Ухвала суду № 44833017, 03.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2015 року м. Київ К/9991/76968/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю: секретаря Кохан О.С.,

представника позивача Кучеренка О.І.,

представника відповідача Фокіної В.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.08.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 по справі №2а-1324/12/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Макфоксі» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.08.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Макфоксі» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 06.01.2012 №0000042303 та №0000032310.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби 03.12.2012 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 13.12.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.08.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 249.6 статті 249 Податкового кодексу України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією районі міста Києва проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Макфоксі» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 08.05.2009 по 30.06.2011, валютного та іншого законодавства за період з 08.05.2009 по 30.06.2011.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підприємством віднесено до складу валових витрат витрати пов'язані із будівництвом основних фондів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 цього Закону в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 510406,00грн.; пункту 249.6 статті 249 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено екологічний податок в сумі 1424,25грн.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією районі міста Києва складено акт від 16.12.2011 №2565/23-03/36470918 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.01.2012 №0000042303, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 510406,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 127602,00грн.; від 06.01.2012 №0000032310, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з екологічного податку за основним платежем у розмірі 1424,25грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1,00грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 06.01.2012 №0000042303 колегія суддів звертає увагу на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем на підставі договору позики, укладеного з нерезидентом Lazeroni LTD (Кіпр), протягом 2009 року отримано кредитні кошти в еквіваленті грошової одиниці України на суму 11699370,00грн., та на суму 6001125,00грн. для поповнення обігових коштів позичальника для здійснення господарської діяльності.

Виплачені за користування кредитом проценти у розмірі 2041626,00грн. позивач у IV кварталі 2010 року включив до складу валових витрат.

За висновками податкового органу відповідні кредитні кошти були витрачені на придбання основних засобів для здійснення фінансово-господарської діяльності (ремонти приміщень, що свідчить про протиправне включення позивачем до складу валових витрат витрати, пов'язані із будівництвом основних фондів, які підлягають амортизації.

Згідно пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшою використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Зважаючи на встановлені обставини щодо використання позивачем кредитних коштів на придбання основних засобів для здійснення фінансово-господарської діяльності (ремонт приміщень, закупку обладнання тощо), що безпосередньо пов'язано із веденням ним його господарської діяльності, Товариством з обмеженою відповідальністю «Макфоксі» правомірно включено до складу валових витрат суми витрат з нарахування відсотків за борговими зобов'язаннями в розмірі 2041626,00грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 06.01.2012 №0000032310 колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до підпункту 240.1.3 пункту 240.1 статті 240 Податкового кодексу України платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються: розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини.

Згідно з підпунктом 242.1.3 пункту 242.1 статті 242 Податкового кодексу України об'єктом та базою оподаткування є: обсяги та види (класи) відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах протягом звітного кварталу, крім обсягів та видів (класів) окремих відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів.

Відповідно до підпункту 14.1.223 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розміщення відходів - зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

Статтею 1 Закону України «Про відходи» спеціально відведені місця чи об'єкти визначаються як місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

Згідно Узагальнюючої податкової консультації щодо сплати екологічного податку, що справляється за розміщення побутових відходів, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 16.12.2011 №258, платниками екологічного податку за розміщення побутових відходів є лише ті суб'єкти господарювання, що розміщують їх у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах, на використання яких отримано відповідний дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища або його органів на місцях. При цьому, місця тимчасового зберігання відходів, наприклад, для тимчасового зберігання небезпечних відходів перед передачею на знешкодження або утилізацію спеціалізованим організаціям, контейнери або урни для збирання побутових відходів не є місцями їх остаточного видалення і не відносяться до спеціально відведених місць чи об'єктів.

В той же час, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач не здійснює зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах, ним не отримувався дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами, а тому Товариство з обмеженою відповідальністю «Макфоксі» не є платником екологічного податку

Враховуючи викладене, висновки суду першої та апеляційної інстанцій про неправомірність податкових повідомлень-рішень від 06.01.2012 №0000042303 та №0000032310 є правильними

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.08.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 по справі №2а-1324/12/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв