 30 червня 2011 року, відповідно до пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, до платника податків повинна бути застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 1 гривні, а не 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 113.3 статті 113 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України. Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.

Згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання.

Водночас, пунктом 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Системний аналіз наведених норм Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави вважати, що сплата податкового зобов'язання, задекларованого платником податків у поданій ним податковій декларації, з порушенням граничного строку слід розуміти як порушення податкового законодавства, за яке відповідно до пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України може бути застосована відповідальність, передбачена пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, але не більше 1 гривні за кожне порушення.

У справі,що розглядається, судами попередніх інстанцій було встановлено, що сплата грошового зобов'язання з податку на додану вартість за квітень 2011 року була здійснена позивачем з порушенням граничного строку сплати на один день.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що штрафні санкції за несвоєчасну сплату платником податків грошового зобов'язання з податку на додану вартість, які були допущені в період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2011 року, застосовуються у розмірі не більше 1 гривні.

Таким чином, застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 525997,40 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням № 0000174250 від 13 липня 2011 року є безпідставним, з огляду на що оспорювань податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню у зазначеній частині.

Враховуючи викладене, колегія судів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга СДПІ по роботі з ВПП у м. Києві ДПС підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Києві Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна