Ухвала суду № 44832981, 03.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2015 року м. Київ К/9991/81979/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 по справі №2а-8960/11/1370 (№25681/12) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гал-Імідж» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

На розгляд суду передано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гал-Імідж» (далі - ТОВ «Гал-Імідж», позивач) до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області ДПС, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000162350 від 01.03.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 621430,00грн., у тому числі 497144,00грн. - основний платіж та 124286,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.12.2011 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.12.2011 скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області ДПС 26.12.2012 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 02.01.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», частини першої та п'ятої статті 203, частини першої та другої статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, статей 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, посадовими особами ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області ДПС було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Гал-Імідж» з питань правомірності взаєморозрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю «Н.П.Б.» (далі - ТОВ «Н.П.Б.») за період з 01.06.2010 по 30.06.2010.

За результатом проведеної перевірки контролюючим органом складено акт №28/232/35025448 від 18.02.2011 та встановлено порушення ТОВ «Гал-Імідж» вимог пункту 1.7 статті 1, підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок заниження позивачем суми податку на додану вартість, у періоді, що перевірявся, на 497144,00грн.

Фактично висновок податкового органу про порушення ТОВ «Гал-Імідж» норм податкового законодавства ґрунтується на неправомірному формуванні податкового кредиту за спірними господарськими операціями з огляду на нікчемність укладених правочинів, що свідчить про укладання угод без настання реальних правових наслідків. При цьому, відповідач виходив з того, що у ТОВ «БМК «Укренергосервіс», яке згідно договору виконувало субпідрядні роботи, відсутні трудові ресурси, основні фонди, обладнання для виконання будівельних робіт, управлінський або технічний персонал, оборотні кошти, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а також вказане товариство не знаходилося за місцем його державної реєстрації.

На підставі висновків викладених вказаному акті перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення №0000162350 від 01.03.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 621430,00грн., у тому числі 497144,00грн. - основний платіж та 124286,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що висновок податкового органу щодо нікчемності укладеного правочину є неправомірним, оскільки первинними документами підтверджено настання реальних правових наслідків, зміну майнового стану сторін, а також безпосередній зв'язок проведених операцій із господарською діяльністю позивача. Суди спростували доводи суб'єкта владних повноважень стосовно формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість із порушенням норм податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Разом з тим, реальність та товарність спірних господарських операцій підтверджуються матеріалами справи, зокрема, договором на виконання ремонтних робіт укладеного між позивачем та ТОВ «Н.П.Б.», договором на виконання субпідрядних робіт укладеного між позивачем та ТОВ «БМК «Укренергосервіс», актами прийому виконаних робіт, довідками про вартість виконаних робіт, податковими накладними, реєстром отриманих та виданих податкових накладних, виписками з банку.

Досліджені в процесі розгляду справи первинні документи підтверджують не лише реальність укладених правочинів, а й фактичне виконання умов договорів.

Окрім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що основним видом діяльності ТОВ «Гал-Імідж» є будівництво, а ТОВ «БМК «Укренергосервіс» - господарська діяльність, пов'язана із створенням об'єктів архітектури, а тому, послуги, придбані у ТОВ «БМК «Укренергосервіс», було використано позивачем саме з метою отримання прибутку, а саме, фактично реалізовані замовнику - ТОВ «Н.П.Б.».

До того ж, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «БМК «Укренергосервіс» було зареєстроване у встановленому законом порядку, мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість та ліцензію на здійснення будівельних робіт.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з контрагентами.

Отже, ТОВ «Гал-Імідж» було включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, нарахованого у зв'язку з придбанням та фактичним отриманням послуг для подальшого використання у власній господарській діяльності, підтверджених документально, на підставі дійсних, реально виконаних правочинів з ТОВ «БМК «Укренергосервіс».

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Податкова інспекція не навела жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірних дій, а наведені ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області ДПС у касаційній скарзі доводи є такими, що не спростовують правильність висновку суду апеляційної інстанції щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями.

Враховуючи викладене, висновок судів попередніх інстанцій про неправомірність податкового повідомлення-рішення №0000162350 від 01.03.2011 є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 по справі №2а-8960/11/1370 (№25681/12) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв