Ухвала суду № 44833060, 27.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2015 року м. Київ К/9991/740/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2010 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року

у справі № 2-а-2462/10/2270/08 (№ 29874/10/9104)

за позовом Управління Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області

до Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Управління Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Хмельницькому від 19 березня 2010 року № 0001352301/0/2571 та № 0001342301/0/2572.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2010 року позов був задоволений. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Хмельницькому № 0001352301/0/2571 та № 0001342301/0/2572 від 19 березня 2010 року, якими Управлінню ДСО при УМВС України в Хмельницькій області визначено суми податкового зобов'язання відповідно до податку на додану вартість в розмірі 1680,00 грн. та податку на прибуток в розмірі 20505,00 грн.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2010 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Хмельницькому, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу Управління ДСО при УМВС України в Хмельницькій області, посилаючись на те, що постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2010 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Хмельницькому провела планову виїзну перевірку Управління ДСО при УМВС України в Хмельницькій області з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 30 вересня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 30 вересня 2009 року, за результатами якої був складений акт № 2628/23-5/08597049 від 09 березня 2010 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема: вимоги пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 13753,00 грн. (у тому числі: 4 квартал 2006 року в сумі 83,00 грн., 1 квартал 2007 року в сумі 116,00 грн., півріччя 2007 року в сумі 233,00 грн., в тому числі. 2 квартал 2007 року в сумі 117,00 грн., три квартали 2007 року в сумі 350,00 грн., в тому числі 3 квартал 2007 року в сумі 117,00 грн., 2007 рік в сум 3258,00 грн., в тому числі 4 квартал 2007 року в сумі 2908,00 грн., 1 квартал 2008 року в сумі 9593,00 грн., півріччя 2008 року в сумі 9710,00 грн., в тому числі 2 квартал 2008 року в сумі 117,00 грн., три квартали 2008 року в сумі 9827,00 грн., в тому числі 3 квартал 2008 року в сумі 117,00 грн., 2008 рік в сумі 9944,00 грн., в тому числі 4 квартал 2008 року в сумі 117,00 грн., 1 квартал 2009 року в сумі 156,00 грн., півріччя 2009 року в сумі 312,00 грн., в тому числі 2 квартал в сумі 156,00 грн., три квартали 2009 року в сумі 468,00 грн., в тому числі 3 квартал 2009 року в сумі 156,00 грн.).; вимоги підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 1187,00 грн., в тому числі в розрізі звітних періодів: листопад 2006 року в сумі 67,00 грн., лютий 2007 року в сумі 93,00 грн., травень 2007 року в сумі 93,00 грн., серпень 2007 року в сумі 93,00 грн., листопад 2007 року в сумі 93,00 грн., лютий 2008 року в сумі 93,00 грн., травень 2008 року в сумі 93,00 грн., вересень 2008 року в сумі 93,00 грн., листопад 2008 року в сумі 93,00 грн., березень 2009 року в сумі 125,00 грн.,травень 2009 року в сумі 125,00 грн., липень 2009 року в сумі 42,00 грн., серпень 2009 року в сумі 42,00 грн., вересень 2009 року в сумі 42,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що: позивач неправомірно включив до складу валових витрат відповідного податкового періоду вартість ремонтно-будівельних робіт, виконаних приватним підприємцем ОСОБА_1 (згідно генерального договору підряду від 24 грудня 2006 року), а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості, - до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, оскільки на момент перевірки у позивача були відсутні належним чином оформлені у відповідності до норм у будівництві первинні документи, а саме: акт виконаних підрядних робіт за формою № КБ-2в та довідка про вартість виконаних підрядних робіт за формою № КБ-3, а до перевірки були надані лише накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт та рахунки; позивач неправомірно включив до складу валових витрат відповідного податкового періоду вартість послуг з поставки системи (інформаційно-програмного продукту) та її абонентського обслуговуванню, наданих йому ПФ «ІНФОС» (згідно угод від 05 липня 2002 року № 0378/1 та від 17 грудня 2008 року № І-2915/13), а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості, - до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, оскільки понесені витрати не оформленні відповідними документами, а саме: в актах на інформаційне обслуговування не зазначено обсягів послуг в натуральному виразі, не конкретизовано зміст наданих послуг в натуральному та вартісному виразі, акти не містять інформації про фактично понесені витрати на здійснення таких послуг, в яких зазначено лише «інформаційно-консультаційні послуги», а також не надано до перевірки звітів виконавця про фактичне надання послуг. Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про те, що оскільки витрати, понесені позивачем, не підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, то такі витрати не відносяться до господарської діяльності ДСО при УМВС України в Хмельницькій області. При цьому, реальність господарських операцій між позивачем та приватним підприємцем ОСОБА_1 і ПФ «ІНФОС» податковим органом у акті перевірки не спростовувалась.

19 березня 2010 року ДПІ у м. Хмельницькому на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001342301/0/2572, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначила Управлінню ДСО при УМВС України в Хмельницькій області суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 20505,00 грн., у тому числі: 13670,00 грн. - за основним платежем, 6835,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

19 березня 2010 року ДПІ у м. Хмельницькому на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001352301/0/2571, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначила Управлінню ДСО при УМВС України в Хмельницькій області суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 1680,00 грн., у тому числі: 1120,00 грн. - за основним платежем, 560,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що: податковим органом не було доведено правомірності визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень, оскільки: витрати позивача згідно укладених з приватним підприємцем ОСОБА_1 та ПФ «ІНФОС» договорів підтверджені належними первинними бухгалтерськими та платіжними документами, у тому числі й належним чином оформленими типовими формами первинних облікових документів у будівництві № КБ-2в «Акт приймання виконаних підрядних робіт» та № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних підрядних робіт», які надавалися перевіряючим до перевірки; в актах на інформаційне обслуговування містяться усі дані про те, які саме послуги надані позивачу, які дають можливість встановити зміст і обсяг господарської операції.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість, валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до положень пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

За визначенням, наведеним у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

У зв'язку з затвердженням доповнень до Правил визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-2000 та зміною бази обчислення окремих складових кошторисної вартості будівництва наказом Державного комітету з будівництва та архітектури від 21 червня 2002 року № 237/5 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) були затверджені типові форми первинних облікових документів у будівництві № КБ-2в «Акт приймання виконаних підрядних робіт» та № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних підрядних робіт», і запроваджено їх застосування з 01 липня 2002 року.

При цьому, пунктом 2 наказу Державного комітету з будівництва та архітектури від 21 червня 2002 року № 237/5 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) поширено типові форми: № КБ-2в - на будівельні підприємства та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, що виконують будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ та організацій державної форми власності; № КБ-3 - на усі будівельні підприємства та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, що виконують будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи за рахунок усіх джерел фінансування.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та підтверджується матеріалами справи, на підтвердження виконаних ремонтно-будівельних робіт у приміщенні, яке належить позивачу, приватний підприємець ОСОБА_1, виписав на адресу позивача довідки про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2007 року та лютий 2008 року за формою № КБ-3 та акти приймання виконаних підрядних робіт № 1 за грудень 2007 року та № 2 за лютий 2008 року за формою № КБ-2в, а також акти виконаних робіт (наданих послуг) за узгодженою сторонами договору формою (арк. справи 93, 110-116, 129-132, 146). Вказані документа надавались перевіряючим для проведення перевірки, що підтверджується описом копій документів, який є додатком № 4 до акту перевірки (арк. справи 89-91).

Посилання податкового органу на те, що подані позивачем акти виконаних підрядних робіт за формою № КБ-2в та довідки про вартість виконаних підрядних робіт за формою №КБ-3 були складені з недоліками та, як наслідок, не являються підтверджуючими документами правомірно були відхилені судами попередніх інстанцій, як безпідставні, оскільки недоліки в заповненні реквізитів первинних бухгалтерських документів, не роблять такі документи недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів.

Крім іншого, на підтвердження розміру валових витрат та податкового кредиту позивачем були надані податкові накладні та накладні, які є документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Також, судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що факт надання ПФ «ІНФОС» позивачу послуг з поставки системи (інформаційно-програмного продукту) та її абонентського обслуговуванню згідно угод від 05 липня 2002 року № 0378/1 та від 17 грудня 2008 року № І-2915/13, підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, актами виконання інформаційного обслуговування, рахунками-фактурою, актом здачі-прийомки виконаних робіт (послуг), з урахуванням того, що такі документи не містять дефектів форми або змісту, які відповідно до норм чинного законодавства, спричинили б втрату юридичного статусу первинних документів (арк. справи 152-193).

Як вбачається з матеріалів справи, у статтях 1 угод, сторонами був визначений перелік понять, з його складається система (інформаційно-програмний продукт), та абонентське обслуговування, а у статтях 2 угод - обсяг зобов'язань виконавця. Крім іншого, в додатках №1 та № 2 до угоди від 05 липня 2002 року № 0378/1 сторонами був наведений перелік найменувань послуг, з яких складається предмет договору, та їх вартість (арк. справи 152-153).

За таких обставин, суди попередніх інстанцій правомірно відхилили як безпідставні, посилання податкового органу на те, що з актів здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) неможливо встановити зміст наданих послуг в натуральному та вартісному виразі.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у м. Хмельницькому області залишенню без задоволення, а постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2010 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2011року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна