Ухвала суду № 44833036, 27.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2015 року м. Київ К/9991/62903/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Кохан О.С.,

за участю:

представника позивача - Кравченко В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року

у справі № 2а-12425/10/2070

за позовом Закритого акціонерного товариства «Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат»

до 1. Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області,

2. Головного управління Державного казначейства України в Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И Л А :

Закрите акціонерне товариство «Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області (далі - відповідач-1), Головного управління Державного казначейства України в Харківській області (далі - відповідач-2) про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000061600/0 від 25 серпня 2010 року; стягнення з Державного бюджету України на користь ЗАТ «Новоселівський ГЗК» бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1663250,00 грн. за податковою декларацією з податку на додану вартість за червень 2010 року (в редакції заяви про зміну позовних вимог від 19 листопада 2010 року за вих. № 15/2253).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року позов був задоволений частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000061600/0 від 25 серпня 2010 року, винесене Нововодолазькою МДПІ Харківської області. В задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено. Стягнуто на користь ЗАТ «Новоселівський ГЗК» з Державного бюджету України 1,70 грн. сплаченого судового збору.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі Нововодолазька МДПІ Харківської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ЗАТ «Новоселівський ГЗК», посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року - без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Згідно з декларацією ЗАТ «Новоселівський ГЗК» з податку на додану вартість за травень 2010 року (т.1 арк. справи 198-201) різниця між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду склала від'ємне значення в розмірі 261351,00 грн., а залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду, який виник за рахунок діяльності позивача в минулих періодах, склав 2382441,00 грн. За вирахуванням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню в травні 2010 року в розмірі 425815,00 грн., залишок від'ємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, склав 1956626,00 грн.

20 липня 2010 року ЗАТ «Новоселівський ГЗК» подало до Нововодолазької МДПІ Харківської області декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року (т.1 арк. справи 7-8) та розрахунок суми бюджетного відшкодування (т.1 арк. справи 11), у яких задекларувало суму, що підлягає відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника, в розмірі 1663250,00 грн. До розрахунку бюджетного відшкодування позивачем був включений залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, в сумі 2163250,00 грн. (1956626,00 грн. + 261351,00 грн. - 54727,00 грн.), частина якого в розмірі 1663250,00 грн. не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування, не погашена податковими зобов'язаннями попередніх періодів та фактично сплачена у попередніх податкових періодах.

Нововодолазька МДПІ Харківської області провела позапланову виїзну перевірку ЗАТ «Новоселівський ГЗК» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний у червні 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в листопаді, грудні 2007 року, січні, лютому, березні, червні 2008 року, лютому 2009 року, травні 2010 року, за результатами якої був складений акт № 1927/07-0-12/30773938 від 19 серпня 2010 року.

За висновками акту перевірки, позивачем були порушені: вимоги підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7, підпунктів 7.7.2, 7.7.3, 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за червень 2010 року на 1663250,00 грн.; вимоги підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26) за червень 2010 року на 26804,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту травня 2010 року податок на додану вартість по господарських операціях з ТОВ «Грань» у сумі 11513,33 грн., з ПП «НВФ «ТКС» у сумі 22333,37 грн., з ПП «Санресто компані» у сумі 4077,00 грн., а до складу податкового кредиту червня 2010 року податок на додану вартість по господарських операціях з ПП «НВФ «ТКС» у сумі 26083,67 грн., оскільки при співставленні показників згідно бази даних «Система автомавтизованого співставленян податкового кредиту та податкових зобовязань у розрізіц контрагентів, деклараційф по податку на додану вартість» було встановлено, що вказані субєкти господарювання не задекларували свої податкові зобовязання з податку на долдану вартість за відповідний податковий період. Вказані обставини слугували пілдставою для висновку податкового органу про те, що оскільки ТОВ «Грань», ПП «НВФ «ТКС» та ПП «Санресто компані» не задекларували податкові зобов'язання погосподарських операціях, здійснених з ЗАТ «Новоселівський ГЗК», чим ухилилися від обов'язків по їх сплаті, то правочини, укладені позивачем з вказаними суб'єктами господарювання, порушують інтереси держави та суспільства та є нікчемними.

Також, у акті перевірки було вказано, що оскільки позивач не скористався правом на отримання бюджетного відшкодування, яке виникло у нього у попередніх періодах, а саме - у листопаді, грудні 2007 року, січні, лютому, березні, червні 2008 року, лютому 2009 року, то вважається, що ЗАТ «Новоселівський ГЗК» добровільно відмовилось від отримання такої суми бюджетного відшкодування.

25 серпня 2010 року Нововодолазька МДПІ Харківської області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000061600/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зменшила ЗАТ «Новоселівський ГЗК» суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за серпень 2010 року на 1663250,00 грн.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що: зменшення податковим органом позивачу сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями є безпідставним, оскільки ЗАТ «Новоселівський ГЗК» правомірно включило до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду суми податку на додану вартість згідно належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від його контрагентів, з урахуванням того, що реальність господарських операцій податковим органом не заперечувалась, враховуючи те, що несплата податку продавцем, або іншою особою в ланцюгу постачання (в тому числі в разі ухилення від сплати) несе негативні наслідки лише для цієї особи та при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Також, суд виходив з того, що попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному, тому визначення суми податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, може здійснюватися за будь-який попередній податковий період, а не лише за період, який передував звітному, в межах строків, визначених підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд виходив з того, що зважаючи на положення підпункту 7.7.8 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вимога про стягнення бюджетного відшкодування є передчасною.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

За визначенням, наведеним у пункті 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Грань», ПП «НВФ «ТКС» і ПП «Санресто компані» підтверджується: договором № 30/03/2010 від 31 березня 2010 року з ТОВ «Грань» про закупку матеріалів та виконання робіт з монтажу профнастилів на ангар, додатками до нього, протоколом розбіжностей, актом приймання-передачі робіт, податковими накладними на загальну суму 69080,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 11513,33 грн. (т.1 арк. справи 148-160), договором № 01/06 від 06 січня 2010 року з ПП «НВФ «ТКС»» про постачання м'яких контейнерів, протоколом розбіжностей до нього, видатковими та податковими накладними на загальну суму 134000,20 грн., в тому числі податок на додану вартість - 22333,37 грн. (т.1 арк. справи 161-178), договором № 1503/10 від 15 березня 2010 року з ПП «Санресто-Компані» на постачання запасних частин до насосу, специфікацією до нього, видатковою та податковою накладними на суму 24462,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 4077,00 грн. (т.1 арк. справи 179-183).

Також, судами було встановлено, що Нововодолазька МДПІ Харківської області при проведенні виїзної перевірки позивача в повному обсязі дослідила обставини господарських відносин ЗАТ «Новоселівський ГЗК» з ТОВ «Грань», ПП «НВФ «ТКС»», ПП «Санресто-Компані» та первинні документи, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит в травні 2010 року, та не встановила їх невідповідність вимогам законодавства, які пред'являються до документів даного виду. Наявність у позивача податкових накладних від ТОВ «Грань», ПП «НВФ «ТКС» та ПП «Санресто-Компані», які відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість», та реальність проведення господарських операцій з вказаними суб'єктами господарювання Нововодолазькою МДПІ Харківської області не заперечувались і в ході судового розгляду.

Твердження податкового органу про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є, відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), сплата сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами позивача правомірно відхилено судами попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону).

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім іншого, судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що правильність визначення ЗАТ «Новоселівський ГЗК» сум податкових зобов'язань та податкового кредиту, а також залишку від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад - грудень 2007 року, січень - березень 2008 року, червень 2008 року та лютий 2009 року за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету, в загальному розмірі 1901899,00 грн. була підтверджена податковим органом, що знайшло своє відображення в підпунктах 3.1.1, 3.1.2 пункту 3.1 та пункті 3.3 розділу 3 акту перевірки. Щодо правильності визначення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2010 року в сумі 261351,00 грн., то акт перевірки також містить висновки про правильність обчислення вказаної суми на 15 та 35 акту перевірки (т.1 арк. справи 29, 49).

Відповідно до абзаців 1, 3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному, а тому визначення суми податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, може здійснюватися за будь-який попередній податковий період, а не лише за період, який передував звітному.

Крім того, підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем правомірно був включений до розрахунку бюджетного відшкодування залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, в сумі 2163250,00 грн., частина якого в розмірі 1663250,00 грн. не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування, не погашена податковими зобов'язаннями попередніх періодів та фактично сплачена у попередніх податкових періодах

З огляду на викладене, суди попередніх інстанції дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

З огляду на те, що касаційна скарга не містить посилань на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень згідно положень частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Нововодолазької МДПІ Харківської області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна