Ухвала суду № 44833057, 03.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2015 року м. Київ К/9991/24303/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Корюківської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.10.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2012 по справі №2а/2570/4591/2011 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Щорський завод продовольчих товарів» до Корюківської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними, визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.10.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2012, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Щорський завод продовольчих товарів» до Корюківської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними, визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено частково. Визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 23.08.2011 №0000152300, від 23.08.2011 №0000172300. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Корюківська міжрайонна державна податкова інспекція Чернігівської області Державної податкової служби 02.04.2012 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 07.05.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.10.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2012, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог Корюківська міжрайонна державна податкова інспекція Чернігівської області Державної податкової служби посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 198.6 статті 198, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, статей 86 та 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Щорському районі Чернігівської області була проведена планова виїзна перевірка Відкритого акціонерного товариства «Щорський завод продовольчих товарів» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з01.04.2010 по 31.03.2011.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 659390,00грн.; підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено ПДВ у сумі 94069,00грн., завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 30846,00грн., завищено залишок від'ємного залишку ПДВ на суму 44996,00грн.; статей 203, 215 та 228 Цивільного кодексу України.

Фактично висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується на неправомірному формуванні валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським операціям з Товариством з обмеженою відповідальністю «Комета14» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-Трейд10» з огляду на нікчемність укладеного правочину, що свідчить про укладення угоди без настання реальних правових наслідків.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Щорському районі Чернігівської області складено акт від 04.08.2011 №515/23/00381143 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.08.2011 №0000152300, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 124549,25грн. (за основним платежем у сумі 101031,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 23518,25грн.); від 23.08.2011 №0000172300, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 203884,25грн. (за основним платежем у сумі 164847,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 39037,25грн.).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

В той же час, як встановлено судами попередніх інстанцій, реальність спірних господарських операцій між Відкритим акціонерним товариством «Щорський завод продовольчих товарів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комета14», Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-Трейд10» підтверджується матеріалами справи, зокрема, наданими позивачем договорами, накладними, рахунками, податковими накладними, подорожніми листами, платіжними дорученнями, актами списання товарно-матеріальних цінностей.

Окрім того, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

За таких обставин, слід погодитися з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Комета14» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-Трейд10».

Враховуючи викладене та з огляду на положення частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України щодо перегляду судом касаційної інстанції судових рішень у межах касаційної скарги, колегія суддів вважає, що висновки суду першої та апеляційної інстанцій про неправомірність податкових повідомлень-рішень від 23.08.2011 №0000152300, від 23.08.2011 №0000172300 є правильними.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Корюківської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.10.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2012 по справі №2а/2570/4591/2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв